Ухвала суду № 77494913, 29.10.2018, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34

У Х В А Л А

29 жовтня 2018 року Справа № 926/2275/17

За первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛТС" м. Львів

до товариства з обмеженою відповідальністю "Соковий завод Сокирянський" с. Коболчин Сокирянського району Чернівецька області

про витребування майна зі зберігання

та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Соковий завод Сокирянський"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛТС"

про стягнення заборгованості 1937861,95 грн.

Cуддя М.І.Ніколаєв

представники:

від позивача за первісним позовом: не з’явився

від відповідача за первісним позовом: ОСОБА_1, довіреність від 28.08.2018 року

СУТЬ СПОРУ: рішенням Господарського суду Чернівецької області від 07.12.2017 року первісний позов задоволено, витребувано на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛТС" зі зберігання сік яблучний концентрований, освітлений, в кількості 113111 кг, загальною вартістю 2270024,33 грн. (без ПДВ), що переданий на зберігання товариству з обмеженою відповідальністю "Соковий завод Сокирянський" та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Соковий завод Сокирянський" 34050,37 грн. судового збору, зустрічний позов задоволено частково стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛТС" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Соковий завод Сокирянський" 480510,47 грн. основного боргу, 184077,66 грн. пені, 94968,74 грн. інфляційних втрат, 20947,17 грн. 3% річних та 11707,56 грн. судового збору. У задоволенні зустрічного позову в частині стягнення 410,40 грн. пені, 470,48 грн. 3 % річних та 1156947,30 грн. витрат на зберігання відмовлено.

Постановою Верховного суду від 04.07.2018 року та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2018 року рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.12.2017 року залишено без змін.

30.08.2018 року на виконання вищевказаного рішення видано накази.

16.10.2018 року позивач за первісним позовом звернувся до суду із заявою, в якій просить розстрочити на один рік виконання рішення суду від 07.12.2017 року в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛТС" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Соковий завод Сокирянський" 480510,47 грн. основного боргу, 184077,66 грн. пені, 94968,74 грн. інфляційних втрат, 20947,17 грн. 3% річних.

В обґрунтування поданої заяви товариство посилається на відсутність коштів на банківських рахунках, збитковість підприємства та скрутне фінансове становище, що має місце, зокрема, і через невиконання відповідачем за первісним позовом зобов’язання щодо повернення яблучного соку. Крім того, товариство зазначає про значний розмір поточної та довгострокової заборгованості, у т.ч. за кредитними договорами перед банківськими установами. Також, заявник просить врахувати його соціально-економічну значущість для села Михайлівка-Рубіжівка Києво-Святошинського району Киівської області, в якому знаходяться його виробничі потужності.

Ухвалою суду від 18.10.2018 року розгляд заяви про розстрочення виконання рішення суду призначено на 29 жовтня 2018 року.

Ухвалою суду від 26.10.2018 року судове засідання, призначене на 29.10.2018 року, вирішено провести в режимі відеоконференції, проведення якої доручено Господарському суду м. Києва.

29.10.2018 року від представника товариства з обмеженою відповідальністю "Соковий завод Сокирянський" на електронну адресу суду надійшов відзив на заяву про розстрочення виконання рішення, в якому товариство просить відмовити заявнику в задоволенні заяви з огляду на наступне.

Зокрема, представник товариства з обмеженою відповідальністю "Соковий завод Сокирянський" зазначив, що викладена у заяві про розстрочення виконання рішення суду інформація не відповідає дійсності, адже заявником не надано доказів відсутності коштів на банківських рахунках та приховано факти відкриття рахунків у ПАТ «ОСОБА_2 МКБ» і наявність транспортних засобів, на які може бути звернуто стягнення.

Враховуючи вищевикладене представник товариства з обмеженою відповідальністю "Соковий завод Сокирянський" просить визнати факт зловживання процесуальними правами, у зв’язку з чим застосувати до товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛТС" заходи процесуального примусу, що передбачені законодавством.

Разом з відзивом на заяву на електронну адресу суду від товариства з обмеженою відповідальністю "Соковий завод Сокирянський" надійшли фотокопії листів, платіжної вимоги, витягів з державних реєстрів (т.4, а.с. 198-203,205-210) які належним чином не завіренні, їх походження суду не зрозуміле, деякі матеріали неналежної якості та не можуть бути прочитані судом, у зв’язку з чим вищезазначені документи не беруться судом до уваги.

У судовому засіданні 29.10.2018 року, яке проводилось в режимі відеоконференції, представник товариства з обмеженою відповідальністю "Соковий завод Сокирянський" підтримав викладену у відзиві позицію, заперечив проти розстрочення виконання рішення суду, просив визнати факт зловживання товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕЛТС" своїми процесуальними правами та застосувати до нього передбачені законодавством заходи процесуального примусу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕЛТС" належним чином повідомлене про день та час судового засідання, проте явку свого представника в судове засідання не забезпечило, про причини неявки суд не повідомило.

З огляду на встановлений ч.2 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України десятиденний строк розгляду заяви про розстрочення виконання рішення суду суд дійшов висновку, що неявка представника заявника не перешкоджає вирішенню поданої заяви по суті.

Розглянувши у судовому засіданні заяву про розстрочення виконання рішення суду та відзив на неї судом встановлено, що 11.09.2018 року постановою приватного виконавця ОСОБА_3 Ігоровича ВП №57190725 відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Чернівецької області від 30.08.2018 року в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛТС" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Соковий завод Сокирянський" 480510,47 грн. основного боргу, 184077,66 грн. пені, 94968,74 грн. інфляційних втрат, 20947,17 грн. 3% річних та 11707,56 грн. судового збору.

11.09.2018 року приватним виконавцем ОСОБА_4 винесено постанову ВП № 57190725 про арешт майна боржника, згідно якої накладено арешт на все майно, що належить товариству з обмеженою відповідальністю "ВЕЛТС" у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження, а саме 872028,10 грн.

Крім того, 11.09.2018 року приватним виконавцем ОСОБА_4 винесено постанову ВП №57190725 про арешт коштів товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛТС", які містяться на рахунках у АТ «ПриватБанк», ПАТ «БАНК Український Капітал», ПАТ «АКБ Львів» та АТ «ТАСКОМБАНК» та всіх інших відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження - 872028,1 грн.

Постановою приватного виконавця ОСОБА_4 ВП №57190725 від 03.10.2018 року встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕЛТС" володіє на праві власності транспортними засобами у кількості 2-х автомобілів, місцезнаходження яких не відоме, у зв’язку з чим вони оголошенні у розшук.

Постановою приватного виконавця ОСОБА_4 ВП №57190725 від 18.10.2018 року встановлено, що згідно відповіді Державної фіскальної служби №1043585574 від 16.10.2018 року боржником (товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕЛТС") відкрито нові рахунки у ПАТ «ОСОБА_2 МКБ», у зв’язку з чим на грошові кошти, які містяться на цих рахунках, накладено арешт у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження у загальній сумі 400679,16 грн.

Також в даній постанові приватним виконавцем зазначено, що залишок заборгованості товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕЛТС" перед товариством з обмеженою відповідальністю "Соковий завод Сокирянський" станом на 18.10.2018 року становить 400679,16 грн.

Проте, доказів часткового погашення суми боргу суду не надано, в матеріалах справи вони відсутні.

Згідно статті 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Відповідно до ч. 3-5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Відповідно до ч. 1 ст.18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

З огляду на викладені норми вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили підлягає безумовному виконанню у визначеному законодавством порядку та строки, однак у виключних випадках суд, за наявності обґрунтованих обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання, може відстрочити таке виконання.

Конституційний Суд України у своєму рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу №5-рп/2013 Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Тобто, розстрочення виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком, а обґрунтування пов'язаних з цим обставин та подання доказів, які свідчать про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, покладається на зацікавлену особу.

Можливість розстрочення або відстрочення виконання рішення суду залежить виключно від винятковості обставин, які виникли у процесі виконання рішення суду.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

За змістом ст. ст. 73, 74 Господарського просувального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що відсутність/недостатність у боржника коштів на банківських рахунках, наявність великої заборгованості, у т.ч. за кредитними договорами, скрутне фінансове становище, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється на власний ризик, не свідчать про безумовну неможливість виконання рішення суду та не є винятковими у розумінні ст. 331 Господарського процесуального кодексу України обставинами, які перешкоджають виконанню рішення суду.

Надані заявником докази скрутного фінансового становища лише відображають поточну підприємницьку діяльність товариства та не свідчать про винятковість обставин, з якими закон пов'язує можливість розстрочення виконання судового рішення, а наведені боржником обставини щодо неможливості виконати рішення вказують лише на несприятливі наслідки виконання рішення суду для заявника на даний час.

Крім того, з копій наданих суду постанов приватного виконавця вбачається наявність у власності заявника транспортних засобів та відкриття нового банківського рахунку, що спростовує посилання заявника на відсутність у нього коштів та майна.

Оцінюючи ступінь вини заявника у виникненні спору суд враховує, що однією з причин його виникнення стала несплата товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕЛТС" вартості виконаних товариством з обмеженою відповідальністю "Соковий завод Сокирянський" робіт (послуг) по виготовленню яблучного соку.

Також заявником не надано суду жодних доказів на підтвердження своєї спроможності протягом визначеного ч.5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України річного строку, на який може бути розстрочено виконання рішення суду, здійснити оплату суми боргу по даній справі.

Відтак, оскільки заявником в порушення вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України належними та допустимими доказами не доведено існування обставин, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у даній справі, у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду слід відмовити.

В частині заяви про визнання факту зловживання товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕЛТС" своїми процесуальними правами і застосування заходів процесуального примусу суд зазначає наступне.

Статтею 131 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

Згідно зі ст. 132 Господарського процесуального кодексу України, заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) штраф.

Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов'язків, встановлених цим Кодексом.

Проаналізувавши вищевказані положення кодексу суд дійшов висновку, що застосування заходів процесуального примусу є правом суду, яке може бути реалізоване з метою спонукання до добросовісного виконання стороною своїх процесуальних обов'язків.

У свою чергу, судовим слуханням не встановлено, а з матеріалами поданої заяви про розстрочення виконання рішення суду не вбачається зловживання товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕЛТС" своїми процесуальними правами, у зв’язку з чим у задоволенні заяви про застосування заходів процесуального примусу слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 131, 132, 232-235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛТС" про розстрочення виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.12.2018 у справі № 926/2275/17 - відмовити.

2. У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Соковий завод Сокирянський" про визнання факту зловживання процесуальними правами та застосування заходів процесуального примусу – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 31.10.2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, протягом десяти днів з дня її проголошення, з урахуванням вимог ст. 256 Господарського процесуального кодексу України..

Суддя М.І.Ніколаєв