Рішення № 77495441, 30.10.2018, Літинський районний суд Вінницької області

Справа № 137/1500/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" жовтня 2018 р.

Літинський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Желіховського В.М.

секретаря судового засідання Голоти О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Літин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Літинецької сільської ради Літинського району Вінницької області про визначення додаткового строку для подання заяви прийняття спадщини, визнання права на земельну частку (пай) та визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим ІНФОРМАЦІЯ_5 померла її мати ОСОБА_3, яка до дня смерті проживала та була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, до складу якої входить нерухоме майно, зокрема: право на земельну частку (пай) розміром 2,31 в умовних кадастрових гектарах розташованої на території Літинецької сільської ради Літинського району Вінницької області. Позивач вказує, що спадщину після смерті матері прийняв брат позивача - ОСОБА_4, оскільки разом із нею проживав та був зареєстрований до дня смерті. Однак, своїх спадкових прав брат ОСОБА_4 за життя не встиг оформити оскільки ІНФОРМАЦІЯ_6 помер. Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, до складу якої входить нерухоме майно, а саме: житловий будинок, який розташований за адресою АДРЕСА_1.

З метою оформлення своїх спадкових прав ОСОБА_1 звернулася до Літинської Державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок та право на земельну частку (пай). Однак, позивачу відмовлено у оформленні права на спадщину після смерті ОСОБА_4 по причинах відсутності правовстановлюючих документів на нерухоме спадкове майно та позивачем пропущений строк для подання заяви про прийняття спадщини. Невчасне подання заяви про прийняття спадщини обгрунтовує перебування на лікуванні. Просить суд визначити їй додатковий строк достатній для подання заяви про прийняття спадщини; визнати за нею право власності на житловий будинок розташований за адресою АДРЕСА_1 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4, визнати за нею право на земельну частку (пай) після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 у порядку спадкування.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність. Позовні вимоги підтримує повністю і просить їх задовольнити. Розподіл судових витрат просить не вирішувати та залишити за позивачем.

Представник відповідача Літинецької сільської сільської ради Літинського району Вінницької області в судове засідання також не з'явився, надали суду листа про розгляд справи без представника сільської ради. Позов визнають.

Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з'явилися у судове засідання.

Відповідно до ст. 200 ч.3 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Як зазначено у ст. 206 ч. 4 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд дослідивши заяви сторін та матеріали справи приходить до наступних висновків.

На підтвердження позовних вимог позивачем надано свідоцтво про смерть (а.с. 10) зі змісту якого встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_5. Із копії свідоцтва про народження (а.с. 9) встановлено, що матір'ю ОСОБА_5 є ОСОБА_3. Із копії свідоцтва про укладення шлюбу (а.с.8) судом встановлено, що 27.02.1982 року позивачка одружилася і змінила прізвище з «ОСОБА_1» на «ОСОБА_1». Згідно копії сертифікату на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 (а.с. 11) ОСОБА_3 належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності СВАТ «Поділля» розміром 2.31 в умовних кадастрових гектарах. Із довідки Літинецької сільської ради за № 350 від 20.07.2018 року (а.с.12) судом встановлено, що за ОСОБА_3, яка проживала за адресою АДРЕСА_1, рахується земельна частка, (пай) під № 421, яка знаходиться на території Літинецької сільської ради. У відповідності до витягу Відділу у Літинському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, за № 361/0/198-18 від 20.08.2018 р. (а.с. 13), ОСОБА_3 отримала сертифікат на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 розмір 2,31 в умовних кадастрових гектарах, грошова оцінка земельної частки (паю) складає 59813 грн. З витягу за № 00020640932 від 26.07.2018 р. (а.с. 14) вбачається, що матір'ю ОСОБА_4 є ОСОБА_3. Із копії свідоцтва про смерть (а.с. 15) судом встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_6. Із довідки Літинецької сільської ради за № 418 від 15.08.2018 року (а.с.16) вбачається, що ОСОБА_3 дійсно була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 на день смерті, яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_5, разом з нею проживав її син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 Зі змісту довідки Літинецької сільської ради за № 353 від 25.07.2018 року (а.с.17) зазначається, що ОСОБА_4 дійсно був зареєстрований за вказаною адресою АДРЕСА_1, на день своєї смерті, яка наступила ІНФОРМАЦІЯ_6 Із копії технічного паспорту на житловий будинок з господарськими спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 (а.с.18-20) судом встановлено, що стоїть відмітка про відсутність правовстановлюючих документів. Згідно довідки Літинецької сільської ради за № 351 від 20.07.2018 року (а.с.21), будинок в АДРЕСА_1 належав ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 Із копії листа з Літинської державної нотаріальної контори за № 1437/02-14 від 03.09.2018 року (а.с. 22) судом встановлено, що ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на нерухоме майно а також остання пропустила необхідний строк для подання заяви про прийняття спадщини. У листі міститься інформація, що станом на 03.09.2018 р. спадкові справи на майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 та померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 не заведено. Відповідно до виписки з медичної картки з медичної картки (а.с. 23) ОСОБА_1 у період з 22.01.2017 р. по 25.02.2017 р. перебувала на лікуванні у КНП «Дунаєвський центр надання медико-санітарної допомоги».

Правовими положеннями, викладеними у п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», роз'яснюється, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Згідно роз'яснень Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі № 24-735/0/4-13 від 16.05.2013 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», при вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов'язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Стаття 1 Цивільного процесуального кодексу України закріплює, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. В силу ст. 17 Закону України «про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З рішення Європейського суду з прав людини по справі «Ілхан проти Туреччини» від 27.06. 2000 року вбачається, що при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Враховуючи ту обставину, що позивачем пропущено строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 за незалежних від неї обставин, суд має підстави для визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини відповідно до ст.1272 ч.3 ЦК України, де вказано, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Дослідивши матеріали справи, суд вважає необхідним визначити ОСОБА_1 додатковий строк достатній для подання заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до п. 3.2 розділу 3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року №127, не належать до самочинного будівництва: (для одноквартирних (садибних), дачних та садових будинків:) індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року.

Згідно ч. 3. ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мінюсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

З аналізу положень Конституції України та Цивільного кодексу України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 5 серпня 1992 року, при набутті права власності на такі об'єкти. (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, від 01.09.2011, № 40-12-2409 "Щодо прийняття в експлуатацію об'єктів, закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року"). Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації. (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекція України, від 30.07.2012, № 40-19-5376 "Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів").

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно п. 3.14 Наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", № 296/5 від 22.02.2012 р., прийняття і відмова від прийняття спадщини можуть мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитись. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ч. 1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Пунктом 23 Постанови пленуму Верховного суду України за №7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження. Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в зв'язку з відсутністю необхідних документів для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 в нотаріальному порядку позивач не може оформити спадщину, тому позов необхідно задовольнити та визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з погосподарськими спорудами, який розташований по АДРЕСА_1, оскільки судом встановлено, що вона є спадкоємицею за законом і має право на оформлення спадщини. Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в зв'язку з відсутністю необхідних документів для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_3 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 в нотаріальному порядку ОСОБА_1 не може оформити спадщину, тому позов необхідно задовольнити та визнати за нею право на земельну частку (пай), оскільки судом встановлено, що вона є спадкоємцем за законом і має право на оформлення спадщини.

Витрати зі сплати судового збору за клопотання позивача, наведеному у позовній заяві, слід залишити за останньою.

На підставі ст.ст. 328, 1218, 1222, 1225, 1261, 1268, 1272, 1297 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 12, 48, 76,81, 200, 206, 247, 259, 263-268 ЦПК України Постановою пленуму Верховного суду України за №7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, паспорт серії ІНФОРМАЦІЯ_7 виданий 11.04.2002 р., Дунаєвським РВ УМВС України в Хмельницькій області, додатковий строк достатній для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 терміном на два місяці після набрання рішенням законної сили.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, паспорт серії ІНФОРМАЦІЯ_7 виданий 11.04.2002 р., Дунаєвським РВ УМВС України в Хмельницькій області, право власності на житловий будинок, загальною площею 56,8 кв.м., житловою площею 35,9 кв.м., допоміжною площею 20,9 літ. «А», веранди «а», ганку, огорожі № 1, воріт з хвірткою № 2, які розташовані за адресою по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, паспорт серії ІНФОРМАЦІЯ_7 виданий 11.04.2002 р., Дунаєвським РВ УМВС України в Хмельницькій області, право на земельну частку розміром 2,31 в умовних кадастрових гектарах розташованої у с. Літинка Літинського району Вінницької області, що підтверджується сертифікатом серії НОМЕР_1 виданого Літинською районною державною адміністрацією 10.02.2000 року, після смерті її матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 в порядку спадкування.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : Желіховський В. М.