Рішення № 77500057, 31.10.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2018 р. Справа№200/10488/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

секретар судового засідання Галустян Р.Г.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України до Слов’янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2018 року Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області звернулося до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначало, зокрема, що після отримання ухвали про відкриття виконавчого провадження ВП №56921518 звернулося до відповідача із заявою, в якій повідомило про поважні причини невиконання у встановлений виконавцем строк судового рішення.

Між тим, постановою старшого державного виконавця Слов’янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 26 вересня 2018 року на нього за невиконання без поважних причин судового рішення - постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року у справі №805/491/17-а, яким Управління зобов'язано виплатити ОСОБА_2 компенсацію втрати частини доходу - заробітної плати за вересень-жовтень 2014 року за період з 14 квітня 2015 року по 17 квітня 2018 року, накладено штраф у розмірі 5100 грн.

Вказану постанову позивач вважав протиправною. Також вважав, що правові підстави для накладення штрафу були відсутні, так як невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

У зв’язку з наведеним позивач просив визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Слов’янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 26 вересня 2018 року про накладення штрафу в розмірі 5100 грн., прийняту у виконавчому провадженні №56921518.

Відзив на позовну заяву у встановлений строк подано не було. Пояснень щодо поважних причин його неподання – до суду не подано.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги. Просив задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином. Неявка у судове засідання таких осіб не перешкоджає розгляду справи по суті.

Судом встановлено, що постановою старшого державного виконавця Слов’янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 03 серпня 2018 року відкрито виконавче провадження ВП №56921518 з примусового виконання виконавчого листа №805/491/17-а, що виданий 13 липня 2018 року Донецьким окружним адміністративним судом на виконання постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року в цій же справі, якою, зокрема зобов’язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області виплатити ОСОБА_2 компенсацію втрати частини доходу - заробітної плати за вересень-жовтень 2014 року за період з 14 квітня 2015 року по 17 квітня 2018 року.

Постанову направлено на адресу боржника та отримано ним 18 вересня 2018 року.

20 серпня 2018 року боржником отримано постанову державного виконавця про виправлення помилки у процесуальному документі, якою внесено зміни до постанови про відкриття виконавчого провадження від 03 серпня 2018 року, а саме її доповнено реченням, відповідно до якого боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

У серпні 2018 року боржник подав до державного виконавця заяву від 28 серпня 2018 року № 05-1184/18, в якій повідомляв про причини, які унеможливлюють самостійне виконання судового рішення.

Зокрема зазначав, що після ухвалення судового рішення 08 червня 2018 року звернувся до Державної судової адміністрації України як головного розпорядника бюджетних коштів з клопотанням про відкриття асигнувань за бюджетною програмою 0501150 для виконання судового рішення в даній справі. Державна судова адміністрація України листом від 25 червня 2018 року №11-11484/18 повідомила, що судове рішення має виконуватися Державною казначейською службою України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів». Однак для боржника дана програма та відповідний кошторис не доведені і не можуть бути використані, а тому судове рішення не може бути виконано у визначеному в ньому порядку. У зв’язку з цим судове рішення в даній справі може бути виконано лише в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845, шляхом стягнення коштів на користь стягувача за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів».

Також повідомляв, що норми законодавства унеможливлюють виконання судового рішення боржником в добровільному порядку і не дають йому право звернутися до суду із заявою про зміну способу або порядку його виконання.

Також повідомляв, що судове рішення в справі №805/491/17-а оскаржено до Верховного Суду, ухвалою якого від 07 травня 2018 року відкрито касаційне провадження.

В заяві позивач просив державного виконавця утриматись від виконавчих дій до остаточного розгляду справи Верховним Судом.

Разом з вказаним листом позивач направив на адресу державного виконавця копію ухвали Верховного Суду від 07 травня 2018 року про відкриття касаційного провадження в справі №805/491/17-а і розрахунок суми, яка підлягає виплаті з державного бюджету на користь стягувача (розрахунок від 25 квітня 2018 року №05-588/18).

Відповідно до вказаного розрахунку компенсація втрати частини доходу - заробітної плати за вересень-жовтень 2014 року за період з 14 квітня 2015 року по 17 квітня 2018 року, що підлягає виплаті ОСОБА_2 відповідно до постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року в справі №805/491/17-а, становить 9827,60 грн. (з відрахуванням податків, зборів та обов’язкових платежів).

Постановою старшого державного виконавця Слов’янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 26 вересня 2018 року (ВП №56921518) за невиконання без поважних причин у встановлений строк рішення суду на боржника - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області накладено штраф у розмірі 5100 грн.

Вказаною постановою також зобов’язано боржника виконати судове рішення протягом 10 робочих днів.

Копію постанови направлено боржнику та отримано ним 03 жовтня 2018 року.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад як, зокрема обов’язковість виконання рішень (ст. 2 вказаного Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 18 вказаного Закону виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 4 ст. 18 вказаного Закону визначено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов’язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 63 вказаного Закону за рішеннями, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з ч. 3 ст. 63 вказаного Закону виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 75 вказаного Закону, яка визначає відповідальність за невиконання рішення, що, зокрема, зобов’язує боржника вчинити певні дії, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Вказана стаття, як і спеціальний закон, не містить норм, які б звільняли боржника від відповідальності за невиконання без поважних причин рішення суду в залежності від тих чи інших обставин.

Поважними в розумінні наведених норм закону можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його волевиявлення.

Територіальне управління Державної судової адміністрації України не заперечує проти того, що судове рішення, яке набрало законної сили підлягає виконанню, і невиплачену суму розрахованої на підставі такого судового рішення компенсації втрати частини доходу (заробітної плати) слід виплатити стягувачу.

Через неможливість виконати судове рішення у встановлений строк позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою.

В заяві посилався, зокрема на те, що за відсутності відповідного фінансового забезпечення, а саме виділення коштів з Державного бюджету України, повністю виконати судове рішення в частині виплати стягувачу розрахованої на підставі такого судового рішення суми компенсації втрати частини доходу - заробітної плати на сьогодні не можливо.

Відповідно до ст.ст. 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов’язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Отже, фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України можливе лише за наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України.

Враховуючи наведене, невиконання позивачем судового рішення в частині повної виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Це не виключає існування принципу обов’язковості судового рішення, згідно з яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України (ст. 1291 Конституції України, ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України).

Однак, накладення на Територіальне управління Державної судової адміністрації України штрафу у такому випадку не захищає право особи (стягувача) на отримання бюджетних коштів.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені в постанові Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № 405/3663/13-а (провадження № К/9901/1598/18), які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Вказані обставини не були враховані державним виконавцем при винесенні постанови про накладення штрафу.

Крім того, у заяві до відповідача позивач зазначав, що розраховану на підставі судового рішення суму компенсації має бути виплачено за рахунок коштів Державного бюджету України, і судове рішення в даній справі може бути виконано лише в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845, шляхом стягнення коштів на користь позивача за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів». Однак норми законодавства не дають йому право звернутися до суду із заявою про встановлення чи зміну способу або порядку його виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов’язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

З урахуванням того що боржник розрахував суму компенсації, яка має бути виплачена на підставі судового рішення, яке містить зобов’язальний характер, про що надав виконавцю відповідний розрахунок, тому виконання рішення було би облегшено шляхом зміни способу виконання судового рішення із «зобов’язання вчинити дії» на «стягнення коштів», що в адміністративних справах відбувається в порядку, встановленому ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом звернення до суду стягувача чи виконавця з відповідною заявою.

Так, відповідно до ч.ч. 1 та 3 ст. 378 вказаного Кодексу за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може змінити спосіб або порядок виконання судового рішення.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Отже, вказані процесуальні норми не дають права боржнику звернутися до суду із заявою про зміну способу або порядку виконання судового рішення, однак наділяють таким правом, зокрема державного виконавця.

Вказані обставини та норми законодавства залишилися поза увагою і не були враховані державним виконавцем при винесенні постанови про накладення штрафу.

З огляду на наведене, оскаржена постанова підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Керуючись статтями 32, 243 – 246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м.Слов’янськ, вул. Добровольського, 2, код ЄДРПОУ 26288796) до Слов’янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (84122, Донецька обл., м.Слов’янськ, вул. Добровольського, 2, код ЄДРПОУ 34974684) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Слов’янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 26 вересня 2018 року про накладення штрафу, прийняту у виконавчому провадженні №56921518.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слов’янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (84122, Донецька обл., м.Слов’янськ, вул. Добровольського, 2, код ЄДРПОУ 34974684) на користь Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м.Слов’янськ, вул. Добровольського, 2, код ЄДРПОУ 26288796) здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Логойда Т. В.