Рішення № 77499205, 31.10.2018, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/671/18

Провадження №2/200/2566/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2018 року суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Єлісєєва Т.Ю. розглянувши в порядку спрощеного провадження справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

22.02.2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 13.09.2007 року між ОСОБА_1 та банком було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник отримав кредитні кошти в розмірі 5300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідно до п.3.3, п.3.3 ОСОБА_2 і Правил надання банківських послуг, кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт надає банку право в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання договору клієнтом свідчить про безумовну згоду позичальнику на прийняття будья-кого розміру кредитного ліміту, встановленого банком. Позивач зазначає, що вказані ОСОБА_2 та правила надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою, Тарифи банку, а також підписана позичальником заява складають кредитний договір. Позивач зазначає, що ним повністю виконані умови договору, видано кредит у розмірі, визначеному договором. Відповідачем вимоги договору не виконані, грошові кошти на погашення заборгованості за кредитом та відсотками банку не надані, у зв’язку з чим у нього утворилась заборгованість станом на 31.01.2018 року в розмірі 27 642,58 грн., з яких 4696,93 грн. заборгованість за кредитом, 16 177,57 грн. заборгованість за відсотками, 5213,67 грн. пеня, 250 грн. штраф у фіксованій частині, 1304,41 грн. штраф у процентній складовій. На думку позивача, його вимоги повністю підтверджуються наданими доказами: розрахунком заборгованості, копією заяви позичальника, витягом з тарифів банку, ОСОБА_2 і правил надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою.

Ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 15.03.2018 року позовну заяву передано за підсудністю до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 19.04.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного провадження, без виклику (повідомлення) сторін. Копія ухвали надіслана сторонам.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 04.09.2007 року відповідачем складено заяву про отримання кредиту, шляхом заповнення бланку, в якому зазначено бажану суму кредитного ліміту 1 000 грн.

26.09.2007 року відповідачем отримано кредитну картку №4149605354233835 від 13.09.2007 року, термін дії якої не зазначений. Графа банківських послуг містить відомості про встановлений кредитний ліміт в 1 000 грн.

Заява-анкета позичальника містить здійснені від руки дописки про збільшення кредитного ліміту до 5 000 грн. Жодного рішення відповідного органу банку про встановлення чи зміну розміру кредитного ліміту, викладеного в письмовій формі, суду не надано.

Дана заява-анкета позичальника у четвертому розділі містить посилання на те, що банк інформує клієнта про розмір первинно встановленого кредитного ліміту у пам’ятці клієнта, копії якої суду не надано.

В свою чергу, судом досліджені надані позивачем ОСОБА_2 та правила надання банківських послуг, у зв’язку з чим, суд звертає увагу на наступне.

Вказані умови та правила надання банківських послуг не містять інформації про їх прийняття та затвердження, позивачем всупереч зазначеному у позові не надано до суду Тарифів банку, Правил користування платіжною карткою.

Пунктом 1.1 ОСОБА_2 та правил надання банківських послуг визначено, що належним чином заповнена заява позичальника разом із пам’яткою клієнта, цими Умовами та Тарифами Банку складають укладений договір про надання банківських послуг. Відповідно до п.3.5 цих ОСОБА_2, пам’ятка клієнта оформлюється та є невід’ємною частиною договору тільки у випадку оформлення і видачі платіжної картки по кредитній схемі.

Позивачем суду не надано копії пам’ятки клієнта, з якої суд міг би встановити дійсний розмір виданих кредитних коштів (первісний розмір кредитного ліміту).

Відповідно до п.4.5 ОСОБА_2, зобов’язання банку по наданню кредитного ліміту згідно заяви виникає з моменту представлення платіжною системою операції до списання з відповідного карткового рахунку в рахунок кредитного ліміту.

Відповідно до п.9.6 ОСОБА_2, при відсутності на картковому рахунку грошових коштів у розмірі, достатньому для оплати послуг банка для продовження дії картки та при ненадходженні грошових коштів протягом 3 місяців з моменту закінчення строки дії картки, банк справляє комісію за обслуговування рахунку згідно діючих тарифів. Вказана комісія стягується банком по спливу вказаного строку щомісячно. У випадку якщо залишок на картковому рахунку менше за розмір комісії, встановленої тарифами банку, то розмір комісії за обслуговування карткового рахунку встановляється в розмірі залишку коштів на картковому рахунку тримача. При нульовому залишку коштів на неактивному картковому рахунку такий закривається.

У відповідності до пункту 3.1.3 ОСОБА_2 та правил надання банківських послуг передбачено продовження банком строку дії картки у разі наявності двох умов: якщо до початку місяця закінчення строку її дії не надійшла письмова заява Держателя про закриття картрахунку та при умові наявності грошових коштів на картрахунку для оплати послуг по виконанню розрахункових операцій по даному рахунку.

У правовій позиції Верховного Суду України, сформованій у справі № 6-16цс15 від 11.03.2015 року зазначено, що ОСОБА_2 надання споживчого кредиту фізичним особам не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо такі ОСОБА_2 не містять підпису позичальника.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 і правила надання банківських послуг, де визначено усі права та обов'язки сторін, та інші істотні умови, відповідачем не підписані, отже, їх не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, оскільки відсутні належні і допустимі докази, які б підтверджували, що саме ці ОСОБА_2 розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника.

Таким чином, позивач не надав жодного доказу того, що надані ним ОСОБА_2 і Правила надання банківських послуг у Приватбанк та заява-анкета позичальника дійсно являються складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, враховуючи, що ОСОБА_2 та Правила надання банківських послуг у ПриватБанку не підписувались відповідачем, не мають терміну складення, строку їх дії, а пам'ятка клієнта, що за позицією позивача є складовою договору, взагалі відсутня.

Надані позивачем докази не дозволяють безсумнівно встановити, який кредитний ліміт було вирішено надати відповідачу, оскільки останній просив про надання кредиту в розмірі 1 000 грн., а в анкеті міститься посилання на встановлення кредитного ліміту в 1000 грн. та в 5000 грн., в позові зазначається про кредитний ліміт в розмірі 5 300 грн., при цьому, суд позбавлений можливості перевірити правильність розрахунку заборгованості за кредитним договором, оскільки відсутні вихідні дані, зокрема про дату збільшення чи зменшення кредитного ліміту та його використання позичальником.

Позивачем не надано до суду виписки по рахунку відповідача, з якої можливо було б встановити розмір встановленого кредитного ліміту та розмір використаних позичальником коштів, оскільки отримання платіжної картки не означає використання кредитних коштів.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Згідно з ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, де одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Таким чином, розмір кредитного ліміту є істотною умовою договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.7 ст. 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст.83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об’єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача; за таких умов, доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов'язків.

Виходячи із загальних засад цивільного судочинства, принципів змагальності та диспозитивності, ПАТ КБ «ПриватБанк» на підтвердження вимог позову обмежився доданими до позовної заяви фотокопіями, самоусунувся від доведення своїх вимог належним чином.

Беручи до уваги недоведеність позовних вимог, відсутність доказів, які б дозволяли суду перевірити правильність розрахунку заборгованості відповідача, в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» слід відмовити.

Крім цього, на підставі ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем при поданні позову судові витрати відшкодуванню не підлягає.

На підстав вищевикладеного, керуючись ст.ст.265, 354, 355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Судовий збір не відшкодовувати.

Рішення може бути оскаржено сторонами шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення суду, тобто з 01 серпня 2018 року.

Суддя Т.Ю. Єлісєєва