Ухвала суду № 77496564, 31.10.2018, Дружківський міський суд Донецької області

ЄУН 229/4658/18

Провадження № 1-кс/229/1189/2018

УХВАЛА

іменем України

31 жовтня 2018 року м. Дружківка

Слідчий суддя Дружківського міського суду Донецької області Лопатко Н.В.

за участі: секретаря с/з ОСОБА_1

прокурора Коваленко П.Г.

слідчого Амельченка І.О.

підозрюваного ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дружківки клопотання слідчого СВ Дружківського ВП Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області ст.лейтенанта поліції ОСОБА_3 за погодженням з прокурором Дружківського відділу Краматорської місцевої прокуратури ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, має середньо-спеціальну освіту, який не працює, неодружений, раніше неодноразово судимий, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018050260001072 від 05.09.2018 року, -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшло клопотання слідчого СВ Дружківського ВП Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області ст.лейтенанта поліції ОСОБА_5 за погодженням з прокурором Дружківського відділу Краматорської місцевої прокуратури ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_2

Клопотання слідчого обгрунтовано тим, що слідчим відділенням Дружківського ВП Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені № 12018050260001072 від 05.09.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, 05 вересня 2018 року, близько о 16 год. 50 хв., ОСОБА_2, проходячи біля будинку № 54 по вул. П. Комуни в м. Дружківка де побачив раніше невідому йому малолітню ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка сиділа на лавочці. Поруч із останньою знаходилась жіночна сумка сірого кольору з чорними та розовими вставками з логотипом «AVON», в якій знаходились, пенсійне посвідчення на ім’я ОСОБА_7, жіночі ковзанки марки «Wifa» розміром 34-L (EU), жіночий гаманець червоного кольору виконаний з шкіряного замінника в якому знаходилось грошові кошти номіналом 100 грн., однією купюрою, а також чохли-накладки на ковзанки виконані у вигляді кавунової скибки, які належали ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5.

У цей час у ОСОБА_2, який тривалий час ні де не працює, не має законних джерел доходу і засобів для існування, з корисних мотивів, виник злочинний намір спрямований на відкрите, повторне викрадення, чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_2 05 вересня 2018 року, близько о 17 год. 00 хв., підійшовши до вищевказаної сумки, яка знаходилась на лавочці, розуміючи що за його діями спостерігає малолітня ОСОБА_6, відкрито, повторно, умисно, з корисливих мотивів викрав жіночу сумку сірого кольору з чорними та розовими вставками з логотипом «AVON» в якій знаходились, пенсійне посвідчення на ім’я ОСОБА_7, жіночі ковзанки марки «Wifa» розміром 34-L (EU), жіночий гаманець червоного кольору виконаний з шкіряного замінника в якому знаходилась грошові кошти номіналом 100 грн. однією купюрою, а також чохли-накладки на ковзанки, не зважаючи на її прохання припинити протиправні дії, тим самим спричинив майнову шкоду на загальну суму в розмірі 3157 гривень 12 копійок.

В цей же час за діями ОСОБА_2 спостерігала власник майна, потерпіла ОСОБА_7, яка в момент заподіяння протиправних дій зі сторони ОСОБА_2, вибігавши на крик своєї онучки, намагалась наздогнати ОСОБА_2, та голосом наказавши йому зупинитись та припинити свої злочинні дії, на що ОСОБА_2 не відреагував, та з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтовується тим, що застосування до ОСОБА_2 інших більш м’яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою, не зможе забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, оскільки ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину передбаченого ч.2 ст.186 КК України,не працює, офіційного доходу не має, раніше неодноразово судимий, обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину проти власності, за який передбачена міра покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років. В зв’язку з чим, слідчий у своєму клопотанні порушує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_2

Слідчий Амельченко І.О. та прокурор Коваленко П.Г. в судовому засіданні доводи клопотання підтримали, просили задовольнити, зазначивши, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є єдиним можливим заходом, що зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_2 просив обрати відносно нього інший запобіжний захід, ніж тримання під вартою.

Вивчивши клопотання, заслухавши позицію учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першої цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього кодексу, крім випадків, передбачених частиною п’ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до ч.1.ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

З матеріалів справи вбачається, що дане кримінальне правопорушення внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018050260001072 від 05.09.2018 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.186 КК України.

30 жовтня 2018 року, слідчим СВ Дружківського ВП Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області, було складено письмове повідомлення про підозру, щодо вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, та вручено підозрюваному.

Згідно ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчим суддею встановлено, що підозрюваний ОСОБА_2, обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.186 КК України що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами:

- протоколом огляду місця події від 05.09.2018;

- протоколом огляду місця події від 10.09.2018

- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 10.09.2018;

- протоколом допиту малолітнього свідка ОСОБА_9 від 29.10.2018;

- протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_2 від 30.10.2018.

- протоколом слідчого експерименту за участю ОСОБА_2 від 30.10.2018.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов’язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Аналіз представлених доказів об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «ОСОБА_10 проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Відтак, на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов'язує можливість перебування особи під одним із запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.

У відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний в сукупності оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 сг. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». А у справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, рішення від 01 червня 2006 року Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.

Стороною обвинувачення в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, в противагу чому підозрюваний не навів будь-яких аргументів, які б спростовували доводи, зокрема, що підозрюваний перебуваючи на волі матиме можливість переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Крім того, слід врахувати тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_2 в разі визнання його винуватим. Таким чином, усвідомивши невідворотність покарання, ОСОБА_2 може переховуватись від органу досудового розслідування, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків у кримінальному провадженні.

Суд також враховую особу підозрюваного ОСОБА_2, який раніше судимий за корисливий злочи, крім того в провадженні суду перебуває обвинувальний акт стосовно ОСОБА_2, підозрюваний ніде не працює, перебуває на обліку у лікаря – нарколога, за місцем мешкання характеризується посередньо.

Варто зазначити, що застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів, а відтак приходить до висновку про задоволення клопотання.

Питання доведеності вини підозрюваного у скоєнні інкримінованих злочинів і правильності кваліфікації його дій, слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалися, оскільки це є предметом дослідження досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.

Між тим, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов’язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.

Так, згідно п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод звільнення може бути обумовлено наданням гарантій явки в суд, й судова практика Європейського суду з прав людини встановлює, що не відповідає п. 3 ст. 5 Конвенції встановлення розміру застави, виключно в залежності від інкримінованої шкоди. Гарантія має мету не відшкодування шкоди, а забезпечення присутності обвинуваченого в залі судового засідання. Тому її розмір повинен відповідати перспективі втрати застави чи обернення на неї стягнення у разі не явки обвинуваченого до суду, й повинен утримувати обвинуваченого в межах належної процесуальної поведінки.

При визначенніСавонову О.В. альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями ст.ст. 182,183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з рішеннями ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (W. V. Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року, у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain), 12050/04, 8 січня 2009 року

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, його корисливий мотив, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у якому він підозрюється, слідчий суддя приходить до висновку, що слід встановити заставу у розмірі 55230 грн., що зможе забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_11 покладених на нього обов’язків та як з урахуванням вказаних обставин.

Керуючись, ст.ст.176-178,182-184, 186, 193-197, 205, 309 КПК України, слідчий суддя,-

П О С ТА Н О В И В:

Клопотання слідчого СВ Дружківського ВП Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області ст.лейтенанта поліції ОСОБА_5 за погодженням з прокурором Дружківського відділу Краматорської місцевої прокуратури ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, має середньо-спеціальну освіту, який не працює, неодружений, раніше неодноразово судимий, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів з утриманням в ДУ «Бахмутська УВП (№6)» в Донецькій області.

Строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою застосувати на шістдесят днів, а саме з 31 жовтня 2018 року по 29 грудня 2018 року (включно).

Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_2 обов’язків, визначених частиною п’ятою ст. 194 КПК України.

Розмір застави визначити у сумі 55 230 (п’ятдесят п’ять тисяч двісті тридцять) грн, у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Державної казначейської служби України, м. Київ: р/р 37311047011792; МФО (код банку) 820172; ЄДРПОУ : 26288796; одержувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_2, у разі внесення застави, наступні обов’язки:

- здати на зберігання органу досудового розслідування паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в’їзду в Україну.

- прибувати за кожним викликом суду, прокурора та слідчого;

- утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим, прокурором чи судом.

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та роботи.

Термін обов’язків, покладених ухвалою слідчого судді, у разі внесення застави визначити в межах строку досудового розслідування, а саме до 29 грудня 2018 року включно.

У разі невиконання обов’язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний будучи належним чином повідомлений, не з’явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов’язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного суду протягом п’яти днів з дня проголошення ух вали.

Слідчий суддя Дружківського міського суду

Донецької області: ОСОБА_12