Рішення № 77501351, 31.10.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 жовтня 2018 року № 826/7501/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (письмового провадження) адміністративну справу:

ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (03061, АДРЕСА_3 ід.код: НОМЕР_1) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (03186, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 40, код ЄДР: 37485511), в якому просить:

- визнати протиправною відмову відповідача у взятті на облік як внутрішньо переміщеної особи позивача;

- зобов'язати відповідача зареєструвати позивача як внутрішньо переміщену особу та видати довідку про взяття на облік як внутрішньо переміщена особа.

Позивачка зазначає, що є інвалідом 1 групи, проживала в АР Крим з 1989 до грудня 2014. Після окупації АРК Російською Федерацією, 11.12.2014 представник паспортного столу в м. Сімферополь перевіривши паспорт позивачки, яка є громадянкою України, запропонував оформити російський паспорт, на що позивачка категорично не погодилась. Після цього представник паспортного столу в усному порядку наказав позивачці протягом 24 годин виїхати з території АР Крим. Таким чином, позивачка була вимушена виїхати з АР Крим у грудні 2014 року.

Починаючи з 18.09.2017 позивачка зареєстрована у Центрі обліку бездомних громадян (м. Київ, вул. Суздальська, 4/6). У листопаді 2017 позивачка звернулася до управління праці і соціального захисту населення Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою щодо оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Однак, у видачі довідки було відмовлено шляхом надання листа № 239 від 15.11.2017.

Як зазначено у позові, до цього, протягом 2013 - 2014, вона проживала разом із донькою у квартирі своєї сестри за адресом АДРЕСА_1. Під час же проживання до цього у Криму будувала будинок в с. Мирне, але у зв'язку з анексією Криму, не встигла оформити право власності на земельну ділянку в установленому порядку, завершити будівництво та ввести будинок в експлуатацію. При цьому, наміри щодо оформлення права власності на земельну ділянку, як зазначено у позові, підтверджуються листом Мирнівської сільської ради від 22.07.2011. Проживання в АР Крим, як зазначає позивач, підтверджується і медичною документацією, перебуванням у складі громадської організації.

Відтак, як зазначає позивач, сукупність вказаних обставин підтверджує її перебування в АР Крим на час виникнення обставин, з якими Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» пов'язує набуття нею статусу внутрішньо переміщеної особи внаслідок подальшого переміщення на територію Україна, яка контролюється владою України.

Враховуючи наведене у сукупності позивачка вважає відмову відповідача протиправною та просить задовольнити позов.

Відповідач заперечив проти задоволення позову, посилаючись на те, що у паспорті позивачки відсутня відмітка про реєстрацію місця проживання на території тимчасово окупованої АР Крим на момент виникнення обставин, зазначених у ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та надані документи не підтверджують факт проживання позивачки на дату тимчасової окупації АР Крим - 20.02.2014. Підставою для відмови у зв'язку з цим є положення п. 8 Порядку, затвердженого постановою КМ України від 01.10.2014 № 509.

Відтак, відповідач вважає, що діяв у відповідності до вимог законодавства та правомірно відмовив у видачі довідки позивачці, про що було прийнято рішення № 310 від 15.11.2017.

Ухвалою від 17.05.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Так, у листопаді 2017 року позивачка звернулася до відповідача із заявою про реєстрацію внутрішньо переміщеною особою та про видачу відповідної довідки.

У заяві зазначено та підтверджується матеріалами справи, що позивачка народилась 23.04.1955 р., має паспорт НОМЕР_2, виданий Центральним РВ Симферопольського МУ ГУ МВС України в Криму. Дата видачі - 25.11.2009.

У заяві зазначено, що позивачка має статус інваліда війни, про що має посвідчення від 23.02.2015, видане Управлінням соцзахисту Орджонікідзевського району Харківської міської ради. Причина інвалідності, як зазначено у заяві, - служба в Афганістані. Професія, спеціальність - медсестра.

У заяві також зазначено фактичне місце проживання/перебування на час подання заяви - АДРЕСА_3

Згідно зазначеної заяви - останнє зареєстроване місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи на території, де виникли обставини, визначені у ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» - АДРЕСА_2.

Графа «Останнє фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи на території, де виникли обставини, визначені у ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» - не заповнена (відомості відсутні).

Зазначено також обставини, що спричинили внутрішнє переселення - тимчасова окупація АР Крим.

Відомості про навчання - Тавричеський національний університет ім. В.І. Вернадського.

Рішенням відповідача від 15.11.2017 № 310 (а.с. 42) відмовлено позивачці у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи у зв'язку з відсутністю у заявника в документі, що засвідчує особу, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та надані до заяви докази не підтверджують факт проживання на території, з якої здійснюється внутрішнє переміщення.

Позивачці також направлено лист відповідача з наведеного питання від 15.11.2017 № 239.

Щодо документів, які надані позивачкою на підтвердження обставин, які на її думку зумовлюють надання їй статусу внутрішньо переміщеної особи, слід зазначити наступне.

Так, позивачкою надано вищезгаданий паспорт, виданий 25.11.2009 в АР Крим.

Довідка про присвоєння ідентифікаційного номер видана позивачці 03.07.2000 р. ДПІ м. Сімферополя.

Крім того, надано копію листа Мирнінської сільської ради АР Крим (Сімферопольській район) від 22.07.2011 № 939/02-14, адресований першому заступнику голови райдержадміністрації та ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2) в якому зазначається, що ОСОБА_1, що проживає за зазначеним адресом, звернулася до сільської ради з пакетом документів про надання земельної ділянки для будівництва житлового будинку та господарських споруд. Зазначається у листі, що на даний час розробляється техніко-економічне обґрунтування.

Як вже зазначалося, позивачка має посвідчення від 23.02.2015, видане Управлінням соцзахисту Орджонікідзевського району Харківської міської ради.

До матеріалів відносно позивачки також надано копії: «висновку» УЗІ «Центра ультразвуковой диагностики» (рос.) (Сімферополь, вул. Київська, 73) від 24.07.2014; «висновку» Фіброезофагогастродуоденоскопії від 24.04.2014, виданого так званим «Крымским Республиканским учреждением «Диагностический Центр» (рос.) (м. Сімферополь); «висновку» УЗІ серця від 02.03.2014 виданого так званим Крымским Республиканским учреждением КТМО «Университетская клиника» (рос.); «довідка» лікаря ОСОБА_2 від 20.08.2014 відносно дочки позивачки (10.08.1999 р.н.) про те, що в період з 13.02.2013 по 20.08.2014 вона знаходилась на ортодонтичному лікуванні на кафедрі стоматології так званого ФПО КГМУ им. С.И. Георгиевского (рос.) за адресою: м. Сімферополь, вул. Леніна, 5/7, періодичність проміжних відвідувань складала 2 тижні; пацієнтка відвідувала у супроводі батьків.

Окрім того, до матеріалів справи надано копію «справки» «Крымской региональной организации общероссийской общественной организации инвалидов войны в Афганистане и военной травмы-«Инвалиды войны» (рос.), про те, що позивачка перебувала на обліку у Сімферопольській міській організації до 08.07.2014 року.

З копію паспорту позивачки вбачається, що:

станом на 12.06.2012 року позивачка зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_2 (стор. 12 паспорту);

18.06.2013 - знято з реєстрації (стор. 12 паспорту);

з 02.07.2013 по 02.11.2013 зареєстроване місце перебування - м. Харків, вул. Миру, 102 (стор. 13 паспорту);

15.08.2013 - знято з реєстрації місця проживання (стор. 13 паспорту);

Копії сторінок 14-15 паспорту позивачки не наданою нею до матеріалів справи.

З копії сторінки 16 паспорту вбачається, що 18.11.2016 Департаментом реєстрації Харківської міської ради позивачку знято з реєстрації місця проживання;

З 18.09.2017 місце проживання позивачки - АДРЕСА_3

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 цього ж Закону адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону (ч. 1 ст. 4 Закону).

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (ч. 2 ст. 4 Закону).

Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 4 ст. 4 Закону).

Форма заяви затверджується центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім'ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну.

Разом із заявою заявник подає документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, або свідоцтво про народження дитини (ч. 7 ст. 4 Закону).

У разі наявності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або рішення про відмову у видачі довідки з обов'язковим зазначенням підстави відмови, підписане керівником уповноваженого органу, видається заявнику в день подання заяви.

У разі відсутності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, заявник надає докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення, визначених статтею 1 цього Закону (військовий квиток з відомостями про проходження військової служби, трудова книжка із записами про здійснення трудової діяльності, документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно, свідоцтво про базову загальну середню освіту, атестат про повну загальну середню освіту, документи про професійно-технічну освіту, документ про вищу освіту (науковий ступінь), довідку з місця навчання, рішення районної, районної у місті Києві чи Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської чи районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого закладу, у прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, встановлення опіки чи піклування, медичні документи, фотографії, відеозаписи тощо).

У передбаченому абзацом третім цієї частини випадку уповноважений орган, визначений частиною третьою цієї статті, зобов'язаний розглянути заяву про отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи протягом 15 робочих днів та прийняти рішення про видачу заявнику довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або про відмову у видачі довідки з обов'язковим зазначенням підстави відмови, яке підписується керівником цього органу.

Відповідно до ч. 10 ст. 4 Закону заявнику може бути відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, якщо:

1) відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, визначені у статті 1 цього Закону;

2) у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки;

3) заявник втратив документи, що посвідчують його особу, до їх відновлення;

4) у заявника немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, визначені частиною сьомою цієї статті;

5) докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, не доводять факту проживання заявника на території зазначеної адміністративно-територіальної одиниці.

Особа має право звернутися із заявою повторно, якщо у неї з'явилися підстави, визначені у статті 1 цього Закону, або усунуті підстави для відмови у видачі довідки, передбачені цією статтею, чи оскаржити рішення про відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи до суду.

У свою чергу, відповідно до п. 8 Порядку, затвердженого постановою КМ України № 509 від 01.10.2014 заявнику може бути відмовлено у видачі довідки у разі, коли: 1) відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, зазначені у статті 1 Закону; 2) у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки; 3) заявник втратив документи, що посвідчують особу (до їх відновлення); 4) у документі заявника, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, визначені абзацом другим пункту 4 цього Порядку; 5) докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв'язку з обставинами, зазначеними у статті 1 Закону, не підтверджують такого факту.

Оцінюючи встановлені судом обставини у взаємозв'язку з наведеними вище нормами права України, суд приходить до висновку, що у даному випадку відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 КАС України позивачем не доведено обставин, з якими наведені вище норми права передбачають набуття особою статусу внутрішньо переміщеної особи.

Так, з копії паспорту позивачки (копії сторінок 14-15 позивачкою до матеріалів справи не надано) вбачається, що 18.06.2013 позивачку знято з реєстрації місця проживання у м. Сімферополь (стор. 12 паспорту). З наявних окремих сторінок паспорту не вбачається, що станом на 20.02.2014 позивачка мала зареєстроване місце проживання/перебування на території АР Крим. З копії 16-ої сторінки паспорту вбачається, що до 18.11.2016 позивачка мала зареєстроване місце проживання у м. Харкові.

Відносно довідки сільської ради від 22.07.2011, яка сама по собі не підтверджує факту проживання/перебування позивачки в АР Крим станом на 20.02.2014 (офіційна дата початку тимчасової окупації АР Крим), слід зазначити, що окрім цієї довідки до суду не надано належних і допустимих доказів, у т.ч. передбачених зазначеним законом, отримання у власність чи користування земельної ділянки на території АР Крим, доказів будівництва будинку, придбання матеріалів для цього, замовлення підрядників, у т.ч. фото чи відео з цього приводу, які б у сукупності могли свідчити про обставини будівництва, на що посилається позивачка, та проживання в АР Крим станом на 20.02.2014.

Слід додати, що позивачкою не надано жодних доказів того, нею орендувалося певне житло в АР Крим станом на 20.02.2014, чи позивачка була власником житла, у т.ч. будь-яких доказів проживання у гуртожитку чи готелі, відсутні будь-які докази того, що у цей період позивачка проживала у сестри (довідки житлово-експлуатаційних служб/контор тощо), у взаємозв'язку з чим надані копії певних довідок певних медичних закладів жодним чином не підтверджують факту проживання позивачки до 20.02.2014, станом на цю дату та після цієї дати на території АР Крим. Більш того, відносно довідки лікаря від 20.08.2014 слід зазначити, що вона складена о довільній формі, не передбаченій жодною із відомих форм медичної документації, не зареєстрована медичним закладом та не супроводжується загальновизнаними первинними формами медичної документації та сама по собі жодним чином не підтверджує наявності фактів, які зумовлюють отримання статусу внутрішньо переміщеної особи.

До цього слід додати, що в силу ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Відповідно до ч. 2 ст. 9 цього Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Що стосується довідки громадської організації, яка знаходиться під юрисдикцією держави-окупанта, в якій йдеться про те, що позивачка перебувала до 08.07.2014 у складі такої організації, слід зазначити, що зазначена довідка вочевидь не є підтвердженням проживання в АР Крим.

Таким чином, як кожна окремо, так і у сукупності надані копії певних паперів навіть опосередковано не доводять проживання позивачки у АР Крим до, станом на 20.02.2014 та після цієї дати.

Відтак, в порядку ч. 1 ст. 77 КАС України позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин, на яких ґрунтуються її позовні вимоги.

У той же час, суд приходить до висновку, що оскаржувана відмова, оформлена у формі рішення від 15.11.2017 № 310 та повідомлення від 15.11.2017 № 239, є законними та обґрунтованими у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання відмови відповідача протиправною та, відповідно, відсутні підстави для задоволення позову. Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями статтями ст.ст. 2, 5 - 11, 14, 19, 72 - 77, 90, ст. ст. 241 - 246, 250, 251, 255, 371, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 КАС України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя О.А. Кармазін