Вирок № 77498801, 31.10.2018, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/596/18

Провадження № 1-кп/175/47/18

Вирок

Іменем України

31 жовтня 2018 року

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бровченка В.В.,

при секретарі Мельнику Д.П.,

за участю сторін: прокурора Нероди Д.Д.

захисника Захарова С.К.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

а також потерпілої ОСОБА_3, її представника

ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське кримінальне провадження № 12017040030003302 відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у м. Дашкесан Азербайджану, громадянина України, ІПН НОМЕР_1, з середньою технічною освітою, одруженого, пенсіонера, непрацюючого, проживаючого за місцем реєстрації АДРЕСА_1,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

встановив:

13 жовтня 2017 року близько 15.00 години ОСОБА_2, керуючи власним технічно справним автомобілем «ВАЗ-11183» реєстраційний номер НОМЕР_5, здійснював рух у лівій смузі автодороги по вул. Центральній у с. Партизанське Дніпровського району Дніпропетровської області зі сторони смт. Петриківки Дніпропетровської області у напрямку м. Дніпра.

Під час руху по вказаній автодорозі, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожнім знаком 5.35.1 і дорожньою розміткою «зебра», перед яким у правій смузі для руху зменшив швидкість і зупинився інший транспортний засіб, ОСОБА_2, грубо порушуючи правила дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, не зменшив швидкість керованого ним транспортного засобу і не зупинився, щоб переконатися, що він не створює перешкоду чи небезпеку пішоходам, які знаходяться на пішохідному переході, внаслідок чого в районі електроопори № 44 по вул. Центральній у с. Партизанське виїхав на пішохідний перехід і скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка рухалася по вказаному нерегульованому пішохідному переходу справа-наліво відносно напрямку його руху.

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді сумісної тупої травми тіла: забійної рани в лобній області ліворуч, закритої травми грудної клітини з переломами 2-6 ребер ліворуч по лопатковій лінії, синця та садна лівої підколінної ямки та синця лівої стопи з переходом на гомілковостопний суглоб, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя у момент заподіяння.

Причиною скоєння дорожньо-транспортної пригоди послужили дії водія ОСОБА_2, який грубо порушив вимоги пунктів 18.1 і 18.4 Правил дорожнього руху України, що встановлюють:

- п.18.1 - «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека»;

- п.18.4 - «Якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека».

Невиконання обвинуваченим ОСОБА_2 вимог вказаних пунктів Правил дорожнього руху України знаходиться у прямому причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди і заподіянням тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_3

Під час судового розгляду кримінального провадження ОСОБА_2 свою провину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю і пояснив, що 13.10.2017 року о 15.00 годині на своєму автомобілі «ВАЗ-11183» реєстраційний номер НОМЕР_5 рухався по вул. Центральній у с. Партизанське в напрямку м. Дніпра. Під'їжджаючи до пішохідного переходу, побачив, що інші транспортні засоби знижують швидкість. Оскільки помітив пішохода ОСОБА_3 на незначній відстані від керованого ним автомобіля, яка швидким темпом раптово з'явилася на переході, то запобігти наїзду на потерпілу йому не вдалося. Цивільний позов ОСОБА_3 в частині стягнення матеріальної шкоди не визнав, а в частині моральної шкоди визнав у розмірі 10000 грн., оскільки заявлена сума дня нього, як непрацюючого пенсіонера, є непосильною. Також зазначив, що під час лікування потерпілої він добровільно надавав їй та її матері грошові кошти на загальну суму 4600 грн. на придбання ліків і продуктів харчування.

Провина обвинуваченого у вчиненні вказаного судом діяння підтверджується наступними доказами.

Показаннями потерпілої ОСОБА_3, яка у судовому засіданні пояснила, що пам'ятає лише, як 13.10.2017 року вона одночасно з ОСОБА_7 почала перетинати проїзну частину вул. Центральної у с. Партизанське по пішохідному переходу. У той момент, коли її пропустили два інші транспортні засоби, відбулася ДТП, подробиць якої не пам'ятає. Під час лікування обвинувачений надавав грошові кошти, але яку саме суму, їй невідомо. Особисто вона написала розписку про відшкодування 500 грн. Просить позбавити ОСОБА_2 права керування транспортними засобами та стягнути з нього на її користь 3200 грн. матеріальної шкоди, що складається з втраченого заробітку, та 40000 грн. моральної шкоди.

Показаннями свідка ОСОБА_7, який в суді пояснив, що у 2017 році приблизно о 15.20 годині він разом із ОСОБА_3 по пішохідному переходу перетинав проїзну частину автодороги у с. Партизанське. Світлана рухалася попереду нього на відстані приблизно 0,5-1,0 метра. У цей час транспортні засоби, що рухалися ближче до правого узбіччя, зупинилися перед «зеброю», а водійавтомобіля «ВАЗ-11183», який рухався у лівій смузі ближче до відбійника, продовжив рух і скоїв наїзд на ОСОБА_3 Одразу після цього він подзвонив до швидкої та поліції, яких сповістив про подію.

Матеріалами кримінального провадження № 12017040030003302, а саме:

- рапортом слідчого Дніпровського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 від 13.10.2017 року, зареєстрованим того ж дня під № 27982 у Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, із якого убачається, що в районі електроопори № 44 по вул. Центральній у с. Партизанське водій автомобіля «ВАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_5 ОСОБА_2 скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3, якій спричинені тілесні ушкодження (аркуш судового провадження 88 (далі а.с.п.);

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 13.10.2017 року, схемою та фото-таблицею до нього, із яких убачається, що ДТП відбулася на пішохідному переході, позначеному дорожнім знаком 5.35.1 і дорожньою розміткою «зебра», неподалік електроопори № 44 по вул. Центральній у с. Партизанське. На момент огляду, з 17.20 години до 17.50 години, за участю ОСОБА_2 і понятих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 установлено, що дорожнє покриття у двох напрямках загальною шириною 7,6 метрів, сухе та чисте. При огляді зафіксовані пошкодження на автомобілі «ВАЗ-11183» реєстраційний номер НОМЕР_5: деформовані передній бампер і переднє праве крило, розбито передню праву блок-фару, відламане праве бокове дзеркало (а.с.п.89-97);

- довідками Дніпропетровської міської клінічної лікарні № 16 від 13.10.2017 року, з яких убачається, що ОСОБА_3 у стані алкогольного сп'яніння (2,75 проміле) госпіталізована з тілесними ушкодженнями (а.с.п.99,100);

- висновком експерта № 3581е від 19-24 жовтня 2017 року та схематичним зображенням пошкоджень до нього, з яких убачається, що у ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді сумісної тупої травми тіла: забійної рани в лобній області ліворуч, закритої травми грудної клітини з переломами 2-6 ребер ліворуч по лопатковій лінії, синця та садна лівої підколінної ямки, синця лівої стопи з переходом на гомілковостопний суглоб. За своїм характером ці тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких, як небезпечних для життя у момент заподіяння. Виявлені ушкодження виникли незадовго до первинного надання медичної допомоги від механічної дії тупих твердих предметів, що діяли в ліву частину тіла, якими могли бути виступаючі частини рухомого транспортного засобу, з послідуючим падінням потерпілої на дорожнє покриття, за умов дорожньо-транспортної пригоди (а.с.п.124-128);

- висновком експерта № 6/10.1/1050 від 25.10.2017 року, з якого убачається, що в даній дорожній обстановці водій ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 18.1 та 18.4 Правил дорожнього руху України. Його дії, при заданому механізмі події, не відповідали вимогам вказаних пунктів ПДР України, що з технічної точки зору знаходиться у причинному зв'язку з настанням події даної ДТП і у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру, що не дозволили б йому виконати їх (а.с.п.131-132);

- речовим доказом - автомобілем «ВАЗ-11183» реєстраційний номер НОМЕР_5 (а.с.п.104,105).

Оцінивши зазначені докази, суд приходить до висновку, що вини повністю узгоджуються між собою і у своїй сукупності є достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого. Порушень вимог закону щодо відкриття доказів стороні захисту, суд не вбачає.

Розглянувши повно і всебічно кримінальне провадження, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, перевіривши та оцінивши усі доводи учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що за обставин, викладених у обвинувальному акті від 27 жовтня 2017 року, було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_2, і його необережні дії, що виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили тяжкі тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_3, кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України.

Доводи обвинуваченого, викладені у запереченні на цивільний позов (а.с.п.53), про те, що у нього не було технічної можливості уникнути ДТП, оскільки ОСОБА_3, в порушення вимог п.4.10 ПДР України, у нетверезому стані раптово з'явилася у безпосередній близькості перед керованим ним транспортним засобом, суд залишає поза увагою, оскільки ОСОБА_2 достеменно знав про наявність пішохідного переходу, у зв'язку з чим, повинен був бути особливо уважним до дорожньої обстановки та суворо дотримуватися вимог пунктів 18.1 та 18.4 Правил дорожнього руху України, при виконанні яких своїми односторонніми діями мав змогу уникнути наїзду на пішохода, яка перебувала на пішохідному переході. Той факт, що вона знаходилася у стані алкогольного сп'яніння, не впливає на обов'язок водіїв дотримуватися вимог вказаних пунктів Правил дорожнього руху.

Доказів того, що ОСОБА_3 раптово вийшла чи вибігла на пішохідний перехід, суду не надано і при розгляді кримінального провадження не встановлено. Навпаки, органом досудового розслідування встановлено і це підтвердилося при судовому розгляді, що наїзд на потерпілу відбувся у крайній лівій смузі для руху на пішохідному переході.

Аналіз усіх доказів по справі дає суду підстави для висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину та необхідність призначення покарання, передбаченого законом.

При визначенні виду і міри покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини справи та особу ОСОБА_2: раніше не судимий і не притягався до кримінальної відповідальності, має сім'ю, позитивно характеризується за місцем проживання, є пенсіонером, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває.

Обставинами, які пом'якшують його покарання, суд визнає

щиросердне каяття і добровільне відшкодування шкоди потерпілій.

Обставин, що обтяжують покарання, суд не вбачає.

Згідно з ч.1 і ч.2 ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи з цих вимог закону і положень ст.ст.65-67 КК України, враховуючи обставини справи і особу ОСОБА_2, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, вчинив з необережності злочин, віднесений ч.4 ст.12 КК України до категорії тяжких, а також враховуючи позицію прокурора та потерпілої щодо виду і міри покарання, при наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та відсутності обтяжуючих обставин, суд вважає за необхідне призначити основне покарання з випробуванням, із застосуванням ст.75 КК України, вважаючи, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів як ним, так і іншими особами.

Обговорюючи питання щодо застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, виходячи із тяжких наслідків і обставин дорожньо-транспортної пригоди, а також позиції потерпілої, суд вважає необхідним призначити таке додаткове покарання у межах строку, передбаченого санкцією ч.2 ст.286 КК України.

До початку судового розгляду адвокат Басуєв І.А. надав цивільний позов ОСОБА_3 про стягнення з обвинуваченого на користь потерпілої матеріальної шкоди в сумі 3200 грн., яка складається із втраченого заробітку, і моральної шкоди в сумі 40000 грн.

Під час судового провадження потерпіла та її представник ОСОБА_4 просили позов задовольнити у повному обсязі.

Дослідивши надані докази на обґрунтування позову у частині відшкодування матеріальної шкоди, суд вважає його підлягаючим частковому задоволенню з наступних підстав.

За приписом ч.2 ст.1195 ЦК України у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

На момент заподіяння шкоди (жовтень 2017 року) мінімальний розмір заробітної плати згідно Закону України «Про державний бюджет на 2017 рік» становив 3200 грн. Відшкодування за день лікування становить 103,23 грн., а отже за 15 днів перебування ОСОБА_3 на стаціонарному лікуванні з ОСОБА_2 підлягає стягненню 1548,45 грн. (3200:31х15).

Той факт, що потерпіла не працювала на момент ДТП, не може враховуватися при вирішенні позову в цій частині, оскільки ч.2 ст.1195 ЦК України застосовується саме до осіб, які не працювали.

Суми, які обвинувачений добровільно сплатив потерпілій, не враховувалися у позові, а тому заперечення ОСОБА_2 суд залишає поза увагою.

Позовні вимоги ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 40000 грн. підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, згідно з ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав.

Така шкода, виходячи з п.1 та п.2 ч.2 ст.23 ЦК України, може проявлятися у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Згідно ч.4 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Виходячи із зазначених положень закону та обставин справи, характеру, глибини та тривалості душевних, фізичних, емоційних та моральних страждань, які перенесла потерпіла у зв'язку неправомірними діями обвинуваченого, суд приходить до висновку про наявність у потерпілої на протязі тривалого періоду часу моральних переживань, які негативно відобразилися на її моральному стані з вини ОСОБА_2, який грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а тому, з рахування того, що обвинувачений є пенсіонером і не має іншого заробітку, сума у розмірі 15000 грн., на думку суду, компенсує завдану моральну шкоду.

Відповідно до ст.ст.122, 124 КПК України з обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення автотехнічної експертизи № 6/10.1-1050 від 25.10.2017 року, які складають 790,96 грн., що підтверджується довідкою експертної установи МВС України (а.с.п.130).

Під час досудового розслідування ОСОБА_2 запобіжний захід не обирався.

Долю речового доказу суд вирішує згідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.369, 374, 376 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.286 КК України та піддати кримінальному покаранню у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки, з позбавленням права керування транспортними засобами строком 2 (два) роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання за умови, що на протязі одного року іспитового строку він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі пунктів 1, 2 ч.1 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь потерпілої ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_4) 1548,45 грн. (одна тисяча п'ятсот сорок вісім гривень 45 копійок) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 15000 грн. (п'ятнадцять тисяч гривень) в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданих злочином.

У задоволенні позову ОСОБА_3 в іншій частині - відмовити.

У рахунок відшкодування витрат на залучення експерта стягнути з обвинуваченого ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) 790,96 грн. на користь держави (одержувач платежу - УДКСУ у Шевченківському районі м. Дніпра Дніпропетровської області, номер рахунку - 31118115700004, МФО - 805012, код ЄДРПОУ - 37989274, найменування установи банку - ГУДКСУ у Дніпропетровській області, призначення платежу - за експертизу № 6/10.1-1050 від 25.10.2017 року).

Автомобіль «ВАЗ-11183» реєстраційний номер НОМЕР_5, переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_2 по розписці від 18 жовтня 2017 року, - після набрання вироком законної сили залишити у його розпорядженні.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому і прокурору.

На вирок сторонами може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Дніпропетровський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення.

Суддя В.В. Бровченко