Рішення № 77496147, 05.10.2018, Великоновосілківський районний суд Донецької області

Номер справи 220/680/17

Номер провадження № 2/220/9/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2018 року смт.Велика Новосілка Донецької області

Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

у складі головуючого судді Яненко Г.М.

при секретарі Черняєвій С.П.

за участі:

представника відповідача №1 ОСОБА_1

представника відповідача №3 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_5, від імені якого діє ОСОБА_6

до відповідачів:

№1 Держави Україна в особі Генеральної прокуратури України

№2 Державної казначейської служби України

№3 Державної фіскальної служби

про стягнення з Держави Україна справедливої сатисфакції в розмірі 183 825 366,00 грн., за рахунок коштів Державного бюджету України на відшкодування ОСОБА_5 матеріальної (втрати права власності) та моральної шкоди, завданої протиправними рішеннями, діями, бездіяльністю органів державної влади.

Суть справи:

ОСОБА_5, від імені якого діє ОСОБА_6 звернувся в Великоновосілківський районний суд Донецької області з позовом до Держави Україна в особі Генеральної прокуратури України, Державної казначейської служби України, Державної фіскальної служби про стягнення з Держави Україна справедливої сатисфакції в розмірі 183 825 366,00 грн., за рахунок коштів Державного бюджету України на відшкодування ОСОБА_5 матеріальної (втрати права власності) та моральної шкоди, завданої протиправними рішеннями, діями, бездіяльністю органів державної влади.

Вимоги позивача мотивовано тим, що на підставі довідки про відсутність заборгованості перед бюджетом по сплаті податків та зборів від 27 квітня 2012 року, підприємство, частка позивача в статутному капіталі якого становила 92 відсотки, без його згоди було припинено 04 травня 2012 року, а на неодноразові звернення до правоохоронних органів із заявами про захист його порушених прав, жодних заходів не було вжито, що призвело до втрати права власності на майно підприємства та значних збитків.

Крім іншого, позивачем заявлено про необхідність виклику та допиту в судовому засіданні свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ін.

Оскільки під час розгляду клопотання, представник позивача не пояснив суду доцільність їх допиту а також не зазначив обставини, що мають значення для справи можуть бути підтверджені поясненнями цих свідків, клопотання про забезпечення доказів у цій частині відхилено.

Суд також приймає до уваги й те, що перелічені особи неодноразово були допитані в межах кримінальних проваджень відкритих за заявою позивача, а їх зміст викладений у відповідних процесуальних документах, складених за результатами досудового розслідування.

У відзиві на позов та усних поясненнях представника, орган ДФС проти позову заперечив, посилаючись на те, що договори купівлі-продажу на відчуження майна товариства укладено до видачі довідки про відсутність заборгованості перед бюджетом, тому такий акт індивідуальної дії жодним чином не міг вплинути на втрату позивачем власності.

Крім того, вирішення питання відчуження майна та ліквідації суб'єкта господарювання не належить до компетенції податкової служби, сама по собі видача довідки про відсутність заборгованості перед бюджетом не є правочином, що створює чи припиняє юридичний факт відчуження майна та ліквідації підприємства, тому орган ДФС не може нести відповідальність.

Відповідач також звертає увагу суду й на ту обставину, що за змістом судового рішення окружного адміністративного суду, довідку про відсутність заборгованості визнано неправомірною через недотримання процедури її видачі без проведення перевірки, в той час як сам по собі факт існування заборгованості товариства перед бюджетом встановлений не був.

У запереченнях на позов прокурор звертає увагу суду на те, що за кожним зверненням ОСОБА_5 була проведена ретельна перевірка місцевою прокуратурою, вищестоящим органом та судом, за результатами цих перевірок були прийняті відповідні процесуальні рішення. Жодних порушень в діях правоохоронних органів встановлено не було. Від-так, за твердженням прокурора, підстав для задоволення позову у суду немає.

Розгляд справи, призначений вперше на 08 серпня 2017 року неодноразово відкладався.

В судове засідання 05 жовтня 2018 року позивач, його представник, участь яких не визнавалась обов'язковою, не з'явились. Про причини неявки суд не повідомили. Про відкладення розгляду справи не заявляли. При даних обставинах суд вважає можливим розглянути справу за наявними документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, судом встановлено:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 26.09.2011р. по справі №41/113, залишеним без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 18.10.2011 року, за ОСОБА_5 визнано право власності на частку в статутному капіталі ТОВ «КСП «Родіна» розміром 92%, що в грошовому еквіваленті складає 17020 грн., визнано недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, що оформлено протоколом №1 від 10.09.2008 року та рішення загальних зборів учасників ТОВ «КСП «Родіна», що оформлено протоколом №1 від 24.03.2009 року, а також зміни до установчих документів товариства в ЄДР, що відбулися 19.09.2008 року, 26.06.2009 року та 11.04.2011 року.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2016 року у справі №2а/0570/15053/2012, дії та рішення Державної податкової інспекції у Великоновосілківському районі Донецької області, оформлені довідкою від 27.04.2012 №56 за формою 22-ОПП про відсутність в ТОВ КСП «Родіна» заборгованості зі сплати податків та зборів визнано протиправними.

Судове рішення мотивовано тим, що довідку від 27 квітня 2012 року видано без дотримання процедури її видачі, зокрема до звернення заявника із таким клопотанням, викладеним в листі №14, отриманого податковим органом 28 квітня 2012 року, тобто на наступний день після її видачі та без проведення перевірки за період з 14 листопада 2011 року до дати звернення 28 квітня 2012 року неохоплений попередньою перевіркою, яка проводилась за період з 01.09.2011 по 14.11.2011 року, чим порушено чинний на той час Порядок обліку платників податків і зборів, затверджений Наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 979 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 за № 1439/18734 та Порядок взаємодії між структурними підрозділами органів державної податкової служби з питань обліку платників податків, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 28.02.2007 № 110.

Такі дії податкового органу, на думку позивача, сприяли припиненню державної реєстрації юридичної особи ТОВ КСП «Родіна» та відчуженню майна юридичної особи, що призвело до втрати позивачем права власності на нього та стало підставою для звернення до суду з вимогою про відновлення його порушених прав.

Судом також з'ясовано, що правомірність припинення державної реєстрації юридичної особи ТОВ КСП «Родіна» неодноразово було предметом судового розгляду, зокрема, у адміністративних справах №2а//0570/23694/2011 та № 2а/0570/8087/2012 рішення у яких набрали законної сили і є чинними.

Вказаними рішеннями, було встановлено ряд фактів, які в силу ст. 82 ЦПК України не доводяться знову, а саме:

Згідно постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.04.2012 по справі №2а/0570/20737/2011 апеляційну скаргу ОСОБА_17 в інтересах ОСОБА_11 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.03.2012 задоволено.

Постанову Донецького оружного адміністративного суду від 15.03.2012 по справі №2а/0570/20737/2011 скасовано та прийнято нову постанову, в якій позов ОСОБА_11 J1.B. до державного реєстратора Великоновосілківської районної державної адміністрації задоволено й визнано не чинними проведені державні реєстраційні зміни до установчих документів ТОВ «КСП «Родіна» № 1 238 105 0001 000021 від 01.12.2004р., № 1 238 105 0002 000021 від 07.12.2005р., № 1 238 105 0003 000021 від 16.03.2006р., згідно яких ОСОБА_5 включений до складу засновників ТОВ «КСП «Родіна», а зазначені реєстраційні дії були проведені незаконно та юридичної сили не мали, у зв'язку з чим ОСОБА_5 не набував за весь період існування ТОВ «КСП «Родіна» статус засновника товариства.

Крім того, 02.12.2008 року за заявою ОСОБА_5 до прокуратури Великоновосілківського району про незаконне виключення його зі складу учасників ТОВ «КСП «Родіна», незаконні дії державного реєстратора про реєстрацію окремих змін до установчих документів, приватного нотаріуса щодо нотаріального посвідчення нової редакції зазначених змін, - проведена перевірка та постановою слідчого Мар'їнської міжрайонної прокуратури від 28.02.2011 року відмовлено в порушенні кримінальної справи.

За результатами перевірки слідчим встановлено відсутність будь-яких документів, які б підтверджували укладання ОСОБА_5 угод про придбання часток у статутному фонді товариства у засновників за період 2003-2006 років; що загальними зборами товариства 25.12.2004 року прийняте рішення про включення до складу учасників товариства ОСОБА_11, ОСОБА_18; що бухгалтер товариства підтвердила відсутність внесків до статутного фонду товариства ОСОБА_5 за період 2000-2008 років, що колишні учасники товариства заперечували факт купівлі в них ОСОБА_5 належних їм часток в статутному фонді товариства. Також за результатами перевірки не встановлено будь-яких фактичних даних, які б підтверджували факт внесення ОСОБА_5 будь-якого належного йому майна в якості внеску до статутного фонду товариства або факт придбання такої частки у інших осіб.

Актами інвентаризації статутного фонду ТОВ «КСП «Родіна» від 01.01.2008 року, 1.01.2009 року підтверджується, що засновниками товариства на цей час були ОСОБА_11 та ОСОБА_18 з частками 96,8% та 3,2% відповідно, від 01.01.2010 року - з частками по 50% статутного фонду у кожного.

В той час як досудовим розслідуванням не встановлено будь-яких фактичних даних, які підтверджували факт внесення ОСОБА_5 будь-якого належного йому майна до статутного фонду ТОВ «КСП «Родіна», або факт придбання останнім такої частки в інших осіб. У свою чергу ОСОБА_5 стверджує, що придбав частку у статутному фонді ТОВ «КСП «Родіна» у ОСОБА_19, ОСОБА_20 та інших невизначених засновників товариства на підставі усних угод, однак цей факт останні не підтвердили, а відсутність будь-яких документів з цього приводу не дозволяє спростувати ці заперечення.

Відповідно, з урахуванням відсутності даних про внесення ОСОБА_5 майна до статутного фонду ТОВ «КСП «Родіна», не встановлені дані і про те, що відбулося заволодіння чи розтрата будь-яким чином таким майном, оскільки не встановлено індивідуально визначених речей, які наділені ознаками предмета злочину проти власності.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду Донецької області від

по справі №2а/0570/8087/2012 у задоволенні позову ОСОБА_5 до державного реєстратора Великоновосілківської районної державної адміністрації Донецької області про відміну державної реєстрації з приводу припинення юридичної особи ТОВ «КСП «Родіна» - відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду Донецької області від 24.10.2012 по справі №2а/0570/8087/2012 апеляційна скарга ОСОБА_21, що діє в інтересах ОСОБА_5 на постанову Донецького оружного суду від 07.08.2012 залишена без задоволення, а постанова суду від 07.08.2012 без змін.

Судом також задоволено клопотання позивача, витребувано та досліджено в судовому засіданні договори на підставі яких було відчужено майно ТОВ КСП «Родіна», а саме договори купівлi-продажу нерухомого майна від 13.10.2011 року, укладені між ТОВ "КСП "Родіна" та ФГ "Віват-Вікторія", які зареєстровано нотаріусом в реєстрі за № 737; № 739; № 741, договір купівлі-продажу рухомого майна від 17.10.2011 року, укладений між ТОВ "КСП "Родіна" та ФГ "Схід Л.B.", який зареєстровано нотаріусом в реєстрі за № 745, договори купівлі-продажу нерухомо майна від 25.11.2011 року укладені між ТОВ "КСП "Родіна" та ФГ "Віват-Вікторія", які зареєстровано нотаріусом в реєстрі за №1959, №1960 та №1961.

Відомостей про розірвання вказаних договорів, визнання їх недійсними в судовому порядку, позивачем не зазначено.

Документів, що підтверджують право власності ОСОБА_5 на майно ТОВ КСП «Родіна» до матеріалів справи не долучено.

Доказів участі держави Україна в особі її державних органів у відчуженні майна та ліквідації ТОВ КСП "Родіна", суду не надано.

Відповідно до змісту пункту 3 частини 1 статті 129 Конституції України, ст.ст.2, 12,13,43,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Поданими позивачем доказами, не доведено обґрунтованість заявлених вимог.

Так, стаття 19 Конституції України, покладає на органи державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб обов'язок діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 16 ЦК України встановлює право особи на звернення до суду з вимогою у т.ч. про відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно з приписами ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст. 1166 ЦК України).

В порядку ч.4 ст. 1166 ЦК України, шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Підставою для відповідальності за завдану моральну шкоду, відповідно до ст. 1167 ЦК України, є наявність її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, згідно з ч.2 ст. 1167 ЦК України, за умови:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 1173 ЦК України визначено, що відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно з ст.1 Закону України від 01.12.1994, № 266/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:

- незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;

- незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; н

- незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю"та іншими актами законодавства.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

В порядку ст.2 Закону України від 01.12.1994, № 266/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках:

1) постановлення виправдувального вироку суду;

1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;

3) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Право на відшкодування шкоди, завданої зазначеними у статті 1 цього Закону оперативно-розшуковими заходами, виникає у випадках, передбачених пунктом 1-1 частини першої цієї статті, або за умови, що протягом шести місяців після проведення таких заходів не було розпочате кримінальне провадження за результатами цих заходів.

У наведених в статті 1 цього Закону випадках, відповідно до ст. 3 Закону України від 01.12.1994, № 266/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", громадянинові відшкодовуються (повертаються) у т.ч. майно (гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;

3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;

4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги;

5) моральна шкода.

Приписами ст. 4 Закону України від 01.12.1994, № 266/94-ВР "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду"визначено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення.

Майно, зазначене в пункті 2 статті 3 цього Закону, повертається в натурі, а в разі неможливості повернення в натурі його вартість відшкодовується за рахунок тих підприємств, установ, організацій, яким воно передано безоплатно. Вартість жилих будинків, квартир, інших споруд відшкодовується лише у разі, якщо зазначене майно не збереглося в натурі і громадянин відмовився від надання йому рівноцінного жилого приміщення з безоплатною передачею у його власність або у разі згоди на це громадянина. Вартість втраченого житла відшкодовується виходячи з ринкових цін, що діють на момент звернення громадянина про відшкодування шкоди.

У разі ліквідації підприємств, установ, організацій, яким майно було передано безоплатно, або недостатності у них коштів для відшкодування шкоди вартість майна (частина вартості) відшкодовується за рахунок державного бюджету.

Вартість майна визначається за цінами, що діють на момент прийняття рішення про відшкодування шкоди. У разі пошкодження майна завдана шкода відшкодовується повністю.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відносини, які виникали у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, регулюються Конституцією України, Законом України №755 від 15.05.2003 року «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» та нормативно-правовими актами, прийнятими у відповідності до цього Закону (далі Закон №755).

Відповідно до ст.33 Закону №755, в редакції відповідного періоду, юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

На підставі ч.1 ст.36 Закону України №755, в редакції, що діяла у відповідний період, для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації голова ліквідаційної комісії, уповноважена ним особа або ліквідатор після закінчення процедури ліквідації, передбаченої законом, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами повинен подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстраторові такі документи:

заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи у зв'язку з ліквідацією;

довідку відповідного органу державної податкової служби про відсутність заборгованості із сплати податків, зборів;

довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових коштів до Пенсійного фонду України і фондів соціального страхування;

довідку архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню.

Згідно абз.4 ч.2 ст.36 Закону №755 у реєстраційній картці на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації голова ліквідаційної комісії, уповноважена ним особа або ліквідатор письмово зазначають та підтверджують своїм особистим підписом, що ними вчинено всі передбачені законодавством дії стосовно порядку припинення юридичної особи, включаючи завершення розрахунків з кредиторами (у тому числі із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування).

Як зазначалось вище, відчуження майна ТОВ КСП «Родіна» здійснювалось за цивільно-правовими договорами укладеними між господарюючими суб'єктами.

Держава Україна в особі будь-яких державних органів під час укладення договорів про відчуження майна, а також при прийнятті рішення про ліквідацію ТОВ КСП «Родіна» жодним чином участі не брала.

Самі ж договори були укладені а майно відчужене до видачі суб'єктом оскарження відповідної довідки.

Доказів звернення ОСОБА_5 про розірвання договорів, визнання їх недійсними та доказів звернення до ТОВ КСП «Родіна» з вимогою про виділення частки його майна, чи то відшкодування її вартості у встановленому законом порядку, позивачем не зазначено.

Суд також погоджується з доводами представника органу ДФС, згідно з якими, вирішення питання відчуження майна та ліквідації суб'єкта господарювання не належить до компетенції податкової служби, а сама по собі видача довідки про відсутність заборгованості перед бюджетом не є правочином, що створює чи припиняє юридичний факт відчуження майна та ліквідації підприємства, тому орган ДФС не може нести відповідальність у правовідносинах, учасником яких він не був.

Інших обставин, з якими закон пов'язує наявність підстав для відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, позивачем не зазначено.

Не зазначено позивачем і обставин що вказують на погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру через видачу суб'єктом оскарження довідки про відсутність у ТОВ КСП «Родіна» заборгованості по податках.

З врахуванням вищезазначеного, підстав для задоволення позову у суду немає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 81, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання: 31 жовтня 2018 року.

суддя Г.М.Яненко