Рішення № 77500295, 09.10.2018, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/13510/17

Провадження № 2/200/3618/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2018 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.

за участю секретаря: Сокол І.С.

розглянувши у спрощеного позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, треті особи КП «ДМБТІ» ДОР, Товарна біржа «Нове століття» про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на квартиру,-

ВСТАНОВИВ:

10 серпня 2017 року позивач ОСОБА_1І звернулась до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із зазначеною позовною заявою.

В обґрунтування позову вказала, що 06.11.1997 року нею було придбано квартиру за адресою вул. Старокозацька (Комсомольська), буд.3 кв.24 у м. Дніпро. Договір зареєстровано на Товарній біржі «Нове століття» на виконання біржової угоди № 44 від 26.01.1998 року. Вказаний договір був зареєстрований у КП «ДМБТІ» ДОР. Вона сплатила кошти за квартиру, з часу купівлі постійно проживає та зареєстрована у спірній квартирі. При укладанні договору не були дотримані вимоги закону про його нотаріальне посвідчення., оскільки відповідно до чинного на той час Закону України «Про товарну біржу» угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. На даний час право власності позивача на спірну квартиру не внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а отже не визнається та нічим не може бути підтверджено.

З урахуванням викладеного, позивач просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме – квартири, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Старокозацька (Комсомольська), буд.3 кв.24, приведеною площею 34 м.кв., загальною площею 33,1- кв.м., житловою площею 19,5 кв.м., яка складається з однієї житлової кімнати площею 19,5 кв.м., кухні 5,8 кв.м., санвузла 3,1 кв.м., коридору 4,7 кв.м., та лоджії 0,9 кв.м., зареєстрований 03.03.1998 року на товарній біржі «Нове століття» за № 260, укладений 06.11.1997 року між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1. Визнати за позивачем право власності на вказану квартиру.

Ухвалою суду від 11 жовтня 2017 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, треті особи КП «ДМБТІ» ДОР, Товарна біржа «Нове століття» про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на квартиру, та призначено до розгляду по суті у судовому засіданні.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що визнання в судовому порядку спірного правочину дійсним суперечить чинному законодавству, оскільки такий правочин підлягає обов’язковій державній реєстрації. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою суду від 07 червня 2018 року визначено здійснювати судовий розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, треті особи КП «ДМБТІ» ДОР, Товарна біржа «Нове століття» про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на квартиру, в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, з призначенням судового засідання на 06 липня 2018 року.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено наступне.

06 листопада 1997 року ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 квартиру за адресою Комсомольська, буд.3 кв.24 у м. Дніпропетровськ., зареєструвавши договір купівлі-продажу на Товарній біржі «Нове століття» на виконання біржової угоди № 260 від 06.11.1997 року.

Згідно технічного паспорту на вказану квартиру від 31.10.1997 року, квартира загальною площею 33,1- кв.м., житловою площею 19,5 кв.м., та складається з однієї житлової кімнати площею 19,5 кв.м., кухні 5,8 кв.м., санвузла 3,1 кв.м., коридору 4,7 кв.м., та лоджії 0,9 кв.м.

Право власності позивача на вказану квартиру зареєстровано у Комунальному підприємстві «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради за реєстровим номером № 8 в книзі № 16г, що підтверджується листом державного реєстратора КП «ДМБТІ» ДОР від 12.06.2017 року.

Всі істотні умови договору купівлі-продажу були виконані, а саме продавець передав покупцю майно, а покупець прийняв його та сплатив за нього певну грошову суму, обумовлену сторонами договору.

Будь-яких суперечок між сторонами немає, протизаконних умов угода не містить, проте порушена форма угоди, оскільки при оформленні її не була дотримана нотаріальна форма договору.

Згідно із п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватись судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли у 1997 році, для їх врегулювання слід застосовувати норми ЦК УРСР в редакції 1963 року.

У відповідності з ст. 224 ЦК УРСР, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 225 ЦК УРСР, право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

За змістом ч. 1 ст. 227 ЦК УРСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу нерухомого майна повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу).

Частиною 2 статті 12 Закону України «Про власність» від 1991 року, який був чинним станом на час укладення спірного договору купівлі-продажу, визначено, що громадянин набуває право власності на майно на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Стаття 9 Житлового Кодексу України вказує, що громадяни України мають право на придбання будинків і квартир на біржових торгах.

При укладенні договору сторони узгодили всі його істотні умови і виконали свої зобов’язання, але не здійснили нотаріального посвідчення цього договору, як того вимагала ст. 227 ЦК України 1963 року (чинна на час придбання майна).

З положень ч. 1 ст. 47 ЦК України 1963 року вбачається те, що угода, укладена з порушенням вимог про її обов’язкове нотаріальне посвідчення, вважається недійсною.

Проте, згідно ч. 2 ст. 47 ЦК України 1963 року, якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною.

В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Згідно із ч. 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Відповідно до постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», якщо угода, що потребує нотаріального посвідчення виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального посвідчення, суд за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників, прокурора вправі визнати угоду дійсною.

Тобто, діючі на час укладення договору купівлі-продажу між позивачем та відповідачем норми Закону передбачали, що в разі, якщо сторона повністю або частково виконала угоду, то суд має право визнати таку угоду дійсною.

Ці ж вимоги викладені і в статті 220 Цивільного кодексу України, діючого в даний час.

В силу ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання спірного договору купівлі-продажу дійсним є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

За нормами ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, треті особи КП «ДМБТІ» ДОР, Товарна біржа «Нове століття» про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на квартиру - задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме – квартири, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Старокозацька (Комсомольська), буд.3 кв.24, приведеною площею 34 м.кв., загальною площею 33,1- кв.м., житловою площею 19,5 кв.м., яка складається з однієї житлової кімнати площею 19,5 кв.м., кухні 5,8 кв.м., санвузла 3,1 кв.м., коридору 4,7 кв.м., та лоджії 0,9 кв.м., зареєстрований 03.03.1998 року на товарній біржі «Нове століття» за № 260, укладений 06.11.1997 року між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру, знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Старокозацька (Комсомольська), буд.3 кв.24, приведеною площею 34 м.кв., загальною площею 33,1- кв.м., житловою площею 19,5 кв.м., яка складається з однієї житлової кімнати площею 19,5 кв.м., кухні 5,8 кв.м., санвузла 3,1 кв.м., коридору 4,7 кв.м., та лоджії 0,9 кв.м.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Пунктом 15.5 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: Е.В. Женеску