Ухвала суду № 77501140, 31.10.2018, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/1160/18

Провадження № 1-кп/0203/338/2018

УХВАЛА

31.10.2018 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого – судді – Єдаменко С.В.,

при секретарі – Пилипенко А.С.,

за участю прокурора – Моренко А.О.,

обвинуваченої – ОСОБА_1,

захисника – ОСОБА_2

потерпілого – ОСОБА_3

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1, обвинуваченої за ст. 125 ч. 1 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040030001915 від 01 липня 2017 року, який надійшов з Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3, суд –

встановив:

До Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1, обвинуваченої за ст. 125 ч. 1 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040030001915 від 01 липня 2017 р.

В підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченої заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, яке мотивував невідповідністю обвинувального акту вимогам КПК: відсутні необхідні реквізити, обвинувачення неконкретизоване.

Обвинувачена підтримала клопотання свого захисника.

Прокурор проти задоволення клопотання заперечував, вказував, що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, містить необхідні реквізити та виклад обвинувачення, який прокурор вважає доведеним. У зв’язку з викладеним просив призначити справу до відкритого судового розгляду в Кіровському районному суді міста Дніпропетровська, суддею одноособово в діючому складі, оскільки кримінальне провадження підсудне цьому суду. Потерпілий підтримав думку прокурора.

Дослідивши обвинувальний акт, заслухавши доводи учасників провадження. суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається з обвинувального акту, в ньому відображені фактичні обставини кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими в ході досудового слідства. Копії обвинувального акту вручені учасникам провадження у встановленому порядку.

Посилання захисника на суперечливість чи недоведеність певних обставин кримінального правопорушення, саме по собі не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору, оскільки відповідні обставини можуть бути з’ясовані в судовому засіданні, а обвинувачення чи окремі його кваліфікуючі ознаки, які не будуть доведені в суді, можуть бути спростовані шляхом ухвалення виправдовувального вироку чи виключення відповідних ознак з обвинувачення.

Посилання на практику ЄСПЧ щодо неясності обвинувачення суд вважає недоречним, оскільки, наприклад, у справі «Абрамян проти Росії» Європейський суд з прав людини визнав таким, що суперечить ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод засудження особи за шахрайство, в той час як їй було пред’явлено обвинувачення в хабарництві. Тобто, йдеться про зміну самої суті обвинувачення, а не про наявність в обвинувальному акті певних тверджень, які захист вважає недоведеними чи суперечливими.

Що ж до інших порушень при складання обвинувального акту, то слід відзначити наступне.

Як видно з обвинувального акту, що надійшов до суду, в ньому зазначено, що потерпілим є ОСОБА_3, проте не зазначено його громадянство та місце народження.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акту додається реєстр матеріалів досудового розслідування.

До обвинувального акту дійсно доданий такий реєстр, проте в ньому містяться посилання на: внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР від 01.07.2018 року, доручення про проведення досудового розслідування від 01.07.2018 року, повідомлення заявнику про початок досудового розслідування від 01.07.2018 року, прийняття керівником Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 процесуального рішення про призначення прокурора від 01.07.2018 року, звернення слідчого до суду з клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів від 29.08.2018 року. Тобто документи містять посилання на дати, які ще настали на час складання обвинувального акту.

Разом з тим, ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2018 року повернення обвинувального акту із зазначених підстав визнано помилковим.

У зв’язку з викладеним, обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1, обвинуваченої за ст. 125 ч. 1 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040030001915 від 01 липня 2017 р., підлягає призначенню до судового розгляду Кіровського районного суду міста Дніпропетровська у складі одного професійного судді.

З цих підстав клопотання захисника обвинуваченої про повернення обвинувального акту задоволенню не підлягає.

Крім того, потерпілим у кримінальному провадженні заявлено клопотання про обрання стосовно обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (арешту), яке обґрунтовано відсутністю каяття, постійними погрозами потерпілому та свідкам, тиском на прокурора та слідчого, намаганням ухилитись від покарання.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого провадження розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Інші учасники судового засідання вважали вказане клопотання безпідставним.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно п. 4 ст. 176 КПК України запобіжні заходи застосовуються під час судового провадження судом за клопотанням прокурора.

Таким чином, КПК України не надає потерпілому самостійного права ініціювати обрання запобіжного заходу стосовно обвинуваченого, а тому у задоволенні клопотання потерпілого ОСОБА_3 про обрання стосовно обвинуваченої ОСОБА_1 запобіжного заходу слід відмовити.

Також, потерпілим подано до суду цивільний позов про відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 000 000 грн. 00 коп., та клопотання про забезпечення цивільного позову.

Ухвалою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 03 травня 2018 року вказаний позов буз залишений без руху у зв’язку з несплатою судового збору. Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 серпня 2018 року таке рішення було визнане помилковим, у зв’язку з чим цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди підлягає прийняттю.

Також потерпілим заявлено клопотання про забезпечення позовних вимог шляхом накладення арешту на все майно обвинуваченої, а також шляхом заборони обвинуваченій розповсюджувати наклепницькі матеріали про потерпілого та свідків у засобах масової інформації, соціальних мережах та мережі Інтернет.

В судовому засіданні потерпілий підтримав свою заяву, прокурор не заперечував проти її задоволення, обвинувачена та її захисник просили відмовити в задоволенні заяви.

Згідно ч. 1 ст. 333 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього кодексу.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України (яка знаходиться в розділі ІІ КПК України) одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 7 КПК України однією із загальних засад кримінального провадження є недоторканість права власності. Згідно ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. На підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом, допускається тимчасове вилучення майна без судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Клопотання про накладення арешту на майно обґрунтовується необхідністю забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільного позову).

Оскільки в обвинувальному акт зазначено, що матеріальна шкода кримінальним правопорушенням не заподіяна, зважаючи на недоведеність підстав для вжиття заходів забезпечення цивільного позову, відсутність посилань на те, яке саме майно підлягає арешту, суд приходить до висновку, що клопотання про накладення арешту на майно обвинуваченої задоволенню не підлягає.

Що ж до вимог потерпілого про заборону обвинуваченій розповсюджувати наклепницькі матеріали про потерпілого та свідків у засобах масової інформації, соціальних мережах та мережі Інтернет, то вини є неспівмірними навіть з вимогами поданої позовної заяви, до того ж в певній частині такі заходи можуть порушувати права обвинуваченої, гарантовані ст. 34 Конституції України та ст. 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У зв’язку з викладеним вказана заява задоволенню не підлягає.

Додатково потерпілим заявлене клопотання про забезпечення його безпеки та безпеки свідків у справі шляхом надання їм цілодобової охорони, яке мотивоване тим, що обвинувачена погрожує їм шляхом розміщення відповідних матеріалів в мережі Інтернет.

Від свідка ОСОБА_4 надійшло клопотання про вжиття заходів забезпечення безпеки, з посиланням на аналогічні підстави.

Прокурор підтримав клопотання потерпілого про надання йому охорони, в іншій частині вказував на недоведеність підстав для вжиття заходів забезпечення безпеки інших учасників процесу.

Обвинувачена та її захисник вказували, що клопотання є безпідставними, у зв’язку з чим не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» заходи щодо безпеки осіб, взятих під захист, застосовуються тільки за наявності підстав, зазначених у статті 20 цього Закону. Порядок здійснення заходів безпеки визначається цим Законом, іншими актами законодавства України. Орган, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд, одержавши заяву або повідомлення про загрозу безпеці особи, зазначеної у статті 2 цього Закону, зобов'язані перевірити цю заяву (повідомлення) і в строк не більше трьох діб, а у невідкладних випадках – негайно прийняти рішення про застосування або про відмову у застосуванні заходів безпеки. На своє рішення вони приймають мотивовану постанову чи ухвалу і передають її для виконання органу, на який покладено здійснення заходів безпеки. Ця постанова чи ухвала є обов'язковою для виконання вказаними органами.

Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» підставою для вжиття заходів забезпечення безпеки осіб, зазначених у статті 2 цього Закону, є дані, що свідчать про наявність реальної загрози їх життю, здоров'ю, житлу і майну.

В наданих потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заявах немає відомостей про реальні підстави вважати, що їх життю, здоров’ю, житлу та майну щось загрожує. Натомість містяться лише нічим не підтверджені повідомлення про погрози, перш за все у вигляді неприємних коментарів з мережі Інтернет. При цьому скан-копій цих матеріалів заявники не надали, до правоохоронних органів вказані особи з приводу погроз не звертались.

У зв’язку з викладеним суд приходить до висновку про безпідставність заявлених клопотань про забезпечення безпеки учасників справи.

Також, захисником обвинуваченої заявлене клопотання про виклик свідків: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 Клопотання мотивоване тим, що вказані свідки були очевидцями подій, за якими пред’явлене обвинувачення, клопотання про їх допит заявлялось захисником на досудовому слідстві, проте було залишене без задоволення. Обвинувачена підтримала вказане клопотання.

Прокурор вказував, що клопотання подане передчасно, питання про допит додаткових свідків слід вирішити на стадії визначення порядку встановлення фактичних обставин справи та їх перевірки доказами. Потерпілий проти задоволення клопотання заперечував, вказував, що це призведе лише до затягування процесу.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 42 КПК України обвинувачений має право брати участь під час судового розгляду у допиті свідків обвинувачення або вимагати їхнього допиту, а також вимагати виклику і допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення.

Відповідно до ч. 4 ст. 46 КПК України захисник користується процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, захист якого він здійснює, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена захиснику, з моменту надання документів, передбачених статтею 50 цього Кодексу, слідчому, прокурору, слідчому судді, суду.

Згідно ст. 84 КПК України показання свідків є процесуальним джерелом доказів. Відповідно до ст. 85 КПК належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Як зазначено в рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 червня 2006 року у справі «Попов проти Росії» (заява № 26853/04): «Зважаючи на те, що в основі визнання провини заявника лежали суперечливі докази, Суд робить висновок, що відмова національних судів провести допит свідків захисту, зовсім не беручи до уваги релевантність їхніх показань, призвела до такого обмеження прав захисту, яке несумісне з гарантіями справедливого судового розгляду, зафіксованими в статті 6 (див. цитовану вище справу «Відаль проти Бельгії», пункт 34)».

Крім того, відповідно до абз. 2 п. 4 ч. 2 ст. 315 КПК України з метою підготовки до судового розгляду суд розглядає клопотання учасників судового провадження про здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту, у зв’язку з цим не можна погодитись з доводами прокурора про передчасність подання захисником клопотання про виклик додаткових свідків для допиту.

Зважаючи на те, що показання свідків, які зі слів сторони захисту, були очевидцями подій. Можуть мати значення для вирішення справи, приймаючи до уваги, що захисник заявляв клопотання про їх допит на стадії досудового розслідування, суд приходить до висновку, що слід викликати вказаних осіб для допиту в судовому засіданні в якості свідків.

На підставі викладеного та керуючись ст. 34 Конституції України, ст.ст. 20, 22 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», ст.ст. 7, 42, 46, 84, 85, 128, 131, 132, 170, 176-178, 181, 314-316, 331, 333 КПК України, суд –

ухвалив:

У задоволенні клопотання захисника про повернення обвинувального акту – відмовити.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1, обвинуваченої за ст. 125 ч. 1 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017040030001915 від 01 липня 2017 р., призначити до відкритого судового розгляду на 09 листопада 2018 о 14 годині 00 хвилин в приміщенні Кіровського районного суду м. Дніпропетровська.

Розгляд справи здійснювати одноособово у відкритому судовому засіданні.

У задоволенні клопотання потерпілого ОСОБА_3 про обрання стосовно обвинуваченої ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – відмовити.

Цивільний позов ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 моральної шкоди – прийняти до розгляду.

У задоволенні клопотання потерпілого про забезпечення позовних вимог – відмовити.

У задоволенні клопотання потерпілого про забезпечення безпеки шляхом надання цілодобової охорони – відмовити.

У задоволенні клопотання свідка ОСОБА_4 про забезпечення безпеки – відмовити.

Клопотання захисника про виклик свідків – задовольнити.

Викликати в судове засідання для допиту в якості свідків: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12.

В судове засідання викликати учасників судового провадження: прокурора, обвинувачену, захисника, свідків згідно обвинувального акту.

Копію ухвали направити учасникам судового провадження не пізніше ніж за п’ять днів до початку судового розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С.В. Єдаменко