Рішення № 77499496, 25.09.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2018 року Справа № 804/1310/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кальника В.В.

за участі:

секретаря судового засідання Туренко К.М.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

19.02.2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, у якому позивач просить, з урахуванням уточнень від 26.06.2018 року:

- визнати незаконним рішення державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 26.05.2017 року № 3539416;

- визнати незаконним рішення державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 10.07.2017 року № 36072614;

- визнати незаконним рішення державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 17.10.2017 року № 37592082;

- визнати незаконним рішення державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 27.11.2017 року № 38371700;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилась у відмові проведення реєстрації права власності на нерухоме майно, що виникло на підставі рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 08.02.2017 року та зобов'язати відповідача зареєструвати право власності на нерухоме майно без сплати адміністративного збору;

- стягнути з відповідача відшкодування неодержаного прибутку (втраченої вигоди) у сумі 11610,90 грн., у зв'язку із тим, що протиправні дії відповідача тривали з 23.03.2017 року по теперішній час, пов'язані з порушенням цивільних прав (неможливістю без реєстрації права власності на нерухоме майно розпоряджатись ним);

- стягнути моральну шкоду у розмірі 5000 грн., у зв'язку із тим, що відповідач неодноразово вчиняв протиправні дії способом, що позбавив можливості підтвердити факт звернення із заявою для проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно, що спричинило моральні страждання, призвело до зміни звичного способу життя, докладанню додаткових зусиль які направленні на те, щоб змусити відповідача прийняти документи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням державного реєстратора від 26.05.2017 року № 3539416 було протиправно зупинено розгляд його заяви, оскільки у даному випадку реєстратор повинен був зупинити реєстраційні дії, у зв'язку із наявним обтяженням, а не зупиняти розгляд заяви.

Рішення державного реєстратора від 10.07.2017 року №36072614 є протиправним оскільки воно прийняте на підставі рішення від 26.05.2017 року № 35394161.

Рішення державного реєстратора від 17.10.2017 року № 37592082 є протиправним, оскільки позивач звернувся із заявою про реєстрацію права власності на підставі рішення суду, однак, всупереч ч. 3 ст. 31-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», розгляд заяви було зупинено.

Рішення державного реєстратора від 27.11.2017 року № 38371700 є протиправним, оскільки, на думку позивача, підставою для його прийняття стало не виконання вимог реєстратора, зазначених у рішенні від 17.10.2017 року № 37592082.

Стягнення з відповідачів відшкодування неодержаного прибутку (втраченої вигоди) позивач обґрунтовує тим, що ринкові ціни на квартири в період, коли відповідач протиправно відмовляв у проведенні державної реєстрації права власності на нерухоме майно, знизились.

Стягнення з відповідачів моральної шкоди позивач обґрунтовує тим, що протиправні дії позбавляють його можливості реалізувати право власності на нерухоме майно.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, відповіді на відзив, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з'явився, надав відзив на адміністративний позов, в якому свою позицію обґрунтовував тим, що Дніпровська міська рада не є учасником спірних правовідносин, оскільки не є суб'єктом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні проти позову заперечував, до суду надав відзив на адміністративний позов, в якому свою позицію обґрунтовував тим, що після звернення позивача із заявою про реєстрацію права власності на підставі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24.10.2016 року у справі № 202/8299/15-ц та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08.02.2017 року було встановлено, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.04.2017 року зупинено виконання зазначених рішень, у зв'язку із чим прийняте рішення від 26.05.2017 року № 35394161 про зупинення розгляду заяви та витребування у заявника підтвердження закінчення касаційного провадження по справі № 202/8299/15-ц. Так, 10.07.2017 року, у зв'язку із невиконанням протягом 30 днів вимоги державного реєстратора було прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 36072614. Також зауважив, що відповідно до листа Міністерства юстиції України від 14.08.2017 року № 30945/21158-0-0-33-17/19 до запровадження інформаційної взаємодії реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться за зверненням заявника, а пунктом 9 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 року № 1127 передбачено, що заявник разом із заявою подає оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію. У зв'язку із ненаданням позивачем документу, що підтверджує сплату адміністративного збору, розгляд його заяви про державну реєстрацію права власності було зупинено. В подальшому було прийняте рішення від 27.11.2017 року № 38371700 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, у зв'язку із невиконанням протягом 30 днів рішення державного реєстратора про зупинення заяви (не надання документу, що підтверджує сплату адміністративного збору).

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача 2, дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24.10.2016 року у справі № 202/8299/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка і жінки без шлюбу та поділ спільно набутого майна, вселення і визначення порядку користування квартирою, визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 (попереднє найменування - пр. Газети «Правда») в м. Дніпро.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08.02.2017 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24.10.2016 року у справі № 202/8299/15-ц, в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку квартири у будинку АДРЕСА_1 залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.04.2017 року у справі № 202/8299/15-ц відкрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка і жінки без шлюбу та поділ спільно набутого майна, вселення і визначення порядку користування квартирою та зупинено виконання рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24.10.2016 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 08.02.2017 року до закінчення касаційного провадження.

22.05.2017 року позивач звернувся до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради із заявою про реєстрацію права власності на підставі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24.10.2016 року у справі № 202/8299/15-ц та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08.02.2017 року.

За результатами розгляду заяви 26.05.2017 року державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради ОСОБА_2 прийняте рішення № 35394161 про зупинення розгляду заяви. В обґрунтування такого рішення державним реєстратором зазначено, що ним здійснено перевірку у Єдиному державному реєстрі судових рішень, у результаті якої встановлено наявність ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.04.2017 року у справі № 202/8299/15-ц, якою зупинено виконання рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24.10.2016 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 08.02.2017 року до закінчення касаційного провадження по справі № 202/8299/15-ц.

Зазначене рішення державного реєстратора було отримано позивачем 31.05.2017 року, що підтверджується його підписом у картці прийому заяви.

10.07.2017 року державним реєстратором прийняте рішення № 36072614 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень у зв'язку із ти, що після завершення строку встановленого ч.3 ст. 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви.

10.10.2017 року позивач повторно звернувся до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради із заявою про реєстрацію права власності на підставі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24.10.2016 року у справі № 202/8299/15-ц та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08.02.2017 року. До заяви позивачем також було додано ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.09.2017 року у справі № 202/8299/15-ц, якою рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24.10.2016 року в не скасованій частині та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 08.02.2017 року залишено без змін.

За результатами розгляду поданих позивачем документів 17.10.2017 року державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Каско О.В. прийняте рішення № 37592082 про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, у зв'язку із неподанням позивачем документа, що підтверджує сплату адміністративного збору.

20.10.2017 року зазначене рішення було отримано позивачем, що підтверджується записом зробленим ним власноручно у картці прийому заяви.

У зв'язку із тим, що протягом строку, встановленого ч.3 ст. 23 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», обставини, на підставі яких було зупинено розгляд заяви, усунені не були, державним реєстратором прийняте рішення від 27.11.2017 року № 38371700 про відмову у державній реєстрації права власності на квартиру у будинку АДРЕСА_1 на підставі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24.10.2016 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 08.02.2017 року.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» 01.07.2004 року № 1952-IV, державній реєстрації прав підлягає право власності на нерухоме майно.

Пунктом 9 частини 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

При цьому пунктом 6 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 року № 1127 (далі - Порядок) визначено, що державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Згідно частини 1 статті 20 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» заява на проведення реєстраційних дій та оригінали документів, необхідних для проведення таких дій, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що 22.05.2017 року позивач звернувся до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради із заявою про реєстрацію права власності на підставі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24.10.2016 року у справі № 202/8299/15-ц та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08.02.2017 року.

Особливості проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів визначенні статтею 31-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", частино 1 якої передбачено, що реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником.

Пунктом 1 частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності" від 06.10.2016 №1666-VIII встановлено, що до запровадження інформаційної взаємодії між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Єдиним державним реєстром судових рішень, передбаченої Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", а також у разі проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів, що набрали законної сили, до запровадження відповідної інформаційної взаємодії реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться за зверненням заявника.

Державний реєстратор прав на нерухоме майно з метою встановлення набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на підставі поданого рішення суду обов'язково використовує відомості Єдиного державного реєстру судових рішень за допомогою офіційного веб-порталу судової влади України щодо наявності такого рішення у відповідному реєстрі в електронній формі, відповідності його за документарною інформацією та реквізитами.

У разі відсутності рішення суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень державний реєстратор прав на нерухоме майно запитує копію такого рішення суду, засвідчену в установленому порядку, від відповідного суду. Направлення запиту до суду про отримання копії рішення суду є підставою для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Отже, державний реєстратор зобов'язаний при отриманні судового рішення перевірити наявність такого рішення суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

При проведенні перевірки поданих позивачем 22.05.2017 року документів у Єдиному державному реєстрі судових рішень державним реєстратором було встановлено, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.04.2017 року у справі № 202/8299/15-ц, зупинено виконання рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24.10.2016 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 08.02.2017 року до закінчення касаційного провадження по справі № 202/8299/15-ц.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 23 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором у випадку подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством.

Відповідно до частини 2 статті 23 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор у строк, встановлений для державної реєстрації прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та невідкладно повідомляє про це заявника.

Згідно зі ст. 24 Закону № 1952-IV, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;

9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;

11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;

12) заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

При цьому, у відповідності до вимог частини 4 статті 23 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення повинно містити вичерпний перелік підстав для зупинення розгляду заяви. Державний реєстратор не має права вимагати від заявника надання інших документів, крім тих, відсутність яких стала підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви, якщо інше не випливає з документів, що надані додатково.

Таким чином, оскільки державним реєстратором було встановлено, що виконання рішень суду, які стали підставою для звернення позивача із заявою про реєстрацію права власності, зупинено ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.04.2017 року у справі № 202/8299/15-ц до закінчення касаційного провадження, ним, на думку суду, правомірно на підставі пункту 1 частини 1 статті 23 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" прийняте рішення від 26.05.2017 року № 35394161 про зупинення розгляду заяви для надання позивачу можливості надати докази закінчення касаційного провадження у справі № 202/8299/15-ц.

Щодо твердження позивача про те, що державний реєстратор повинен був зупинити реєстрацію права власності, у зв'язку із наявним обтяженням, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або на підставі заяви власника об'єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об'єкта нерухомого майна.

У даному випадку Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ чи будь-яким іншим судом не приймалось рішення про заборону вчинення реєстраційних дій щодо нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2.

Таким чином, у державного реєстратора були відсутні підстави для зупинення реєстраційних дій.

Згідно частини 3 статті 23 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" якщо заявник протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав виконав вимоги державного реєстратора, зазначені у відповідному рішенні, розгляд заяви відновлюється на підставі рішення державного реєстратора про відновлення розгляду заяви.

Перебіг строку державної реєстрації прав продовжується з моменту усунення обставин, що стали підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду, з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

У відповідності до вимог частини 5 статті 23 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у разі невиконання заявником зазначених у рішенні вимог у строк, встановлений у частині третій цієї статті, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Аналогічні вимоги містяться у пункті 14 Порядку, у якому зазначено, що у разі коли під час розгляду заяви встановлено наявність підстав, передбачених законом для зупинення розгляду заяви, державний реєстратор невідкладно приймає рішення щодо зупинення розгляду заяви.

Якщо заявник протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення щодо зупинення розгляду заяви виконав вимоги державного реєстратора, зазначені у відповідному рішенні, а також у разі коли державним реєстратором протягом 30 робочих днів з моменту прийняття відповідного рішення на запит отримано документи та/або інформацію, необхідні для державної реєстрації прав, розгляд заяви відновлюється на підставі рішення державного реєстратора щодо відновлення розгляду заяви.

У разі невиконання заявником зазначених у рішенні вимог або неотримання на запит документів та/або інформації, необхідних для державної реєстрації прав, у строк, встановлений в абзаці другому цього пункту, державний реєстратор приймає рішення щодо відмови в державній реєстрації прав.

Також пунктом 8 частини 1 статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав.

Таким чином, державним реєстратором правомірно прийняте рішення від 10.07.2017 року № 36072614 про відмову у реєстрації права власності, оскільки позивачем не були усунені недоліки, зазначені у рішенні від 26.05.2017 року № 3539416 про зупинення розгляду заяви.

Крім цього, судом встановлено, що 10.10.2017 року позивач повторно звернувся до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради із заявою про реєстрацію права власності на підставі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24.10.2016 року у справі № 202/8299/15-ц, рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08.02.2017 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.09.2017 року у справі № 202/8299/15-ц.

За результатами розгляду поданих позивачем документів 17.10.2017 року державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Каско О.В. прийняте рішення № 37592082 про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, у зв'язку із неподанням позивачем документа, що підтверджує сплату адміністративного збору.

Надаючи правову оцінку зазначеному рішенню, суд зазначає, що згідно абзацу 2 частини 3 статті 31-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів здійснюється у порядку та строки, передбачені цим Законом, без справляння адміністративного збору.

Також абзацом 2 пункту 36 Порядку, яким визначено особливості проведення державної реєстрації прав на підставі рішень судів передбачено, що документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав, не подається.

При цьому, як було встановлено в судовому засіданні, позивач до заяви від 22.05.2018 року документів, що підтверджували б сплату адміністративного збору, також не надавав, а представник відповідача 2, який і виносив оскаржуване рішення, в судовому засіданні повідомив, що під час винесення рішення від 26.05.2017 року № 35394161 про зупинення розгляду заяви не було зазначено про відсутність квитанції про сплату адміністративного збору, оскільки реєстратор самостійно приймає рішення.

На думку суду, вказана позиція відповідача 2 не відповідає вимогам правової визначеності, тому реєстратор повинен був у рішенні від 26.05.2017 року № 35394161 вказати всі наявні підстави, які він вважає такими, що є підставою для зупинення розгляду заяви та відмови у реєстрації права власності.

Щодо правомірності винесення державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради рішень від 17.10.2017 року № 37592082 про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та від 27.11.2017 року № 38371700 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав не надання позивачем документа, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав, суд зазначає наступне.

Згідно частини 4 статті 13 Закону України «Про адміністративні послуги» одними із основних завдань адміністратора ЦНАП є:

- надання суб'єктам звернень вичерпної інформації та консультацій щодо вимог та порядку надання адміністративних послуг;

- прийняття від суб'єктів звернень документів, необхідних для надання адміністративних послуг, їх реєстрація та подання документів (їх копій) відповідним суб'єктам надання адміністративних послуг не пізніше наступного робочого дня після їх отримання.

Також відповідно до пункту 31 Примірного регламенту центру надання адміністративних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2013 р. № 588 адміністратор центру перевіряє відповідність вхідного пакета документів інформаційній картці адміністративної послуги.

Під час судового розгляду справи, свідок - ОСОБА_5 - співробітник Центру надання адміністративних послуг м. Дніпра «Лівобережний», зокрема, повідомив суду, що підставою відмови в прийомі документів позивача було саме не надання позивачем документу, що підтверджує сплату адміністративного збору, та не пред'явлення документу, що підтверджує право на звільнення від сплати адміністративного збору.

З матеріалів справи, а саме запиту Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 18.05.2017 року № 12/6-220 до Міністерства юстиції України вбачається, що у зв'язку з надходженням до відповідача 2 скарги ОСОБА_1 на дії адміністратора Центру надання адміністративних послуг м. Дніпра (далі - ЦНАП) (адміністратор ЦНАП при прийомі пакету документів для надання адміністративної послуги щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, просив позивача надати документ, що підтверджував би сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав), відповідач 2 з метою неухильного виконання норм діючого законодавства просив Міністерство юстиції України надати роз'яснення щодо:

необхідності та правомірності вимог сплати адміністративного збору заявником при подачі документів для державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі рішення суду, що набрало законної дії, до запровадження інформаційної взаємодії між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Єдиним державним реєстром судових рішень;

правомірності відмови адміністратором ЦНАП в прийняті документів щодо державної реєстрації прав власності на нерухоме майно у разі подання заявником неповного пакету документів відповідно до інформаційної карти адміністративної послуги, затвердженої суб'єктом надання адмінпослуги у встановленому законодавством порядку.

Листом від 14.08.2017 року №30945/21158-0-33-17/19 Міністерство юстиції України повідомило відповідача 2 про те, що Законом України від 06 жовтня 2016 року 1666-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності», а саме, частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень, передбачено, що до запровадження інформаційної взаємодії між Державним реєстром прав та Єдиним державним реєстром судових рішень, передбаченої Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також у разі проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів, що набрали законної сили, до запровадження відповідної інформаційної взаємодії реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться за зверненням заявника.

Також, в роз'ясненнях Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (лист від 10.05.2017 року №0-200/0.1-22), зокрема, вказано, що Інформаційна взаємодія між Державним реєстратором судових рішень здійснюється інформаційно-телекомунікаційними засобами в електронній формі у порядку, визначеному Міністерством юстиції України спільно з Державною судовою адміністрацією України.

Окрім цього, в листі від 10.05.2017 року було зазначено, що адміністративний збір не стягується, якщо рішення суду надійшло під час інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, що здійснюється Інформаційно-телекомунікаційними засобами в електронній формі

Суд відхиляє посилання відповідача 2 як на підставу у відмові у державній реєстрації прав та їх обтяжень, ту обставину, що на даний час не запроваджено інформаційну взаємодію між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Єдиним державним реєстром судових рішень, оскільки, на думку суду, право реєстрації права власності без сплати судового збору, надане позивачу ч. 3 ст. 31-1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", не може бути поставлене в залежність від результатів налагодження інформаційної взаємодії між Державним реєстром речових прав на нерухоме майно та Єдиним державним реєстром судових рішень.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення від 17.10.2017 року № 37592082 та від 27.11.2017 року № 38371700, прийняті державним реєстратором прав на нерухоме майно Каско О.В. Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради з порушенням вимог ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є протиправним, а тому підлягає скасуванню та з метою забезпечення прав та інтересів позивача на державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради слід зобов'язати вжити заходів щодо реєстрації прав та їх обтяжень відповідно до поданої позивачем 10.10.2017 року заяви без сплати адміністративного збору.

Щодо вимоги позивача про стягнення упущеної вигоди, суд зазначає, що позивачем не доведено ані факт її наявності ані розмір.

Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, суд зазначає, що, хоча суд, виходячи з інформації, наданої у відповідях на скарги позивача від 27.03.2017 року вх. № О-1/37, від 10.04.2017 року вх. № О-1/44, від 14.04.2017 року вх. № О-149, від 12.05.2017 року вх. № О-1/66, від 12.05.2017 року вх. № О-1/65, від 16.05.2017 року вх. № О-1/68, вважає доведеним факт неодноразових звернень позивача з приводу реєстрації права власності, однак, зазначає, що позивачем факт отримання шкоди та її розмір не доведено.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів та показань свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої та третьої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 17.10.2017 року № 37592082.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 27.11.2017 року № 38371700.

Зобов'язати Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради вжити заходів щодо реєстрації прав та їх обтяжень відповідно до поданої ОСОБА_1 10.10.2017 року заяви № 24577218 без сплати адміністративного збору за державну реєстрацію прав.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 320 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 05.10.2018 року.

Суддя В.В. Кальник