Рішення № 77501710, 23.10.2018, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1940/1565/18

23 жовтня 2018 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Баб'юка П.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Косюк О.П.

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування вимоги і рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області, в якому із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог просить:

- визнати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.06.2018 №Ф-0107511306, сформовану ГУ ДФС у Тернопільській області на суму 10086,12 грн протиправною та скасувати;

- визнати Рішення №0107521306, прийняте ГУ ДФС у Тернопільській області від 14.06.2018, про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 1008,00 грн протиправним та скасувати;

- визнати протиправним та скасувати Рішення №0107501306, прийняте ГУ ДФС у Тернопільській області від 14.06.2018 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині застосування до ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 штрафних санкції за несвоєчасне подання звітності щодо єдиного внеску на загальнообов’язкове пенсійне страхування за 2017 року на суму 170 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що ГУ ДФС у Тернопільській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка діяльності самозайнятої особи ОСОБА_1 з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 17.02.2018, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період 01.01.2011 по 17.02.2018, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2011 по 17.02.2018 за наслідками перевірки складено Акт №1590/19-00-13-06/НОМЕР_1, на підставі якого ГУ ДФС у Тернопільській області прийнято оскаржувані рішення.

Позивач не погоджується із прийнятими рішенням, вказує на те, що платниками єдиного внеску, зокрема, є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Таким чином, поняття платника єдиного соціального внеску пов'язане не тільки з фактом здійснення діяльності, але й з необхідністю отримання доходу від цієї діяльності. Однак позивач своє право на заняття адвокатською діяльністю реалізовує не як самозайнята особа, а як найманий працівник та отримує дохід у вигляді заробітної плати на підставі трудового договору з ТзОВ "Юркомплект" на посаді директора, з даного виду доходу сплачено єдиний соціальний внесок. Разом з тим, в період 2017-2018 роки позивач від провадження незалежної професійної діяльності дохід не отримувала, таким чином, на думку позивача, вона не є платником єдиного соціального внеску.

Щодо Рішення в частині застосування штрафних санкцій до позивача за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за 2017 року на суму 170 грн. Позивач вказує, що звіт про суми нарахованого єдиного соціального внеску за 2017 рік подані позивачем строки та у спосіб, визначенні законом, шляхом надсилання поштою.

В судовому засіданні позивач уточнені позовні вимоги підтримала з мотивів викладених в позовній заяві, просила позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, проти його задоволення заперечив з мотивів викладені у відзиві на позов вказав, що єдиний внесок, зокрема для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такі платники зобов'язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Щодо несвоєчасного подання позивачем звіту про суми нарахованого єдиного соціального внеску за 2017 рік, відповідач вказав, що вказаний звіт вважається не прийнятим, оскільки він поданий не за встановленою формою, оскільки в ньому не відображено мінімальний страховий внесок.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні позивача та представника відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Суд встановив, що згідно витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, позивач – ОСОБА_1 на підставі рішення Тернопільської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 19.03.2004 має право на заняття адвокатською діяльністю, про що їй видано відповідне свідоцтво за №314 від 19.03.2004 (а.с.55).

Позивач перебуває на обліку в Тернопільській ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області, як самозайнята особа.

Водночас позивач перебуває у трудових відносинах з ТзОВ "Юркомплект" на посаді директора, за період з 01.01.2017 по 30.04.2018 отримувала заробітну плату, з якої сплачено 32827,29 грн на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що підтверджується довідкою №32 від 24.05.2018 виданою ТзОВ «Юркомплект» (а.с.27).

З 01.05.2018 по 17.05.2018 головним державним ревізор-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Тернопільській області, проведена документальна позапланова виїзна перевірка діяльності самозайнятої особи ОСОБА_1 з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 17.02.2018, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період 01.01.2011 по 17.02.2018, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2011 по 17.02.2018 за наслідками перевірки складено Акт від 24.05.2018 №1590/19-00-13-06/НОМЕР_1 (далі – Акт перевірки), яким встановлено порушення, а саме: не подані звіти про суми нарахованого єдиного внеску за 2014, 2015 та 2017 роки; не нараховано та не сплачено до бюджету 10086,12 грн єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в тому числі 8448,00 грн за 2017 рік та 1638,12 грн - за 1 квартал 2018 року.

Головним управлінням ДФС у Тернопільській області було прийнято рішення про залишення без змін висновків акта перевірки від 25.04.2018 №1590/19-00-13-06/НОМЕР_1.

На підставі Акта перевірки ГУ ДФС у Тернопільській області:

- сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.06.2018 №Ф- НОМЕР_2.

- прийнято Рішення №0107521306 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 1008,00 грн;

- прийнято Рішення №0107501306 про застосування штрафних санкцій за неподання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченою Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" на суму 510,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними рішенням відповідача позивач звернувся до суду.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні правові норми.

Правові засади організації діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні регулюються Законом України від 05 липня 2012 року №5076 "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", статтею 1 якого визначено, що адвокатською діяльністю визнається незалежна професійна діяльність адвоката із здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Пунктом 3 статті 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об’єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно з пп. 14.1.226 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України незалежна професійна діяльність - це діяльність адвокатів, за умови, що такий адвокат не є працівником в межах такої незалежної професійної діяльності.

Така особа зобов’язана дотримуватись вимог пп. 14.1.226 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України щодо заборони перебування найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності.

Відповідно до п. 63.5 статті 63, статті 65, статті 178 Податкового кодексу України особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, індивідуально зобов’язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік.

Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов’язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

Суд звертає, на те що, якщо адвокат здійснює свою діяльність виключно у рамках трудових відносин з роботодавцем (адвокатським бюро або адвокатським об’єднанням), всі договори про надання правової допомоги укладаються від імені роботодавця, та оплата за послуги адвоката здійснюється від імені роботодавця, то такий адвокат не повинен ставати на облік в контролюючому органі, як особа, що здійснює незалежну професійну діяльність.

Якщо хоча б одна з вищевказаних умов не виконується, то адвокат повинен стати на облік у контролюючому органі, як самозайнята особа.

Згідно статті 65 Податкового кодексу України, статті 5 Закону України від 08 липня 2010 року N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування", Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, (далі - Порядок №1588), та Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 №1162, (далі - Порядок №1162), для взяття на облік фізичної особи, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, така особа повинна подати до контролюючого органу за місцем постійного проживання заяву за формою №5-ОПП, заяву за формою №1-ЄСВ та копію свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності.

Інформація про найменування і місцезнаходження, організаційної форми адвокатської діяльності вноситься до Єдиного реєстру адвокатів України, ведення якого забезпечується Радою адвокатів України.

Враховуючи викладене, обов’язок стати на облік в контролюючих органах самозайнятої особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, як платник податків і як платник єдиного внеску виникає у адвоката, якщо до Єдиного реєстру адвокатів України внесено запис про здійснення адвокатської діяльності індивідуально, і така діяльність не є припиненою або зупиненою.

Механізм зняття з обліку платників податків та платників єдиного внеску регулюється Порядками №1588 та №1162.

Оподаткування доходів фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, встановлено статтею 178 Податкового кодексу України.

Доходи фізичних осіб, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою 18 відсотків, визначеною п. 167.1 статті 167 Податкового кодексу України (п. 178.2 статті 178 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 1 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, які використовують найману працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовам, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Крім того, згідно з пунктом 5 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема і адвокатську діяльність.

Платники єдиного внеску зобов’язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування").

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР "Про оплату праці", та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Базою нарахування єдиного внеску для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування").

Згідно з нормами частини п’ятої статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок для платників єдиного внеску встановлено у розмірі 22 відсотки відповідно до визначеної статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" бази нарахування єдиного внеску.

З урахуванням вищенаведених норм права, суд дійшов висновку про те, що, незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем, платник єдиного внеску визначений пунктом 5 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування", перебуваючи на обліку у контролюючому органі, зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок відповідно до визначеної бази нарахування єдиного внеску. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску

Щодо посилання позивача на те, що вона не є платником єдиного соціального внеску, оскільки не отримувала дохід від провадження незалежної професійної діяльності, суд зазначає, що обов’язок сплати єдиного соціального внеску не виникає у адвоката, який не здійснює адвокатську діяльність, а відповідно і не отримує доходу, у випадку припинення адвокатської діяльності, якщо адвокат не має наміру надалі здійснювати адвокатську діяльність, у порядку, передбаченому статтею 32 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» або зняття з обліку платника податків як самозайнятої особи.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку що відповідачем правомірно винесені Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 14.06.2018 №Ф-0107511306 на суму 10086,12 грн та Рішення №0107521306 від 14.06.2018 про застосування штрафних санкцій за не нарахованого єдиного внеску на суму 1008,00 грн, а відтак вимоги в цій частині не підлягають до задоволення.

Щодо застосування до позивача штрафу в частині несвоєчасного подання звітності щодо єдиного внеску на загальнообов’язкове пенсійне страхування за 2017 рік, суд зазначає наступне.

Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Звіт), затверджено наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 11.04.2016 №441) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за №460/26905 (далі – Порядок №460).

Згідно пункту 4 розділу III Порядку №460 особи, які провадять незалежну професійну діяльність, формують та подають самі за себе до органів доходів і зборів Звіт один раз на рік до 01 травня року, що настає за звітним періодом.

Відповідно до Порядку №460 Звіт до органів доходів і зборів подається страхувальником або відповідальною особою страхувальника за основним місцем взяття на облік як платника єдиного внеску в органах доходів і зборів в один із таких способів:

- засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації ЕЦП відповідальних осіб у порядку, визначеному законодавством;

- на паперових носіях, завірений підписом керівника страхувальника та скріплений печаткою (за наявності), разом з електронною формою на електронних носіях інформації; на паперових носіях, якщо у страхувальника кількість застрахованих осіб не перевищує п'яти;

- надсилання поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення за умови, що у страхувальника кількість застрахованих осіб не перевищує п'яти.

У разі надсилання Звіту поштою страхувальник зобов'язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного органу доходів і зборів не пізніше ніж за 10 днів до закінчення граничного строку подання Звіту, передбаченого у розділі III цього Порядку №460.

Така звітність вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення зі звітністю. При цьому у разі втрати або зіпсуття поштового відправлення чи затримки його вручення органу доходів і зборів з вини оператора поштового зв'язку такий оператор відповідає згідно з законом. У такому разі платник єдиного внеску звільняється від будь-якої відповідальності за неподання або несвоєчасне подання такої звітності.

Платник єдиного внеску протягом 5 робочих днів з дня отримання повідомлення про втрату або зіпсуття поштового відправлення зобов'язаний надіслати поштою або надати особисто (на його вибір) органу доходів і зборів другий примірник Звіту разом із копією повідомлення про втрату або зіпсуття поштового відправлення.

Пунктом 15 Порядку №460 зазначено що, при прийнятті Звіту, що подається особисто страхувальником або уповноваженою на це особою, відповідальна особа органу доходів і зборів зобов'язана візуально перевірити наявність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктом 6 цього розділу на паперових носіях.

За відсутності зауважень відповідальна особа органу доходів і зборів, яка приймає Звіт від страхувальника, реєструє Звіт датою фактичного отримання органом доходів і зборів та обов'язково засвідчує власним підписом.

На примірнику, що залишається у платника за його бажанням, проставляється штамп "Отримано".

Такий Звіт вважається прийнятим. Цей факт засвідчують відповідні відмітки: штамп, дата реєстрації Звіту та реєстраційний номер.

Відповідальним за правильність та достовірність заповнення Звіту є страхувальник відповідно до пункту 16 розділу II Порядку №460.

За результатами обробки Звітів поданих в електронній формі платникам єдиного внеску направляється перша квитанція з зазначеною датою фактичного отримання органом ДФС. Після отримання відповіді з Пенсійного фонду України формується друга квитанція з зазначенням результатів обробки.

Відомості зі Звітів страхувальників передаються до Пенсійного фонду України згідно Порядку обміну інформацією між Міністерством доходів і зборів України, Пенсійним фондом України та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого наказом Міндоходів від 19.09.2013 №494, зареєстрованим в Мінюсті 09.10.2013 за №1733/24265.

Підтвердженням поданої звітності є квитанція №1 та квитанція №2.

Квитанція №1 свідчить про те, що Звіт страхувальника успішно прийнято для подальшого опрацювання. Також, зазначена квитанція містить інформацію, що за результатами приймання та обробки електронного Звіту в Пенсійному фонді України буде сформовано другу квитанцію, що буде надіслана на електронну адресу, з якої було відправлено Звіт (або посереднику).

Квитанція №2 містить інформацію про результат обробки Звіту і повідомляє про внесення чи невнесення відомостей зі звітності страхувальника до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Реєстр застрахованих осіб).

Як встановлено з матеріалів справи, звіт про суми нарахованого єдиного соціального внеску за 2017 рік позивачем було надіслано поштою, 23.04.2017, тобто із дотриманням строків, визначених чинним законодавством. Доказами подачі вказаного звіту є квитанція №2 (а.с.71), однак поданий звіт вважається не прийнятими, оскільки поданий не за встановленою формою, зазначені недостовірні дані в Таблиці 3, а саме не відображено мінімальний страховий внесок.

З огляду на вищезазначені обставини, судом робиться висновок, що навіть у разі виявлення помилок у звіті, в даному випадку не може йти мова про неподання чи несвоєчасне подання податкової звітності, відтак винесення оскаржуваного рішення в частині застосування штрафних санкцій за несвоєчасне подання звіту за 2017 рік є безпідставним та необґрунтованим, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин та з урахуванням того, що позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 704,80 грн, а позов задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Тернопільській області в користь ОСОБА_1 частину сплаченого при поданні позову судового збору, а саме 200,0 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ 39403535) про визнання протиправними та скасування вимоги і рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області №0107501306 від 14.06.2018 в частині застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій в сумі 170,00 (сто сімдесят) грн за несвоєчасне подання звітності за 2017 рік щодо єдиного внеску.

В задоволенні адміністративного позову в частині визнання протиправними і скасування рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області №0107521306 від 14.06.2018 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.06.2018 №Ф-0107511306, - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Тернопільській області в користь ОСОБА_1 частину сплаченого при поданні позову судового збору, а саме, 200,00 (двісті) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 29 жовтня 2018 року.

Головуючий суддя Баб'юк П.М.

копія вірна

Суддя Баб'юк П.М.