Рішення № 77501947, 31.10.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

31 жовтня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 1240/2756/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Біловодського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом адвоката ОСОБА_1 (далі – представник) в інтересах ОСОБА_2 (далі – позивач) до Біловодського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі – відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Біловодського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо нездійснення ОСОБА_2 перерахунку пенсії по інвалідності за заявою від 16 липня 2018 року;

- зобов’язати Біловодське об’єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області провести перерахунок та здійснити виплату пенсії ОСОБА_2 з 01 жовтня 2017 року в п’ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, відповідно до частини третьої статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

В обґрунтування позовних вимог представник позивач зазначила, що позивач є особою, віднесеною до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інвалідом ІІ групи. Довідкою від 24 грудня 1997 року № 139, виданою начальником штабу в/ч А-4114, підтверджується, що позивач з 16 травня 1986 року по 27 травня 1986 року приймала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 11 червня 2013 року серії 10 ААВ № 403353 встановлено, що захворювання позивача пов’язане з виконанням військового обов’язку під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії 10 ААА № 220639 від 11 червня 2013 року ступень втрати професійної працездатності позивача складає 75 %.

16 липня 2018 року позивач звернулась до відповідача з заявою про перерахунок пенсії відповідно до частини третьої статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210. Письмової відповіді на свою заяву позивач не отримала. Перерахунок пенсії на підставі заяви від 16 липня 2018 року відповідачем також не проведено.

Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною.

З посиланням на норму статей 10, 59 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій”, позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку пенсії та просить зобов’язати відповідача провести з 01 жовтня 2017 року перерахунок та виплату пенсії.

Біловодське об’єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області позов не визнало, про що через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) 18 жовтня 2018 року за вхідним реєстраційним № 27406/2018 подало відзив на позовну заяву від 16 жовтня 2018 року за № 4774/07-18, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (арк. спр. 46-47).

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що в березні 2012 року позивач звернулась до відповідача з заявою про взяття її на облік. З березня 2012 року позивача взято на облік та призначено пенсію з 30 січня 2012 року.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» внесено зміни, зокрема, до статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. З урахуванням зазначених змін, з 1 жовтня 2017 року особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Пенсії по інвалідності відповідно до статті 59 Закону зазначеним особам із числа військовослужбовців строкової служби, які на 1 жовтня 2017 року одержували пенсію по інвалідності, призначену за нормами Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, перераховувалися з 1 жовтня 2017 року без надання додаткових заяв.

З урахуванням того, що позивач під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не була військовослужбовцем військової строкової служби, підстави для перерахунку пенсії у відповідача відсутні.

З урахуванням викладеного відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не прибула, про дату, час і місце судового розгляду повідомлена належним чином (арк. спр. 43), в клопотанні від 22 жовтня 2018 року просила розглянути справу без її та позивача участі (арк. спр. 60).

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (арк. спр. 81).

Відповідно до частини дев’ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки сторони про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином, відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути заяву у письмовому провадженні на підставі наявних у справі доказів.

Ухвалою від 18 вересня 2018 року про відкриття провадження в адміністративній справі суд вирішив розглядати дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 1-3).

Ухвалою від 18 жовтня 2018 року вирішено розгляд даної адміністративної справи провести у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та витребуванням від учасників справи доказів (арк. спр. 39-40).

Ухвалою від 18 жовтня 2018 року з Біловодського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області до Державного бюджету України стягнуто штраф у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 1762,00 грн (арк. спр. 41-42).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 КАС України, судом встановлено таке.

ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; зареєстроване місце проживання: 92800, Луганська область, Біловодський район, смт. Біловодськ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 25) є пенсіонером та отримує пенсію по інвалідності, про що свідчить розпорядження від 14 березня 2012 року № 119182 про призначення пенсії по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків та заява про призначення пенсії від 12 березня 2012 року (арк. спр. 54-55, 85, 88).

Посвідченням від 30 березня 2012 року серії А № 147383 С, вкладкою до посвідчення від 30 березня 2012 року № 656085 С, посвідченням від 11 червня 2013 року серії Є № 108482, довідкою до акта огляду МСЕК серії 10 ААВ № 403353 від 11 червня 2013 року, довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії 10 ААА № 220639 від 11 червня 2013 року підтверджується, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1), з 11 червня 2013 року є інвалідом ІІ групи безстроково та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни (арк. спр. 9, 10).

Відповідно до довідки від 24 грудня 1997 року № 319, виданої начальником штабу військової частини А-4114, ОСОБА_2 приймала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 16 травня 1986 року по 27 травня 1986 року (арк. спр. 12).

З 05 серпня 1985 року по 19 вересня 1996 року позивач проходила дійсну військову службу, про що свідчить запис у військовому квитку від 30 липня 1985 року серії НУ № 9058338 (арк спр. 61-79).

31 липня 2018 року позивач звернулась до відповідача з заявою від 16 липня 2018 року про перерахунок пенсії відповідно до частини третьої статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 (арк. спр. 13, 48, 83).

Листом від 09 серпня 2018 року № 165/С-14 відповідач повідомив позивачу, що підстави для перерахунку пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 року № 851 “Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” відсутні, оскільки участь позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відбувалась не під час проходження нею дійсної строкової служби (арк. спр. 49-50, 84).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і відзив учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною першою статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 58 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2013 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду. Таким чином, відповідач у справі - орган владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладені владні управлінські функції у сфері пенсійного забезпечення.

Закон України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Згідно зі статтею 1 Закону № 796-ХІІ він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв’язання пов’язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв’язання пов’язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Пунктом 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 (далі - Порядок № 1210), передбачено, що за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за відповідною формулою.

Зазначений Порядок № 1210 доповнено пунктом 9-1 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 року № 851 та застосовується з 01 жовтня 2017 року.

Цією ж постановою Кабінету Міністрів України внесено зміни до Пункту 1 Порядку № 1210, а саме розширено перелік статей Закону № 796-XII, на які поширюється дія Порядку, шляхом включення до нього статті 59 Закону № 796-XII, зазначені зміни застосовуються з 01 жовтня 2017 року.

Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій” статтю 59 Закону № 796-XII викладено в новій редакції, яка застосовується з 01 жовтня 2017 року.

Разом з тим всі зміни вищезазначених норм застосовуються з 01 жовтня 2017 року.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 1210 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 року № 851) цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Таким чином, зазначеним Порядком № 1210 визначається лише механізм обчислень та виплат пенсій особам, право на які встановлено статтями 54, 57, 59 Закону № 796-XII.

Позивач вважає, що має право на обчислення її пенсії на підставі пункту 9-1 Порядку № 1210 з 01 жовтня 2017 року, оскільки зазначена норма поширюється на осіб, які отримують пенсію за статтею 54 Закону № 796-XII.

Аналізуючи приписи вищезазначених норм та внесення змін до них, суд зазначає, що доповнення Порядку № 1210 пунктом 9-1 здійснено законодавцем для визначення механізму обчислення пенсій особам, які мають таке право за статтею 59 Закону № 796-XII.

Так, статтею 59 Закону № 796-XII в новій редакції, яка застосовується з 01 жовтня 2017 року, встановлено, що пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.

Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов’язків військової служби (службових обов’язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.

Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Суд вважає, що частину третю статті 59 Закону № 796-XII необхідно застосовувати з урахуванням контекстного зв'язку з іншими її положеннями та положеннями статті 10 Закону № 796-XII.

Так, статтею 10 Закону № 796-XII встановлено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Відповідно до примітки до статті 10 Закону № 796-XII тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Суд зауважує, що стаття 59 має назву “Пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи”, отже її положеннями врегульовано порядок призначення пенсій особам, які брали участь у ліквідації наслідків ЧАЕС саме під час проходження військової служби.

Таким чином, виходячи з аналізу зазначених норм, приписи статті 59 Закону № 796-XII не врегульовують питання пенсійного забезпечення всіх осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і внаслідок чого стали інвалідами, а визначає право на пенсію певної категорії військовослужбовців, які проходили дійсну строкову службу, приймаючи участь у ліквідації наслідків ЧАЕС, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, і стали інвалідами.

Пункт 9-1 Порядку № 1210 повністю повторює зміст частини третьої статті 59 Закону № 796-XII, зі встановленням механізму обчислення пенсії за відповідною формулою.

Отже, пунктом 9-1 Порядку № 1210 встановлено механізм обчислення пенсії особам, які мають право на таке обчислення на підставі статті 59 Закону № 796-XII, тобто особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме під час проходження дійсної строкової служби.

При цьому механізм виплати пенсії, право на які встановлено статтею 54 Закону № 796-XII, визначено пунктом 9 Порядку № 1210.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в ухвалі від 08 травня 2018 року (справа № 820/1148/18; провадження № Пз/9901/33/18):

“Частина третя статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачає, що її дія (право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям:

1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або

2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або

3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до частини третьої статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не допускається):

1) особа має статус особи з інвалідністю;

2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях;

3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби”.

Таким чином, доводи позивача, що вона має право на обчислення пенсії за статтею 59 Закону № 796-XII з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, на підставі пункту 9-1 Порядку № 1210, є безпідставними.

Судом встановлено, що позивач проходила дійсну військову службу в Збройних Силах СРСР у період з 05 серпня 1985 року по 19 вересня 1996 року старшим поваром військового харчування внутрішніх військ. У період з 16 травня 1986 року по 27 травня 1986 року приймала участь в ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС у складі оперативної групи ВВС військової частини № 01094. При цьому позивач не проходила строкову військову службу внаслідок того, що є особою жіночої статі, а на строкову військову службу призиваються тільки особи чоловічої статі.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_2 брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, суд дійшов висновку, що позивач не має права на перерахунок пенсії на підставі частини третьої статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та пункту 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 “Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо правомірної відмови Біловодського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області здійснити позивачу перерахунок пенсії по інвалідності на підставі частини третьої статті 59 Закону України “Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, викладеної в листі від 09 серпня 2018 року № 165/С-14.

Суд також зазначає, що частиною третьою статті 59 Закону № 796-ХІІ в редакції Закону України від 05 жовтня 2006 року № 231-V, тобто до внесення змін Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ, передбачалось, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

Таким чином, до внесення змін Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ частина третя статті 59 Закону № 796-ХІІ регулювала порядок обчислення пенсії тільки однієї категорії осіб, а саме: осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.

Внесенням змін до частини третьої статті 59 Закону № 796-ХІІ законодавець розширив перелік категорій осіб, на яких вказана норма розповсюджується, а саме: осіб, які брали участь у інших ядерних аварій та випробувань та у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби.

Отже, позивач не мала права на призначення/перерахунок пенсії відповідно до статті 59 Закону № 796-ХІІ як до внесення змін до цієї норми, так і після цього.

При цьому порядок призначення пенсії і компенсації особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, відповідно до якого вони призначаються на різних умовах, врегульовано Розділом VIII Закону № 796-ХІІ.

Таким чином, Закон № 796-ХІІ диференційовано регулює умови призначення та розмір пенсії осіб залежно від категорії.

Держава у особі її компетентних органів на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм громадянам із державного бюджету шляхом прийняття законів.

Відповідно до статті 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.

Положеннями статті 85 Конституції України визначено, що до повноважень Верховної Ради України, зокрема, належить прийняття законів.

Зі змісту статті 14 Закону № 796-ХІІ вбачається, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються окремі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: 1, 2, 3, 4.

Виходячи із положень указаної норми Закону, учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС може належати до певної категорії осіб, у залежності від місця, періоду, строку участі у ліквідації аварії та наслідків для здоров'я, яких зазнала особа.

Положеннями розділу VIII Закону № 796-ХІІ передбачено, що пенсії та компенсації зазначеним особам, залежно від віднесення їх до тієї чи іншої категорії, призначаються на різних умовах, що не свідчить про нерівність таких осіб, оскільки у кожному конкретному випадку враховуються певні фактичні обставини, які впливають на рівень та умови пенсійного забезпечення тієї чи іншої категорії осіб.

Також суд звертає увагу, що позивач не зверталась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії встановленої форми.

Відповідно до частини першої статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Зазначена норма кореспондується з пунктом 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі – Порядок № 22-1), відповідно до якого заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім’ї у зв’язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об’єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Згідно з пунктом 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Пунктом 4.3 Порядку № 22-1 визначено, що орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. &l ;…&?р; Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов’язків) та завіряється печаткою управління.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі – Закон №393/96-ВР) звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п’ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п’яти днів.

Оглядом заяви позивача про перерахунок пенсії від 16 липня 2018 року б/н встановлено, що вона не відповідає формі, визначеній додатком 2 Порядку № 22-1, та викладена в довільній формі (арк. спр. 13, 48, 83).

Таким чином, судом встановлено, що позивач із заявою про перерахунок пенсії встановленої форми до відповідача не зверталась. Відтак, заяву позивача від 16 липня 2018 року б/н розглянуто відповідачем на підставі Закону № 393/96-ВР.

Звернення позивача розглянуто відповідачем у передбачений Законом № 393/96-ВР строк.

Рішення по суті щодо перерахунку позивачеві пенсії відповідно до Закону № 796-ХІІ відповідачем не приймалося, а лист від 09 серпня 2018 року № 165/С-14 має роз’яснювальний характер та не тягне для позивача правових наслідків.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи даний спір, суд, керуючись частиною другою статті 2 КАС України, зобов'язаний перевірити рішення суб'єктів владних повноважень, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою цієї статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими та у їх задоволенні слід відмовити.

Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 10 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ “Про судовий збір” від сплати судового збору звільнений.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 92800, Луганська область, Біловодський район, смт. Біловодськ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 25) до Біловодського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (ідентифікаційний код 41247269, місцезнаходження: 92800, Луганська область, Біловодський район, смт. Біловодськ, вул. Центральна, буд. 77) відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя ОСОБА_3