Рішення № 77499986, 26.10.2018, Нововолинський міський суд Волинської області

Справа № 165/350/18

Провадження № 2-а/165/54/18

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2018 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області у складі:

головуючого Василюка А.В.,

за участю секретаря Навроцької М.Р.,

представників позивача ОСОБА_1,ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Нововолинську справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій посадової особи та скасування постанови в справі про порушення митних правил,

встановив:

09 лютого 2018 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Закарпатської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними дій посадової особи та скасування постанови в справі про порушення митних правил №0058/30500/18 від 24 січня 2018 року. Свій позов обгрунтовує тим, що інспектором відділу митного оформлення №2 митного посту «Тиса» Закарпатської митниці ДФС ОСОБА_4 було винесено постанову в справі про порушення митних правил, якою її було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.470 Митного кодексу України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн. Вказує, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм МК України та її прав, а тому підлягає скасуванню. Зазначила, що довідалася про вчинення ніби то нею адміністративного правопорушення, лише при перетині кордону 05 січня 2018 року, коли вона отримала протокол про порушення митних правил, а тому вважає, що строк звернення до суду пропустила з поважних причин. Також, зазначила, що 10 серпня 2016 року перетинала кордон між Україною та ОСОБА_5 через митний пункт пропуску «Долгобичув-Угринів» в автомобілі незнайомки і перебувала у транспортному засобі в якості пасажира. При перетині кордону для пред’явлення свого паспорту для поїздок за кордон вона передала водію вищевказаний документ і з автомобіля не виходила. Жодних автомобілів в Україну вона не ввозила, доручення на право користування транспортними засобами на її ім’я ніколи і ніким не видавалося, посвідчення водія вона не отримувала, а тому не мала наміру купувати автомобіль і ввозити його в митну територію України. Більше того з 01 вересня 2013 року по 30 червня 2017 року навчалася в Київському національному лінгвістичному університеті на денній формі навчання, не працювала, єдиним її джерелом доходу була стипендія, а тому не мала змоги придбати автомобіль. Вважає, що по відношенню до неї водієм автомобіля ОСОБА_6 вчинено шахрайські дії, а саме незаконно, шляхом обману та зловживання довірою скориставшись її документами, ввезла на митну територію України через митний пост «Угринів» Львівської митниці ДФС транспортний засіб марки «РЕNAULT THALIA», реєстраційний номер PGN675EJ, номер кузова НОМЕР_1, країна реєстрації ОСОБА_5. З огляду на вищевикладене, вона звернулася до Нововолинського ВП Володимир-Волинського ВП ГУНП у Волинській області з відповідною заявою, як наслідок, було відкрите кримінальне провадження. Крім того, зазначає, що постанова була винесена за її відсутності, без з’ясування всіх обставин справи та її пояснень викладених у листі від 10 січня 2018 року, зокрема того, що в постанові невірно зазначено її ім’я по-батькові та адреса місця реєстрації. Вважає, що інспектор відділу митного оформлення №2 митного посту «Тиса» Закарпатської митниці ДФС ОСОБА_4 винесла оскаржувану постанову не з’ясувавши ступінь її вини, усіх обставин справи та за відсутності належних та допустимих доказів а тому просить суд скасувати постанову №0058/30500/18 від 24 січня 2018 року, якою її було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу, в розмірі 8500 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.470 МК України, а також визнати протиправними дії посадової особи Закарпатської митниці ДФС.

У судове засідання позивач ОСОБА_3 не з’явилася, її представники за довіреністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позов підтримали з підстав викладених у ньому, просили позов задоволити у повному обсязі.

Представник Закарпатської митниці ДФС у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. 05 березня 2018 року та 12 березня 2018 року представник митниці ОСОБА_7 подав до суду відзиви на позовну заяву, в яких просив суд у позові відмовити повністю. Вказав, що за допомогою баз даних ЄАІС ДФС було встановлено, що громадянка України ОСОБА_3 10 серпня 2016 року ввезла на митну територію України по смузі руху «зелений коридор» через митний пост «Угринів» Львівської митниці ДФС в митному режимі транзит автомобіль марки «РЕNAULT THALIA», реєстраційний номер PGN675EJ, номер кузова НОМЕР_1, країна реєстрації ОСОБА_5 та станом на 05 січня 2018 року її не вивезла і в інший митний режим не помістила. Термін вивезення вищевказаного автомобіля з митної території України закінчився, а тому 24 січня 2018 року підставно, по даному факту, посадовою особою Закарпатської митниці ДФС відносно позивача складено протокол про порушення митних правил №0058/30500/18 за ознаками вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.470 МК України. Протокол про адмінправопорушення складався і був вручений позивачу 05 січня 2018 року, з огляду на вищевикладене остання була повідомлена про дату та час розгляду справи. Більше того у власних поясненнях наданих 05 січня 2018 року ОСОБА_3 повідомила, що їй не відомо де знаходиться автомобіль, оскільки їй пообіцяли його відразу переоформити. Також, зазначив, що при оформленні зобов’язання з транзиту визначальним є не факт знаходження особи за кермом автомобіля, а факт зазначення такої особи у поданих документах власником транспортного засобу або уповноваженою особою. При цьому, твердження позивача стосовно помилок в оскаржуваній постанові не повинно судом братися до уваги, оскільки у паспорта громадянина України для виїзду за кордон, а також відомостей АСМО «Інспектор» не значаться відомості щодо місця реєстрації чи проживання особи, а також ім’я її по-батькові. Відтак, позивач перевищила встановлений ст.95 Митного кодексу України строк транзитного перевезення автомобіля і не зверталася до митних органів для продовження такого строку, письмово не інформувала про факт аварії або дію обставин непереборної сили чи протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а тому правомірно, стосовно позивача було прийнято оскаржувану постанову (а.с.41-43, 54-59).

Суд, заслухавши пояснення представників позивачів, вивчивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно дослідивши всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов безпідставний і задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 90 МК України транзит це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно пункту 57 статті 4 МК України товари - будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі.

Відповідно пункту 60 статті 4 МК України транспортні засоби особистого користування - наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепи до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, плавучі засоби та повітряні судна, що зареєстровані на території відповідної країни, перебувають у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно.

Статтею 95 МК України встановлено строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту; зокрема, для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

За правилами частини 2 статті 95 МК України до строків, зазначених у частині першій цієї статті, не включається:

1) час дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу;2) час зберігання товарів під митним контролем (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює їх переміщення); 3) час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, у випадках, передбачених цим розділом (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює переміщення цих товарів).

Тобто, обов’язковим елементом складу правопорушення є перевищення строку вивезення більш як на 10 діб, що вже свідчить про триваючий характер правопорушення.

А тривати дане правопорушення може як декілька днів так і декілька років, тобто до завершення процедури митного оформлення, в даному випадку виконання обов’язку по доставці транспортного засобу до митного органу.

Таким чином, у вищезазначених нормах МК України законодавцем чітко передбачені строки на в’їзд і виїзд транзитних транспортних засобів, а також відповідальність особи за їх порушення.

Відповідно до статті 524 МК України справа про порушення митних правил розглядається за місцезнаходженням органу доходів і зборів, посадові особи якого здійснювали провадження у цій справі.

Статтями 486, 488, 497, 498 МК України закріплено, що завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Згідно із ч.1 ст.467 МК України, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв’язку з оскарженням.

Провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил.

Особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та власники товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу(заінтересовані особи), під час розгляду справи про порушення митних правил у органі доходів і зборів або суді мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі бути присутніми під час розгляду справи у органі доходів і зборів та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови органу доходів і зборів, суду (судді), а також користуватися іншими правами, наданими їм законом. Зазначені в цій статті особи зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Крім того, порядок визначення та особливості виконання митних формальностей при поміщенні товарів у митні режими, передбачені Митним кодексом України, та під час перебування товарів у відповідному митному режимі, передбачено Порядком виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Мінфіну 31.05.2012 року №657 та зареєстрованого в Мінюсті 02.10.2012року за № 1669/21981 (далі - Порядок).

Пункт 5 розділу VIII даного Порядку передбачає, що при наявності факту аварії чи дії обставин непереборної сили, що має місце на митній території України, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.

Згідно даних диспетчера ЗМК та пасажирського пункту пропуску (а.с.60) позивач ОСОБА_3 ввезла для особистого користування по смузі руху «зелений коридор» на митну територію України, через митний пост «Угринів» Львівської митниці ДФС в митному режимі транзит автомобіль марки «РЕNAULT THALIA», реєстраційний номер PGN675EJ, номер кузова НОМЕР_1, країна реєстрації ОСОБА_5. Адреса проживання останньої у вищезазначеному документі значиться: вул. Маяковського, буд.25, м. Нововолинськ, Волинська область, по-батькові зазначена Андріївна.

У протоколі про порушення митних правил №0058/30500/18 від 05 січня 2018 року зазначено, що в ході перевірки баз даних ЄАІС ДФС України встановлено, що 10 серпня 2016 року громадянином України – позивачем ОСОБА_3 по смузі руху «зелений коридор» було ввезено на митну територію України, через митний пост «Угринів» Львівської митниці ДФС в митному режимі транзит автомобіль марки автомобіль марки «РЕNAULT THALIA», реєстраційний номер PGN675EJ, номер кузова НОМЕР_1, країна реєстрації ОСОБА_5 та станом на 05 січня 2018 року не вивезла і в інший митний режим не помістила (а.с.9-12).

У судовому засіданні представники позивача підтвердили факт перетину позивачем ОСОБА_3 10 серпня 2016 року кордону України у вищевказаному автомобілі.

Крім того, вищевказаний факт підтверджується протоколом опитування державного інспектора відділу оформлення №4 митного посту «Угринів» Львівської митниці ДФС ОСОБА_8 З пояснень останнього стає відомо, що митне оформлення транспортного засобу здійснювалося відповідно до вимог ст.335 МК України, Постанови Кабінету міністрів України №451 від 21 травня 2012 року, тобто особисто ОСОБА_3 подавала паспорт громадянина України для виїзду за кордон, технічний паспорт на транспортний засіб, документ, підтверджуючий правомірність володіння чи користування транспортним засобом та контрольний талон.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з твердженням представника відповідача стосовно того, що при оформленні зобов’язання з транзиту визначальним є не факт знаходження особи за кермом транспортного засобу, а факт зазначення такої особи у поданих документах власником автомобіля або уповноваженою особою.

На спростування того, що вищевказаних документів позивач до митного органу не подавала у судовому засіданні не здобуто.

Всупереч ст.192 МК України позивачем до будь-якої з митниць ДФС із повідомленням щодо факту аварії або дії обставин непереборної сили до завершення строку транзиту не зверталася. Також, позивачем будь-яких відповідних документів, що підтверджують факт аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб визначених статтею 460 Митного кодексу України, до митного органу подано не було.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем перевищено встановлений Митним кодексом України строк доставки транспортного засобу, що перебуває під митним контролем, до митного органу призначення терміном більше ніж десять діб, а обставини непереборної сили, які би перешкодили йому виконати вимоги законодавства України, були відсутні, тому в діях ОСОБА_3 присутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 470 Митного кодексу України.

Постановою інспектора відділу митного оформлення №2 митного посту «Тиса» Закарпатської митниці ДФС ОСОБА_4 за №0058/30500/18 від 24 січня 2018 року позивача ОСОБА_3 визнано винною у порушенні митних правил, передбачених ч.3 ст.470 Митного кодексу України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі п’ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн. (а.с.21-24). Вищевказана постанова була винесена повноважною особою за результатами розгляду протоколу про порушення митних правил та з врахуванням пояснень позивача, отриманих митницею 15 січня 2018 року. Так, зі змісту оскаржуваної постанови, суду стало відомо, що пояснення останньої були спростовані з підстав викладених у відзиві.

Більше того, зміст письмових пояснень ОСОБА_3, які вона надала при оформленні протоколу про ПМП підтверджує, що позивач та водій автомобіля все ж знайомі і за їх спільною домовленістю транспортний засіб мав бути переоформлений після його ввезення на митну територію України (а.с.61-62).

Копією протоколу (а.с.9-11) підтверджується, що позивач була ознайомлена з часом та місцем розгляду справи, а саме 24 січня 2018 року за адресою: вул. Собранецька, 220, м. Ужгород, про що свідчить підпис останньої.

Відповідно до ст.526 МК України справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника. Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

А тому, у судовому засіданні спростовані твердження позивача про те, що відповідачем не взяті до уваги всі обставини справи.

Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 76 КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Приймаючи рішення у справі та відмовляючи у позові, суд виходить ще й з того, що позивачем не подано до суду доказів, які б свідчили про відсутність в її діях складу правопорушення, передбаченого ч.3 ст.470 МК України.

Згідно ч.1, ч.2 ст.526 МК України справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника. Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил. Частина 3 вищевказаної статті передбачає, що справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

Також суд, не бере до уваги твердження позивача ОСОБА_3 про те, що вона не керувала транспортним засобом, а лише була присутньою, як пасажир при перетині кордону, не мала наміру купувати транспортний засіб, навчалася та не мала такої можливості, оскільки такі твердження спростовуються інформацією про факт перетину нею державного кордону саме цим транспортним засобом та її письмовими поясненнями (а.с.61).

Довідки про майновий стан ОСОБА_3 (а.с.28-32) суд також не бере до уваги, оскільки при притягненні останньої до адміністративної відповідальності у відповідному її зверненні (а.с.13) не було повідомлено відповідача про її незадовільний майновий стан та необхідність врахування вищевикладеного при винесені постанови. Крім того, надані позивачем довідки про майновий стан подані за милуй період, а доказів про майновий стан на 24 січня 2018 року - на час винесення оскаржуваної постанови суду не надано.

Щодо посилання позивача на її звернення до правоохоронних органів, суд виходить з того, що тільки вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення від кримінальної відповідальності, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду (ч.6 ст.78 КАС). Отже сам факт звернення у правоохоронні органи не є підтвердженням того, що відносно позивача ОСОБА_3 було вчинено злочинні дії, а рішення суду, яке б набрало законної сили і підтверджувало зворотне, позивач суду не надала.

Також, не заслуговують на увагу твердження позивача щодо недостовірності даних зазначених у електронних базах митниці щодо її особи, оскільки представником відповідача було зазначено, що при внесенні до баз даних митних органів беруться до уваги відомості зазначені у паспорті громадянина України для виїзду за кордон, беручи до уваги те, що по-батькові та місце реєстрації особи у цих документах відсутні, вносилися такі дані саме зі слів позивача.

Таким чином, відповідачем було правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, а саме за ч.3 ст.470 МК України, через що немає правових підстав для скасування постанови в справі про порушення митних правил.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про необгрунтованість доводів позивача стосовно неправомірності оскаржуваної постанови та дій відповідача, а відтак у задоволенні позову ОСОБА_3 про скасування постанови в справі про порушення митних правил №0058/30500/18 від 24 січня 2018 року, винесену інспектором відділу митного оформлення №2 митного посту «Тиса» Закарпатської митниці ДФС ОСОБА_4 (код ЄДРПОУ 39515893, юридична адреса: вул. Собранецька, буд.220, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000), про притягнення її до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених ч.3 ст.470 Митного кодексу України та накладення на неї адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн., а також визнання протиправними дії посадових осіб Закарпатської митниці ДФС, суд відмовляє.

Керуючись ст.2, ст.6, ст.9, ст.72, ст.73, ст.75, ст.77, ч.9 ст.205, ст.241, ст.242, ст.244, ст.245, ст.286 КАС України, на підставі ч.3 ст.470 МК України, суд,-

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_2, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови в справі про порушення митних правил №0058/30500/18 від 24 січня 2018 року, винесену інспектором відділу митного оформлення №2 митного посту «Тиса» Закарпатської митниці ДФС ОСОБА_4 (код ЄДРПОУ 39515893, юридична адреса: вул. Собранецька, буд.220, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000), про притягнення її до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених ч.3 ст.470 Митного кодексу України та накладення на неї адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п’ятсот) грн., а також визнання протиправними дії посадових осіб Закарпатської митниці ДФС, відмовити.

Апеляційна скарга на судові рішення у справах, визначених ст.286 КАС України, у відповідності до ч.4 цієї статті, може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Нововолинський міський суд Волинської області.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Головуючий підпис

Згідно з оригіналом

Суддя А.В. Василюк