Вирок № 77504466, 24.10.2018, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

24.10.2018

№ 1-кп/331/30/2018

331/5616/16-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2018 року Колегія суддів Жовтневого районного суду м. Запоріжжя в складі: головуючого судді - Пивоварової Ю.О., суддів Антоненко М.В., Стратій Є.В., при секретарі Федорович Ю.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя кримінальне провадження відносно обвинувачених

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Новополтавка Чернігівського району Запорізької області, українця, громадянина України, має середню освіту, не працює, мешкав за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

- 21.07.1977 року Чернігівським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 140 КК України ( в ред. 1961 року ) до 2 років позбавлення волі; звільнений 23.01.1978 року;

- 14.06.1978 року Чернігівським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 81 КК України (в ред. 1961 року) до 3 років позбавлення волі; звільнений 15.05.1981 року за відбуттям строку покарання;

- 28.03.1983 року Комунарським районним судом Брянської області за ст. 206 КК РРФСР до 4 років позбавлення волі;

- 04.07.1985 року Омутнинським районним судом Кіровської області за ч. 2 ст. 224-1, ч. 3 ст. 96, ст. 40, ст. 41 КК РРФСР до 5 років позбавлення волі;

- 20.02.1991 року Чернігівським районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 141 КК України (в ред. 1961 року) до 3 років позбавлення волі; звільнений 14.12.1993 року за відбуттям строку покарання;

- 14.02.1995 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч. 3 ст. 222 КК України (в ред. 1961 року) до 1 року позбавлення волі; звільнений 26.08.1995 року за відбуттям строку покарання;

- 22.10.1997 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ст. 198, ч. 2 ст. 106, ч. 2 ст. 144, ст. 42 КК України (в ред. 1961 року) до 3 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна; звільнений 06.11.1999 року за відбуттям строку покарання;

- 06.06.2003 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя засуджений за ч. 2 ст. 141, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 190 КК України до 5 років позбавлення волі; постановою Роменського міського суду Сумської області від 24.06.2005 року звільнений умовно-достроково; невідбутий строк: 01 місяць 09 днів;

- 23.12.2008 року Чернігівським районним судом Запорізької області за ч. 3 ст. 189, ч. 2 ст. 289 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, постановою Вільнянського районного суду Запорізької області від 03.10.2012 року звільнений умовно - достроково; невідбутий строк 02 роки 01 місяць 29 днів,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 289 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Бердянськ Запорізької області, українця, громадянина Російської Федерації, освіта середньо спеціальна, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_8, фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_9, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 357, ч. 3 ст. 289 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця с. Приморське Василівського району Запорізької області, українця, громадянина України, має середню освіту, не обруженого, не працює, зареєстрований за адрессою: АДРЕСА_10, фактично мешкає за адресою: м. Запоріжжя, АДРЕСА_11, раніше судимого:

- 04.05.2005 року Василівським районним судом Запорізької області за ч.3 ст. 185 до 1 року шести місяців позбавлення волі,

-21.10.2005 року Василівським районним судом Запорізької області за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі;

-- 13.05.2010 року Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 186 , ст.. 395 КК України до 4 років позбавленні волі;

-24.06.2016 року Веселівським районним судом Запорізької області за ч.2 ст. 121 КК України до 7 років та шести місяців позбавлення волі

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 289 КК України,

за участю:

прокурора Кошолап С.В.

перекладача Паскевич Г.В.

захисника Войтович Є.В.

обвинувачених ОСОБА_1 . ОСОБА_2, ОСОБА_4

ВСТАНОВИЛА:

Приблизно в першій декаді березня 2013 року ОСОБА_1, маючи відомості про те, що в будинку АДРЕСА_12 в с. Новопетрівка Бердянського району Запорізької області можуть зберігатися великі суми грошей і цінності, маючи умисел на заволодіння чужим майном, вступив у попередню змову з ОСОБА_7 та особою, кримінальне провадженні щодо якої закрито у зв»язку зі смертю, з метою нападу на мешканців зазначеного домоволодіння і відкритого викрадення майна з його приміщень. Плануючи даний злочин, ОСОБА_1, ОСОБА_7 та особа, кримінальне провадженні щодо якої закрито у зв»язку зі смертю, допускали, що хто-небудь з осіб, які проживають в АДРЕСА_17 в момент проникнення і перебування співучасників в будинку, можуть виявити факт злочинного посягання і чинити опір або викликати допомогу. З метою убезпечити себе від активних захисних дій потерпілих, а також для придушення їх волі шляхом залякування і заподіяння їм тілесних ушкоджень, ОСОБА_1, ОСОБА_7 та особа, кримінальне провадженні щодо якої закрито у зв»язку зі смертю, заздалегідь приготували засоби нападу: пістолет невстановленої моделі, револьвер SCHMEІSSER model 430 Cal. 4 mm Randz, споряджений кулями несмертельної дії, ніж, а також предмет, який за зовнішнім виглядом потерпілі сприймали б як гранату. Вказаними предметами, подібними до вогнепальної та холодної зброї, а так само предметом, який за зовнішнім виглядом потерпілі сприймали б як гранату, співучасники розраховували залякувати потерпілих заподіянням смертельних поранень, викликаючи страх за життя і здоров'я. Крім того, з метою маскування зовнішності, співучасники заздалегідь приготували маски, а також планували використовувати елементи свого одягу, з метою приховати обличчя і позбавити потерпілих можливості їх надалі впізнавати.

Реалізуючи свій злочинний умисел, 11 березня 2013 року приблизно о 21 годині, ОСОБА_1, ОСОБА_7 та особа, кримінальне провадженні щодо якої закрито у зв»язку зі смертю, прибули на АДРЕСА_13 у с. Новопетрівка Бердянського району Запорізької області. Продовжуючи свої злочинні дії, співучасники пройшли на територію домоволодіння будинку АДРЕСА_12 у с. Новопетрівка Бердянського району Запорізької області, де приховавши обличчя масками і елементами одягу, дочекалися виходу з приміщення його власника ОСОБА_8 у двір.

Після чого, ОСОБА_1, ОСОБА_7 та особа, кримінальне провадженні щодо якої закрито у зв»язку зі смертю, у дворі вказаного домоволодіння спільно напали на ОСОБА_8 і, застосовуючи до нього насильство, небезпечне для життя чи здоров'я, завдали йому чисельних ударів руками та ногами по голові, у тулуб та по кінцівках, а також вогнепальних поранень з пістолета та револьвера, подолали опір потерпілого, після чого проникли до житлового приміщення будинку АДРЕСА_12 у с. Новопетрівка Бердянського району Запорізької області і напали на потерпілу ОСОБА_9

Позбавивши ОСОБА_8 і ОСОБА_9 можливості чинити опір ОСОБА_10, ОСОБА_7 та особа, кримінальне провадженні щодо якої закрито у зв»язку зі смертю, стали обшукувати будинок з метою виявлення грошей і цінностей. При цьому співучасники постійно погрожували потерпілим насильством, небезпечним для життя і здоров'я, висловлюючи явну готовність застосування пістолету, револьверу, ножа та гранати, що були при них для нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 і ОСОБА_9, вимагаючи вказати місце зберігання грошей та матеріальних цінностей.

У результаті насильства, застосованого ОСОБА_1, ОСОБА_7 та особою, кримінальне провадженні щодо якої закрито у зв»язку зі смертю, ОСОБА_8 було заподіяно не менше десяти ударно-травматичних ушкоджень, у вигляді ран та саден в області підборіддя з ліва, в області підборіддя з права, в області надбрівної дуги, в області правого тім'яного бугра, на задній поверхні шиї з права на межі росту волосся, забій головного мозку, які у сукупності кваліфікуються, як тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, не небезпечні для життя, але такі, що потягли за собою тривалий розлад здоров'я, а також рани на передній поверхні грудної клітини з права по передній пахвовій лінії в області 5 ребра, на боковій поверхні живота з ліва, на боковій поверхні лівого колінного суглобу, які в сукупності кваліфікуються, як легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я.

Таким чином в ході розбійного нападу ОСОБА_1, ОСОБА_7 та особа, кримінальне провадженні щодо якої закрито у зв»язку зі смертю, заволоділи майном ОСОБА_8 і ОСОБА_11, а саме:

- грошима в сумі 6500 грн.;

- мобільним телефоном «Samsung» вартістю 1200 грн. із сім-картою мобільного оператора «МТС» з абонентським номером НОМЕР_1, вартістю 10 грн., на рахунку якого були кошти на суму 40 грн.;

- мобільний телефон «Samsung Galaxy U duos» вартістю 1500 грн. із сім-картою мобільного оператора «МТС» з абонентським номером НОМЕР_2, вартістю 10 грн., на рахунку якого були кошти в сумі 17 грн., а також карта пам'яті ємністю 4 Гб, вартістю 80 грн.;

- золотими сережками вагою 6 грамів, з камінням білого кольору, вартістю 3000 грн.;

- відеокамерою «Sony», вартістю 3000 грн.;

- відеокамерою «Hitachi», вартістю 1000 грн.;

- USB-Flash накопичувачем. ємністю 8 Гб вартістю 80 грн.;

- іклом моржа вартістю 20000 грн.;

- газовим пістолетом ИЖ-79-8 НОМЕР_30 вартістю 500 грн., спричинивши тим самим потерпілим матеріальний збиток на загальну суму 36 937 грн. Після чого, співучасники зникли з місця злочину, виїхавши за межі с. Новопетрівка Бердянського району Запорізької області та в подальшому розділили між собою викрадене майно.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину в скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав та пояснив суду, що розбійного нападу в с. Новопетрівка Бердянського району Запорізької області 11 березня 2013 року не вчиняв, в цей час перебував у своєї сестри в м. Маріуполі, тому не причетний до вчинення вказаного злочину, вважає, що доказів його провини немає, тому просив виправдати його за всіма епізодами обвинувачення.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою провину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях не визнав та пояснив суду, що прибув до України у січні 2013 року у гості до батька. Розбійний напад в с. Новопетрівка Бердянського району Запорізької області він не вчиняв, оскільки в цей час перебував на лікуванні в Криму. Просив виправдати його за всіма епізодами злочинів.

Не зважаючи на невизнання обвинуваченими ОСОБА_1, та ОСОБА_2 своєї провини за епізодом розбійного нападу на потерпілих ОСОБА_29, та ОСОБА_9, їх винуватість у вчиненні вказаного епізоду злочинної діяльності підтверджується наступними доказами.

Допитана в судовому засіданні в режимі відеоконференції, потерпіла ОСОБА_9 пояснила суду, що 11.03.2013 року вона знаходилася вдома із своїм чоловіком, готувала вечерю, вікно на вулицю було відчинене. Приблизно о 20 годині вечора, вона почула, що її чоловіка хтось гукає з вулиці по імені. Вона вирішила, що це молочник, оскільки часто в цей час їм привозять молоко. Чоловік пішов на вулицю, згодом вона почула звуки бійки, виглянувши на вулицю побачила трьох невідомих їй чоловіків, не зволікаючи, зачинилася на кухні і по телефону викликала міліцію. Потім нападники ввійшли в будинок, вимагали показати, де гроші, вона повідомила їм, що викликала міліцію, нападники погрожуючи їм зброєю завели її з чоловіком до вітальні і почали обшукувати будинок, постійно вимагаючи показати де знаходяться гроші. ОСОБА_12, тримаючи в руках пістолет та ніж, погрожував їй, приставляючи ніж до її живота, маски на ньому не було. ОСОБА_2, погрожуючи пістолетом, водив її по кімнатах будинку, вимагаючи показати, де знаходяться гроші та цінні речі. Його обличчя вона розгледіла в той момент, коли він думав, що його ніхто не бачить і не приховував свого обличчя. ОСОБА_1, тримаючись за кільце гранати, погрожував, що підірве і їх, і будинок, якщо вони не передадуть гроші. Його обличчя вона розгледіла через те, що нижню частину обличчя він приховував коміром водолазки, який постійно злазив до низу, а він його натягував. Потім, ОСОБА_1 хтось зателефонував на мобільний телефон і, напевно, повідомив, що до них їде міліція, після чого, вони втекли. Хвилини через 2 приїхали працівники міліції. Під час нападу, в них викрали гроші у сумі 6500 гривень, мобільні телефони, її золоті сережки, дві відеокамери, пістолет чоловіка.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13, пояснила суду, що протягом серпня 2012 - лютого 2013 року вона здавала в оренду ОСОБА_12 та його подрузі ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_3, про що був укладений відповідний договір оренди.

Окрім цього, вина ОСОБА_1, ОСОБА_7 підтверджується дослідженими в судовому засіданні, наступними доказами:

- протоколом огляду місця події від 12.03.2013 року, з фототаблицями та схемою огляду місця події, в ході якого було оглянуто приміщення буд АДРЕСА_12 в с. Новопетрівка, де виявлено та вилучено дві гільзи перед вхідними дверима на ганку, коробки з косметикою та парфумерним виробом на бетонній доріжці, плями крові на бетонному порозі, згусток речовини бурого кольору в холі біля кухні, сліди бруду на килимі в коридорі, бите скло в коридорі при вході, гільзу на кахельній плитці біля газового котла, револьвер «Шмайсер» в кімнаті на 2 -му поверсі ;

Доводи сторони захисту з приводу того, що слідчим було порушено порядок отримання дозволу на проведення огляду житлового будинку, колегія суддів відкидає, оскільки вони спростовуються письмовою заявою володільця будинку ОСОБА_9 про дозвіл на проведення вказаної слідчої дії у її помешканні.

- протоколом огляду місця події від 12.03.2013 року, з фототаблицями та схемою огляду місця події, в ході якого було оглянуто ділянку місцевості неподалік буд АДРЕСА_12 в с. Новопетрівка, де виявлено та вилучено гаманець, відеокамеру «Hitachi» з зарядним пристроєм, маску-балаклаву, спортивну сумку, три чоловічі сорочки;

- договором оренди квартири від 21.08.2012 року, укладеним між ОСОБА_14 та господаркою квартири АДРЕСА_4,

- протоколом огляду місця події від 14.04.2013 року, а саме: приміщення квартири АДРЕСА_3, в якій проживали ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_12, в ході якого було виявлено та вилучено: пістолет "ІЖ" 79-8 кал. 8 мм,1 гільзу до шумового патрону 8 мм, гранату та фрагменти корпусу та запалу ручної оборонної осколкової гранати F-1, сліди пальців рук.

Стороною захисту було заявлено про недопустимість вказаного доказу, оскільки фактично за місцем проживання ОСОБА_14 було проведено обшук без отримання згоди власника квартири та без отримання ухвали слідчого судді. Однак, колегія суддів не погоджується із такими доводами захисника, оскільки, як вбачається із матеріалів кримінального провадження, огляд місця події було проведено на підставі ч.3 ст. 233 КПК України, у подальшому законність проведення вказаної слідчої дії була перевірена слідчим суддею та 19.04.2013 року постановлена ухвала про надання дозволу про проведення обшуку за вказаною адресою, що відповідає нормам КПК України.

- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 29.05.2013 року, відповідно до якого, потерпіла ОСОБА_9 вказала на ОСОБА_12, як на особу, який погрожував їй ножем, а також на ОСОБА_1 як на особу, який погрожував гранатою та на ОСОБА_2, як на особу, який заволодів її золотими сережками, погрожуючи пістолетом під час розбійного нападу;

Захисником було заявлено про недопустимість вказаного доказу, оскільки впізнання проводилось за фотознімками, що допускається лише у виняткових випадках, відеозапис має переривання, тому вважати його доказом на підтвердження провини ОСОБА_1 та ОСОБА_2, неможливо.

Однак, колегія суддів вважає, що такі зауваження не заслуговують на увагу, оскільки під час демонстрації відеозапису проведення впізнання за фотознімками, порушень норм КПК України не встановлено. Під час допиту у судовому засіданні потерпіла підтвердила той факт, що запам'ятала обличчя нападників та впізнала їх як на досудовому слідстві та і у суді. Підстав сумніватися у достовірності її пояснень немає.

- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 29.05.2013 року, відповідно до якого, потерпілий ОСОБА_8 вказав на ОСОБА_1 як на особу, який погрожував гранатою, на ОСОБА_12, як на особу, відносно якої він застосовував прийоми оборони при нападі, на ОСОБА_2, як на особу, який завдавав чисельних ударів по ногах під час озброєного нападу.

Колегія суддів відкидає доводи сторони захисту щодо неправильності проведення вказаної слідчої дії, оскільки вони спростовуються продемонстрованим під час судового засідання відеозаписом проведеної слідчої дії.

- протоколом пред'явлення речей для впізнання від 25.07.2013 року, в ході якого потерпілий ОСОБА_8 впізнав револьвер моделі «Шмайсер», вилучений при проведенні огляду місця події від 12.03.2013 року, а саме: буд АДРЕСА_12 в с. Новопетрівка, який був в руках одного з нападників, та пістолет «ІЖ 79-8» кал. 8 мм, вилучений 14.04.2013 року за місцем проживання ОСОБА_12, а саме: АДРЕСА_5 та, який нападники викрали в нього в ході розбійного нападу.

Підстав сумніватися у правдивості пояснень потерпілого ОСОБА_8 та дотримання норм КПК України під час проведення вказаної слідчої дії немає, тому доводи сторони захисту відкидаються судом як необгрунтовані.

- висновком експерта № 128/ЗТ від 23.05.2013 року, згідно якого предмет, наданий на дослідження, не є вогнепальною зброєю, відноситься до револьверів для тренувальної стрільби поза спеціальними приміщенням і майданчиками виробництва підприємства «Шмайсер» модель 430 зав. № НОМЕР_10 калібру 4 мм;

- протоколом огляду двох мобільних телефонів Самсунг, які були добровільно видані ОСОБА_15 та ОСОБА_16

- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.06.2013 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_17 вказав на ОСОБА_2, як на особу, який в 20-х числах березня 2013 року продав йому два мобільні телефони Самсунг, один з яких в ході розбійного нападу був викрадений у потерпілої ОСОБА_9

Колегія суддів приходить до висновку про те, що вказаний протокол пред»явлення особи для впізнання є належним та допустимим доказом на підтвердження провини обвинувачених, оскільки свідок ОСОБА_30, зазначив деталі придбання ним двох мобільних телефонів, дату та місце, а також описав риси чоловіка, який продав йому ці телефони, а у подальшому впізнав його на фото як ОСОБА_2

- висновком експерта № 25 від 27.05.2013 року, відповідно до якого бойова ручна оборонна граната F-1 зразка 1916 року виробництва Франція, яка вилучена вході огляду місця події за адресою: АДРЕСА_6 за місцем проживання ОСОБА_12, відноситься до боєприпасів та придатна для здійснення вибуху;

- висновком експерта №173/ЗТ від 17.07.2013 року, згідно якої пістолет "ІЖ" 79-8 кал. 8 мм є вогнепальною зброєю, яка виготовлена шляхом переробки пістолета "ІЖ 79-8", виготовлений саморобним способом, в ньому наявні зміни частин і механізмів, пістолет придатний для здійснення пострілів, вказаний пістолет був вилучений за місцем проживання ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_7;

- висновком експерта № 288 від 24.07.2013 року, згідно якого потерпілому ОСОБА_8 було заподіяно не менше десяти ударно-травматичних дій, у вигляді ран та саден в області підборіддя зліва, в області підборіддя справа, в обласні лівої надбрівної дуги, в області правого тім'яного бугра, на задній поверхні шиї справа на межі росту волосся, забій головного мозку, які в сукупності кваліфікуються, як тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, які не є ненебезпечними для життя, але такі, що потягли за собою тривалий розлад здоров'я, а також рани на передній поверхні грудної клітини з права по передній пахвовій лінії в області 5 ребра, на боковій поверхні живота з ліва, на боковій поверхні лівого колінного суглобу, які в сукупності кваліфікуються, як легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я.

Також, стороною обвинувачення було надано суду у якості доказів:

- висновок експерта № 62 від 27.03.2013 року, згідно якого на наданому на експертизу пістолеті «Шмайсер» були встановлені генетичні ознаки клітин з ядрами, які походять від невідомої особи жіночої статі,

- висновок експерта № 63 від 21.03.2013 року, згідно якого на представленій на експертизу лижній шапці-масці мікрообо»єктів, схожих на волосся, не виявлено, генетичні ознаки клітин із ядрами походять від невідомої особи жіночої генетичної статі.

- висновок експерта № 183 від 21.07.2013 року, згідно якого генетичні ознаки клітин із ядрами на пістолеті та шапці -масці не співпадають із генетичними ознаками будь-якого із фігурантів даного провадження.

- висновок експерта № 97 від 10.06.2013 року, згідно якого вилучені сліди папілярних узорів з речей, які були оглянуті 14.04.2013 року (п»ять мобільних телефонів, папка чорного кольору, паспорт на ім.»я ОСОБА_18), частково не придатні для дослідження, а частково- залишені невідомою особою.

- висновок експерта № 99 від 17.05.2013 року, згідно якого на пістолеті ІЖ слідів папілярних узорів не виявлено;

- висновок експерта № 299 від 12.07.2013 року, згідно якого на змиві з гранати, змиві з пістолету, змиві з магазину пістолету, змиві з патрону крові і клітин, придатних для дослідження не виявлено;

- висновок експерта № 152 від 12.04.2013 року, згідно якого, сліди пальців рук частково не придатні для ідентифікації, а частково-придатні;

- висновок експерта № 148 від 01.04.2013 року, згідно якого чотири сліди підошви взуття, вилучені 12.03.2013 року під час огляду місця події у с.. Новопетрівка - придатні для визначення групової належності об»єкта, але встановити, чи придатні вони для ідентифікації не виявляється можливим.

- висновок експерта № 56-Д від 01.07.2013 року, згідно якого на предметах, вилучених при проведенні огляду місця події 12.03.2013 року слідів рук не виявлено;

- висновок експерта № 55-Д від 26.06.2013 року, згідно якого сліди пальців рук, виявлені під час огляду місця події 12.03.2013 року, залишені невідомою особою;

- протокол обшуку від 26.07.2013 року за адресою: АДРЕСА_18, під час якого нічого не виявлено та не вилучено.

Оскільки, вказані висновки та протоколи не містять у собі конкретних даних щодо особи, яка може бути причетною до вчинення злочину, та не підтверджують інші обставини злочину, вказані докази необхідно визнати неналежними тобто такими, що не мають доказового значення у даному провадженні.

Таким чином, враховуючи той факт, що під час судового засідання потерпіла ОСОБА_9 дала суду логічні та послідовні пояснення з приводу обставин вчинення розбійного нападу, впізнала нападників як під час досудового розслідування так і під час судового засідання, за місцем проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було вилучено пістолет, який був викрадений у потерпілого ОСОБА_8, який його упізнав, свідок ОСОБА_17 впізнав ОСОБА_2, як особу, яка приносила йому на продаж мобільні телефони, які належать потерпілим, вказані мобільні телефони у подальшому були вилучені у сторонніх осіб у м. Запоріжжі тобто у безпосередній близькості від місця проживання обвинувачених, колегія суддів приходить до висновку, що вказаний злочин було вчинено саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Доводи обвинувачених про те, що вони не причетні до вчиненні вказаного злочину, суд вважає безпідставними, оскільки під час судового розгляду ніяких даних на підтвердження будь-якого алібі обвинувачених отримано не було. Той факт, що на вилучених речах відсутні сліди пальців рук та генетичні ознаки, які б належали їм, не спростовує висновки суду про винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2, оскільки вона підтверджується іншими об»єктивними та допустимими доказами по справі, які викладені вище.

Проаналізувавши усі надані колегії суддів докази на предмет їх належності, допустимості, достовірності, та сукупність усіх зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв»язку за епізодом розбійного нападу на потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9, колегія суддів приходить до висновку про те, що провина ОСОБА_1, та ОСОБА_2 за вказаним епізодом злочинних дії знайшла свого підтвердження.

Умисні дії обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необхідно кваліфікувати за ч. 3 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, та з погрозою застосування такого насильства (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням в житло.

Крім того, органом досудового слідства ОСОБА_1, ОСОБА_2, та ОСОБА_4 пред»явлено обвинувачення у тому, що 11 квітня 2013 року ОСОБА_1 і ОСОБА_12, яким стало відомо, що ОСОБА_19 здала до ломбарду свої ювелірні золоті вироби з правом викупу, але не задоволена їх оціненою вартістю і отриманими коштами, вирішили використати цю обставину на свою користь та шляхом обману заволодіти майном потерпілої. Для цього діючи спільно, через свого знайомого, співмешканця ОСОБА_19 - ОСОБА_18, ОСОБА_1 і ОСОБА_12 повідомили потерпілій, що вони зможуть вигідніше для неї, за більшу ціну, перепродати її ювелірні вироби і запропонували передати це майно їм. 13.04.2013 року приблизно о 12 годині, зустрівшись зі співучасниками шахрайства на перехресті вулиць Анголенка та Горького в м. Запоріжжі, ОСОБА_19, сприймаючи ОСОБА_1 і ОСОБА_12, як знайомих ОСОБА_18 та довіряючи їм, погодилась на вказану пропозицію і передала ОСОБА_12 свої ювелірні вироби зі сплаву золота 585 проби: браслет, каблучку з камінням, підвіс з камінням вагою 10,78 грам, а також сережки з камінням та каблучку з камінням (загалом 5 одиниць) вагою 11,85 грам, загальною оціненою вартістю 5150 грн. Насправді ОСОБА_1 та ОСОБА_12 умов домовленості із ОСОБА_19 не дотримались, грошей від продажу ювелірних виробів їй не передали, та шляхом обману і зловживання довірою вказані цінності привласнили.

Крім того, 13.04.2013 року, у вечірній час, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_14 діючи повторно, з метою незаконного заволодіння автомобілем «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_4, вступили в попередньою змовою між собою та з ОСОБА_4 У вказаний день, приблизно о 21 годині 40 хвилин. ОСОБА_1 разом з ОСОБА_1., ОСОБА_12 та ОСОБА_4 на автомобілі Toyota Corolla, реєстраційний номер НОМЕР_11 під керуванням ОСОБА_20, який не був повідомлений про їх злочинні наміри, прибули у двір будинку АДРЕСА_14, де співучасниками була призначена зустріч з ОСОБА_19 та ОСОБА_18 Ця зустріч була організована ОСОБА_1 та ОСОБА_12 під приводом повернення грошей від продажу реалізованих ювелірних виробів ОСОБА_19, і які насправді співучасники привласнили і передавати потерпілій не збирались.

Перебуваючи у вказаному місці, з метою використання автомобіля «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_4, у власних цілях проти волі володільців, для поїздки за межі м. Запоріжжя, діючи спільно, ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_12 та ОСОБА_4 підійшли до вказаного транспортного засобу, в якому знаходились ОСОБА_19, ОСОБА_18 та ОСОБА_21

Після цього ОСОБА_12, виконуючи свою роль у вчиненні злочину, тримаючи у руці предмет, який за зовнішнім виглядом потерпіла та очевидці злочину сприймали як гранату, висмикнув з неї запобіжну чеку, погрожував її вибухом, тобто застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я осіб, що зазнали нападу, наблизився впритул до автомобіля «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_4. та зажадав від ОСОБА_19, ОСОБА_18 і ОСОБА_21 залишити транспортний засіб. Потерпіла ОСОБА_19, ОСОБА_18 та ОСОБА_21, які знаходилися в салоні автомобіля, усвідомлюючи реальну загрозу їх життю та здоров'ю, підкорилися незаконним вимогам ОСОБА_12 та вийшли із салону вищевказаного автомобіля.

Реалізуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_12 заволодів ключами від автомобіля «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_4 і передав їх ОСОБА_7, наказавши йому та ОСОБА_4 діяти згідно заздалегідь розробленого злочинного плану. На виконання вказаного плану ОСОБА_7 та ОСОБА_4 на незаконно здобутому транспортному засобі направитись до смт. Комишуваха Оріхівського району Запорізької області, а ОСОБА_1 і ОСОБА_12 зникли з місця вчинення злочину. Так, в результаті вищевказаних злочинних дій ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_12 та ОСОБА_4 незаконно заволоділи транспортним засобом «ВАЗ 21093» реєстраційний номер НОМЕР_4, спричинивши потерпілій ОСОБА_19 матеріальної шкоди на загальну суму 33835, 50 гривень.

Крім того, 13.04.2013 року приблизно о 22 годині, ОСОБА_7, після заволодіння автомобілем «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_4, рухаючись від АДРЕСА_16 до Оріхівського шосе в м. Запоріжжі, а далі у напрямку Оріхівського району Запорізької області, маючи намір на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, використовуючи те, що власник вказаного транспортного засобу залишила в ньому свої речі, шляхом вільного доступу таємно викрав з салону вказаного транспортного засобу майно, що належить ОСОБА_19, а саме:

- нетбук «Samsung» в корпусі чорного кольору в сумці чорного кольору загальною вартістю 2000 грн.;

- грошові кошти в сумі 800 грн.;

- мобільний телефон «Нокіа 6700», в який була встановлена сім-карта оператора «МТС» з абонентським НОМЕР_31 загальною вартістю 1500 грн.;

- мобільний телефон «Соні Еріксон», вартістю 100 грн.;

- мобільний телефон «Нокіа 6610», вартістю 100 грн.:

- мобільний телефон «Нокіа E5-00», вартістю 100 грн.;

- чоловічі спортивні штани чорного кольору «Адідас» та ключі від дверей, які для потерпілої матеріальної цінності не становлять, чим спричинив ОСОБА_19 матеріальний збиток на загальну суму 4600 грн.

Крім того, 13.04.2013 року приблизно о 22 годині, ОСОБА_2, після заволодіння автомобілем «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_4. рухаючись від АДРЕСА_16 до Оріхівського шосе в м. Запоріжжі, а далі у напрямку Оріхівського району Запорізької області, маючи намір на привласнення документів, використовуючи те, власник та пасажири вказаного транспортного засобу залишили в ньому свої речі, шляхом вільного доступу таємно викрав з салону вказаного автомобіля НОМЕР_5 громадянина України ОСОБА_18, виданий 31.07.2003 року Заводським РВ УМВС України в Запорізькій області та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_12, видане Запорізьким МРЕВ-1 на автомобіль «ВАЗ 21093», реєстраційний номер НОМЕР_4, яке належало ОСОБА_19

Дії обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 3 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.2 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно; за ч. 3 ст. 357 КК України, як незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом чи іншим важливим особистим документом.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину в скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, не визнав та пояснив суду, що у квітні 2013 року ОСОБА_18 звернувся до нього з проханням надати допомогу його цивільній дружині - ОСОБА_19, яка заклала в ломбард золоті прикраси з діамантами. Суть прохання полягала в тому, щоб викупити їх з ломбарду, на що необхідні були кошти в сумі чотири тисячі гривень, а потім, знайти покупця, щоб вигідно їх продати. Він погодився допомогти ОСОБА_18 та дав гроші, однак вирішити питання про продаж золотих прикрас за іншу ціну не встиг, оскільки не зміг знайти покупця. Однак, ніяких шахрайський дій із золотими прикрасами він не вчиняв, а лише виконував домовленість між ним та ОСОБА_18, оскільки золоті прикраси були викуплені на його кошти, він має законне право ними розпоряджатися. Крім того, пояснив, що у квітні 2013 року до нього зателефонував його знайомий ОСОБА_22, який відбував покарання у місцях позбавлення волі, з проханням передати гроші та заправити автомобіль, на якому ОСОБА_18 повинен був привезти йому на день народження алкогольні напої. Зв'язавшись з ОСОБА_18, вони домовились зустрітися на вул. Перемоги в м. Запоріжжі. Він разом із ОСОБА_2 та ОСОБА_12 заїхали за ОСОБА_4 і вчотирьох попрямували до місця зустрічі на вул. Перемоги. ОСОБА_18 на автомобілі ВАЗ 21093 вже чекав на них, тому, не зупиняючись, вони приїхали на вул. Українську. Приїхавши у двір будинку по АДРЕСА_19, він разом із ОСОБА_4 пішов до магазину, щоб розміняти гроші, а, повертаючись, побачив, що автомобіль ОСОБА_18 ВАЗ 21093 вже поїхав. Ніякого наміру забирати автомобіль у ОСОБА_18 ані у нього, ані у кого-небудь іншого не було.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою провину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях не визнав та пояснив суду, що жодного відношення до злочинів, в яких його обвинувачують, він не має. Він приїхав з Російської Федерації до батька ОСОБА_1 та своєї сестри ОСОБА_23 у гості у січні 2013 року. 13.04.2013 року із знайомими ОСОБА_4 та ОСОБА_18 вони домовились з»їздити до колонії та передати гроші та інше майну їх товарищу, який відбував покарання. За домовленістю їхати вони повинні були на автомобілі ВАЗ 21093. Однак, коли вони зустрілись із ОСОБА_18, між ним та ОСОБА_14 виникла сварка з приводу дівчини, тому ОСОБА_18 втік. Оскільки крім нього, інших осіб із посвідченням водія не було, знайомий ОСОБА_18 - ОСОБА_21 вживав алкогольні напої, він сів на кермо, ОСОБА_21 сів на заднє сидіння, а ОСОБА_4 сів на переднє пасажирське сидіння, та вони поїхали до колонії. Вноч він повернувся до м. Запоріжжя, ОСОБА_4 підвіз додому, а сам зателефонував батьку, сказав, що вже під»їзжає, та зупинив автомобіль біля будинку повул. Українській у м. Запоріжжя. У той момент, коли він збирав свої речі, щоб піднятися до квартири, до нього пібігли працівники поліції, застосували силу та завалили на землю, де він пролежав декілька годин. Вранці його доставили до відділення поліції, де до сумки із нетбуком підкинули майно, яке перебувало в автомобілі. Він особисто нічого не викрадав - ані телефони, ані паспорт ОСОБА_18 Усе майно залишалось в автомобілі, вранці ОСОБА_18 повинен був забрати автомобіль та документи. Про те, що даний автомобіль належить ОСОБА_19 він дізнався лише в міліції, до цього він вважав, що автомобіль належить ОСОБА_21.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину в інкримінованому йому правопорушенні не визнав та пояснив суду, що із ОСОБА_1 познайомився у місцях відбування покарань. У квітні 2013 року вони домовились передати гроші та майно для свого спільного знайомого ОСОБА_22, який на той час відбував покарання. Оскільки ОСОБА_18 мав борги перед ОСОБА_22, то вони вирішити скористатися його послугами як водія та на його автомобілі поїхати у колонію. У раніше обумовлений час він, ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_14 чекали на ОСОБА_18 на АДРЕСА_20, коли той під»їхав, то між ним та ОСОБА_32 стався конфлікт з приводу дівчини, однак, що саме він не знає, оскільки у той момент разом із ОСОБА_24 пішов до магазину розміняти гроші. Коли він повертався, то бачив, що автомобілем ВАЗ керую ОСОБА_2, який сказав йому сідати, та вони поїхали до колонії. ОСОБА_18 на місці вже не було. По путі знайомий ОСОБА_18 - ОСОБА_21 вийшов із автомобіля, пославшись на проблеми у родині. За домовленістю із ОСОБА_18 вони повинні були повернути автомобіль вранці. Ніяких дій або умислу на заволодіння цим автомобілем у нього не було, до цього злочину він не причетний. Інших злочинів не вчиняв, тому просив виправдати його.

На підтвердження провини обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 стороною обвинувачення було надано наступні докази.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 пояснив суду, що у 2013 році разом зі своєю співмешканкою - ОСОБА_19 у зв'язку із скрутним матеріальним становищем, вони вирішили продати ювелірні вироби з діамантами. З цією метою він звернувся за допомогою до ОСОБА_1 та ОСОБА_12, з яким він познайомився, коли вони разом відбували покарання в місцях позбавлення волі. Останній повідомив, що зможе їх продати за вигідну ціну, за невеликий процент від їх реалізації. ОСОБА_19 викупила золото за гроші ОСОБА_1 та передала йому прикраси для продажу. Що у подальшому сталось із золотом, він не пам»ятає через сплив часу. У квітні 2013 року він мав домовленість із ОСОБА_1 про надання автомобіля ВАЗ для поїздки до місць позбавлення волі для передачі грошей та майна ії спільному знайомому, який відбував покарання. На автомобілі ВАЗ 21093, який належить ОСОБА_19, він разом із ОСОБА_21 приїхали у двір по АДРЕСА_19 в районі «Лахті» в м. Запоріжжі. Він став спілкуватися із ОСОБА_12 та між ними виник конфлікт, який переростав у бійку, тому він вирішив залишити місце зустрічі з метою власної безпеки. Автомобіль залишився біля будинку, а біля нього перебував його знайомий ОСОБА_21, тому він не хвилювався за схоронність автомобіля та мав намір наступного дня забрати авто. Коли він прийшов додому та ОСОБА_19 стала питати про автомобіль, він не міг розповісти їй правду про сварку із ОСОБА_12, тому повідомив, що автомобіль, начебто, викрали ОСОБА_12, ОСОБА_1 та ОСОБА_4, після чого ОСОБА_19 вирішила піти до поліції. У поліції він давав неправдиві пояснення з приводу заволодіння автомобілем та попросив ОСОБА_21 також розказати поліцейським інші обставини зустрічі із ОСОБА_12, ОСОБА_1 та ОСОБА_4, на що він погодився. Із автомобіля нічого не зникло, нетбуку у них із ОСОБА_19 ніколи у користуванні не було, ОСОБА_19 під час зустрічі із його знайомими не була присутня, а знаходилась вдома із дитиною. Наполягав на тому, що залишив автомобіль обвинувачем добровільно на підставі домовленості. Автомобіль придбавала ОСОБА_19, її водієм був ОСОБА_21, він також часто користувався вказаним автомобілем з дозволу ОСОБА_19

Свідок ОСОБА_21 у судовому засіданні пояснив, що у 2013 році він возив на автомобілі ОСОБА_19 до її цивільного чоловіка до колонії на зустріч, оскільки у неї не було посвідчення водія. Потім приблизно у квітні 2013 року він із ОСОБА_18, який вже звільнився з місць позбавлення волі, приїхали на зустріч із ОСОБА_12, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_31, у район «Лахті», з якою метою йому було не відомо. ОСОБА_18 підійшов поспілкуватися із ОСОБА_12, однак через деякий час вони почали сваритися та ОСОБА_12 наніс йому удар в обличчя, після чого ОСОБА_18 втік. Далі ОСОБА_2 підійшов до автомобіля, наказав йому сісти на задне сидіння, а сам сів на кермо, також у салоні автомобіля був і ОСОБА_4. У районі розвилки на виїзді з м. Запоріжжя йому затефонував ОСОБА_18 та наказав виходити та йти додому, що він зробив. Коли він їхав в автомобілі, то думав, що повинен забрати автомобіля після поїздки, однак за наказом ОСОБА_18, який був цивільним чоловіком ОСОБА_33, він вийшов та прийшов до них додому. Там він побачив, що ОСОБА_19 плаче з приводу зникнення автомобіля, тоді ОСОБА_18 запропонував поїхати до поліції. ОСОБА_25 умовив його розповісти, що на місці зустрічі була ОСОБА_19, а автомобілем заволоділи обвинувачені, погрожуючи їм гранатою, він погодився, однак зараз зазначає, що давав під час досудового слідства неправдиві показання. В автомобілі небтуку не було, документи на автомобіль залишалися у бардачку, про що він повідомив ОСОБА_2, коли виходив з автомобіля. Вважає, що ніяких незаконних дій з боку обвинувачених не відбувалось, оскільки користування автомобілем було заздалегідь обумовлене із обвинуваченими.

Судом вживалися заходи для забезпечення явки у судове засідання потерпілої ОСОБА_19, однак остання до суду не з»явилась, за адресою, вказаною стороною обвинувачення потерпіла не мешкає у зв»язку із продажем квартири, місце її перебування не встановлено.

Крім того, прокурором було надано суду наступні письмові докази:

- рапорт помічника начальника відділу Жовтневого РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області про те, що у телефонному режимі ОСОБА_19 повідомила, що 13.04.2013 року приблизно о 21-30 год. в районі ЗГТ «Лахті» у неї чотири невідомих викрали автомобіль, погрожуючи предметом, схожим на гранату.

На думку колегії суддів вказаний доказ не можна визнати допустимим, оскільки діючим законодавством не передбачено у якості джерела рапорт працівників поліції, який є лише внутрішнім документом правоохоронних органів та не містить у собі ніяких об»єктивних даних щодо обставин вчиненого злочину.

- протокол огляду місця події - автомобіля НОМЕР_6 від 14.04.2013 року, розташованого у дворі будинку АДРЕСА_15 в м. Запоріжжі, в ході якого виявлено та вилучено штани і куртку чорного кольору та складний ніж «Коламбія».

Аналізуючи вказаний доказ, колегія суддів зазначає про те, що автомобіль перебуває поруч із будинком, де на той час проживали обвинувачені, даних про те, що були наявні на момент огляду ключі від автомобіля, або у кого вони перебували, у протоколі огляду відсутні. Факт залишення автомобіля у вказаному місці не заперечував обвинувачений ОСОБА_2, який пояснив, що припаркувався біля будинку, де він мешкав, однак одразу при виході із автомобіля, був затриманий працівниками поліції.

- протокол огляду від 14.04.2013 року, згідно якого у ОСОБА_2 вилучена черна сумка, у які знаходились чотири телефони Нокія, телефон ОСОБА_26, паспорт на ім»я ОСОБА_18, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та інші особисті речі.

У судовому засіданні захисником обвинувачених було зазначено про те, що огляд предметів було проведено у порушення норм КПК, оскільки така дія можлива лише під час особистого обшуку затриманого у порядку ст. 208 КПК України у присутності захисника та особи, яка обшукується. Фактично затримання ОСОБА_2 відбулося вночі 14.04.2013 року, протокол затримання оформлений о 08.00 годин, огляд предметів проведений о 9.30 годин у приміщенні РО, а не за місцем фактичного затримання обвинуваченого, що дало можливість працівникам поліції сфальсифікувати докази. Крім того, зазначив, що вказана слідча дія була проведена оперативним уповноваженим Жовтневого РО, а не слідчим, тобто особою, яка не мала повноважень на розслідування справи та проведення будь-яких слідчий дій.

Так, відповідно до ст. 208 КПК України уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених частиною сьомою статті 223 і статтею 236 цього Кодексу. Уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз'яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень статті 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом. Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов'язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 була затримано 14.04.2013 року о 08.00 годин, що підтверджується копією протоколу затримання, при цьому даних про те, що проводився його особистий обшук та були вилучені будь-які особисті речі, які перебували при ньому, немає. За таких підстав, колегія суддів вважає, що будь-яких достовірних даних про те, що чорна сумка, яка була оглянута 14.04.2013 року, належала саме ОСОБА_2 немає.

Як неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини у своїх рішення, докази необхідно оцінювати керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (п. 53 рішення від 20.09.2012 року у справі «Федорченко та Лозенко проти України», п. 42 рішення від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі. Відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 12.06.2008 року «Яременко проти України» зазначено, що визначаючи, чи було провадження у справі загалом справедливим, також має враховуватись, чи було дотримано прав на захист. Слід, зокрема, розглянути, чи заявникові була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання. Крім того, має бути врахована якість таких доказів і, зокрема, те, чи породжують обставини, за яких вони були отримані, будь-який сумнів щодо їхньої достовірності й точності. При тому, що питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується.

За таких обставин, враховуючи той факт, що суду не було надано доказів про те, що чорна сумка була вилучена у передбачений законом спосіб саме у ОСОБА_2, огляд даної сумки був проведений у порушення норм КПК, колегія суддів визнає даний протокол огляду недопустимим доказом та відкидає його із числа доказової бази.

Також, стороною обвинувачення було надано суду протокол пред'явлення особи для впізнання від 14.04.2013 року, відповідно до якого, потерпіла ОСОБА_19 вказала на ОСОБА_1, як на особу, який приймав участь під час незаконного заволодіння її транспортним засобом; протокол пред'явлення особи для впізнання від 14.04.2013 року, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_19 вказала на ОСОБА_2, як на особу, яка приймала участь під час незаконного заволодіння її транспортним засобом; протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.05.2013 року, відповідно до змісту якого потерпіла ОСОБА_19 вказала на ОСОБА_12, як на особу, яка під час незаконного заволодіння її транспортним засобом тримав в руці гранату, погрожуючи підірвати її машину.

Оцінюючи надані суду докази, колегія суддів зазначає про те, що стороною захисту заперечується дотримання вимог діючого законодавства під час проведення даної слідчої дії. Так, судом встановлено, що фіксація процесу впізнання технічними засобами не здійснювалась, тому перевірити, чи дійсно проводилась вказана слідча дія та кого саме впізнала потерпіла неможливо. Допитати потерпілу ОСОБА_19 щодо обставин проведення впізнання не виявилось можливім через її неявку до судового засідання, інші докази на підтвердження достовірності отриманого доказу (допит понятих та таке інше), стороною обвинувачення суду не надані. За таких обставин, керуючись принципом оцінки доказів «поза розумним сумнівом», колегія суддів визнає три протоколи пред»явлення осіб для впізнання недопустимими доказами.

Колегія суддів вважає неможливим прийняти у якості допустимого доказу і протокол пред'явлення предметів для впізнання від 17.06.2013 року, відповідно до якого, потерпіла ОСОБА_19 впізнала два мобільних телефони: Нокіа 6700 та Нокіа 6610, які в неї були викрадені під час заволодіння ОСОБА_1, ОСОБА_7 та ОСОБА_12 її транспортним засобом, оскільки факт виявлення та вилучення даних мобільних телефонів було проведено у порушення норм діючого законодавства, тому у даному випадку підлягає застосуванню правило «плодів отруйного дерева».

Прокурором було надано суду протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.05.2013 року, відповідно до змісту якого, свідок ОСОБА_18 вказав на ОСОБА_12, як на особу, який під час незаконного заволодіння транспортним засобом потерпілої ОСОБА_19 тримав в руці гранату, погрожуючи підірвати машину та вказав на ОСОБА_1 і ОСОБА_2, як на осіб, які приймали участь під час незаконного заволодіння транспортним засобом потерпілої ОСОБА_19, а також протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.05.2013 року, відповідно до змісту якого, свідок ОСОБА_21 вказав на ОСОБА_12, як на особу, який під час незаконного заволодіння транспортним засобом потерпілої ОСОБА_19 тримав в руці гранату, погрожуючи підірвати машину та вказав на ОСОБА_1 і ОСОБА_2, як на осіб, які приймали участь під час незаконного заволодіння транспортним засобом потерпілої ОСОБА_19.

Однак, оскільки у судовому засіданні свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_21 зазначили, що факту незаконного заволодіння не було, під час досудового слідства вони давали неправдиві пояснення, колегія суддів приходить до переконання, що вказаний доказ не є точним та безсумнівним та таким, що може бути покладений в основу обвинувального вироку суду, тому відкидається із числа доказової бази.

Також колегія суддів вважає неналежним доказом протоколом пред'явлення предметів для впізнанням від 21.05.2013 року, відповідно до якого, свідок ОСОБА_18 впізнав спортивні штани, які були викрадені разом з автомобілем НОМЕР_7, оскільки факт заволодіння майном ОСОБА_18 - спортивними штанами не ставиться у провину обвинуваченим.

Відповідно до висновку експерта №47/13 від 28.0.2013 року, середньоринкова вартість автомобіля «ВАЗ 21093» д.н. НОМЕР_13 станом на 13.04.2013 року складає 33835 гривень 50 копійок, однак вказаний доказ не підтверджує факт причетності до вчинення злочину саме обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4

Згідно протоколу огляду місця події від 14.04.2013 року, а саме: приміщення квартири АДРЕСА_3, в якій проживали ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_12, було виявлено та вилучено фрагменти корпусу та запалу ручної оборонної осколкової гранати F-1. Сам по собі факт перебування у квартирі обвинувачених даного предмету, який міг бути використаний для демонстрації погроз до потерпілої під час заволодіння транспортним засобом та відсутності інших доказів на підтвердження обставин вчинення злочину не може бути використаний на підтвердження провини обвинувачених.

На підтвердження факту таємного викрадення майна потерпілої ОСОБА_19, яке залишилось в автомобілі, та паспорту ОСОБА_18 стороною обвинувачення були надані докази, які проаналізовані вище та визнані недопустими (протокол огляду від 14.04.2013 року та протоколи пред»явлення предметів для впізнання). Інші докази відсутні.

За фактом вчинення шахрайських дій щодо золотих виробів ОСОБА_19 суду було надано відповідь директора ломбарду «Демос», згідно якої клієнт тобто ОСОБА_19 13.04.2013 року викупила раніше закладене майно. Інших доказів не надано.

Таким чином, враховуючи той факт, що безпосередньо у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_19 не була допитана щодо обставин заволодіння її автомобілем, викрадення її майна та шахрайських дій щодо неї, свідки ОСОБА_18 та ОСОБА_21 у суді зазначили інші обставини передання у користування автомобіля, враховуючи, що інші докази, надані стороною обвинувачення, визнані судом недопустимими, колегія суддів приходить до висновку, що участь обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, та ОСОБА_4 у скоєнні інкримінованого їм органом досудового розслідування правопорушені, передбаченому ч.3 ст. 289 КК України, та участь ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України та ч.3 ст. 357 КК України, ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України в судовому засіданні не доведена.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ст. 62 Конституції України та ч.3 ст. 373 КПК України, кожна людина має право на справедливий розгляд справи, не може піддаватися кримінальному покаранню , доки не буде визнаний винним в законному порядку, обвинувачення не може ґрунтуватися на отриманих незаконним шляхом доказах або припущеннях, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях та ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

На підставі частини 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу покладається на слідчого та прокурора.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

За таких обставин, колегія суддів, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до висновку, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано безсумнівних доказів причетності обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, та ОСОБА_4 злочинів, в яких вони обвинувачуються (ч.3 ст. 289, ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 357 та ч.2 ст. 190 КК України відповідно), та аналізуючи зібрані та досліджені докази в їх сукупності в межах пред'явленого обвинувачення, суд приходить до переконання про недоведеність причетності обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2, та ОСОБА_4 у вчиненні вказаних злочинів у зв'язку з недоведеністю їх участі у вчиненні даних кримінальних правопорушень, тому колегія суддів приходить до переконання, що їх необхідно визнати невинуватим та виправдати у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченим ОСОБА_1, ОСОБА_2 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 187 КК України, колегія суддів враховує характер та ступінь тяжкості вчинених ними кримінальних правопорушень, їх наслідки, дані про осіб обвинувачених, їх відношення до скоєного, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання, обставини.

Обвинувачений ОСОБА_1 має ряд судимостей за вчинення корисливих злочинів, які в установленому законом порядку не зняті та не погашені, вчинив особливо тяжкий злочин після застосування до нього умовно-дострокового звільнення від покарання, постійного місця проживання не має, за місцем тримання під вартою характеризується опосередковано, офіційно не працевлаштований, у зв'язку з чим не має стабільного джерела доходу, неповнолітніх дітей на утриманні не має, на диспансерному обліку в спеціальних медичних лікувальних закладах не перебуває.

Обвинувачений ОСОБА_2 судимості не має згідно матеріалів кримінального провадження, вчинив особливо тяжкий злочин, постійного місця проживання на території України не має, неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, офіційно не працевлаштований, за місцем тримання під вартою характеризувався опосередковано.

Обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання обвинуваченим, колегія суддів не вбачає.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням вчиненого та відомостей про осіб обвинувачених, як стійко орієнтовану на антисуспільний спосіб життя та схильність до скоєння злочинів, які мають корисливий характер, беручи до уваги, що протиправні дії обвинувачених носили насильницький характер, враховуючи думку потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які просять призначити максимальне покарання, пов'язане з позбавленням волі, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинувачених можливе лише в умовах ізоляції їх від суспільства і за цих підстав вважає за необхідне призначити обвинуваченим покарання в межах санкції статті, за якою кваліфікуються їх діяння у вигляді позбавлення волі, вважаючи, що таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень. Крім того, у відношенні ОСОБА_1 застосуванню підлягає і ст.. 71 КК України. Щодо обвинувачених ОСОБА_1, та ОСОБА_2 підлягає призначенню у додаткове покарання у вигляді конфіскації усього особистого майна.

Враховуючи той факт, що обвинувачені вчинили злочин до моенту набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання», що набрав чинності 24 грудня 2015 року, на підставі ч.5 ст. 72 КК України до строку призначеного покарання підлягає зарахуванню увесь строк триманні обвинувачених під вартою із розрахунку один день тримання під вартою дорівнює двом дням позбавлення волі.

Питання про речові докази вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Таким чином, на підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України та призначити йому покарання у вигляді 11 (одинадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Чернігівського районного суду Запорізької області від 23.12.2008 року та остаточно визначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 11 (одинадцяти) років та одного місяця позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушеннь, передбачених ч.2 ст. 190, ч.3 ст. 289 КК України та виправдати за недоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у відношенні засудженого ОСОБА_1 залишити без змін до набрання вироком законної сили, але не більше ніж, до дня фактичного відбуття покарання.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 обчислювати з 14 квітня 2013 року тобто з моменту фактичного затримання.

На підставі ч.5 ст.72 КК України в редакції, яка діяла до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення» зарахувати ОСОБА_1 у строк відбуття покарання термін попереднього ув'язнення з 14 квітня 2013 року до дня набрання вироком суду законної сили включно з розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України та призначити йому покарання у вигляді 9 (дев»яти) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

ОСОБА_2 визнати невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушеннь, передбачених ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 357, ч.3 ст. 289 КК України та виправдати за недоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у відношенні засудженого ОСОБА_2 скасувати.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 обчислювати з 14 квітня 2013 року тобто з моменту фактичного затримання.

На підставі ч.5 ст.72 КК України в редакції, яка діяла до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення» зарахувати ОСОБА_2 у строк відбуття покарання термін попереднього ув'язнення з 14 квітня 2013 року до 14 лютого 2018 року включно з розрахунку один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі, обмежившись фактично відбутим покаранням.

ОСОБА_4 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 289 КК України та виправдати за недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення.

Речові докази:

- мобільний телефон «Samsung» GT-С3530 сер. НОМЕР_14, мобільний телефон «Samsung Galaxy Y duos» сер. НОМЕР_18, відеокамеру з зарядним пристроєм і інструкцією, АКБ до відеокамери, сумку чорного кольору до відеокамери, три чоловічі сорочки, передані на відповідальне зберігання потерпілим ОСОБА_8, ОСОБА_9 - залишити за належністю;

- автомобіль НОМЕР_8, свідоцтво НОМЕР_28 від 21.09.2004 року про реєстрацію автомобіля НОМЕР_9, мобільний телефон Nokia 6700 в металевому корпусі бронзового кольору ІМЕІ:НОМЕР_15, без задньої кришки на блоку розміщення АКБ, мобільний телефон Nokia 6610 в пластмасовому корпусі сріблястого кольору ІМЕІ:НОМЕР_16, передані на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_19 - залишити за належністю;

- паспорт громадянина України НОМЕР_32, виданий 31.07.2003 року Заводським РВ УВС України в Запорізькій області на ім'я ОСОБА_18, штани спортивні з синтетичної тканини чорного кольору «Adidas», розмір М, передані на відповідальне зберігання ОСОБА_18 - залишити за належністю;

- мобільні телефони Samsung В5702, ІМЕІ- НОМЕР_17; Nokia 6700-cl, ІМЕІ-НОМЕР_19; Samsung х4660, ІМЕІ-НОМЕР_22; мобільні телефони, Nokia 2610, ІМЕІ- НОМЕР_20; Nokia Е5, ІМЕІ-НОМЕР_21; Sony Ericsson k320i, ІМЕІ- НОМЕР_23 - конфіскувати в дохід держави;

- чорна сумка «Interstep», чорна пластикова тека «ECONOMIX», зошит на 12 арк. з рукописними записами, прозорий файл з фотокопіями документів, розписками та рукописними записами; шкіряна обкладинка «автодокументи» з 10 дисконтними та платіжними картками (НОМЕР_24) - повернути засудженому ОСОБА_2;

- револьвер SCHMEISSER model 430 Cal. 4mm Randz НОМЕР_25, 8 гільз патронів Флобера, 1 осічений патрон Флобера та 3 гільзи калібру 9 мм P.A., пістолет "ІЖ" 79-8 кал. 8 мм та 1 гільза до шумового патрону 8 мм, фрагменти корпусу та запалу ручної оборонної осколкової гранати F-1 влученої 14.04.2013 року, (залишки після полігонних іспитів), дактилокарти підозрюваних: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_12, ОСОБА_4, 14 слідів папілярних візерунків рук, 4 сліди папілярних візерунків рук, 1 слід папілярного візерунку руки, фрагмент тканини чохла, мікрочастинки з керма, мікрочастинки з сидінь, чорна спортивна куртка, паперовий конверт, в який згідно пояснювального надпису упаковано ніж «Columbia» з нашаруванням речовини бурого кольору, паперовий конверт, в який згідно пояснювального надпису упаковано водний змив, проведений 14.04.2013 року з оборонної осколкової гранати F-1 зразка 1916 року виробництва Франції, тимчасовий дозвіл на право керування т/з НОМЕР_27 на ім'я ОСОБА_2, довідка сертифікат про обмін валюти, протокол про адмін. правопорушення на ОСОБА_2, рукописні записи, касові чеки та сім карта МТС НОМЕР_26, 22 сліди пальців рук на 4 картках, меблева ручка, мікрочастинки, вилучені в два окремі паперові пакети, паперові фрагменти, сертифікати, обкладинку блокнота, пластикову теку рожевого кольору, гаманець, поліетиленовий пакет, флакони з духами, речі (одяг) потерпілого ОСОБА_8, маску-балаклаву, паперові пакети зі змивами речовини бурого кольору, фрагменти лінолеуму з речовиною бурого кольору, скляна банка з запаховим слідом, мікрочастинки, 4 сліди нетканої поверхні, вилучені на 2 відрізки плівки - ЛT, паперовий пакет зі зразками клітин букального епітелію підозрюваного ОСОБА_1, паперовий пакет зі зразками клітин букального епітелію підозрюваного ОСОБА_2, паперовий пакет зі зразками клітин букального епітелію підозрюваного ОСОБА_12, паперовий пакет зі зразками клітин букального епітелію потерпілого ОСОБА_8, паперовий пакет зі зразками клітин букального епітелію потерпілої ОСОБА_9, 4 сліди взуття, передані на відповідальне зберігання до камери зберігання речових доказів Жовтневого РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, відповідно до квитанції № 120130080130001424 від 30.08.2013 року, номер книги обліку речових доказів №1441, порядний номер 4874 - знищити.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, які перебувають під вартою - з моменту вручення їм копії вироку.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченим та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий-суддя Ю.О. Пивоварова

Судді: М.В. Антоненко

Є.В. Стратій