Рішення № 77504987, 25.10.2018, Чернігівський районний суд Запорізької області

Справа № 329/631/18

Провадження № 2/329/235/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2018 року смт Чернігівка

Чернігівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді – Богослова А.В.,

за участі: секретаря судового засідання - Силаєвої Т.М.,

позивача – ОСОБА_1,

відповідача – ПАТ “Запоріжжяобленерго” в особі його представника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку з урахуванням індексу інфляції по день фактичного розрахунку з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (далі-відповідач).

Свої позовні вимоги мотивує тим, що з 08.08.2005 до 11.05.2018 працював в ПАТ “Запоріжжяобленерго” на посаді сторожа. При звільненні позивачу було видано повідомлення про нараховану суму, належну йому при звільнення в розмірі 46046, 89 грн. Однак, на теперішній час нарахована відповідачем при звільненні сума не виплачена. Просить стягнути з відповідача заборгованість із заробітної плати в сумі 46046,89 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку з урахуванням індексу інфляції по день фактичного розрахунку та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 700 грн.

Відповідач надав відзив, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Відзив обґрунтував необхідністю зменшення розміру позовних вимог на суму податків та зборів, відсутністю вини відповідача у невиплаті заробітної плати через відсутність коштів, а також зазначив, що правова допомога адвоката не потребували значного часу.

Позивач надав відповідь на відзив, в якій зазначив про безпідставність заперечень відповідача щодо зменшенню розміру позовних вимог на суму обов’язкових платежів та щодо відсутності витрат на право допомогу. вказав, що зменшення розміру середнього заробітку на суму обов’язкових платежів є безпідставним.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав повністю з підстав, викладених в ньому.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у відзиві.

Вивчивши надані до суду заяви по суті, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд доходить до наступних висновків.

Позивач працював в ПАТ “Запоріжжяобленерго” на посаді сторожа з 08.08.2005 до 11.05.2018, що підтверджується записами №№15,17 в його трудовій книжці серії БТ-І №4854468 від 14.08.1996. Відповідно до копії Наказу ПАТ “Запоріжжяобленерго” №1991-к від 10.05.2018 ОСОБА_1 звільнений з роботи на вказаному підприємстві з 11.05.2018. На день звільнення до виплати позивачу належало 46046,89 грн., що підтверджується копією повідомлення про нараховану суму, належну працівникові при звільненні №450 від 11.05.2018. Згідно довідки про невиплачену заробітну плату, видану ПАТ “Запоріжжяобленерго” станом на 21.08.2018 заборгованість із заробітної плати перед позивачем склала 46969,13 грн. Згідно довідки про середній заробіток за березень 2018- квітень 2018 середньоденний дохід позивача становить 257,15 грн. Згідно довідки про невиплачену зарплату, видану ПАТ “Запоріжжяобленерго”, невиплачена сума заробітної плати станом на 11.10.2018 становить 39213,05 грн. Доказів виплати усіх належних позивачу сум відповідачем не надано.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Згідно із ст. 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII від 19.10.1973, держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожного на справедливі і сприятливі умови праці.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Статтею 233 КЗпП України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно ст.ст.1,2,3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у в’язку із порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Отже судом встановлено, що позивач дійсно працював у відповідача на посаді сторожа з 08.08.2005 до 11.05.2018. При цьому йому не були виплачені усі належні суми під час звільнення.

Таким чином, відповідачем порушені права позивача.

Вирішуючи питання щодо розміру невиплаченої заробітної плати та інших належних виплат, яка підлягає стягненню суд виходить з наступного.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки «класичне» право власності, яке розглядається в Україні, а й, до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.

Отже, відсутність коштів у роботодавця жодним чином не може слугувати поважною причиною невиплати працівникові всіх належних йому сум, а невиплата заробітної плати розцінюється Європейським судом з прав людини як порушення права на мирне володіння своїм майном.

Згідно п.20 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про працю» №13 від 24.12.1999 установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно довідки про невиплачену заробітну плату позивачу заборгованість ПАТ “Запоріжжяобленерго” станом на 11.10.2018 перед ним складає 39213,05 грн.

Згідно довідки ПАТ «Запоріжжяобленерго» середньоденний заробіток позивача складав 257,15 грн.

Кількість робочих днів з 12 травня по 25 жовтня 2018 року (день ухвалення рішення суду) складає 117 днів. При цьому середньоденний заробіток позивача складав в ПАТ «Запоріжжяобленерго» 257,15 грн. Отже за 115 робочих днів середній заробіток за час затримки при звільненні склав 29572,25 грн.

За таких обставин, оскільки відповідачем було виплачено позивачу заборгованість по заробітній платі за вересень 2017 року в сумі 7756,08 грн., то суд доходить до висновку, про необхідність стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 39213,05 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов підлягає задоволенню повністю, з відповідача на користь держави слід стягнути судові витрати в розмірі 704 грн. 80 коп.

Відповідно до ч.1,2 ст.137 ЦПК України, витрати пов’язані з правовою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвокату підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Позивач сплатив 700 грн. за надання правничої допомоги, що підтверджується квитанціями від 04.07.2018, від 19.07.2018, виданими адвокатом, також позивачем надано розрахунок вартості виконаних робіт від 19.07.2018. Суд вважає дані витрати співмірними зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та ціною позову. Також позовні вимоги задоволені повністю, тому витрати на правничу допомогу в сумі 700 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись, статтями 12, 13, 81, 141, 263-265, 354, 430Цивільного процесуального кодексу України суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, до Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, код ЄДРПОУ 00130926, місцезнаходження: вул. Сталеварів, 14, м. Запоріжжя про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку з урахуванням індексу інфляції по день фактичного розрахунку, - задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в сумі 39213 (тридцять дев'ять тисяч двісті тринадцять) грн. 05 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення рішення в сумі 29572 (двадцять дев'ять тисяч п’ятсот сімдесят два) грн. 25 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” на користь ОСОБА_1 витрати пов’язані з правничою допомогою адвоката в сумі 700 (сімсот) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Чернігівський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя А.В.Богослов