Рішення № 77501121, 17.09.2018, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/4365/17

№ 2/183/549/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2018 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря Пономаренко О.С.,

розглянувши, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

06 вересня 2017 року Публічне акціонерне товариство ОСОБА_2 банк «ПриватБанк» (надалі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просять стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 54141,19 грн., а також покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування позову ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначив, що відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв’язку з чим підписав заяву б/н від 12.01.2011 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами ОСОБА_3, які викладені на офіційному сайті позивача складає між ним та ОСОБА_3 відповідний договір. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався Умовами та Правилами надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт надає згоду про встановлення кредитного ліміту за рішенням ОСОБА_3, і Клієнт дає право ОСОБА_3 в будь-який момент змінити кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття розміру кредитного ліміту, встановленого ОСОБА_3, відповідно до Умов та Правил банківських послуг. При укладенні договору сторони керувалися ч.1 ст. 634 ЦК України і укладений між ними договір є договором приєднання, друга сторона не може пропонувати свої умови договору. Одночасно Умовами та правилами надання банківських послуг передбачена одностороння зміна ОСОБА_3 та невід’ємних частин Договору, в зв’язку з чим розмір відсоткової ставки може змінюватися ОСОБА_3, за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, визначених Умовами та правилами надання банківських послуг, саме на позичальника покладається обов’язок щодо отримання такої виписки. Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється у розмірі, встановленому «Тарифами ОСОБА_3», що діють на дату нарахування та викладені на офіційному сайті ПАТ КБ «ПриватБанк», з розрахунку 360 календарних днів на рік.

Позивач зазначає, що зі своєї сторони виконав умови кредитного договору, надав відповідачеві кредитні кошти у зазначеному вище розмірі, позичальник зобов’язався погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісію, пеню та штрафи на умовах, передбачених договором, власник платіжної карти зобов’язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту. Крім того, умовами договору передбачена можливість стягнення штрафу за порушення позичальником строку платежу по кожному із грошових зобов’язань, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Відповідач взяті на себе зобов'язання з повернення кредиту у встановлений строк не виконував, у зв'язку з чим станом на 31.07.2017 року виникла заборгованість у розмірі 54141,19 грн., яка складається з: 5927,57 грн. - заборгованості за кредитом, 41959,28 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 3200,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. - штрафу (фіксована частина), 2554,34 грн. - штрафу (процентна складова).

Зазначену суму заборгованості ПАТ КБ «ПриватБанк» просить стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 22 вересня 2017 року відкрито провадження у справі, яка знаходилась в провадженні судді Парфьонова Д.О.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судова справа 31.05.2018 року була передана судді Сорокі О.В.

У відповідності до положень п.9 ч.1 ст.1 Розділу ХІІІ ЦПК України в редакції, встановленій Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, справи в судах першої інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Кодексом, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цим Кодексом, у зв’язку з чим, зважаючи на відсутність клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, судом проведено розгляд справи в загальному позовному провадженні.

В судове засідання представник позивача не з’явився, звернувшись до суду з клопотанням про розгляд справи у його відсутність, одночасно позовні вимоги підтримав, просить задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився, звернувшись до суду з заявою про розгляд справи у його відсутність, позов не визнав, просив відмовити в задоволені позову.

Представником відповідача в інтересах ОСОБА_1 подано до суду відзив на позов, у якому останній зазначає, що позов не підлягає задоволенню, вважає, що договір кредитування є таким, що не відповідає чинному законодавстві, є несправедливим та повинен бути визнаний недійсним, виходячи з наступного. Так, представник відповідача вказує, що оскільки ОСОБА_1 отримав кошти в споживчих цілях, то вважає, що до оспорюваного кредитного договору необхідно застосовувати норми закону, які регулюють споживче кредитування. Відповідач вказує, що при укладанні договору, крім анкети–заяви інших документів не підписував та зі змістом «Умов та правил надання банківських послуг» та «Правилами користування платіжною карткою» не знайомий, Графік погашення кредиту йому не видавався. З наданих йому документів визначити суму процентів, яку необхідно сплачувати за користування кредитними коштами, неможливо. Крім того, вказує, що умови щодо зміни банком відсоткової ставки є несправедливими. Також зазначає, що в період з 25.03.2014 року по 23.07.2015 року відповідач перебував на військовій службі та брав безпосередню участь в антитерористичній операції в період з 08.05.2014 року по 21.06.2014 року, в зв’язку з чим та на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» повинен був звільнений від нарахування штрафних санкцій, пені за невиконання зобов’язань а також процентів за користування кредитом (а.с.57-60).

Представником позивача була надана відповідь на відзив, в якій вказано, що при підписанні анкети-заяви відповідач був ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг та з Правилами обслуговування по платіжним карткам, про що свідчить підпис відповідача в заяві про приєднання до Договору банківського обслуговування, та зобов’язався знайомитись зі змінами Умов та правил надання банківських послуг та ОСОБА_3 банку на сайті www.privatbank.ua. Тому вважає, що договір був укладений в письмовій формі відповідно до норм чинного законодавства та є чинним. Крім того, вказує, що відповідачу надавалися кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, тому на ці правовідносини не поширюється Закон України «Про захист прав споживачів». Також зазначає, що відповідачу надсилались повідомлення про підвищення процентної ставки 15.08.2014 року та 15.03.2015 року, та до цього часу ніяких заяв про розірвання кредитного договору від відповідача не надходило, а навпаки, після зміни відсоткової ставки була перевипущена кредитна карта та неодноразово вносились платежі в рахунок погашення заборгованості. Щодо відсутності графіку погашень заборгованості вказує, що оскільки відповідачу був встановлений кредитний ліміт на картку, сума обов’язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту, тому даний вид кредиту не передбачає наявність графіку погашення заборгованості. Також зазначає, що ОСОБА_1 особистим підписом в кредитному договорі підтвердив згоду зі всіма умовами договору та вважав їх справедливими по відношенню до себе, тому вважає твердження відповідача щодо несправедливості умов договору надуманими.

На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв’язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

У відповідності до положень п.9 ч.1 ст.1 Розділу ХІІІ ЦПК України в редакції, встановленій Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, справа розглянута за правилами загального позовного провадження, з урахуванням вимог до заяви, в редакції ЦПК України, що діяли до набрання чинності Законом України № 2147-VIII.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що між Публічним акціонерним товариством ОСОБА_2 «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений договір № б/н від 12.01.2011 року про надання банківських послуг, який складається з заяви позичальника, Умов та правил надання банківських послуг та ОСОБА_3. Згідно умов договору відповідач отримав платіжну картку та кредитні кошти у розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с. 6-31).

Умовами і правилами надання банківських послуг передбачено, що відповідач зобов'язаний погашати заборгованість за кредитом, процентами за його користування, по перевитратам платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором. Крім того, що при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених вказаним договором більше ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Відповідачем не оскаржувався розрахунок заборгованості по тілу кредиту у розмірі 5927,57 грн.

Хибним є посилання відповідача на те, що ним не укладався письмовий договір, оскільки правочин (в тому числі договір), відповідно до ст. 207 ЦПК України вважається укладеним у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одному або декількох документах, якими обмінялися сторони.

Заява позичальника зі зразками його підпису та відбитком печатки є однією зі складових договору про надання банківських послуг, в результаті якого позивачу було відкрито відповідний картковий рахунок, а задля можливості користування таким рахунком відповідачеві була видана пластикова картка. Зазначені документу складають сам договір.

У відповідності до ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Судом встановлено, що боржник ОСОБА_1 не виконав взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, в результаті чого станом на 31.07.2017 року виникла заборгованість по тілу у кредиту у розмірі 5927,57 грн., яка підлягає стягненню на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», виходячи з наступного.

У відповідності до вимог ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» передбачено, що зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК.

У відповідності до вимог ст.ст. 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Вирішуючи позов в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 41959,28 грн., суд дійшов до наступного висновку.

Так, поданою до позову довідкою про умови кредитування було визначено, що базова відсоткова ставка в місяць складає 30,00%.

У розрахунку заборгованості позивачем зазначено, що з 01.09.2014 року відсотки за користування кредитом були змінені до 34,80%, а з 01.04.2015 року до 43,20%.

Пунктом 1.1.3.2.3 наданих до суду Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість зміни ОСОБА_3 та інших невід'ємних частин.

Між тим, у відповідності до ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Суду не надано достатніх та допустимих доказів того, що збільшення фіксованої процентної ставки відбувалося за погодженням з ОСОБА_1, як і не надано доказів того, з якими саме Умовами та правилами надання банківського кредиту (в якій редакції, з якими змінами) ОСОБА_1 ознайомлювався при укладенні кредитного договору.

Відсутність позову про визнання недійсним кредитного договору в цій частині, як оспорюваного правочину, не може бути перешкодою для неврахування його інтересів при вирішенні цього спору.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов ПАТ КБ «ПриватБанк» в цій частині задоволенню не підлягає, суду не доведено розмір процентної ставки за користування кредитом.

Вирішуючи позов в частині стягнення 500,00 грн. штрафу у фіксованому розмірі та 2554,34 грн. процентної складової, суд дійшов до наступного висновку.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до п.2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг, на які позивач посилається, як на підставу свого позову щодо стягнення штрафу та процентної складової, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більше ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн.+ 5% від суми позову.

Між тим, відповідно до ч.2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов в цій частині задоволенню не підлягає, стягнення штрафу у фіксованому розмірі та процентної складової, яка визначається ціною майбутнього позову ще при укладенні договору, діючим законодавством не передбачена.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до Указу Президента України № 303/2014 від 17.03.2014 року проходив військову службу за призовом на особливий період під час мобілізації з 25.03.2014 року по 23.07.2015 року, що підтверджується довідкою № 3911 від 20.12.2015 року, виданою командиром військової частини – польова пошта В0440 (а.с. 62).

Відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

З наданого суду розрахунку заборгованості ОСОБА_1 вбачається, що з 06.11.2014 року банком почала нараховуватися заборгованість за процентами, в той час як з 25.03.2014 року ОСОБА_1, будучи військовослужбовцем почав проходити військову службу за призовом на особливий період.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в період з 25.03.2014 року по 23.07.2015 року ОСОБА_1 був звільнений від штрафних санкцій, пені за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також процентів за користування кредитом.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов в цій частині задоволенню не підлягає, стягнення штрафу у фіксованому розмірі та процентної складової, яка визначається ціною майбутнього позову ще при укладенні договору, діючим законодавством не передбачена.

Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути сплачений позивачем при подачі позову судовий збір у розмірі 1600 грн. (а.с.1).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 256-258, 526, 530, 554, 549, 610, ч.1 ст. 612, 625, 1054 ЦК України, ст.ст. 12,76-82,89,141,263,265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 12.01.2011 року станом на 31.07.2017 року у розмірі 5927 (п’ять тисяч дев’ятсот двадцять сім) грн. 57 коп.

В іншій частині позову Публічному акціонерному товариству ОСОБА_2 «ПриватБанк» - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 1600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя /підпис/