Рішення № 77498561, 25.10.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/3995/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2018 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Михайленко Б.С.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Галицької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 економічного розвитку і торгівлі України, про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2016 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_3 (далі – ОСОБА_3, позивач) до Галицької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі – податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 червня 2016 року № 4230-1350, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25000 гривень.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2017 року, адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30 червня 2016 року № 4230-1350.

Постановою Верховного Суду від 05.06.2018 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2017 року у справі №813/3995/16 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду. Ухвалою Львівського окружного суду від 10.07.2018 справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

26.07.2018, протокольною ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – ОСОБА_4 економічного розвитку і торгівлі України (далі – Мінекономрозвитку).

Позивач на обґрунтування позовних вимог вказує, що належний йому транспортний засіб не був об’єктом оподаткування в розумінні ст. 267 Податкового кодексу України (далі – Податковий кодекс). Також звертає увагу, що відповідач порушив строки надсилання платнику транспортного податку податкового повідомлення-рішення. Відповідач позов не визнає, свої заперечення обґрунтовує у відзиві на адміністративний позов та додаткових поясненнях по справі. Зазначає, що підставою для прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація, а саме перелік автомобілів, з року випуску яких минуло не більше 5 років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», який свідчить, що належний позивачу на праві власності транспортний засіб марки PORSCHE CAYENE 2013 року випуску, об’єм циліндрів двигуна – 2967, тип палива – дизель, відповідає ознакам автомобіля цієї моделі, який зазначений у вказаному переліку.

Мінекономрозвитку подало суду письмові пояснення щодо позовної заяви. Зазначає, що згідно з пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу та Методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 66, для цілей віднесення середньоринкової вартості легкових автомобілів до об’єктів оподаткування транспортним податком у 2016 році, Мінекономрозвитку на підставі даних ДП «Держзовнішінформ» було розраховано середньоринкову вартість автомобілів, подано ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становила понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, та забезпечило роботу офіційного веб-сайту в режимі, який давав змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об’єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач є власником транспортного засобу марки PORSCHE CAYENE 2013 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, дата реєстрації 02 квітня 2013 року, білого кольору.

30 червня 2016 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №4230-1350, яким позивач згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000 гривень.

Позивач скористалася можливістю досудового порядку вирішення спору та оскаржила податкове повідомлення рішення в адміністративному порядку.

26 серпня 2016 року рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області №4302/10/13-01-10-01-05 залишено без змін податкове повідомлення-рішення податкового органу від 30 червня 2016 року за № 4230-1350, а скаргу позивача без задоволення.

Рішенням Державної фіскальної служби України № 11390/1/99-99-11-02-01-14 від 28 жовтня 2016 року залишено без змін податкове повідомлення-рішення податкового органу від 30 червня 2016 року за № 4230-1350 та рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області № 4302/10/13-01-10-01-05 від 26 серпня 2016 року, а скаргу позивача у справі без задоволення.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, суд керувався наступними правовими нормами.

Податковий кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 Податкового кодексу).

01 січня 2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 року № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким згідно зі статтею 267 Податкового кодексу введено новий транспортний податок.

Відповідно до пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

14 січня 2016 Львівською міською радою прийнято ухвалу №121 "Про внесення змін до ухвали міської ради від 19 січня 2015 року № 4263 "Про затвердження положення про транспортний податок", якою викладено у новій редакції Положення про транспортний податок, де встановлено, що норми цієї ухвали застосовуються з 01 січня 2016року. Згідно з пунктом 4 Положення про транспортний податок об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньо ринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Повноваження міських рад щодо податків та зборів визначені статтею 12 Податкового кодексу.

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю (підпункт 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України).

Водночас, 24 грудня 2015 року Верховною ОСОБА_2 України прийнято Закон України № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», що набрав чинності 01.01.2016 року (далі - Закон №909-VIII), яким внесено зміни у Податковий кодекс щодо об’єкту оподаткування транспорн6им податком.

Так, згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу (в редакції Закону від 24.12.2015 року № 909-VIII) об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 909-VIII визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Аналіз наведених вище норм Податкового кодексу дозволяє зробити висновок про те, що Законом України № 909-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, тому з 01.01.2016 платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п'яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати. При цьому слід врахувати, що транспортний податок є обов'язковим видом місцевого податку на майно та у 2016 році підлягає сплаті за встановленою статтею 267 ПК України ставкою незалежно від прийняття відповідною місцевою радою рішення про встановлення такого податку.

Отже, у 2016 році об'єктом оподаткування транспортним податком є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких станом на 1 січня податкового (звітного) року на 2016 рік становить понад 1033500 грн. (1378 грн. х 750).

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (абз.2 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України).

Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 66, відповідно до положень пункту 2 якої середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. N 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., N 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Пунктом 3 Порядку N 403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: С ср= Ц н х (Г / 100) х (1 ± (Г к / 100), де

Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні;

Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1;

Г к - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку N 403).

Згідно пункту 5 Методики, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об'єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.

Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (п. 13 Методики в редакції чинній на час спірних правовідносин).

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (п. 14 Методики в редакції чинній на час спірних правовідносин).

Аналіз наведених положень Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить про врахування при розрахунку цієї вартості певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу.

Відтак, долучений відповідачем до матеріалів справи перелік Мінекономрозвитку автомобілів за 2016 рік, не є належним та достатнім доказом правомірності нарахування позивачу суми грошового зобов'язання зі сплати транспортного податку. Суд погоджується з позивачем, що розбіжності середньоринкової вартості транспортного засобу можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану. Однак, даних щодо пробігу автомобіля позивача при визначенні середньоринкової вартості, відповідно до пп.267.2.1 п.2567.2 ст. 267.2 Податкового кодексу, з використанням Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциків, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 403 від 10.04.2013 контролюючим органом не застосовано.

Таким чином, судом встановлено, що попри те, що Мінекономрозвитку забезпечило роботу офіційного веб-сайту в режимі, який давав змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об’єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг, податковим органом при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не було зроблено відповідні розрахунки для визначення середньоринкової вартості автомобіля позивача на офіційному сайті Мінекономрозвитку, оскільки такі розрахунки не було долучено до матеріалів справи. При цьому відповідачем не надано до суду інших доказів на підтвердження того, що відповідний автомобіль позивача був об’єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році, у зв’язку з чим у суду відсутні підстави для беззаперечного висновку, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення контролюючий орган правомірно відніс належний позивачу транспортний засіб до об'єкту оподаткування транспортного податку за 2016 рік, оскільки прийняв спірне рішення за відсутності розрахунків середньоринкової вартості автомобіля, який є обов'язковим для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

У силу ч.4 ст.242 КАС України, судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. (ст. 72 КАС України).

Відповідно до ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, всупереч обов'язку доказування, закріпленому у ст.77 КАС України, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено тих обставин, що стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Таким чином, за результатами системного аналізу приписів зазначеного законодавства у взаємозв’язку з обставинами даної справи, керуючись ст. 245 КАС України (повноваження суду при вирішенні справи), суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати. Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Галицької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області № 4230-1350 від 30.06.2016.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (79049, АДРЕСА_1; РНОКПП: НОМЕР_2) з Галицької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (79003, м.Львів, вул. Стрийська, 35; код ЄДРПОУ 39508163) за рахунок бюджетних асигнувань 551 (п’ятсот п’ятдесят одну) грн. 21 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30.10.2018.

Суддя В.М. Сакалош