Рішення № 77500820, 25.10.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2018 р. Справа№0540/7737/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мозгової Н.А.,

при секретарі Синиці М.І.

за участю сторін:

позивача: не з’явився,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м.Краматорську Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у виплаті пенсії, визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

28 серпня 2018 року позивач, ОСОБА_3 (місце проживання: 29105, Ізраїль, АДРЕСА_1) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в м.Краматорську Донецької області (місцезнаходження: 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, 5) про визнання протиправними та скасування рішення про відмову у виплаті пенсії №53/Г-01-01-01 від 22.02.2018р., визнання бездіяльності протиправною щодо невиплати пенсії, зобов’язання виплачувати пенсію на визначений картковий рахунок.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Краматорського міського суду Донецької області в адміністративній справі №234/8344/17, зміненою в частині строку постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року, зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в м.Краматорську Донецької області поновити виплату пенсії за віком з 28.06.2016 року. Відповідачем виплату пенсії позивачу поновлено. Разом з цим, представниками позивача, що діють на підставі нотаріальної довіреності було особисто подано безпосередньо до Управління Пенсійного фонду України в м.Краматорську Донецької області особисту заяву позивача про перерахування нарахованої пенсії на його особистий банківський рахунок, реквізити якого містяться в вищевказаній заяві, відповідно до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №1596 від 30.08.1999р., однак відповідач незаконно відмовив йому у цьому, чим позбавив передбачених законодавством гарантій.

Відповідач позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що заява подана позивачем з порушенням вимог Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.1999 №1596, оскільки така заява подана позивачем не особисто до органу Пенсійного фонду, а через представника.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03.09.2018 відкрито провадження у справі, розгляд якої здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено судове засідання на 26.09.2018 року.

26.09.2018 року у судовому засіданні оголошено перерву на 22.10.2018 року.

22.10.2018 року у судовому засіданні оголошено перерву на 25.10.2018 року.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позову.

Представник відповідача у судове засідання з’явився, проти задоволення позову заперечував з підстав викладених у відзиві.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_3 (місце проживання: 29105, Ізраїль, АДРЕСА_1), громадянин України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон АН 121576, виданий органом 0500, 29 травня 1998 року, ізраїльське посвідчення особи 320855042, видане 30.01.2013 року у відділенні МВС в м.Хайфа, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, перебуває на обліку в Управління Пенсійного фонду України в м.Краматорську Донецької області, згідно ст. 43 КАС України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

01.06.1996 року позивачу була призначена пенсія за стажем, що підтверджується пенсійним посвідченням. (а.с. 44).

Виплата пенсії була припинена у зв'язку з виїздом позивача на постійне місце проживання до іншої країни.

Постановою Краматорського міського суду Донецької області від 05 липня 2017 року в адміністративній справі №234/8344/17, зміненої постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року в частині строку, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області поновити ОСОБА_3 виплату пенсії за віком з 28.06.2018 року шляхом призначення її знову в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в його пенсійній справі, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів. (а.с.46-51).

Вказана постанова Краматорського міського суду Донецької області від 05 липня 2017 року в адміністративній справі №234/8344/17 набрала законної сили 18.10.2017 року.

14 лютого 2018 року представником позивача було направлено до Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області оригінал заяви ОСОБА_3 про перерахування пенсії на його особистий картковий рахунок №8021871760, який відкритий у відділенні в м.Краматорську філії АТ «Державний експортно-імпортний банк України».

Рішенням від 22.02.2018 №53/Г-01-01-01 відповідач повідомив представника позивача про те, що заява про виплату пенсії подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України або приймається органом Пенсійного фонду чи органом соціального захисту населення від установи уповноваженого банку. Повідомлено, що у разі незгоди з зазначеним рішення позивач має оскаржити його до суду. (а.с.23).

Отже, на думку відповідача, позивачем не дотримана вимога особистого звернення про виплату пенсії.

З пояснень представника відповідача та скриншоту електронної пенсійної справи (а.с. 133) вбачається, що відповідно до постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 року позивачу призначено пенсію з 28.06.2016 року. Управлінням нараховані кошти у сумі 24 366 грн. Відповідно до ст. 49 Закону України №1058 від 09.07.2003 року «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється, зокрема, у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд. Кошти, які не отримав позивач, повернуті до Державного бюджету України 25.06.2018 року, що підтверджується поясненнями відповідача від 25.10.2018 року. (а.с.191).

Однак, не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на отримання пенсій мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку.

Частиною 1 статті 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" даний закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватись на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить ньому Закону.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється, зокрема, за "принципом рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Після того, як рішенням Конституційного суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009 (далі - Рішення КСУ) із Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" були виключені норми п. 2 ч. 1 ст. 49 та друге речення ст. 51, які забороняли виплату пенсій особам, що виїхали на місце постійного проживання за кордон, в Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не міститься жодної норми, яка б скасовувала право пенсіонера на отримання ним пенсії в результаті того, що він проживає не в Україні.

Відповідно до п. 6 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1596 від 30.08.1999 (далі - Порядок №1596), одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.

Згідно з п. 10 Порядку №1596 заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось відповідачем, оригінал заяви ОСОБА_3 про перерахування пенсії на його особистий банківський (картковий) рахунок №8021871760, який відкритий в банківській установі АТ «Державний експортно-імпортний банк України» був наданий до Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області особисто представником позивача.

Однак, відмовляючи перераховувати позивачу пенсію на визначений ним банківський рахунок, відповідач вважає, що позивачем не була дотримана вимога особистого звернення про виплату пенсії.

Суд не погоджується з такими доводами відповідача, з огляду на наступне.

Суд звертає увагу на те, що відповідач не заперечував проти того, що особиста заява позивача про виплату пенсії повністю відповідає формі, яка встановлена додатком 1 Порядку №1596.

Також, відповідач не заперечував проти того, що підпис на заяві про виплату пенсії належить ОСОБА_3, особа якого була посвідчена українським паспортом громадянина України для виїзду за кордон.

Таким чином, під «особистим зверненням пенсіонера», про що йде мова у п. 10 Порядку №1596, слід розуміти особисте підписання пенсіонером заяви про виплату пенсії, а не фізичне переміщення цієї особистої заяви пенсіонера до приймальні відповідача.

Доводи відповідача про те, що особисто підписана заява пенсіонера може бути передана в пенсійний фонд тільки ним особисто, не просто звужує конституційне право на звернення за допомогою через уповноваженого представника відповідно до Закону України "Про звернення громадян", а й взагалі унеможливлює право пенсіонера, який проживає за кордоном, на поновлення пенсії.

Тим більше, дані норми Порядку №1596 звужують право позивача на пенсію у порівнянні з нормами, викладеними у спеціальному Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що має вищу юридичну силу.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.07.2015 по справі К/800/19411/1412, в якій зазначено, що "Також є безпідставним посилання УПФ на Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846, оскільки Закон має вищу юридичну силу і ним не встановлено обов'язку подання заяви для виплати пенсії особисто".

Крім того, відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.06.2016 у справі №К/800/6581/1613 визначено, що пенсія повинна бути виплачена на банківський рахунок, який було вказано пенсіонером, зокрема: "...виплата пенсії повинна проводитися незалежно від місця проживання пенсіонера".

Також ухвалами Вищого адміністративного суду України від 12.01.2017 у справі №К/800/1174/17, від 17.01.2017 у справі №К/800/1848/17 та від 03.08.2017 у справі №К/800/26494/17 наведено правовий висновок про те, що орган Пенсійного фонду України зобов'язаний виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок.

Отже, враховуючи вищезазначене, а також те, що відповідачем не було надано суду будь-яких доказів на спростування доводів позивача, суд приходить до висновку, що позивачем була дотримана вимога щодо особистої подачі заяви про виплату пенсії на банківський рахунок.

З приводу доводів відповідача, що представники позивача, які діють на підставі нотаріально посвідченої та апостильованої довіреності, не мають законних повноважень передавати до органу Пенсійного фонду особисту заяву позивача про виплату пенсії, підписану самим позивачем, суд зазначає наступне.

Позивач є особою дуже похилого віку, який проживає у Державі Ізраїль, не може особисто вручити відповідачу свою заяву, а тому він, скориставшись своїм конституційним та законним правом, уповноважив свого представника, на підставі нотаріальної довіреності, передати відповідачу його особисту заяву та інші документи, необхідні для виплати пенсії.

Дійсно, відповідно до п. 10 Порядку №1596 заява про виплату пенсії або грошової допомоги подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду.

Однак, під "поданням заяви" слід розуміти - особисте підписання пенсіонером заяви про виплату пенсії, (або коли це не дозволяє зробити стан самого пенсіонера, то замість нього - його законним представником), а не фізичне переміщення цієї особистої заяви пенсіонера вже підписаної їм або його законним представником до приймальні відповідача.

Абзацом 6 статті 5 Закону України "Про звернення громадян" визначено, що письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства

Отже, чинним законодавством передбачено, що письмові заяви громадян можуть бути передані до відповідного органу через уповноважену ним особу.

Більш того, відповідно до ст. 18 цього ж Закону, прямо передбачено, що громадянин, який звернувся із заявою, має право користуватися послугами адвоката, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку.

Крім того, суд звертає увагу на те, що ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Також, статтею 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Таким чином, враховуючи те, що повноваження представників позивача оформлені відповідно до ст. ст. 244, 245 ЦК України, відповідною довіреністю з печаттю та апостилем, позивач подав свою заяву через свого представника у відповідності до діючого законодавства.

А відтак, немає жодних підстав стверджувати, що представник позивача, діючий на підставі нотаріально посвідченої довіреності, не мав права передати відповідачу особисту заяву позивача про виплату пенсії на визначений банківський рахунок.

З огляду на зазначене, суд вбачає наявність передбачених чинним законодавством підстав для задоволення позову про зобов'язання відповідача виплачувати пенсію позивачу на визначений ним банківський (картковий) рахунок.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів щодо правомірності своїх дій.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 704,80 грн.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з суб'єкта владних повноважень - Управління Пенсійного фонду України в м.Краматорську Донецької області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: 29105, Ізраїль, АДРЕСА_1) до Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області (код 23346787, місцезнаходження: 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, 5) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у виплаті пенсії №53/Г-01-01-01 від 22.02.2018р., визнання бездіяльності протиправною щодо невиплати пенсії на банківській (картковий) рахунок, зобов’язання виплачувати пенсію на визначений банківській (картковий) рахунок – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області про відмову у виплаті пенсії №53/Г-01-01-01 на банківській (картковий) рахунок від 22.02.2018р. відносно ОСОБА_3.

Визнати бездіяльність протиправною Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області щодо невиплати пенсії ОСОБА_3 на визначений ним банківській (картковий) рахунок №8021871760.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області (місцезнаходження: 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, 5) виплачувати пенсію ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: 29105, Ізраїль, АДРЕСА_1) на визначений ним банківській (картковий) рахунок №8021871760.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м.Краматорську Донецької області (код 23346787, місцезнаходження: 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, 5) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: 29105, Ізраїль, АДРЕСА_1) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 704 (одна тисяча п’ятдесят сім) грн. 80 коп.

Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 25 жовтня 2018 року. Повний текст судового рішення складено 30 жовтня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Мозговая Н.А.