Ухвала суду № 77496449, 31.10.2018, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер судової справи: 225/4742/14-к

Номер провадження: 1-кп/225/426/2018

УХВАЛА

31 жовтня 2018 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Ткач Г.В.,

за участю

секретаря судового засідання – Пузиревської Ю.О.,

прокурора – Калашнікової Т.В.,

захисника – ОСОБА_1,

обвинуваченого – ОСОБА_2,

розглянув відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014050220001783 від 31.10.2014 за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, до затримання проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дзержинського міського суду Донецької області перебуває дійсне кримінальне провадження.

Прокурором в судовому засіданні заявлено клопотання про продовження обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строк дії якого спливає 08.11.2018 оскільки ризики, передбачені п.п.1,3,4,5 ст. 177 КПК України на теперішній час не зникли, а жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе їм запобігти.

Обвинувачений та його захисник не заперечували з приводу задоволення клопотання прокурора.

Суд, заслухав думку учасників судового провадження, зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України суд незалежно від наявності клопотань зобов’язаний розглянути питання доцільності тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Зазначений обов’язок, як періодичний судовий контроль за обмеженням чи позбавленням свободи та особистої недоторканності, що здійснюється у визначені законом часові інтервали, встановлено законом з метою захисту прав особи від свавільного обмеження.

Тримання під вартою відповідно до ст. 183 КПК України є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно з п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду. При цьому, відповідно практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).

Разом з цим, відповідно до практики ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Враховуючи вищенаведене, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям Європейського суду з прав людини, суд вважає виправданим тримання обвинуваченого під вартою.

ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину. Не роблячи передчасних висновків, щодо вини обвинуваченого, судом при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою в якості ризиків, зазначається, що, виходячи з характеру та обставин інкримінованого злочину, обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, впливати на свідків, істотно перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інший злочин.

Суд вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний відносно ОСОБА_2, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діянь, мотивів, та обставинам вчинення злочину, що інкримінується обвинуваченому та покаранню, що може бути призначене обвинуваченому в разі визнання його винуватим. Обвинувачений до засудження не працював, стійких соціальних зв’язків не має, раніше судимий.

За таких умов суспільний інтерес у завершенні неупередженого розгляду даного кримінального провадження слід визнати виключними обставинами, а встановлені судом ризики не можуть нівелюватися.

Враховуючи наявність та дійсність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі, не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Суд дійшов висновку про необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, що безпосередньо відповідає характеру суспільного інтересу та завданням кримінального провадження щодо захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. ст.ст. 176-178, 183, 184, 193, 194, 197, 199, 331, 395 КПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» строком на 60 днів, тобто до 29 грудня 2018 року включно.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору - до відому; направити начальнику Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань (№6)»– для виконання.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя: