Ухвала суду № 77503234, 26.10.2018, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

______________

УХВАЛА

26 жовтня 2018 р. м. ХерсонСправа № 2140/1549/18

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Садовій О.Р.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представників відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши в підготовчому засіданні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

03.08.2018 р. ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому просить визнати протиправними дії відповідача, які порушують пункт 7 статті 13 Закону України від 02.06.2016 р. та статті 58 Конституції України і привели до зупинення виконання рішення місцевого суду Суворовського району м.Херсона від 18.01.2002 р. у справі № 2-4924/01; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок державної пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з 01.01.2012 р. з врахуванням середньомісячної заробітної плати за травень 1986 р. 6184 крб. і коефіцієнту для його визначення 31.0.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2018 р. справу передано для розгляду судді Варняку С.О.

Ухвалою від 07.08.2018 р. позовну заяву залишено без руху у зв'язку з недоліками позовної заяви та надано позивачу строк для їх усунення.

Позивач в установлений суддею строк усунув недоліки позовної заяви і ухвалою від 14.08.2018 р. у справі відкрито спрощене провадження та призначено судове засідання на 31.08.2018 р. о 09:00 год.

Судове засідання, призначене на 31.08.2018 р., відкладено у зв'язку з клопотанням представника позивача на 17.10.2018 р. на 09:30 год.

На підставі службової записки судді Варняк С.О. від 12.09.2018 р. та розпорядження заступника керівника апарату суду від 13.09.2018 р. № 154 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, згідно протоколу якого головуючим суддею визначено суддю Бездрабка О.І., про що свідчить протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою від 14.09.2018 р. суддею Бездрабко О.І. прийнято справу до провадження та призначено судове засідання на 03.10.2018 р. о 13:00 год.

Ухвалою від 03.10.2018 р. судове засідання відкладено на 12.10.2018 р. на 13:00 год., витребувано з Херсонського міського суду Херсонської області справу № 766/13628/16-а.

Ухвалою від 12.10.2018 р. задоволено заяву представника позивача про розгляд справи у загальному позовному провадженні та призначено підготовче засідання на 26.10.2018 р. о 09:00 год.

У підготовчому засіданні, яке відбулося 26.10.2018 р., представник відповідача підтримав заяву про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду, яку подано 02.10.2018 р. Зазначив, що позивачем у позовній заяві не було надано письмового підтвердження, що ним не було подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Однак у мотивувальній частині постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017 р. по справі № 766/13628/16-а, колегія суддів дійшла висновку, що Управлінням на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 2110- було правомірно обчислено пенсію позивачу. По справі № 766/13628/16-а, а саме, у п.3 позовної заяви позивач вже просив суд зобов'язати Управління перерахувати йому пенсію з 01 січня 2012 року виходячи із розміру заробітної плати за травень 6184 крб. Проте, як Херсонський міський суд Херсонської області, так і Одеський апеляційний адміністративний суд дійшли висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. Крім того, позивач заявивши позовні вимоги до Управління про визнання неправомірними дій по зупиненню виконання рішення місцевого суду Суворовського району м.Херсона від 18.02.2002 р., звернувся з позовом до суду від 03.08.2018 р., тобто з пропуском шестимісячного строку, встановленого ст.122 КАС України.

Позивач та представник позивача заперечували проти задоволення заяви про залишення позовної заяви без розгляду. Зазначили, що згідно ст.76 Закону України "Про використання ядерної та радіаційної безпеки" від 08.02.1995 р. № 39/95-ВР право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров'ю особи, не обмежується строком давності, а відповідно до ч.2 ст.87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-ХІІ суми пенсій, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком. Тому позивачем не пропущено строк для звернення до суду з даною позовною заявою.

При вирішенні заяви представника відповідача суд виходить з наступного.

Однією із підстав для залишення позовної заяви без розгляду, представник відповідача зазначає порушення п.11 ч.4 ст.160 КАС України, відповідно до якого в позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Представник позивача вказує, що таке письмове підтвердження не було надано ОСОБА_1 у позовній заяві.

Дійсно, при подачі позовної заяви ОСОБА_1 не було зазначено власне письмове підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Неподання такого підтвердження стало однією із підстав для залишення позовної заяви без руху згідно ухвали від 07.08.2018 р. Між тим, позивач в установлений суддею строк усунув недоліки позовної заяви, в тому числі 13.08.2018 р. надав письмове підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав (а.с.15, 22 т.1), внаслідок чого ухвалою від 14.08.2018 р. у справі відкрито спрощене провадження.

Таким чином, доводи представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду за цією підставою не підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду 03.08.2018 р. з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, які порушують пункт 7 статті 13 Закону України від 02.06.2016 р. та статті 58 Конституції України і привели до зупинення виконання рішення місцевого суду Суворовського району м.Херсона від 18.01.2002 р. у справі № 2-4924/01; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок державної пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з 01.01.2012 р. з врахуванням середньомісячної заробітної плати за травень 1986 р. 6184 крб. і коефіцієнту для його визначення 31.0.

Судом встановлено, що в провадженні Херсонського міського суду Херсонської області перебувала адміністративна справа № 766/13628/16-а за позовом ОСОБА_1 до УПФУ в м.Херсоні про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

У вказаній справі ОСОБА_1 просив визнати неправомірними дії УПФУ в м.Херсоні по обмеженню заробітної плати за дні роботи в зоні відчуження ЧАЕС у травні 1986 року при перерахунку державної пенсії по інвалідності в грудні 2011 року за матеріалами пенсійної справи № 203641 без врахування в порушення ст.124 Конституції України рішення місцевого суду Суворовського району м.Херсона від 18.01.2002 р. по справі № 2-4924/01; зобов'язати УПФУ в м.Херсоні здійснити перерахунок державної пенсії по інвалідності з 01 січня 2012 року, виходячи з розміру заробітної плати за травень 1986 року 6184 крб., виплатити недоплату за період з 01.01.2012 р. по листопад 2016 року в сумі 10241,27 грн., та виплачувати в подальшому пенсію у відповідності з п.9 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 23.11.2011 р. № 1210; визнати неправомірними дії УПФУ в м.Херсоні при застосуванні обмеження державної пенсії по інвалідності максимальним розміром 10 прожиткових мінімумів згідно п.2 Закону України від 08.07.2011 р. № 3668-ІV з порушенням правової норми ст.53 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка встановлювала виплату додаткової пенсії за шкоду, спричинену здоров'ю, повністю незалежно від розміру пенсії; стягнути з УПФУ в м.Херсоні недоплату додаткової пенсії за шкоду, спричинену здоров'ю, за період з 01.01.2012 р. по 01.01.2015 р. в сумі 9339 грн.; визнати неправомірними дії УПФУ в м.Херсоні по оподаткуванню державної пенсії по інвалідності за пп.164.2.16 п.164.2 ст.164 ПК України в порушення пп.165.1.3 п.165.1 ст.165 ПК України; стягнути з УПФУ в м.Херсоні недоплату державної пенсії по інвалідності за період з 01.01.2015 р. по 01.09.2015 р. в сумі 7703,52 грн.

Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 29.11.2016 р. відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до УПФУ в м.Херсоні про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017 р. постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 29.11.2016 р. скасовано, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги за період з 01 січня 2012 року по 30 квітня 2016 року залишено без розгляду, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Зі змісту постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017 р. слідує, що апеляційною інстанцією надавалася оцінка правомірності дій УПФУ в м.Херсоні щодо неврахування при розрахунку пенсії позивача рішення місцевого суду Суворовського району м.Херсона від 18.01.2002 р., правильності нарахування державної пенсії по інвалідності з 01 січня 2012 року, в тому числі і не врахування пенсійним органом при перерахунку пенсії ОСОБА_1 розміру заробітної плати за травень 1986 року у сумі 6184 крб. та відповідного коефіцієнта заробітку.

Так, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідачем на виконання постанови КМУ від 23.11.2011 р. № 1210 правомірно обчислено пенсію виходячи з 1323,83 крб. заробітку за роботу в зоні відчуження, не встановлено порушення прав позивача при проведенні пенсійних виплат в розмірі, передбаченому статтею 67 Закону № 796.

Крім того, колегія суддів зазначила, що позивач, заявивши позовні вимоги до відповідача провести перерахунок пенсії з 01 січня 2012 року, звернувся з позовом до суду 31 жовтня 2016 року, тобто з пропуском шестимісячного строку, встановленого ст.99 КАС України. Про порушення свого права позивач дізнався з листів відповідача від 24.02.2015 р. та 03.04.2015 р. Оскільки підстави для визнання причин пропуску строку звернення позивача до суду поважними відсутні, колегія суддів прийшла до висновку про залишення позовної заяви в частині вимог за період з 01 січня 2012 року по 30 квітня 2016 року без розгляду.

З викладеного слідує, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, вже вирішено позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій пенсійного органу та зобов'язання здійснити перерахунок державної пенсії по інвалідності з 01 січня 2012 року з урахуванням середньомісячного заробітку за травень 1986 року 6184 крб. і коефіцієнта його визначення 31.0 за період з 01.01.2012 р. по 30.04.2016 р.

При цьому суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що у справі № 766/13628/16-а та у даній справі різні відповідачі, а тому не можна стверджувати про ідентичність позовів у цих справах, оскільки реорганізація УПФУ в м.Херсоні шляхом приєднання до ГУ ПФУ в Херсонській області не впливає на правовий статус відповідача.

Пунктом 4 частини 1 статті 238 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Таким чином, провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії щодо визнання неправомірними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській та зобов'язання здійснити перерахунок державної пенсії по інвалідності з 01 січня 2012 року з урахуванням середньомісячного заробітку за травень 1986 року 6184 крб. і коефіцієнта його визначення 31.0 за період з 01.01.2012 р. по 30.04.2016 р. підлягає закриттю.

Також з матеріалів справи слідує, що про порушення своїх прав, пов'язаних з неправильним, на думку позивача, розрахунком державної пенсії по інвалідності з 01 січня 2012 року, позивач дізнався ще з листів пенсійного органу від 24.02.2015 р. та 03.04.2015 р., про що зазначено у постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017 р. по справі № 766/13628/16-а (а.с.45 зворотній бік, т.1).

В подальшому ОСОБА_1 звертався до УПФУ в м.Херсоні із заявами щодо поновлення нарахування пенсії по інвалідності з урахуванням заробітної плати у розмірі 6184 крб. (а.с.23, 24 зворотній бік т.2), на які отримував відповіді листами від 06.01.2016 р. № 384/П-1, від 10.06.2016 р. № 191/П-1 (а.с.23 зворотній бік, 24, 25 т.2).

Після отримання відмов, які викладені у листах від 06.01.2016 р. та 10.06.2016 р., позивач звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з позовом, про що свідчать матеріали справи № 766/13628/16-а.

Тобто, про нарахування пенсії без врахування, на думку позивача, рішення місцевого суду Суворовського району м.Херсона від 18.01.2002 р. по справі № 2-4924/01 та заробітної плати за травень 1986 року у розмірі 6184 крб. і коефіцієнта для його визначення 31.0 ОСОБА_1 знав ще з лютого 2015 року, однак до суду звернувся лише 03.08.2018 р.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені ст.123 КАС України, згідно ч.ч.3, 4 якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

За таких обставин суд вважає, що у цьому позові, поданому до суду 03.08.2018 р., в межах строку звернення, встановленого ч.2 ст.122 КАС України, пред'явлено позовні вимоги, які стосуються дій відповідача, що мали місце станом на 03.02.2018 р., а тому спірними є правовідносини, які виникли з цього часу. Отже, судовому розгляду підлягають позовні вимоги в межах шестимісячного строку звернення до суду, а судовому захисту підлягають порушені права позивача з цього часу.

В решті позовні вимоги, які стосуються визнання неправомірними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській та зобов'язання здійснити перерахунок державної пенсії по інвалідності з 01 січня 2012 року з урахуванням середньомісячного заробітку за травень 1986 року 6184 крб. і коефіцієнта його визначення 31.0 за період з 31.10.2016 р. по 02.02.2018 р., підлягають залишенню без розгляду на підставі ч.4 ст.123 КАС України у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, передбаченого ч.2 ст.122 КАС України, та за відсутності підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Суд вважає, що будь-які об'єктивні чи суб'єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду у визначені законом строки з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважав, що діями чи бездіяльністю відповідача порушуються його права та законні інтереси. Пенсія є періодичним платежем, про зменшення її розміру позивач знав, а тому в разі незгоди мав право звернутися до суду у межах установленого строку.

Посилання позивача на ч.2 ст.87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" як підстави для виплати пенсій без обмеження будь-яким строком, суд відхиляє, оскільки зазначені приписи регулюють виплату за минулий час уже нарахованих, але не виплачених з вини пенсійного органу пенсій. Натомість у спірних правовідносинах суми пенсії не були нараховані пенсійним органом в тому розмірі, який вважає правильним позивач, оскільки ним не визнавалося право позивача на отримання пенсії у розмірі, який бажає отримувати ОСОБА_1

Також безпідставним є посилання позивача на ст.76 Закону України Про використання ядерної та радіаційної безпеки", оскільки вона регулює питання відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров'ю особи, в той час як ОСОБА_1 оскаржує розмір (розрахунок) призначеної йому пенсії.

Пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду підлягає частковому задоволенню, оскільки позовні вимоги в частині визнання протиправними дій та перерахунку пенсії з 03.02.2018 р. подані ОСОБА_1 в межах шестимісячного строку звернення до суду.

Керуючись ст.ст.122, 123, 238, 240, 243, 248 КАС України, суд -

ухвалив:

Клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задовольнити частково.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії в частині визнання неправомірними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській та зобов'язання здійснити перерахунок державної пенсії по інвалідності з 01 січня 2012 року з урахуванням середньомісячного заробітку за травень 1986 року 6184 крб. і коефіцієнта його визначення 31.0 за період з 31.10.2016 р. по 02.02.2018 р. - залишити без розгляду.

Закрити провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії щодо визнання неправомірними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській та зобов'язання здійснити перерахунок державної пенсії по інвалідності з 01 січня 2012 року з урахуванням середньомісячного заробітку за травень 1986 року 6184 крб. і коефіцієнта його визначення 31.0 за період з 01.01.2012 р. по 30.04.2016 р.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до пп.15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомукаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текс ухвали підписано та виготовлено 30.10.2018 р.

Суддя Бездрабко О.І.