Рішення № 77501233, 30.10.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2346/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Вовченко O.A.,

секретар судового засідання Іщенко С.О.,

за участю:

позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А1319 про визнання протиправними бездіяльність та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до військової частини А1319, в якому позивач просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність військової частини А1319 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 року по 03.09.2017 року;

2) стягнути з військової частини А1219 на користь ОСОБА_1 невиплачену індексацію грошового забезпечення в період з 01.01.2016 року по 03.09.2017 року в розмірі 28130,00 грн.

Ухвалою від 22 травня 2018 року даний позов залишено без руху та позивачу надано 5-денний строк на усунення недоліків позовної заяви з моменту отримання копії ухвали.

Ухвалою від 25 червня 2018 року судом прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 (вх.№17407/18), відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Окрім цього, ухвалою від 27 червня 2018 року витребувано з військової частини 1319: належним чином засвідчену копію витягу (виписки) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань по юридичній особі відповідачу - військовій частині А1319 (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 08291267); довідки про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 03.09.2017 року; інформацію щодо того чи нараховувалась та виплачувалась за період з 01.03.2016 року по 31.08.2017 року індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 та докази на її підтвердження. Зобов’язано військову частину А1319 надати до Одеського окружного адміністративного суду витребувані судом докази та інформацію у строк до 13.07.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає наступне.

Майор запасу ОСОБА_1 в період з 1991 року по 03 вересня 2017 року проходив військову службу у Збройних Силах України. Наказом командувача військ оперативного командування «Південь» (по особовому складу) від 01 серпня 2017 року №118 відповідно до частини шостої статті 26, з урахуванням частини 8 підпункту «і» цієї ж статті Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», позивача звільнено з військової служби у запас за пунктом «а» (у зв’язку із закінченням строку контракту). Відповідно до наказу командира військової частини А1319 (по стройовій частині) від 03.09.2017 року №212, позивач виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і направлений на військовий облік до Білгород-Дністровського об’єднаного районного військового комісаріату Одеської області. Вислуга років позивача на військовій службі станом на 03.09.2017 року склала 26 років 1 місяць 2 дні в календарному обчисленні та 30 років 2 місяці 12 днів у пільговому обчисленні для призначення пенсії згідно розрахунку вислуги років №485 від 16.05.2017 року. Зазначає що під час проходження військової служби приймав участь у розмінуванні полів та об’єктів народного господарства у зв’язку з чим отримав статус учасника бойових дій та відповідне посвідчення серії АБ №594900 від 01.11.2000 року. Під час проходження військової служби у військовій частині А1319 на посаді начальника інженерної служби з 01.02.2012 року по 03.09.2017 року на всіх видах забезпечення в тому числі фінансовому перебував у військовій частині А1319. Вказує, що при звільненні з військової служби 03.09.2017 року військовою частиною А1319 ОСОБА_1 не виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 03.09.2017 року, що зазначено у довідці про нараховане та виплачене грошове забезпеченні від 26.04.2018 року за вих. №456, у наказі командира військової частини А1319 (по стройовій частині) від 03.09.2017 року №212 та грошовому атестаті серії ЗУ №074262 від 03.09.2017 року. Зазначає, що бездіяльність відповідача щодо не виплати індексації грошового забезпечення є протиправною. Посилаючись на Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанову Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» від 07.11.2007 року №1294, Закон України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 зазначає, що під час проходження військової служби основний розмір грошового забезпечення, з якого починається відлік часу на право отримання індексації грошового забезпечення позивача, залишався незмінним з 01.01.2014 року по вересень 2017 року. Відповідно до довідки військової частини А1319 від 26.04.2018 року вих. №456 та грошового атестату серії ЗУ №074262 індексація майору ОСОБА_3 не виплачувалась з 01.01.2016 року по 03.09.2017 року. Розрахунок індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 03.09.2017 року проведений за допомогою Інтернет сайту https://dtkt.com.ua. Вказує, що за період з 01.01.2016 року по 03.09.2017 року військовою частиною А1319 позивачу не нарахована та не виплачена індексація грошового забезпечення в розмірі 28130,00 грн. Посилаючись на п.242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яке затверджено Указом Президента України 10.12.2008 року № 1153/2008, рішення Конституційного Суду України № 8-рп/99 від 06.07.1999 року та № 5-рп/2002 від 20.03.2002 року, від 22.09.2005 року № 5-рп/2005, від 29.06.2010 року № 17-рп/2010, від 22.12.2010 року № 23-рп/2010, від 11.10.2011 року № 10-рп/2011, рішення Європейського суду з прав людини, справа «Броньовський проти Польщі» та справа YvonnevanDuyn v. Home Office просить, суд позов задовольнити у повному обсязі.

31 липня 2018 року ухвалою суду визначено розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до військової частини А1319 про визнання протиправною бездіяльність та стягнення коштів проводити за правилами загального позовного провадження.

18 вересня 2018 року ухвалою суду клопотання ОСОБА_1 задоволено та продовжено строк підготовчого провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини А1319 про визнання протиправною бездіяльність та стягнення коштів.

18 вересня 2018 року у судовому засіданні представник відповідача надав відзив на позов, у якому посилаючись на Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, ст.51 Бюджетного кодексу України, ст.5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», роз’яснення Міністерства соціальної політики України від 16.07.2015 року №10685/0/14-15/10, від 09.06.2016 року №252/10/136-16, від 08.08.2017 року №13700/3, від 08.08.2017 року №78/0/66-17 зазначає, що механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди немає. У межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовця Збройних Сил України у січні 2016-лютому 2018 року у Міноборони не було.

24 вересня 2018 року за вх.№ЕП/5275/18 та 25 вересня 2018 року за вх.№28200/18 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій зазначає, що вважає доводи відповідача хибними, оскільки ч.2 ст.5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Відповідач кошти на індексацію грошового забезпечення не замовляв, відповідні заявки до Департаменту фінансів Міністерства оборони України не надавав, а керувався роз’ясненнями Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 року №248/3/9/1150 відповідно до яких індексацію грошового забезпечення військовослужбовцям слід не нараховувати до окремого роз’яснення. Вказує, що зазначені роз’яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 року №248/3/9/1150 є такими, що порушують право позивача на отримання індексації грошового забезпечення яке передбачено Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №.1078. Департамент фінансів Міністерства оборони України до дійсного часу так і не надав окреме роз’яснення з приводу нарахування і виплати індексації грошового забезпечення чим і продовжує протиправну бездіяльність по відношення до військовослужбовців. Зазначає, що посилання відповідача на ст. 51 Бюджетного кодексу України не може застосовуватись в даному випадку, оскільки військовою частиною А1319 не надано суду належного доказу того, що нарахування індексації грошового забезпечення проводилось, заявки на фінансування до довольчого органу (Департаменту фінансів МО України), надавались але залишались без реалізації з будь яких причин. Вказує, що лист Міністерства соціальної політики України від 08.08.2017 року за вих. 48/о/66-17, абзацом третім якого зазначено, що зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації, якщо не підвищується посадовий оклад, вкотре роз’яснює порядок нарахування індексації, проте, протиправна бездіяльність продовжує залишатись з боку військової частини А1319.

03 жовтня 2018 року у судовому засіданні представник відповідача надав заперечення, у яких зазначає, що військова частина А1319, стосовно порядку нарахування та виплати у 2016-2018 роках індексації грошового забезпечення, керувалась листом Департаменту фінансів Збройних Сил України від 26.03.2018 року № 248/1485 з посиланням на роз’яснення Міністерства соціальної політики України від 16.07.2015 року № 10685/0/14-15/10, від 09.06.2016 року № 252/10/136/16, від 08.08.2017 року № 13700 та від 08.08.2017 року № 78/0/66-17. Зазначений лист Департаменту фінансів Збройних Сил України дає вказівки всім військовим частинам стосовно порядку нарахування та виплати у 2016-2018 роках індексації грошового забезпечення. Цим листом військовій частині А1319 доведено, що механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення в період з 2016 по 2018 роках немає. У межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 року - лютому 2018 року у Міноборони не було. Вказує, що відповідно до затвердженого кошторису та планів асигнувань на 2016-2017 роки, кошти були надані виключно для виплати грошового забезпечення військовослужбовців, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, винагороду за тривалість безперервної служби та за участь в АТО. У листі Міністерства соціальної політики України від 08.08.2017 року № 48/о/66-17 в останньому абзаці прописано, що Порядок проведення індексації грошових доходів населення не передбачає механізм нарахування та виплати індексації за попередні періоди. Вказує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», було підвищено розмірі посадових окладів всіх категорій військовослужбовців. Таким чином, обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення здійснюється лише з квітня 2018 року.

03 жовтня 2018 року ухвалою суду закрито підготовче провадження по даній справі та призначено справу № 815/2346/18 до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

01 серпня 2018 року командувачем військ оперативного командування «Південь» видано наказ №118, з якого вбачається, що відповідно до п. «а» ч.1 ст.26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», з урахуванням пп. «ї» п.1 ч.8 цієї ж статті, звільнити з військової служби у запас майора ОСОБА_1, начальника інженерної служби 1513 артилерійського складу боєприпасів, вислуга років у ЗС календарна 29 років 09 місяців, пільгова 04 роки 01 місяць (а.с.19, 48).

Згідно витягу з наказу №212 від 03 вересня 2017 року командира військової частини А1319 (по стройовій частині) (а.с.20, 49) майора ОСОБА_1, начальника інженерної служби 1513 артилерійського складу боєприпасів, звільненого наказом командування військ оперативного командування «Південь» від 01.08.2017 року №118 у запас, 03 вересня 2017 року - виключити із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення та направити на військовий облік до Білгород-Дністровського ОМВК Одеської області.

Як вбачається з вищевказаного витягу з наказу №212 від 03 вересня 2017 року та з грошового атестату серії ЗУ №074262 (а.с.21-22, 50), виданого військовою частиною А1319 щодо видів грошового забезпечення начальника інженерної служби майора ОСОБА_1 встановлено такі види його грошового забезпечення: оклад за військовим званням 125 грн., посадовий оклад 970 грн., надбавка за вислугу років 40 грн.; щомісячні додаткові види грошового забезпечення: надбавка за виконання особливо важливих завдань 50 % - 76,65 грн., надбавка за таємність 10 % - 9,70 грн., премія 450% - 436,50 грн., щомісячна додаткова грошова винагорода 60% - 405,69 грн.; виплачено грошову допомогу на оздоровлення за 2017 рік 6761,50 грн. та одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби 87899,50 грн.

Згідно наданих до суду позивачем та військовою частиною А1319 довідок від 26.04.2018 року №456 (а.с.51) та від 17.07.2018 року №835 (а.с.74-75) про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії вбачається, що за період з січня 2016 року по вересень 2017 року ОСОБА_1 індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась.

Вважаючи протиправною бездіяльність військової частини А3519 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 03.09.2017 року, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами врегульовано, зокрема, але не виключно Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України 1078 від 17.07.2003 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з ст.ст.1,2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями них прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.

Згідно з положеннями ст. 8 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо: індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі – Закон №1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з положеннями ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Таким чином, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Згідно з ч.1 ст. 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Згідно ст.5 Закону № 1282-ХІІ підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Відповідно ч.2 ст.6 Закону № 1282-ХІІ порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України 1078 від 17.07.2003 року (далі - Порядок №1078).

Згідно з п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно з п.4 цього Порядку, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці.

Відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

При цьому нормами Закону № 1282-ХІІ та Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Пунктом 6 Порядку № 1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов'язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації.

Згідно з п.14 Порядку № 1078 роз'яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.

Суд зазначає, що в роз’ясненнях Мінсоцполітики № 10685/0/14-15/10 від 16.07.2015 року (а.с.70, 85), № 252/10/136-16 від 09.06.2016 року (а.с.71, 86), № 78/0/66-17 від 08.08.2017 року (а.с.73, 88) зазначено, що проведення індексації грошових доходів, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, тобто у межах коштів, передбачених на ці цілі.

Підставою для не нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 03.09.2017 року відповідач вказує роз’яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 23.03.2018 року №248/1485 (а.с.68-69, 111), в якому зазначено, що індексація грошових доходів населення здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів. Відповідно до роз’яснень Міністерства соціальної політики України вхідний від 08.08.2017 № 13700/з (а.с.72, 87) та від 08.08.2017 №78/0/66-17 механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди немає. У межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 року - лютому 2018 року у Міноборони не було.

Щодо посилання представника відповідача на роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 23.03.2018 року №248/1485, суд зазначає наступне.

Законом України «Про Збройні Сили України» визначено, що правовою основою діяльності Збройних Сил України (до структури яких входять, в тому числі, військові частини) є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», статути Збройних Сил України, інші закони України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, міжнародні договори України, що регулюють відносини в оборонній сфері.

З огляду на викладене, відповідач має діяти відповідно до закону, який має вищу юридичну силу, а тому суд критично ставиться до посилання відповідача на роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 23.03.2018 року №248/1485 як на підставу для невиплати індексації грошового забезпечення позивача.

Водночас, відмова відповідача у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення з посиланням на лист директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України є протиправною, оскільки відповідно до Порядку № 1078 роз'яснення щодо його застосування надає Мінсоцполітики, а також, право позивача на нарахування та отримання індексації грошового забезпечення гарантується Законом, у зв’язку з чим лист Департаменту фінансів Міністерства оборони України, на який посилається відповідач, не є нормативно-правовим актом та не може застосовуватися відповідачем як передбачене Порядком роз’яснення, оскільки його видано не Мінсоцполітики.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не було здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 03.09.2017 року у розмірі 28130,00 грн. Стосовно вказаного розміру індексації грошового забезпечення, суд зазначає, що відповідачем жодним чином не заперечував його, не надав жодних доказів на спростування вказаної суми, яку позивач просить стягнути на його користь.

У рішенні Конституційного суду України від 15.10.2013 №9-рп/2013 зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати. В аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Разом з цим, суд звертає увагу, що відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 Конвенції, про захист прав людини і основоположних свобод, зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 Рішення).

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність військової частини А1319 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 року по 03.09.2017 року та стягнення з військової частини А1219 на користь ОСОБА_1 невиплаченої індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 року по 03.09.2017 року в розмірі 28130,00 грн. є обґрунтованими та доведеними, а отже підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень відповідача у заявах по суті справи висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, у зв’язку із чим підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Керуючись ст.ст. 9, 139, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А1319 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 року по 03.09.2017 року.

Стягнути з військової частини А1219 на користь ОСОБА_1 невиплачену індексацію грошового забезпечення в період з 01.01.2016 року по 03.09.2017 року в розмірі 28130,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 67708, р.н.о.к.п.п.2715020354).

Відповідач: - військова частина А1319 (с.Біленьке, Білгород-Дністровський район, Одеська область, 67771, код ЄДРПОУ 08291267).

Повний текст рішення складено та підписано 30.10.2018 року.

Суддя О.А. Вовченко

.