Рішення № 77499425, 17.10.2018, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/6984/13-ц

Провадження № 2/0182/40/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2018 року Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Рибакової В.В.

при секретарі Затуливітер Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 Мугабіл Муталлім огли до Приватного підприємства «Пектораль», треті особи – ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання права власності, зобов’язання не перешкоджати у здійсненні права користування та розпорядження майном, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом (том 1 а.с.3), який уточнював (том 1 а.с.13,14), посилаючись на наступні обставини.

У листопаді 2012 року ним у власність за договором купівлі-продажу № 19-11/12 від 19.11.2012 року, укладеного з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 набуто сіносховище МТФ-1 (ангар, що складається з бетонних плит та металевих конструкцій та не є капітальною будівлею). Перед придбанням сіносховища ним було перевірено їх право на зазначене майно, сіносховище МТФ-1 було передано їм в рахунок майнових паїв згідно заяв у відповідності до протоколу №15-11/12 засідання комітету Спілки співвласників майна реорганізованого КСП імені ОСОБА_7. Зазначене майно було прийнято ним за актом приймання-передачі від 19.11.2012 року, ним було сплачено вартість майна згідно умов договору купівлі-продажу в повному обсязі. На час придбання сіносховища у нього не було технічної та фінансової можливості демонтувати його та перенести на свою територію. Тому зазначене майно було залишено ним на території КСП імені ОСОБА_7 на зберігання, де на теперішній час знаходиться Приватне підприємство «Пектораль». Зараз в нього є можливість здійснення демонтажу та перенесення ангара, однак Приватне підприємство «Пектораль», на території якого знаходиться сіносховище, не допускає його до майна та вимагає надати документи, що підтверджують його право власності. Договір купівлі-продажу № 19-11/12 від 19.11.2012 року відповідач до уваги не приймає. Йому відомо, що відповідач користується його майном. Добровільно вирішити спір не вдається.

На підставі викладеного, просить суд визнати за ним право власності на Сіносховище МТФ-1, розташоване в с. Менжинське Нікопольського району Дніпропетровської області та зобов’язати відповідача не перешкоджати йому у здійсненні права користування та розпорядження вказаним майном.

Ухвалою судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07.10.2013 року по вказаній справі було відкрито провадженняу відповідності до ст.122 ЦПК України (в редакції, яка діяла на той час) (том 1 а.с. 9).

Заочним рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24.06.2014 року позов ОСОБА_1 Мугабіл Муталлім огли було задоволено; визнано за ОСОБА_1 Мугабіл Муталлім огли право власності на сіносховище МТФ-1, що знаходиться в с. Менжинське Нікопольського району Дніпропетровської області; зобов’язано Приватне підприємство «Пектораль» не перешкоджати ОСОБА_1 Мугабіл Муталлім огли користуватись та розпоряджатись сіносховищем МТФ-1, що знаходиться в с. Менжинське Нікопольського району Дніпропетровської області(том 1 а.с.51-52).

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.08.2014 року заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24.06.2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 Мугабіл Муталлім огли до Приватного підприємства «Пектораль» про визнання права власності скасоване, справу призначено до розгляду (том 1 а.с.67).

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10.06.2015 року позовна заява ОСОБА_1 Мугабіл Муталлім огли до Приватного підприємства «Пектораль» про визнання права власності та усунення перешкод у користуванні майном залишена без розгляду (том 1 а.с.102).

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07.10.2015 року апеляційна скарга ОСОБА_1 Мугабіл Муталлім огли задоволена, ухвала Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10.06.2015 року скасована; справа за позовом ОСОБА_1 Мугабіл Муталлім огли до Приватного підприємства «Пектораль» про визнання права власності та усунення перешкод у користуванні майном направлена до Нікопольського міськрайонного суду Дніпроптеровської області для продовження її розгляду, відповідно до вимог ЦПК України (том 1 а.с.133-134).

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.10.2015 року (том 1 а.с.138) цивільна справа за позовом ОСОБА_1 Мугабіл Муталлім огли до ПП «Пектораль» про витребування майна з чужого незаконного володіння прийнята в провадження судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Шестакової З.С. та призначена до розгляду.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями (том 1 а.с.202) у зв’язку зі звільненням з посади судді у відставку справу було передано у провадження судді Рибакової В.В.

15.12.2017 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017 року, яким ЦПК України викладено у новій редакції.

У відповідності до п.9 ч.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України (в новій редакції), справи в судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06.07.2018 року (том 1 а.с.249-250) залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5.

Представник позивача – ОСОБА_8 надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, на позовних вимогах наполягає (том 2 а.с.28).

Представник Приватного підприємства «Пектораль» - ОСОБА_9 надала до суду заяву про розгляд справи без участі представника відповідача, у задоволенні позову просить відмовити (том 1 а.с.238,239).

У матеріалах справи наявні письмові заперечення на позовну заяву (том1 а.с.82-84,197-200), в яких відповідач послався на наступні обставини. На підставі договору оренди від 19.04.2002 року ПП «Пектораль» орендувало майно у співвласників майна, яке належить їм на праві спільної часткової власності. Орендоване майно є спільною частковою власністю співвласників колишнього КСП ім. К.Маркса. Сіносховище МТФ-1 є власністю співвласників майна колишнього КСП ім. К.Маркса та згідно додатку до договору оренди від 19.04.2002 року значиться за інвентарним № 10026. Частки співвласників майна колишнього КСП ім. К.Маркса не виділені. Послався на відсутність доказів того, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 є співвласниками майна колишнього КСП ім. К.Маркса; на відсутність доказів виділення майна в натурі конкретному власнику. Зазначив, що виділення в натурі майна конкретному власнику недостатньо, щоб здійснити процедуру відчуження. Послався на те, що на предмет спору відсутні будь-які документи, по яких можливо ідентифікувати даний об’єкт як об’єкт нерухомого майна. Даний об’єкт є основним засобом колишнього КСП ім. К.Маркса, правонаступником якого є ПП «Пектораль». Вказав, що сіносховище МТФ-1 перебувало в оренді у ПП «Пектораль» з 2002 року по 2012 рік. Після спливу строку договору оренди, майно було повернуто громадянам. На теперішній час дане майно та майнові права на нього продані іншому суб’єкту господарювання.

Треті особи – ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 кожен окремо, надали суду заяви про розглядсправи за їх відсутності, проти позову не заперечують ( том2 а.с.23,24.25,26,27).

Третя особа – ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилась, про день розгляду справи повідомлялась належним чином (том2 а.с.12).

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Згідно п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутністю такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Вивчивши матеріали справи, беручи до уваги пояснення представника позивача, письмові заперечення представника відповідача, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, а відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання.

Згідно зі ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 1ст.358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Відповідно до ч. 1ст.367 ЦК України, кожен із співвласників має право на виділ в натурі його частки із спільного майна за згодою інших співвласників.

У відповідності до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що загальними зборами співвласників майна реорганізованого КСП ім. К.Маркса від 19.04.2002 року створено спілку співвласників майна реорганізованого КСП ім. К.Маркса; затверджено статут Спілки співвласників майна КСП ім. К.Маркса; обрано комітет спілки співвласників майна КСП та його голову, що підтверджується ОСОБА_10 №1 загальних зборів співвласників майна реорганізованого КСП ім. К.Маркса від 19.04.2002 року (том1 а.с.21-26).

Відповідно до Статуту Спілки громадян-співвласників майна реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства імені ОСОБА_7, затвердженого зборами громадян-співвласників майна реорганізованого КСП імені ОСОБА_7 19.04.2002 року ОСОБА_10 № 1 (далі за текстом – Статут) (том1 а.с.15-20), метою створення і діяльності Спілки є задоволення і захист законних спільних економічних інтересів, пов’язаних з розпорядженням спільним майном і передачею в оренду землі, отриманими в результаті реструктуризації КСП імені ОСОБА_7. До складу спільного майна членів Спілки включене майно (майновий комплекс) колишнього КСП імені ОСОБА_7, яке члени Спілки отримали у спільну часткову власність у зв’язку з припиненням діяльності КСП імені ОСОБА_7 (майновий комплекс), яке перебуває у спільній частковій власності членів Спілки, передається за цивільно-правовими договорами ПП «Пектораль» (п.5 Статуту).

Згідно п.6 Статуту завданнями Спілки є:

п.6.1. допомога членам Спілки при передачі майна, зазначеного у п.5 цього статуту в оренду, позику, продаж, обмін тощо;

п.6.2. допомога в передачі в оренду землі;

п.6.3. вирішення питань щодо виділення майнових часток членам Спілки, які бажатимуть виділити свою частку зі спільного майна;

п.6.4. здійснення контролю за ефективним та раціональним використанням майна і землі користувачами (орендарями);

п.6.5. вирішення питань щодо переоцінки та списання майна, переданого у користування юридичним і фізичним особам, та продажу спільного майна;

п.6.6. прийняття рішень про розподіл майна між групами громадян-співвласників;

п.6.7.вирішення та погодження з сільською радою та користувачами питань щодо соціального розвитку та благоустрою села з використуванням спільного майна і землі та плати за їх користування, а також надання майнової допомоги окремим співвласникам за наявності відповідних обставин (складне матеріальне становище тощо).

Виконання передбачених п.6 завдань покладається на ОСОБА_9 Спілки та відповідні органи Спілки (п.7 Статуту).

Згідно п.14 Статуту, вищим органом Спілки є Збори уповноважених членів Спілки. Склад уповноважених формується за принципом: один представник від 30 членів Спілки. До їх повноважень зокрема відноситься прийняття рішень з питань, передбачених п.п.6.1,6.4,6.5,6.6 Статуту (п.15 Статуту).

У п.15 Статуту визначено повноваження зборів уповноважених Спілки, в тому числі: прийняття рішень з питань, передбачених п.п.6.1.,6.4.,6.5.,6.6. цього Статуту.

Згідно п.19 Статуту, виконавчим органом Спілки є Комітет громадян-співвласників, що обирається у кількості 7 осіб із числа членів Спілки.

Згідно п.21 Статуту, до повноважень Комітету віднесено вирішення питань передбачених п.6 Статуту.

З копій договору оренди від 19.04.2002 року та додатку №2 до нього (том1 а.с.85-88), наданого відповідачем, вбачається, що співвласники майна, що належить їм на праві спільної часткової власності, які наділі іменуються «Співвласники», в особі голови Комітету співвласників ОСОБА_11, який діє на підставі довіреності (Договору про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності від 19.04.2002 року), з однієї сторони, і приватне підприємство «Пектораль», що надалі іменується «Господарство», в особі директора ОСОБА_12, який діє на підставі Статуту, уклали договір про те, що співвласники передають Приватному підприємству «Пектораль» належні їм на праві спільної часткової власності основні засоби Господарству в оренду строком на десять років. Пунктом 23 Додатку до договору оренди від 19.04.2002 року значиться сіносховище МТФ-1 інв. №10026.

З копії Договору оренди основних засобів, що знаходяться в спільній частковій власності від 19.04.2002 року (том1 а.с.164-166) вбачається, що співвласники майна, що належить їм на праві спільної часткової власності, які наділі іменуються «Співвласники», в особі голови комітету співвласників ОСОБА_11, який діє на підставі довіреності (Договору про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності від 19.04.2002 року), з однієї сторони, і приватне підприємство «Пектораль», що надалі іменується «Господарство» в особі директора ОСОБА_12, який діє на підставі Статуту, уклали договір про те, що співвласники передають належні їм на праві спільної часткової власності основні засоби Господарству в оренду строком на десять років; розмір майнової частки (паю) кожного з Співвласників у спільному майні визначається у вартісному вирізі і відсотках, список громадян з зазначенням розміру належних їм часток у спільному майні визначений в Додатку1 (п.1 Договору).

19.04.2002 року між уповноваженим ОСОБА_11 та приватним підприємством «Пектораль» був укладений Договір зберігання майна (том 1 а.с.162-163).

З копії ОСОБА_10 засідання комітету Спілки громадян - співвласників майна реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства імені ОСОБА_7 № 15-11/12 (а.с.том1 27-30) вбачається, що комітетом спілки громадян-співвласників майна реорганізованого КСП ім. К.Маркса від 15.11.2012 року було вирішено виділити та передати в рахунок майнових паїв згідно заяв громадян-співвласників майна реорганізованого КСП ім. К.Маркса: ОСОБА_2 сума майна -4004,55 грн.; ОСОБА_3 - сума майна 8862,80 грн., ОСОБА_6 - сума майна 7290,93 грн.; ОСОБА_4 - сума майна 2910,99 грн.; ОСОБА_5 сума майна - 6930,73 грн. сіносховище МТФ-1 вартістю 30000,00 грн. Інв. №10026.

19.11.2012 року між ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_13 та ОСОБА_1 Мугабіл Муталлім огли було укладено Договір купівлі-продажу № 19-11/12 від 19.11.2012 року сіносховища МТФ-1, розташованого в с. Менжинське Нікопольського району Дніпропетровської області, яке складається з бетонних плит, металевих конструкцій та інших будівельних матеріалів, вартістю 9290,71 грн. (том1 а.с.6,8). Зазначене майно ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_13 на виконання договору купівлі-продажу № 19-11/12 від 19.11.2012 року було передано ОСОБА_1 Мугабіл Муталлім огли, та прийнято останнім, про що складено акт приймання-передачі до договору купівлі-продажу № 19-11/12 від 19.11.2012 року ( том1 а.с.7).

Як вбачається з відповідей Приватного підприємства «Пектораль» № 61 від 05.07.2013 року (том1 а.с.4), № 54 від 10.07.2013 року (том1 а.с.5), спірне сіносховище увійшло до пайового фонду КСП ім. К.Маркса та знаходиться на відповідальному зберіганні у Приватного підприємства «Пектораль» як правонаступника КСП.

Постановою про закриття кримінального провадження від 18.06.2013 року (том 1 а.с.152-153), встановлено, що 19.04.2002 року між співвласниками основних засобів реорганізованого КСП ім. Карла Маркса та ПП «Пектораль» було укладено договір купівлі-продажу майна (основні засоби), що знаходиться в спільній частковій власності, а також договори зберігання та договори оренди майна. Загальна кількість пайщиків майнового фонду складає 1071 особи. З 2002 року загальні збори більше не проводились. З 2010 року колишній уповноважений від співвласників майна склав свої повноваження. Загальні збори більше не збирались, нового уповноваженого не обрано. Допитаний ОСОБА_1 повідомив, що демонтаж сіносховища здійснював тому, що уклав договір купівлі-продажу 19.11.2012 р. зі співвласниками майна, а саме сіносховища. Кожній особі, з якою уклав договір сплатив відповідну суму. Він придбав майно за залишковою вартістю. Допитані ОСОБА_4, ОСОБА_5 підтвердили свідчення ОСОБА_1, додавши що вони є співвласниками майна та оскільки воно не використовувалось, та щоб його ніхто не розібрав, вирішили його продати, так як знайшлась особа, яка вирішила його придбати. До теперішнього часу від співвласників майна не надані документи щодо неправомірної реалізації майна, яке належить співвласникам. Загальні збори не проведені, уповноважений не обраний. Відсутні бухгалтерські документи, на підставі яких можливо було би встановити можливу суму спричиненої майнової шкоди. Під час розслідування кримінального провадження не було здобуто даних, що в діях ОСОБА_1 є склад злочину, передбачений ст.185 ч.1 КК України. Кримінальне провадження закрито у зв’язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.1 КК України.

Згідно відповіді Комунального підприємства «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» №171 від 26.02.2016 року (том1 а.с.145), станом на 31.12.2012 року право власності на комплекс МТФ-1, розташованого за адресою: Нікопольський район с. Менжинське, вул. Набережна в КП «Нікопольське МБТІ» зареєстровано не було.

Суду не представлено доказів того, що сіносховище МТФ-1 зареєстровано як об’єкт нерухомого майна. У матеріалах справи відсутні докази, що сіносховище МТФ-1 зареєстровано як об’єкт нерухомого майна.

Пунктом 13 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 року № 177 «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки», встановлено, що майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства (майновий сертифікат) за відповідним зразком.

Відповідно до пункту 8 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001 року № 62 (далі за текстом – Порядок), кожен із співвласників має право скористатися своїм майновим паєм в один із таких способів: об’єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність та передати його до статутного (пайового) фонду новостворюваної юридичної особи, у тому числі до обслуговуючого кооперативу; об’єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність, укласти договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном та передати його в оренду; отримати свій майновий пай у натурі індивідуально чи разом із членами своєї сім'ї і використати його на свій розсуд; відчужити пай будь-яким способом в установленому законом порядку.

Відповідно до пункту 9 Порядку, виділення із складу пайового фонду майна у натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством-правонаступником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників.

Відповідно до пункту 15 Порядку, виділення майнових паїв у натурі окремим особам, які виявили бажання отримати свої майнові паї в індивідуальну власність, проводиться підприємством - користувачем майна із переліку майна, виділеного на ці цілі. При виділенні майна в натурі конкретному власнику підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передавання майна робить відмітку про виділення майна в натурі у Свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (далі - Свідоцтво), що засвідчується підписом керівника підприємства та печаткою. Свідоцтво з відміткою про виділення майна в натурі індивідуально, акт приймання-передавання майна можуть бути підставою для оформлення прав власності на зазначене майно в установленому порядку.

Згідно положень пункту 16 Порядку, визначення конкретного майна для виділення окремому власнику чи групі власників майнових паїв може бути здійснене за рішенням зборів співвласників: конкретним майном за взаємною згодою співвласників.

За змістом ст.ст. 5, 7-9 Закону України від 14.02.1992 року «Про колективне сільськогосподарське підприємство» майно колективного підприємства належить його членам на праві спільної часткової власності і його пайовий фонд майна складається з балансової вартості як основних виробничих та оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінних паперів, акцій, так і грошових коштів; а майновий пай є грошовим еквівалентом трудового внеску кожного працівника в колективне майно, визначеним на дату паювання (та скоригований на день вибуття працівника з господарства). Право розпоряджатися своїм паєм на власний розсуд член КСП набуває лише після припинення членства в підприємстві. До припинення членства, частка майна члена колективного підприємства є частиною майна колективного підприємства, яке у статуті визначає принципи формування спільної власності та права членів щодо неї і через свої органи здійснює право власності (володіння, користування, розпорядження).

Оскільки законодавством передбачено рівність прав і обов'язків членів колективного сільськогосподарського підприємства щодо спільної виробничо-господарської діяльності та її результатів, а правомочності членів підприємств є похідними від правового статусу, завдань і функцій цих підприємств та правомочностей останніх як юридичних осіб, то і право громадянина вимагати своєї частки (паю) з володіння і користування аграрного підприємства, як і інші правовідносини члена колективного підприємства з КСП щодо передачі отримання майнового паю, складу цього паю, його юридичного оформлення також повинні ґрунтуватись на принципі рівності прав і обов'язків зазначених сторін.

Спосіб забезпечення цих прав і інтересів члена КСП та підприємства визначений ч.3 ст. 9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», згідно з яким у разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій за згодою сторін, формі.

Відповідно до пункту 2.5 Рекомендацій щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 20.05.2008 року № 315 (далі за текстом – Рекомендації), Рішення загальних зборів співвласників приймається за згодою не менш як 2/3 співвласників, крім рішень щодо відчуження майна та виділення в натурі частки з майна, які приймаються одностайно.

Згідно положень пунктів 2.7, 2.7.1 Рекомендацій, для забезпечення ведення спільних справ співвласники можуть обрати уповноважену особу, якою може бути фізична або юридична особа. З уповноваженою особою укладається договір доручення для здійснення повноважень, що підписується співвласниками, які голосували за її обрання. Підписи співвласників засвідчуються посадовою особою сільської, селищної ради або нотаріусом. Уповноважена особа може наділятися повноваженнями щодо управління майном, що перебуває у спільній частковій власності, у разі передачі його юридичним або фізичним особам в оренду чи позику, а також надання допомоги співвласникам у разі його відчуження; підготовки пропозицій стосовно виділення часток з майна, що перебуває у спільній частковій власності, співвласникам, які виявили бажання отримати їх в натурі.

Відповідно до пункту 4.2 Рекомендацій, частка з майна, що перебуває у спільній частковій власності, виділяється її співвласнику в натурі у розмірі, еквівалентному вартості частки, визначеної договором про порядок володіння та користування майном. Для виділення спільної частки в натурі співвласник може об'єднати свою частку з частками інших співвласників, які виявили бажанні отримати їх у натурі.

Відповідно до пункту 4.4 Рекомендацій, Договір між співвласниками про виділення в натурі частки з нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Таким чином, підставою для виділення майнових паїв у натурі чи отримання їх вартості окремими особами є заяви власників майнових паїв про виділення їхнього майна в натурі. Такі заяви розглядають збори співвласників майнових паїв, які приймають відповідні рішення, що оформляються протоколом зборів співвласників.

Згідно Статуту спілки громадян-співвласників майна реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства імені ОСОБА_7 (том1 а.с.15-20), саме до повноваженьКомітету громадян-співвласників (виконавчого органу) віднесено вирішення питань передбачених п.6 Статуту, зокрема вирішення питань щодо виділення майнових часток членам Спілки, які бажатимуть виділити свою частку зі спільного майна (п.6.3. Статуту), тому 15.11.2012 року рішенням комітету було виділено і передано сіносховище МТФ-1 вартістю 30000,00 грн. Інв. №10026 в рахунок майнових паїв згідно заяв громадян-співвласників майна реорганізованого КСП ім. К.Маркса ОСОБА_2 сума майна -4004,55 грн.; ОСОБА_3 - сума майна 8862,80 грн., ОСОБА_6 - сума майна 7290,93 грн.; ОСОБА_4 - сума майна 2910,99 грн.; ОСОБА_5 сума майна - 6930,73 грн.

Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку про те, що виділення конкретного майна - сіносховища МТФ-1 вартістю 30000,00 грн. Інв. №10026 групі власників майнових паїв - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 здійснене у передбаченому на той час чинним законодавством порядку.

Суд не бере до уваги надані відповідачем ОСОБА_10 зборів пайовиків колишнього КСП ім. К.Маркса Нікопольського району Дніпропетровської області від 22.11.2014 року (том1 а.с.156-157), ОСОБА_10 зборів пайовиків колишнього КСП ім. К.Маркса Нікопольського району Дніпропетровської області від 22.11.2014 року (том1 а.с.158-159), інвентаризаційній опис основних засобів з 24.11.2014 року по 10.12.2014 року (том1 а.с.160,161), так як ці документи стосуються періоду, що настав після виникнення спірних правовідносин. З інвентаризаційного опису основних засобів вбачається, що в список внесено сіносховище МТФ-1, однак на той період вже існував спір між сторонами щодо вказаного майна.

Наявні в матеріалах справи лист Державної реєстраційної служби України адресований начальникам реєстраційних служб головних управлінь юстиції в областях та місті Києві (том1 а.с.89), свідоцтва про право на спадщину та свідоцтва про право на майнову долю (пай) (том1 а.с.168-190) не підтверджують та не спростовують обставини справи, тому суд не бере їх до уваги.

Із дослідженого в судовому засіданні договору купівлі-продажу (том1 а.с.6,8), вбачається, що 19.11.2012 року між ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_13 та ОСОБА_1 Мугабіл Муталлім огли було укладено Договір купівлі-продажу № 19-11/12 від 19.11.2012 року сіносховища МТФ-1, розташованого в с. Менжинське Нікопольського району Дніпропетровської області, яке складається з бетонних плит, металевих конструкцій та інших будівельних матеріалів, вартістю 9290,71 грн. Даний Договір ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 підписали особисто та фактично передали продане ними майно у власність позивача, про що складено акт приймання-передачі до договору купівлі-продажу № 19-11/12 від 19.11.2012 року (том1 а.с.7). Таким чином, сторони виконали свої обов’язки відповідно до ст.655 ЦК України.

Як вбачається з актового запису про смерть № 56 від 17.12.2015 року (том 2 а.с.5), ОСОБА_6 16.12.2015 року помер. З відповіді Першої Нікопольської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області №2762/01-16 від 25.09.2018 року, що надійшла на запит суду (том2 а.с.13), вбачається, що після смерті ОСОБА_6, померлого 16.12.2015 року, що проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, заведена спадкова справа №257/2016 та 01.07.2016 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом. З копії спадкової справи №257/2016 р. (том2 а.с.14-22) вбачається, що державним нотаріусом Першої Нікопольської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області на ім’я ОСОБА_4, як спадкоємцю померлого ОСОБА_6, видані 01.07.2016 року: свідоцтво про право власності р.№1-836, свідоцтво про право на спадщину за законом р.№1-838, свідоцтво про право на спадщину за законом р.№1-840.

ОСОБА_2, ОСОБА_4 (яка також є спадкоємцем померлого ОСОБА_6), ОСОБА_5 позовні вимоги визнали, про що зазначено в їх заявах, наявних в матеріалах справи (том2 а.с.23-27), обставин викладених в позові не оспорювали. Від ОСОБА_3 заперечень або письмових пояснень щодо позову не надходило.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач набув майно у порядку, не забороненому законом в результаті укладення договору купівлі-продажу майна з його власниками, умови яких сторони виконали повністю.

Статтею 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Підстави набуття права власності передбачені в ст. 328 ЦК України, частина перша якої визначає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За ст. 6 Європейської конвенції з прав людини визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст.13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред’явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Так, у рішенні від 30.11.2004 року у справі «Case of Oneryildis v. Turkey» Європейський суд визнав, що поняття «майно» охоплює не лише річ, яка реально існує (матеріальна складова), але також стосується засобів праводомагання (юридична складова), включаючи право вимоги, відповідно до якого особа може стверджувати, що вона має принаймні «законне сподівання» стосовно ефективного здійснення права власності.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року за № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», виходячи зі змісту ст.392 потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб’єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

За даних обставин суд приходить до висновку, що право власності позивача на спірне майно є доведеним.

Враховуючи те, що позивач не має можливості підтвердити своє право власності на Сіносховище МТФ-1, розташоване в с. Приміське (до перейменування – с. Менжинське) Нікопольського району Дніпропетровської областііншим способом, не має законних підстав для розпорядження своїм нерухомими майном на власний розсуд, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині визнання права власності є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вимоги позивача щодо визнання за ним право власності на Сіносховище МТФ-1, розташоване в с. Приміське (до перейменування – с. Менжинське) Нікопольського району Дніпропетровської області задоволені, що, на думку суду, є достатнім для відновлення порушеного права позивача. Відповідач, згідно матеріалів справи, не визнавав права власності за позивачем на спірне майно, а тому заперечував проти його демонтажу та перенесенню позивачем. Однак позовні вимоги позивача щодо визнання за ним права власності на Сіносховище МТФ-1 задоволено. Тому вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача не перешкоджати йому у здійсненні права користування та розпорядження спірним майном задоволенню не підлягають, як такі, що заявлені передчасно.

На підставі викладеного, суд вважає за можливе позовні вимоги задовольнити частково, визнати за позивачем право власності на Сіносховище МТФ-1, розташоване в с. Приміське (до перейменування – с. Менжинське) Нікопольського району Дніпропетровської області, в інших вимогах слід відмовити.

Керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст.4,12,13,76-78,81,89,141,259,263-265,268 ЦПК України, п.п.15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 15,16,316,328,358,367,392 ЦК, ст.ст.5,7-9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 Мугабіл Муталлім огли (РНОКПП НОМЕР_1, проживає за адресою: 53270, Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Приміське (до перейменування – с. Менжинське), АДРЕСА_1) до Приватного підприємства «Пектораль» (місцезнаходження: 53231, Дніпроптеровська область, м. Нікополь, вул. Івана Богуна, буд. 6, код ЄДРПОУ 30648429), треті особи – ОСОБА_2 (проживає за адресою: 53272, Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Олексіївка, вул. Садова, буд. 28), ОСОБА_3 (проживає за адресою: 53200, АДРЕСА_2), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2, проживає за адресою: 53270, Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Приміське, вул. Ковпака, буд. 47), ОСОБА_5 (Серія № паспорта АЕ 146841, проживає за адресою: 53200, АДРЕСА_3), про визнання права власності, зобов’язання не перешкоджати у здійсненні права користування та розпорядження майном – задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 Мугабіл Муталлім огли право власності на Сіносховище МТФ-1, розташоване в с. Приміське (до перейменування – с. Менжинське) Нікопольського району Дніпропетровської області.

В іншому – відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: ОСОБА_14