Рішення № 77501304, 30.10.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2018 р. Справа№0540/7350/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Христофоров А.Б. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Мангушського об’єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області про визнання права на пенсію та зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

17.08.2018 року на адресу суду надійшов адміністративний позов з позовними вимогами до Мангушського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про:

- визнання протиправними дії щодо призупинення виплати пенсії з січня 2017 року.

- визнання права на пенсію за віком на пільгових умовах з 17.02.2016 року, згідно Постанови КМУ №583 від 12.10.1992 року “Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення” та ст. 55 ЗУ “Про пенсійне забезпечення”, зарахувавши до пільгового стажу період роботи з 13.04.1984 року по 15.02.2016 року та поновити виплату пенсії з січня 2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 17.02.2016 року після звернення до відповідача йому була призупинена виплата пенсії за вислугу років. Також зауважує на тому, що оскільки в нього наявний пільговий стаж, ним, разом з заявою від 17.02.2016 року, було надано трудову книжку та довідку про уточнення характеру роботи та умови праці, необхідні для призначення пенсії на пільгових умовах. В усному порядку відповідачем було відмовлено у призначені пенсії на пільгових умовах, у зв’язку з відсутністю повного переліку документів, при цьому відповідачем не зазначено яких документів не вистачало. Вважає, що своїми діями, а саме призупинення виплати пенсії, відповідач порушує право позивача на отримання пенсії, та просить суд визнати право на отримання пенсії на пільгових умовах.

Відповідач через канцелярію суду надав відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначив, що позивач звернувся до управління з заявою про призначення пенсії за вислугою років 17.02.2016 року, пенсія за вислугу років призначена з 22.02.2016 року відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058 «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». З заявою про перехід з пенсії за вислугою років на пенсію за віком на пільгових умовах позивача до управління не звертався. 15.06.2016 року позивачу зроблено перерахунок пенсії відповідно до Розпорядження Ц№131464, однак у січні 2017 року управлінням праці та соціального захисту населення Нікольської райдержадміністрації анульовано довідку №1439007058 від 17.0.2016 року та припинено виплату пенсії. Зазначив, що відновлення пенсії відбудеться після видачі нової довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та подання заяви про відновлення виплати пенсії. У зв’язку з чим просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

22.08.2018 року ухвалою суду залишено позовні вимоги без руху та надано строк для усунення недоліків.

06.09.2018 року позивачем усунені недоліки позовної заяви.

19.09.2018 року ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 27.09.2018 року.

27.09.2018 року ухвалою суду відкладено розгляд справи на 23.10.2018 року.

Відповідно до частини першої статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини п’ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Для повного і всебічного з'ясування всіх обставин цієї справи, суд дійшов висновку про необхідність розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Сторони у судове засідання не з’явились про час, дату та місце судового розгляду справи повідомлялись належним чином, судовий розгляд справи просили провести без їх участі.

Відповідно до частини дев’ятої статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням вказаних приписів процесуального законодавства, 23.10.2018 року суд перейшов до розглянути справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (РНОКПП НОМЕР_1), громадянин України, відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов’язки.

Відповідач, Мангушське об’єднане управління пенсійного фонду України Донецької області, є суб’єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в даних правовідносинах здійснює повноваження, покладені Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011 (далі за текстом – Положення №384/2011) та відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатне здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов’язки.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, є пенсіонером та є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 17.02.2016 року №1439007058.

З січня 2017 року виплату пенсії припинено.

На звернення позивача щодо підстав припинення виплати пенсії пенсійним фондом надана відповідь №555/02 від 25.07.2018 року, в якій повідомлено, що припинення виплати пенсії відбулось після проведення обміну інформацією по особам, які переміщені з тимчасово окупованої території України з управлінням соціального захисту населення Нікольської райдержадміністрації.

Суд, надаючи правову оцінку правовідносинам виходив з наступного.

Відповідно до положень частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов'язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ. Разом з цим, положення частини першої статті 27 Основ передбачають, що виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено: якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості, якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність, якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи, внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов'язків щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування, в інших випадках, передбачених законами.

Отже, основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування вичерпних випадків припинення таких страхових виплат, як пенсія, не передбачають, але встановлюють, що вони можуть бути передбачені іншими законами.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (надалі – Закон № 1706-VII).

Згідно з нормами статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Питання виплати пенсій врегульовані нормами статті 47 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09.07.2003 , згідно з якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Порядок припинення та поновлення виплати пенсії визначений нормами статті 49 Закону № 1058-IV. Так, згідно з положеннями частини першої зазначеною статті виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості, на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, у разі смерті пенсіонера, у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд, в інших випадках, передбачених законом.

Судом встановлено, підтверджено наявними матеріалами справи та не спростовано відповідачем, що всупереч зазначеним вимогам чинного законодавства, відповідного рішення про припинення виплати пенсії позивачу управлінням не приймалось.

З аналізу норм статті 49 Закону № 1058 вбачається, що визначені законодавством підстави припинення виплати пенсії не є вичерпними. Проте, суд зауважує, що зі змісту наведеної норми законодавства вбачається, що “інші випадки” для припинення виплати пенсії повинні також бути передбачені саме законом. Ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України, зокрема, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов'язки громадянина, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства, виховання, освіти, культури і охорони здоров'я, екологічної безпеки. Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Згідно з частиною 3 статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. Таким чином, підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Нормами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Позиція пенсійного фонду щодо необхідності застосування норм Постанов Кабінету Міністрів, якими визначений порядок припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, зокрема у разі не підтвердження місця фактичного проживання пенсіонера, отримання інформації з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також необхідність повторного звернення для подальшого поновлення пенсії тощо є безпідставними, оскільки пріоритетними для застосування у спірних правовідносин є саме вимоги статті 49 Закону № 1058-IV.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 6 лютого 2018 року у справі № 263/7763/17 (провадження № К/9901/202/17).

Окрім того, суд зазначає, що у цій справі сам факт існування у позивача права на отримання пенсії не оспорюється сторонами. Суть права позивача є достатньо чіткою і передбачено діючим законодавством. Суд враховує, що в силу положень статті 1 Протоколу №1 до Конвенції, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини вимоги щодо пенсії безперечно підпадають під дію цієї статті і вважаються майном, а майно, яке має особа-це конвенційне поняття права власності, та як абсолютне тлумачення, це те на що особа може розраховувати.

Перша і найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що буд-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливо тільки “на умовах передбачених законом” і повинно переслідувати легітимну мету. Крім того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції, а тому, при будь-якому втручанні державних органів у право на мирне володіння майном повинно бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов’язком захисту основоположних прав конкретної особи.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем не надано достатніх та переконливих доказів для припинення виплати пенсії позивачу, тому суд вважає таке втручання не виправданим з урахуванням вимог статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, з урахуванням наданих судом висновків, суд вважає недоведеною законність дій відповідача з припинення виплати пенсії позивачу з січня 2017 року.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства” (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

За таких обставин, наявними матеріалами справи підтверджено припинення виплати пенсії позивачу саме з січня 2017 року.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог в частині визнання дій відповідача протиправними щодо припинення виплати пенсії за вислугу років.

Щодо позовних вимог про визнання права на пенсію за віком на пільгових умовах з 17.02.2016 року, згідно Постанови КМУ №583 від 12.10.1992 року “Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення” та ст. 55 ЗУ “Про пенсійне забезпечення”, зарахувавши до пільгового стажу період роботи з 13.04.1984 року по 15.02.2016 року та поновити виплату пенсії з січня 2017 року.

Позивачу була призначена пенсія за вислугу років на підставі Закону №1058.

Відповідно до позовних вимог позивач просить зарахувати до пільгового стажу період роботи з 13.04.1984 року по 15.02.2016 року.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058, передбачено, що за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Частиною третьою статті 45 Закону № 1058, встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Позивачем не надано суду доказів на підтвердження його звернення до відповідача з відповідною заявою та необхідними документами про перехід з одного виду пенсії на інший, а також прийняття відповідачем рішення про відмову у прийнятті заяви з документами або у здійсненні переходу з пенсії за вислугу років на пенсію за віком на пільгових умовах. А отже і відсутні порушення відповідачем прав позивача в цій частині, з урахуванням чого відсутні підстави для задоволення таких позовних вимог.

Суд також вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення громадян, строки та порядок перерахунку пенсій є Закон № 1058-IV.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Враховуючи те, що позивач звернувся до суду з позовом про поновлення виплати пенсії, право на яку відповідачем не заперечується, при цьому судом встановлено, що суми пенсії не отримані з вини органу та піддані формальним обмеженням, з підстав та у спосіб, які суперечать вимогам Конституції та законів України, згідно ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-IV виплата пенсії позивачу підлягає поновленню з моменту її припинення.

Отже, враховуючи той факт, що відповідачем протиправно припинено виплату пенсії за вислугою років з січня 2017 року, в цій частині позовні вимоги є обгрунтованими, однак у зв’язку з відсутністю звернення позивача з заявою, відповідного зразку, про перехід з пенсії за вислугою років на пенсію за віком на пільгових умовах, позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Клопотання позивача про звільнення від сплати судового забору не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано довідки з органу Державної фіскальної служби, в підтвердження того, що пенсійне забезпечення є єдиним джерелом доходів, крім того в обґрунтування тяжкого матеріального стану не наведено доводів.

У зв’язку з частковим задоволенням позовних вимог немайнового характеру, судовий збір підлягає стягненню з суб’єкта владних повноважень у розмірі 352,40 грн. (50% суми судового збору).

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) до Мангушського об’єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, смт. Мангуш, вул. Тітова, буд. 72 “а”) про визнання права на пенсію та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Мангушського об’єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 42171919) щодо припинення ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_2) виплати пенсії з січня 2017 року.

Зобов’язати Мангушське об’єднане управління пенсійного фонду України Донецької області(ЄДРПОУ 42171919) поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2) виплату пенсії за вислугою років зі сплатою заборгованості по ній з січня 2017 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Мангушського об’єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171919), судовий збір в розмірі 352,40 грн на користь спеціального фонду Державного бюджету України.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 352,40 грн на користь спеціального фонду Державного бюджету України

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне судове рішення складено 30.10.2018 року.

Суддя Христофоров А.Б.