Рішення № 77504402, 30.10.2018, Василівський районний суд Запорізької області

Справа № 311/3816/18

Провадження № 2-о/311/104/2018

30.10.2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2018 року Василівський районний суд Запорізької області

у складі: головуючого - судді : Сидоренко Ю.В.,

при секретарі: Осінцевій Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Василівка цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа: Василівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про встановлення факту народження,

В С Т А Н О В И В :

30 жовтня 2018 року до Василівського районного суду Запорізької області надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення факту народження. На обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 зазначає, що вона на протязі останніх шести років проживала на території Автономної ОСОБА_2 Крим у місті Алушта. 16.04.2017 року на тимчасово окуповані території у місті Алушта Автономної Республіки Крим, у неї та її чоловіка, з яким вона проживала, народився син – ОСОБА_3, що підтверджується довідкою про народження, виданою Алуштинською центральною міською лікарнею 08.10.2018 року. З 20.02.2014 року та на сьогодні ОСОБА_2 Крим є тимчасово окупованою територією згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Василівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на підставі ч.2 ст.13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» їй було відмовлено у реєстрації народження дитини – ОСОБА_3, так як документи, підтверджуючі факт народження дитини, видані на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, у зв?язку з чим вона вимушена звернутися до суду з даною заявою, в якій просить встановити факт народження дитини чоловічої статі – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження якого місто Алушта Автономна Республіка Крим, у матері – громадянки України, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (паспорт серії СЮ 362189 виданий Василівським РВ УДМС України в Запорізькій області 23 жовтня 2014 року, РНОКПП: НОМЕР_1), яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 30 жовтня 2018 року провадження у даній справі відкрито та призначено до судового розгляду в порядку окремого провадження на 30 жовтня 2018 року.

В судове засідання заявник ОСОБА_1 не з’явилася, про день та час розгляд справи була повідомлена судом своєчасно та належним чином, проте надала суду заяву, в якій просить розглянути подану заяву без її участі, на задоволенні заявлених вимог наполягає та просить задовольнити її заяву у повному обсязі за викладеними у ній підставами.

В судове засідання представник заінтересованої особи: Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Реєстраційної служби Василівського РУЮ у Запорізькій області не з’явився, про день та час розгляду справи був повідомлений судом належним чином та у встановленому законом порядку, що підтверджується розпискою в отриманні судової повістки, проте суду надано заяву про розгляд справи у відсутність їх представника, з вирішенням заяви ОСОБА_1 на розсуд суду.

За таких обставин, суд вважає можливим ухвалити рішення у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального пристрою.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі обставини по справи, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами даної цивільної справи, суд вважає, що заявлені ОСОБА_1 вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно до ч.2 ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно п.7 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту народження особи у певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження.

Відповідно до ч.1 ст.316 Цивільно-процесуального кодексу України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Згідно ч.2 ст.317 ЦІІК України, справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною ОСОБА_4 України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

Вивчивши надані суду докази, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими письмовими матеріалами справи, а саме: копією паспорту громадянина України, виданого Василівським РВ УДМС України в Запорізькій області 20.10.2014 року на ім’я заявника по справі – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_4, у якому місце реєстрації заявника вказано: АДРЕСА_1 (а.с.5-6); копією реєстраційної облікової картки платника податків на ім’я ОСОБА_1, виданої Василівським відділенням Токмацької ОДПІ ГУ Міндоходів 23.12.2014 року (а.с.7); копією довідки про народження від 08.10.2018 року, яка видана завідувачем акушерсько-гінекологічним відділенням «Алуштинської центральної міської лікарні» ОСОБА_5 (рос.), ІНФОРМАЦІЯ_5 (мешкає м.Алушта смт.Партеніт, Фрунзенське шосе, 15-19) та відповідно до якої засвідчено факт перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні у акушерському відділенні Алуштинської центральної міської лікарні з 16.04.2017 року по 19.04.2017 року та вказаною довідкою підтверджено, що о 07-05 год. 16.04.2017 року відбулися перші термінові пологи та народження живим доношеним хлопчиком (а.с.8), копією свідоцтва про народження ОСОБА_6 (рос.), ІНФОРМАЦІЯ_6, яке видано 26.04.2017 року Алуштинським міським відділом запису актів цивільного стану Департаменту запису актів цивільного стану Міністерства юстиції ОСОБА_2 Крим, та відповідно до якого в графі «мати» вказано «Романовская Виктория Влодимировна» (рос.), а графі «батько» - «Романовский Роман Николаевич» (рос.) (а.с.9); копією свідоцтва про укладення шлюбу 16 березня 2017 року між ОСОБА_4 (рос.) та ОСОБА_7, після реєстрації якого дружині присвоєно прізвище «Романовская» В.В. (рос,), видане 16.03.2017 року Алуштинським міським відділом запису актів цивільного стану Департаменту запису актів цивільного стану Міністерства юстиції ОСОБА_2 Крим (а.с18); листом Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Василівського РУЮ Запорізької області від 24 жовтня 2018 року за №44/17.14.-06-104 про відмову у державної реєстрації народження дитини чоловічої статі, народженого 16 квітня 2017 року у ОСОБА_1 у зв’язку з тим, що для підтвердження факту народження заявником наданий документ, виданий на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження (а.с.10), суд вважає, що подана заявником ОСОБА_1 заява про встановлення факту народження дитини підлягає задоволенню, виходячи також з наступного.

За приписами ст.13 Закону України ««Про державну реєстрацію актів цивільного стану» походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України.

За змістом ст.122 та ст.133 СК України дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя; походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини; якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров'я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров'я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров'я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

За змістом п.п. «а» п.2,3,22,23 гл.1 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом МЮУ від 18.10.2000 №52/5, підставами для проведення державної реєстрації для народження дитини є медичне свідоцтво про народження (форма №103/о), що видається закладом охорони здоров'я, незалежно від підпорядкування та форми власності, де приймаються пологи; при відсутності підстав для державної реєстрації народження, визначених у цьому пункті, державна реєстрація народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження даною жінкою; власне ім'я дитини визначається за згодою батьків; власне ім'я дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, у разі відсутності добровільного визнання батьківства визначається матір'ю дитини.

Відповідно до п.3 розділу І згаданих Правил за заявами громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території України або переселилися з неї, державну реєстрацію актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання здійснюють відділи державної реєстрації актів цивільного стану за місцем звернення заявника.

Суд відмічає, що згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ст.77 та ст.78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Надаючи оцінку допустимості наданих заявником доказів, а саме документів, виданих на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, суд керується ч.2 ст.19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Відповідно до п.11 ч.1 ст.9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" внутрішньо переміщена особа має право на проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання за місцем перебування.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» гарантії прав, свобод та законних інтересів осіб, які переселилися з тимчасово окупованої території України та перебувають на території України на законних підставах, визначаються Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".

Одночасно суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСЛП), за висновками якої, зокрема у справах проти Туреччини, Молдови та Росії, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії, першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території.

Враховуючи вищенаведене, зважаючи на правову позицію, викладену Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ в Інформаційному листі від 15.04.2016 року, за змістом якої документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною ОСОБА_4 України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами у їх сукупності та взаємозв'язку під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України, тому суд як виняток приймає до уваги дані про народження у ОСОБА_1 дитини, які зазначені у вищенаведених та досліджених в судовому засіданні документах.

Згідно принципу 3 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, дитині повинно належати з її народження право на ім'я та громадянство та ст.7 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральної Асамблеєю ООН, відповідно до якої дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов'язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні письмові докази, суд вважає, що юридичний факт, який просить встановити заявник, знайшов своє підтвердження та його об'єктивність не викликає сумніву у суду.

А тому, враховуючи зазначені вище обставини та положення діючого законодавства, приймаючи до уваги, що встановлення факту народження дитини необхідне заявнику для реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження малолітньої дитини згідно вимог чинного законодавства України, тому суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

На підставі вищезазначеного, повно та всебічно вивчивши надані суду докази, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що подана ОСОБА_1 до суду заява підлягає задоволенню, вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: факту народження дитини - належним чином обґрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки заявник ОСОБА_1 немає іншої можливості, окрім в судовому порядку, встановити факт народження ОСОБА_3, тому заявник вимушена звернутися до суду з даною заявою, та на підставі вищенаведених письмових доказів суд вважає необхідним подану ОСОБА_1 до суду заяву задовольнити у повному обсязі.

Керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 року № 5, ст.ст. 9, 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», ст.1-12, 76, ст..ст.265, 212- 215, 256, 265-268, 293, 315-319, 354-355 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_8 Володимирівни, ІНФОРМАЦІЯ_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7), заінтересована особа: Василівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (місцезнаходження: Запорізька область м.Василівка бул.Центральний,1, ЄДРПОУ - 26014577), про встановлення факту народження – задовольнити.

Встановити факт народження дитини чоловічої статі ОСОБА_3, який народився 16 квітня 2017 року у місті Алушта АР Крим від батьків, перебуваючих у зареєстрованому шлюбі, матері: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_4. громадянки України (паспорт серії СЮ № 362189, виданий Василівським РВ УДМС України в Запорізькій області від 20.10.2014 року), батька: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_2 Крим, громадянина України (паспорт серії ЕЕ № 409625, виданий Алуштинським МВ ГУ МВС України у Криму 26.01.2001 року).

Рішення суду про встановлення факту народження дитини підлягає негайному виконанню..

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Запорізького апеляційного суду через Василівський районний суд Запорізької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Василівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_10