Ухвала суду № 77496109, 25.10.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 149/1627/17

Провадження №11-кп/772/798/2018

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: Нешик Р. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі:

Головуючого – судді: Нешик Р.І.

суддів: Ващук В.П., Кривошеї А.І.

при секретарі: Олійник Т.П.

за участю прокурора: Кузьміна С.В.

обвинувачених: ОСОБА_2, ОСОБА_3

захисників: ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянула 25 жовтня 2018 року у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження №12016020330000929 за апеляційними скаргами адвоката ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 та самого обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 27 квітня 2018 року, яким

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше тричі судимого, останній раз 15.11.2012 Хмільницьким міськрайонним судом Вінницької області за ч.3 ст.185 КК України, на підставі ст.71 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнений 05.02.2015 по відбуттю строку покарання.

засуджено за ч.1 ст.115 КК України до 13 років позбавлення волі.

За ч.3 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі.

За ч.2 ст.187 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

За ч.2 ст.289 КК України до 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано ОСОБА_3 в строк покарання строк попереднього ув’язнення з 10.01.2017 до набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, в силу ст. 89 КК України, раніше не судимого;

засуджено за ч.3 ст.185 КК України до 4 років позбавлення волі.

За ч.2 ст.187 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_2 остаточне покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано ОСОБА_2 в строк покарання строк попереднього ув’язнення з 10.01.2017 до набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.

Вирішені питання із речовими доказами, судовими витратами та арештованим майном.

в с т а н о в и в :

Обвинувачені ОСОБА_3 і ОСОБА_2, згідно вироку суду визнані винними і засуджені за те, що вони в ніч на 11.12.2016 за попередньою змовою, із користі, з метою збагачення, усвідомлюючи умисний характер своїх дій, підійшли до під`їзду будинку №15 по вул. 1-го Травня в м. Хмільнику Вінницької області, де із приміщення для сушіння білизни, яка перебуває в користуванні ОСОБА_6, що розташована між першим та другим поверхами, шляхом демонтажу вікна дверей, проникли всередину приміщення, звідки викрали 2 велосипеда «Україна», вартістю 383,80грн та «Тотем», вартістю 1 478,50грн, після чого з місця скоєння злочину зникли, заподіявши потерпілому ОСОБА_6 матеріальної шкоди на загальну суму 1 862,30грн.

12.12.2016 о 9год 45хв ОСОБА_3, перебуваючи поблизу кафе «Стара Фортеця», що по вул. Шевченка в м. Хмільнику Вінницької області, зустрівся зі своїм знайомим ОСОБА_7 Під час розмови із яким у них виник конфлікт з приводу відмови ОСОБА_3 реалізовувати наркотичні засоби, які мав надавати ОСОБА_7 Під час цього у ОСОБА_3 виник умисел на вбивство ОСОБА_7 на ґрунті особистої неприязні.

Реалізуючи злочинний умисел на позбавлення життя, умисно, усвідомлюючи небезпечний характер своїх дій , бажаючи настання смерті потерпілого, утримуючи в руці молоток, який ОСОБА_3 приніс із собою завчасно на зустріч та яким вдарив ОСОБА_7 декілька разів в потиличну частину голови, від яких останній помер одразу на місці події.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №5 від 16.01.2017 у ОСОБА_7 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, які виникли від дії твердого тупого металевого предмету з округлою або овальною травмуючою поверхнею, діаметром біля 3-3,5см, належать до тяжких тілесних ушкоджень та стоять в причинному зв`язку зі смертю.

Після чого, продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_3 12.12.2016 о 09 годині 45 хвилин, з метою знищення слідів злочину та приховання тіла потерпілого, погрузив труп ОСОБА_7 в багажне відділення його автомобіля «ОСОБА_8 Сімбол», д.н.з. НОМЕР_1, вартістю 172 240грн, сів за кермо вказаного автомобіля потерпілого, поїхав на ньому до недіючого гранітного кар`єру, який розташований на території Голодьківської сільської ради, неподалік автодороги Літин-Любар-Хмільник-Бердичів, де зіштовхнув автомобіль із тілом ОСОБА_7 у воду, затопивши його.

16.01.2017 працівниками правоохоронних органів був віднайдений та піднятий із водойми зазначений автомобіль із трупом ОСОБА_7 із ознаками насильницької смерті.

Продовжуючи злочинну діяльність ОСОБА_3 та ОСОБА_2 13.12.2017 о 10.00год, діючи за попередньою змовою, із користі, з метою незаконного збагачення, з метою заволодіння чужим майном, маючи оригінал ключів, якими ОСОБА_3 заволодів під час умисного вбивства ОСОБА_7, розподіливши між собою ролі, підійшли до квартири, належної матері потерпілого, відкрили ключами двері квартири та проникли всередину.

ОСОБА_2, відповідно до попередньої домовленості, вів спостереження зовні з тим, щоб не повернулася ОСОБА_9 до квартири, а ОСОБА_3 шляхом віджиму міжкімнатних дверей проник до кімнати квартири, звідки викрав гроші у сумі 18 000грн, 70 доларів США, 50 євро, золоті та срібні вироби, чим заподіяли потерпілій матеріальних збитків на загальну суму 42 499,10грн.

Крім того, продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне збагачення за рахунок привласнення чужого майна, достовірно знаючи, що ОСОБА_10 має при собі значну суму коштів, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 близько 10-ти днів вивчали спосіб життя потерпілого та маршрут руху останнього.

Достовірно знаючи, що потерпілий буде рухатись по вул. Монастирській в м. Хмільнику, 10.01.2017 близько 07год 55хв обоє обвинувачені прийшли завчасно до домовленого місця, принісши із собою молоток та розділивши ролі, стали очікувати потерпілого. При цьому, ОСОБА_2 стояв на вул. Монастирській, чекав потерпілого, щоб дати сигнал ОСОБА_3 про появу ОСОБА_10, з тим, щоб ОСОБА_3 здійснив на потерпілого напад із застосуванням молотка.

Діючи відповідно до домовленості, помітивши обумовлений знак-помах руки ОСОБА_2, ОСОБА_3 зрозумів, що ОСОБА_10 наближається до нього, біля будинку №38 по вул. Монастирській в м. Хмільнику, дістав з рукава куртки молоток та дочекавшись, що потерпілий пройде повз нього, підбіг ззаду та здійснив напад з метою заволодіння його майном. Застосувавши силу, ОСОБА_3. наніс ОСОБА_10 один удар в потилицю молотком, заподіявши рану на голові, яка по ступеню тяжкості відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинила короткочасний розлад здоров`я, від чого потерпілий впав на землю та випустив пакет з рук, який підібрав ОСОБА_3 та зник із ним. В пакеті знаходились гроші в сумі 78 000грн, 2 674 долари США та картки поповнення рахунку оператора мобільного зв`язку «Київстар» і «Водафон», заподіявши ОСОБА_11 матеріальної шкоди на загальну суму 155 301,48грн.

ОСОБА_2 в цей час відволікав увагу потерпілого, щоб дати змогу ОСОБА_3 зникнути з місця скоєння злочину, а після цього разом втекли, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

В апеляційній скарзі адвоката ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 ставиться питання про скасування вироку суду і закриття провадження по справі за ч.2 ст.187 КК України по епізоду із потерпілим ОСОБА_12, посилаючись, що підзахисний не знав про існування молотка у обвинуваченого ОСОБА_3, а тому не має нести відповідальність за розбій, вчиненні за попередньою змовою.

В обґрунтування своїх доводів адвокат послалася на покази обвинуваченого ОСОБА_2 та свідчення його матері.

Адвокат ОСОБА_5 просив в своїй апеляційній скарзі перекваліфікувати дії обвинуваченого ОСОБА_3Д на ст.118 КК України, посилаючись, що останній за відсутності умислу на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_7, діяв при перевищенні меж необхідної оборони. Адвокат вказував на відсутність доказів вини обвинуваченого в умисному заподіянні смерті потерпілому, та що вирок ґрунтується на припущеннях.

Сам обвинувачений ОСОБА_3 просив пом`якшити йому покарання, зважити на випадковість заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_7, в чому зізнався та переживає за скоєне.

Заслухавши доповідь судді-доповідача; пояснення обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_5, які підтримали доводи поданих апеляційних скарг, захисника ОСОБА_4, яка просила задовільнити її апеляційні вимоги, а прохання обвинуваченого ОСОБА_2 зводилось до залишення без змін вироку суду; міркування прокурора щодо законності вироку суду; дослідивши доводи всіх апеляційних скарг та перевіривши матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку про залишення без змін вироку суду із наступних підстав.

Потерпілі на апеляційний розгляд не з`явилися, хоча належним чином були про нього повідомлені, просили розглядати апеляції без низ, що не перешкоджало його проведенню, та при вирішенні апеляційних скарг покладалися на рішення суду.

Відповідно до вимог ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

При вирішенні питання про наявність умислу у обвинуваченого ОСОБА_3 на позбавлення життя ОСОБА_7 суд, оцінивши всі зібрані по справі докази з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов вірного висновку, що обвинувачений діяв з метою заподіяння смерті потерпілому.

Оцінюючи суб`єктивну сторону скоєного, суд у вироку дійшов законного висновку, що з метою вбивства ОСОБА_7 ОСОБА_3 застосував молоток, яким наніс йому поранення в потилицю, в результаті чого заподіяв черепно-мозкову травму, яка позбавила його можливості діяти самостійно.

Тому, при кваліфікації скоєного суд виходив із роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 07.02.2003 «Про судову практику в справах проти життя та здоров`я особи», відповідно до яких, питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого. При цьому слід врахувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень, причину припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передували події, а також стосунки між ними. Визначальним є ставлення винного до наслідків своїх дій.

Зважаючи, що ОСОБА_3, наносячи удари молотком по голові потерпілого, повинен був усвідомлювати та усвідомлював наслідки своїх дій у виді заподіяння смерті та бажав таких наслідків для ОСОБА_7, його дії вірно розцінені як умисні, направлені на позбавлення життя потерпілого.

Кількість, характер і локалізація тілесних ушкоджень та знаряддя їх заподіяння свідчать, що ОСОБА_3 не міг діяти по необережності, як він про це стверджував.

Як було встановлено по справі не мало місця ніякого суспільно-небезпечного посягання чи створення реальної загрози заподіяння шкоди ОСОБА_3Д із боку потерпілого ОСОБА_7, що виключало підстави для захисту та, відповідно, немає ніяких підстав для кваліфікації скоєного обвинуваченим за ст.118 КК України.

Виходячи із висновків судово-медичної та медико-криміналістичної експертиз трупа потерпілого, останньому було спричинено молотком не менше трьох ударів. В результаті яких виникла черепно-мозкова травма, за наявності якої потерпілий міг прожити від декількох десятків секунд до декількох десятків хвилин.

З метою перевірки показів обвинуваченого в судовому засіданні був допитаний експерт ОСОБА_13, який виключив можливість заподіяння черепно-мозкової травми потерпілому куском бетону при тих поясненнях, на які посилався ОСОБА_3 у суді, що він лежав спиною на землі, а ОСОБА_7 сидів на ньому зверху і душив його.

Крім того, було встановлено, що відкрита черепно-мозкова травма була заподіяна тупим металевим предметом з обмеженою округлою або овальною травмуючою поверхнею.

Докази, які були здобуті на досудовому слідстві та на які суд посилався у вироку, безспірно підтвердили доведеність вини обвинувачених у скоєнні злочинів, за які вони засуджені. Суд вірно оцінив часткове визнання вини ОСОБА_3, як спробу уникнути справедливого покарання за скоєне ним.

Щодо доводів апеляції адвоката в інтересах ОСОБА_2, слід зазначити, що від заподіяного удару молотком залишився живим потерпілий ОСОБА_11, який пояснював, що обидва обвинувачені стояли на невеликій відстані, повз яких він проходив. Після отриманого удару в потилицю предметом по голові він впав на землю. А в цей час у нього вирвали пакет із грошима. Коли він піднявся та став доганяти нападника, до нього підійшов ОСОБА_2 та вони разом побігли за ОСОБА_3, а потім розбіглися.

Зазначене засвідчує, що обидва обвинувачені діяли узгоджено, із детальною підготовкою та обговоренням обставин скоєного, кожен виконував свою роль з метою доведення своїх намірів до кінця. Підбігши до потерпілого, ОСОБА_2 став відволікати увагу потерпілого та робив вигляд, що хоче допомогти , чим допоміг ОСОБА_3 втекти із місця скоєння злочину. Тому ОСОБА_2 достеменно знав яким предметом буде скоюватись розбійний напад.

Тому суд дав вірну оцінку показам обвинуваченого, визнавши часткове визнання вини способом його захисту та спробою уникнути справедливого покарання.

При апеляційному розгляді обвинувачений не став заперечувати свою провину та просив лише залишити без змін вирок суду відносно нього, обставини встановлені судом, не оскаржував, визнавав свою провину та просив вибачення за скоєне.

Тому нічим не підкріплені аргументи захисту щодо відсутності складу злочину у обвинуваченого ОСОБА_2 не беруться судом до уваги.

Непереконливими є доводи обвинуваченого ОСОБА_3 щодо суворості покарання. Так, відповідно до ст.65 КК України суд призначає покарання із врахуванням ступеню тяжкості скоєного, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Призначаючи покарання обом обвинуваченим місцевий суд з достатньою повнотою врахував всі обставини, які впливають на його призначення та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення покарання саме в такому виді і розмірі, який був визначений у вироку суду.

На переконання колегії суддів , таке покарання є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_3 не містить ніяких спростувань щодо незаконності наведених аргументів в обґрунтування призначення покарання, як і не наведено мотивів, за яких слід його пом`якшити.

За таких обставин не підлягає також до задоволення апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_14

Ніяких порушень норм КПК, які би давали підстави до скасування чи зміни вироку суду не встановлено.

Тому, на підставі викладеного, керуючись ст.404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги адвоката ОСОБА_5, в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 та самого обвинуваченого ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 27.04.2018 відносно обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного Кримінального Суду в складі Верховного Суду протягом 3-х місяців із дня її проголошення, а обвинуваченими в той же строк із дня отримання її копії.

Судді:

Р.І. ОСОБА_15 ОСОБА_16 Ващук

Згідно з оригіналом:

Суддя: