Рішення № 77499571, 31.10.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/4099/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2018 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Завальнюка І.В.,

за участю секретаря - Салюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мессем» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій, бездіяльності, визнання скарги задоволеною,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаною позовної заявою, в якій просить суд визнати протиправними дії ДФС України з формування квитанції про неприйняття податкової накладної № 6 від 25.10.2017, направленої позивачем на реєстрацію та доставленої 15.10.2017 о 22:58 год.; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду скарги позивача на відмову в реєстрації податкової накладної № 6 від 25.10.2017 та визнати скаргу на відмову в реєстрації ПН задоволеною, а ПН – зареєстрованою 15.11.2017 о 22:58 год.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25.10.2017 ним було складено податкову накладну № 6 від 25.10.2017, а 15.11.2017 о 21:20 год. направлено на реєстрацію в ЄРПН. 15.11.2017 о 22:58 год. позивачем було отримано повідомлення про отримання звітності, а після закінчення операційного дня надійшла квитанція про неприйняття податкової накладної через подання її після закінчення операційного часу, що на думку позивача не відповідає дійсності, оскільки податкова накладна була доставлена до ДФС України о 22:58 год., а операційний день триває до 23:00 год. У зв’язку із цим 17.11.2017 позивачем на адресу ДФС України була направлена скарга на відмову в реєстрації податкової накладної, в якій позивач просив вважати податкову накладною зареєстрованою та не застосовувати до нього штрафні санкції. У зв’язку із тим, що відповіді на зазначену скаргу позивачем не отримано, позивач вважає скаргу задоволеною. Однак, у зв’язку із тим, що в особовій картці платника податку не відобразилися відомості про реєстрацію податкової накладної, 26.11.2017 після закінчення граничного строку реєстрації податкової накладної позивач був вимушений повторно подати на реєстрацію податкову накладну № 6 від 25.10.2017, яка була зареєстрована. При цьому, 10.01.2018 ГУ ДФС в Одеській було винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за порушення граничного терміну реєстрації податкової накладної № 6 від 25.10.2017 в розмірі 45283,30 грн. Однак позивач переконаний, що оскільки ПН була доставлена до ДФС України 15.11.2017 о 22:58 год., тобто протягом операційного дня, вона підлягала прийняттю від платника податків.

Ухвалою суду від 19.09.2018 ТОВ «Мессем» поновлено строк на звернення до суду із даними позовними вимогами; відкрито провадження у справі та призначено до розгляд в порядку спрощеного позовного провадження на 16.10.2018 о 11:00 год.

04.10.2018 до канцелярії суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зважаючи на те, що датою та часом надання податкової накладної та / або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. В даному випадку квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі надіслана ТОВ «Мессем» 15.11.2017 о 23:03:45 год. В результаті обробки документу (податкової накладної № 6 від 25.10.2017), доставленого до ДФС України, його не прийнято, оскільки виявлено помилку: документ не може бути прийнятим відповідно до п.3 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ № 1246 від 29.12.2017, - операційний день для реєстрації документів триває щодня з 0 до 23 години.

Судове засідання, призначене на 16.10.2018, відкладено за клопотанням представника позивача на 29.10.2018 о 12:00 год.

До суду з’явилася представник позивача, яка позовні вимоги із викладених вище підстав підтримала у повному обсязі та просила задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що 25.10.2017 ТОВ «Мессем» складено податкову накладну №6 від 25.10.2017, яку 15.11.2017 о 21:20 год. направлено на реєстрацію в ЄРПН.

15.11.2017 ТОВ «Мессем» отримано повідомлення про отримання звітності, відповідно до якого податкова накладна була доставлена в поштову скриньку ДФС України 15.11.2017 о 22:58 год.

Пізніше 15.11.2017 о 23:03:45 год. на адресу ТОВ «Мессем» надійшла квитанція про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. За результатми обробки податкової накладної документ прийнято не було з причини нереєстрації податкової накладної протягом операційного дня з 0 год. до 23 год. останнього операційного дня.

17.11.2017 ТОВ «Мессем» направлена скарга на відмову в реєстрації податкової накладної.

26.11.2017 після закінчення граничного строку реєстрації податкової накладної позивач повторно подав на реєстрацію ту саму податкову накладну і її одразу було зареєстровано.

13.12.2017 ГУ ДФС в Одеській області на підставі п.20.1.4 ст.20 Податкового кодексу України, в порядку ст.76 розділу II ПК України та пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Мессем» з питання своєчасності реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), дата виписки якої припадає на 2017 р., за результатами якої складено акт №14163/15-32-12-12-40358596 від 13.12.2017.

На підставі вищевказаного акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 10.01.2018, яким встановлено нарахування штрафних санкцій на загальну суму 45283,30 грн.

Вичерпавши заходи адміністративного оскарження (рішення ДФС України 20.04.2018 року за №13855/6/99-99-11-03-01-25 про результати розгляду скарги), ТОВ «Мессем» оскаржило спірне податкове повідомлення-рішення до Одеського окружного адміністративного суду (справа № 815/2457/18).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.06.2018 № 815/2457/18, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2018, в задоволенні позовних вимог ТОВ «Мессем» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 10.01.2018 відмовлено.

При цьому, вирішуючи спір, суди зазначили про неспроможність підстави для задоволення заявленого позову та скасування оскаржуваного податкового повідомлення – рішення посилання ТОВ «Мессем» на бездіяльність ДФС України щодо реєстрації податкової накладної від 25.10.2017 № 6, вказуючи, при цьому, на те, що фактично оскаржувану податкову накладну для реєстрації позивачем направлено 15.11.2017 року о 21:20, тобто в межах строку, визначено ПК України та в межах операційного дня.

Так, зазначені доводи ТОВ «Мессем» не прийняті до уваги, оскільки станом на момент проведення камеральної перевірки, так і станом на момент розгляду вказаної справи судом, згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних, податкова накладна від 25.10.2017 зареєстрована 26.11.2017. І при цьому Товариством не надано доказів щодо звернення до суду з позовом до ДФС України щодо реєстрації оскаржуваної накладної, а так само не надано рішення суду щодо визнання датою реєстрації податкової накладної від 25.10.2017– 15.11.2017.

У зв’язку із цим ТОВ «Мессем» звернулося до суду із даним адміністративним позовом до ДФС України, який на думку суду до задоволення не підлягає з огляду на наступне.

Як на підставу для задоволення позову в частині вимоги щодо визнання скарги на відмову в реєстрації ПН задоволеною, а ПН – зареєстрованою 15.11.2017 о 22:58 год., позивач послався на приписи пп.56.23.3, пп.56.23.4 п.56.23 ст.56 ПК України.

Зазначеними нормами визначено, що скарга на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних розглядається протягом 10 календарних днів з дня отримання такої скарги центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. Термін розгляду скарги не може бути продовженим.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних не надсилається платнику податків протягом 10-денного строку, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку.

Поряд із тим, механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визнаний Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (далі - Порядок № 1246).

Відповідно до п. 2 Порядку № 1246 податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно п.12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України “Про електронний цифровий підпис”, “Про електронні документи та електронний документообіг” та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до п.13 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених п.12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

На момент виникнення спірних правовідносин постановою Кабінету Міністрів України “Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації” №190 від 29.03.2017 (втратила чинність 22.03.2018), підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування було визначено:

ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу;

ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу;

надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування.

Однак за обставин справи Комісією ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію ПК/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, відповідного рішення про відмову в реєстрації податкової накладної № 6 від 25.10.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних не приймалося. Відтак, звернення ТОВ «Мессем» від 17.11.2017 не є скаргою на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних в розумінні пп.56.23.3 п.56.23 ст.56 ПК України.

Натомість, зазначена податкова накладна № 6 від 25.10.2017 не була прийнята згідно з п.13 Порядку № 1246, який визначає три види наслідків за результатами перевірки (прийняття, неприйняття або зупинення), з підстав, визначених п.3 Порядку № 1246.

Пунктом 3 Порядку № 1246 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, було визначено тривалість операційного дня з 0 до 23-ї години.

Пунктом 2 цього ж порядку визначено, що операційний день – це частина дня, протягом якої здійснюються прийняття від платників податку податкових накладних та/або розрахунків коригування та реєстрація або зупинення реєстрації.

Відповідно до Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронний цифровий підпис", "Про інформацію", "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах", "Про телекомунікації", визначає основні організаційно-правові засади обміну електронними документами між суб'єктами електронного документообігу розроблений Порядок обміну електронними документами з контролюючими органами, затверджений наказом Міністерства фінансів України 06 червня 2017 року N 557.

Відповідно до п.8, п.9, п.10 Порядку № 557 у разі якщо адресатом є контролюючий орган, після надходження електронного документа здійснюється його автоматизована перевірка.

Автоматизована перевірка здійснюється у день надходження або не пізніше наступного робочого дня, якщо електронний документ надійшов після закінчення операційного дня або за 1 годину до його закінчення.

Автоматизована перевірка електронного документа включає:

перевірку правового статусу ЕЦП шляхом встановлення чинності посиленого сертифіката ключа підписувача на час підписання електронного документа та відповідності особистого ключа підписувача відкритому ключу, зазначеному у посиленому сертифікаті. При цьому дата та час накладення ЕЦП встановлюються за даними позначки часу, отриманої підписувачем від АЦСК в момент підпису, а чинність посиленого сертифіката на цей момент встановлюється за даними відповідного онлайн-сервісу АЦСК (OCSP) та/або даними актуальних списків відкликаних сертифікатів (CRL) зазначеного АЦСК;

перевірку обов'язковості та послідовності накладення на електронний документ ЕЦП підписувачів та електронної печатки (за наявності) у встановленому порядку;

перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту);

перевірку наявності обов'язкових реквізитів;

перевірку наявності Заяви про приєднання до Договору;

перевірку дії Договору.

Згідно з п.11 Порядку № 557 перша квитанція надсилається автору електронного документа протягом двох годин з часу його отримання контролюючим органом, в іншому разі - протягом перших двох годин наступного операційного дня.

У першій квитанції, що формується за результатами автоматизованої перевірки, зазначеної у пункті 10 цього розділу, повідомляється про результати такої перевірки. У разі негативних результатів автоматизованої перевірки у першій квитанції повідомляється про неприйняття електронного документа із зазначенням причин, у такому випадку друга квитанція не формується. На першу квитанцію накладається електронна печатка контролюючого органу, здійснюється її шифрування та надсилання автору електронного документа. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в контролюючому органі.

Якщо автору протягом встановленого строку після відправки електронного документа не надійшла перша квитанція, електронний документ вважається не одержаним адресатом.

Таким чином, враховуючи, що ПН № 6 від 25.10.2017 була направлена на реєстрацію в ЄРПН 15.11.2017 о 21:20:13 год. (ім’я файлу 15530040358596J1201009100000000611020171553.XML), звіт доставлено в поштову скриньку ДФС України 15.11.2017 о 22:58:33 год., його реєстрація відбулась о 23:03:45 год., тобто у відведені для цього дві години.

При цьому суд звертає увагу позивача, що відповідно до п.201.10 ПК України датою та часом надання податкової накладної в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політики, є дата та час, зафіксовані у квитанції, а не дата відправки звіту, як помилково вважає представник позивача.

Тобто за направленою для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних 15.11.2017 о 21:20:13 год. податкової накладної № 6 від 25.10.2017 термін формування та надсилання першої квитанції становив до 15.11.2017 о 23:20:13 год.

Отже позивачем податкова накладна ПН № 6 від 25.10.2017 була направлена на реєстрацію в ЄРПН 15.11.2017 о 21:20:13 год. без урахування платником податку встановленого Порядком № 557 терміну в дві години для формування відповідної квитанції, що й призвело до недотримання останнім вчасного, - протягом операційного дня, - направлення електронного документу.

Крім того, суд відхиляє посилання представника позивача на те, що п.12 Порядку № 1246 не містить такої підстави для неприйняття податкової накладної як подання останньої поза межами операційного дня.

Так, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, серед іншого, дотримання вимог Законів України “Про електронний цифровий підпис”, “Про електронні документи та електронний документообіг” та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Як зазначено вище, Порядком № 557 передбачено порядок проведення автоматизованої перевірки, строки її проведення та наслідки, зокрема п.11 визначає, що перша квитанція надсилається автору електронного документа протягом двох годин з часу його отримання контролюючим органом, в іншому разі - протягом перших двох годин наступного операційного дня.

Таким чином, п.12 Порядку № 1246 містить бланкетну норму щодо перевірки електронного документу на предмет відповідності іншим нормативно-правовим актам, в т.ч. й Порядку № 557, який містить визначення терміну «операційний день», вимоги щодо його дотримання та наслідки його недотримання.

Крім того, суд залишає без уваги доводи представника позивача про «неякісність» чинного законодавства в аспекті фіксації дати та часу направлення податкової накладної на реєстрацію, оскільки останні є неспроможними.

Так, ЄСПЛ у своїй прецедентній практиці характеризує якість закону як правове положення, що може витримати перевірку його на якість, якщо це положення є достатньо чітким у переважній більшості справ, що їх розглядали національні органи („Ґавенда проти Польщі” від 14.03.2002).

Чинні положення національного законодавства потрібно формулювати так, щоб вони були достатньо доступними, чіткими і передбачуваними у практичному застосуванні („Броньовський проти Польщі” від 22.06.2004). Якість закону вимагає, щоб він був доступний для даної особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. Це означає, що в національному праві має існувати засіб правового захисту від свавільного втручання з боку державних органів у права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Небезпека свавілля є особливо очевидною, коли виконавча влада здійснює свої функції закрито. Закон має містити досить зрозумілі й чіткі формулювання, які давали б громадянам належне уявлення стосовно обставин та умов, за якими державні органи уповноважені вдаватися до втручання в право („Аманн проти Швейцарії” від 16.02.2000).

Якість закону пов’язана з достатньою чіткістю встановлення ним тих чи інших обставин, на підставі яких діють державні органи (Волохи проти України” від 02.11.2006). Жодна норма не може вважатися „законом”, якщо вона не сформульована з точністю, достатньою для того, щоб надати змогу громадянинові регулювати свою поведінку: він має бути спроможним - якщо потрібно, після відповідної консультації - передбачити такою мірою, наскільки це є розумним за даних обставин, наслідки, які можуть випливати з його дій. Ці наслідки не повинні бути передбачуваними з абсолютною певністю. У той час, як певність у праві є вельми бажаною, вона може спричиняти надмірну жорсткість, а право має йти в ногу з обставинами, що змінюються. Відповідно до цього більшість законів з необхідністю укладаються в термінах, які більшою чи меншою мірою є нечіткими, а їхнє тлумачення і застосування є питаннями практики (Фельдек проти Словаччини” від 12.07.2001).

Ступінь чіткості закону, що має забезпечуватися у формулюваннях національних законів - яка в жодному випадку не може передбачити всі непередбачувані обставини, - значною мірою залежить від змісту даного документа, сфери, на яку поширюється цей закон, а також кількості та статусу тих, кому закон адресований. Ступінь чіткості, який треба забезпечувати при формулюванні конституційних положень, з огляду на загальний характер, може бути нижчим, ніж в інших законах („Реквеньї проти Угорщини" від 20.05.1999).

В даному випадку приписи п.201.10 ст.201 ПК України та п.п. 9 , 11 Порядку № 557 містять зрозумілі й чіткі формулювання, які дають платникам податків належне уявлення стосовно обставин та умов, за якими контролюючим органом оброблюється відповідний електронний документ. Зокрема, ймовірність формування квитанції, що в силу п.201.10 ст.201 ПКУ є датою та часом надання податкової накладної в електронному вигляді, за поданою о 21:20:13 год. на реєстрацію податковою накладною після 23 години (в термін до 23:20:13 год.), тобто поза межами операційного дня.

На підставі встановлених фактів, суд приходить до висновку про те, що квитанція, згідно якої податкову накладну № 6 від 25.10.2017, направлену ТОВ «Мессем» на реєстрацію 15.11.2017 о 21:20:13 год., не прийнято відповідно до п.3 Порядку № 1246, - сформована у спосіб, що передбачений чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством.

Негативні ж наслідки для платника податків ТОВ «Мессем», які ним в подальшому «підтверджено» реєстрацію вищевказаної податкової накладної 26.11.2017, настали лише внаслідок власної недбалості. В цьому аспекті суд нагадує позивачу, що відповідно до ст.42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому суд наголошує, що підприємницька діяльність здійснюється суб’єктами господарювання ініціативно та на власний ризик, що не виключає, а запроваджує обов’язки з дотримання висунутих державою вимог.

В світлі висновку, викладеному у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника.

Поряд із тим, суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася із позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

У мотивувальній частині рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти Україна" (пункти 23 - 25) зазначено, що за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції суди зобов'язані обґрунтувати свої рішення, проте це не може сприйматись як вимога давати детальну відповідь на кожен довід. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру ухвалюваного рішення.

Отже суд приходить до висновку про те, що заявлені в даному адміністративному позові позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки є безпідставними та не ґрунтуються на приписах законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Мессем» (65012, м. Одеса, вул. Лейтенанта Шмідта, 19; 40358596) до Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська пл., 8; 39292197) про визнання протиправними дій, бездіяльності, визнання скарги задоволеною відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П’ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 31.10.2018 року.

Суддя І.В. Завальнюк

.