Ухвала суду № 77504495, 04.10.2018, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

04.10.2018 Номер провадження 4-с/331/13/2018

ЄУН 0808/8853/2012

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.10.2018 р. м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Антоненко М.В.

при секретарі Андрієнко С.О.

розглянувши скаргу Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ОСОБА_1 на дії державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя, заінтересована особа ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «РОДОВІД БАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ОСОБА_1 звернулось до суду із скаргою на дії державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя, заінтересована особа ОСОБА_2.

В обґрунтування скарги зазначено, що 23.01.2018 року AT «РОДОВІД БАНК» отримав постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 26.10.2017 року по виконавчому провадженні № 52036235, яка винесена державним виконавцем Олександрівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_3.

Підставою для повернення виконавчого документа стягувачу є те, що у боржника відсутнє майно, на яке можна звернути стягнення.

Враховуючи, вищевикладене, скаржник, як стягувач вважає, що державним виконавцем Олександрійського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_3 по виконавчому провадженню № 52036235 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу з порушенням норм матеріального права, та яка має бути скасована з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України встановлено, що основними принципами діяльності органів Державної влади, їх посадових осіб є обов'язок діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Відповідно до ст. 18 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до п.2 ст. 18 вищезазначеного Кодексу невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

В Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «ОСОБА_4 проти України» (Заява N 40450/04) Суд повторює, що право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-И). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy), [GC], N 22774/93, n. 66, ECHR 1999-V).

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, відповідно до ст.ст. 1-2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) -сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:

1) верховенства права;

2) обов'язковості виконання рішень;

3) законності;

4) диспозитивності;

5) справедливості, неупередженості та об'єктивності;

6) гласності та відкритості виконавчого провадження;

7) розумності строків виконавчого провадження;

8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;

9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

3. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають

виконанню відповідно до цього Закону;

2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

3) з метою захисту інтересів стягувана одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувана і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;

5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;

6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням;

9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна;

10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;

11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача;

12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;

13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;

14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.

У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;

15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання;

16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис;

18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників -юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

19) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;

20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;

21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.5 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Державним виконавцем Олександрійського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_3 не здійснено всіх необхідних дій для виконання рішення суду, зокрема не було подано подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, а також не було вчинено інших дій, передбачених законом.

Дій, які б сприяли ефективному та своєчасному здійсненню заходів примусового виконання рішення в повному об'ємі державним виконавцем не здійснено. Як наслідок, останнім всупереч принципам Закону України «Про виконавче провадження» здійснено формальну відписку.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, винесення державним виконавцем Олександрійського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_3 по виконавчому провадженню № 52036235 оскаржуваної постанови від 26.10.2017 року по виконавчому провадженню № 52036235 є протиправним, з огляду на порушення норм матеріального права, а вищезазначена постанова, як наслідок, має бути скасована.

ПAT «РОДОВІД БАНК» отримав оскаржувану постанову 23.01.2018 року, що підтверджується реєстраційним № 753 та копією конверта, строк на оскарження закінчується 02.02.2018 року та не є пропущений скаржником.

Посилаючись на вищенаведені обставини, ПAT «РОДОВІД БАНК» просить суд, визнати незаконними дії державного виконавця Олександрійського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції ОСОБА_3 по виконавчому провадженню № 52036235 при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 26.10.2017 року; скасувати постанову державного виконавця Олександрійського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції ОСОБА_3 по виконавчому провадженню № 52036235 від 26.10.2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу.

Представник скаржника надав суду клопотання про слухання справи у його відсутність .

Державний виконавець Олександрівського ВДВС міста Запоріжжя ОСОБА_3 надав суду заперечення на скаргу.

У зв’язку із неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючого пристрою не здійснювалося.

Суд, вивчивши скаргу, відзив, письмові докази, надані учасниками справи, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи

Відповідно до ст. 449 ЦПК України скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк, а при оскарженні постанови про відкладення провадження виконавчих дій - у триденний строк, які обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

Судом встановлено, що на виконанні в Олександрівському ВДВС міста Запоріжжя перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа 2/331/216/13 про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 69381,89 доларів США та судовий збір 3219 грн.

30.08.2016 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надіслано сторонам виконавчого провадження.

Арешт на майно боржника накладено при попередньому надходженні виконавчого листа на виконання до відділу 19.06.2013 року.

Згідно даних бази «АІС Автомобіль» та НАІС транспортні засоби за ОСОБА_5 не зареєстровано.

Згідно відповіді Держгеокадастру за боржником відсутні зареєстровані земельні ділянки.

Згідно відповіді ДФС України за боржником рахунки не обліковуються.

Згідно відповідей ПФУ та ДФСУ відсутні відомості щодо отримання боржником доходу.

Відповідно до довідки адресно-довідкової роботи ДМС ОСОБА_5, зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1. в місті Запоріжжя.

Згідно акту державного виконавця від 25.10.2017 року було встановлено, що за адресою АДРЕСА_1. м. Запоріжжя майно, належне боржникові, на яке відповідно до закону можливо звернути стягнення відсутнє.

Відповідно до інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно, за боржником не зареєстровано будь-яке право власності на нерухоме майно.

У зв’язку з відсутністю майна належного боржникові, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення, не виявлено, керуючись п.2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повернуто стягувачу згідно із постановою від 26.10.2017 року.

Стягувач не навів суду належними та допустимими доказами факту щодо того, що державним виконавцем не вжито всіх передбачених законом заходів щодо примусового виконання.

Оцінюючи здобуті в судовому засіданні докази, в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що Державним виконавцем по виконавчому провадженню № 52036235 вжито всіх заходів примусового виконання у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом за Законом.

Керуючись ст. ст. 255, 447, 448 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у зв’язку з необґрунтованістю в задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ОСОБА_1 ОСОБА_6 на дії державного виконавця Олександрівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя заінтересована особа ОСОБА_2 щодо винесення постанови від 26.10.2017 року про повернення виконавчого документу стягувачу.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги, враховуючи п.п. 15.5. п. 15 Розділу 13Перехідних положень ЦПК України, до Апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м.Запоріжжя протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя М.В. Антоненко