Рішення № 77494684, 18.10.2018, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/1776/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області, м. Харків в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків, Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Малороганська сільська рада, с. Мала Рогань. до Фізичної особи-підприємця Злобіної Любові Іванівни, с. Мала Рогань про стягнення коштів в розмірі 61526,11 грн за участю представників сторін:

прокурор - Чирик В.П., службове посв. № 036688 від 11.12.2015;

позивача - Алексенко А.А., дов. № 32-20-0.14,1-87/62-18 від 22.08.2018;

відповідача - Білоконь О.Ю., дов. № 1492 від 13.07.2018;

третьої особи - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області, м. Харків, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Злобіної Любові Іванівни, с. Мала Рогань, про стягнення на користь держави шкоди у розмірі 61526,11 грн., завданої внаслідок самовільного використання на території Малороганської сільської ради земельної ділянки площею 42,6752 га. Прокурор просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 02.07.2018 відкрито провадження у справі. Призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 24.07.2018 об 11:00 год. Залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Малороганську сільську раду, с. Мала Рогань.

10.07.2018 позивачем до господарського суду надані письмові пояснення (вх. № 19949), в яких позивач зазначив про правомірність позовних вимог прокурора, що є підставою для задоволення позовних вимог.

18.07.2018 відповідачем, через канцелярію суду, надано відзив на позов (вх. № 20826), в якому відповідач проти позову заперечував, зазначив, що прокурором та позивачем не надано доказів наявності вини відповідача, збитків та причинно-наслідкового зв'язку між не отриманими доходами від оренди та діями відповідача, необхідними для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди (збитків). Також зазначив про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в даному судовому процесі.

25.07.2018 прокурором через канцелярію суду надано відповідь на відзив (вх. № 21502), в якій прокурор зазначив, що Законом чітко передбачено момент, з якого у особи виникає право на фактичне використання землі державної власності. Посилання відповідача на труднощі в оформленні землі є безпідставними та юридично неспроможними. Таким чином, наявні законні підстави для стягнення із ФО-П Злобіної Л.І. шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки державної власності.

Ухвалою господарського суду від 27.08.2018 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 02 жовтня 2018 року.

Ухвалою господарського суду від 19.09.2018 закрито підготовче провадження та призначити справу № 922/1776/18 до судового розгляду по суті на 24.09.2018 о 10:45 год.

Протокольною ухвалою від 24.09.2018 у судовому засіданні оголошено перерву, в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України, до 18.10.2018 о 12:00 год.

У судовому засіданні 18.10.2018 прокурор та представник позивача позов підтримали, наполягали на його задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.10.2018 проти позову заперечував.

Представник третьої особи у судове засідання 18.10.2018 не з'явився, про причину неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 18.10.2018 відповідно до ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Спеціалістами Відділу контролю за використанням та охороною земель у Дергачівському, Зміївському, Харківському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Харківській області було здійснено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельних ділянок, які розташовані на території Малороганської сільської сади Харківського району Харківської області, за результатами якої було встановлено факт самовільного використання ФОП Злобіною Л.І. несформованої земельної ділянки загальною площею 42,6752 га, без належних встановлюючих документів, про що складено відповідний акт від 18.01.2018 та складено протокол про адміністративне правопорушення від 18.01.2018 за № 649-ДК/0314П/07/01/-17.

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення Злобіну Л.І. притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 КУпАП, винесено постанову про накладення на неї адміністративного стягнення від 14.02.2018 за № 649-ДК/233По/08/01/-18, здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, а також приписано припинити порушення вимог земельного законодавства України в частині використання несформованої земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 42,6752 га, державної форми власності, яка знаходиться на території Малороганської селищної ради.

Спеціалістами відділу контролю за використанням та охороною земель у Дергачівському, Зміївському, Харківському районах Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Харківській області здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття ФОП Злобіною Л.І. земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності площею 42,6752 га у розмірі 61526,11 грн.

Оскільки до теперішнього часу ФОП Злобіна Л.І. добровільно не відшкодувала шкоду, завдану внаслідок самовільного зайняття вказаної вище земельної ділянки, прокурор звернувся до господарського суду Харківської області з відповідним позовом, в якому, з посиланням на приписи ст. ст. 122, 152, 157, 211 ЗК України та ст. ст. 167, 170, 1166 ЦК України, зазначив про наявність підстав для стягнення з ФОП Злобіної Л.І. шкоди, завданої внаслідок самовільного використання земельної ділянки, в розмірі 61526,11 грн., у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно положень ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Частиною 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Враховуючи викладене, розглянувши доводи прокурора щодо наявності порушення інтересів територіальної громади і держави та необхідність їх захисту, суд визнає належними визначені підстави для звернення до суду в інтересах вказаного в позовній заяві органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Тому, суд не вбачає обґрунтованими заперечення ФОП Злобіної Л.І. щодо відсутності підстав для звернення прокурора до суду з даним позовом.

Як встановлено ст. 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно ст.ст. 122, 123, 124, 125, 126 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Аналогічна норма закріплена у ст. 16 Закону України «Про оренду землі».

Як встановлено судом, 19.10.2005 за № 850 Харківською райдержадміністрацією було винесено розпорядження "Про надання згоди СПД-ФО Злобіній Л.І. на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок орієнтованою площею 54,0 га за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населеного пункту на території Малороганської сільської ради, для вирощування сільськогосподарських культур.

На підставі розпорядження Харківської райдержадміністрації від 19.10.2005 року за № 850, ПП "Землестройпроект" розробило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка розташована на території Малороганської сільської ради Харківського району Харківської області. Відведення земельної ділянки погоджено відділом містобудування і архітектури, відділом земельних ресурсів, органом охорони культурної спадщини. Згідно із витягом з державного земельного кадастру, земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер.

Як зазначив представник відповідача, ФОП Злобіна Л.І. не мала можливості укласти договір оренди, оскільки перед підписанням договору з'ясувалось, що частина земельної ділянки, що виділена ФОП Злобіній Л.І. входить до складу 54 га, було передано у приватну власність, а отже були об'єктивні причину, що унеможливлювали укладення відповідного договору оренди. В обґрунтування чого посилається на рішення Харківського районного суду Харківської області від 22.09.2016 за позовом ФОП Злобіної Л.І. про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування та державних актів про право власності, яким позов Злобіної Л.І. задоволено та визнано незаконними та скасовано рішення Малороганської селищної ради Харківського району Харківської області 6 сесії 23 скликання від 15.06.1999, 14 сесії 23 скликання від 09.01.2001, 12 сесії 23 скликання від 12.07.2000 про виділення земельних ділянок для будівництва житлових будинків, господарчих будівель і споруд в с. Мала Рогань.

А отже, відповідач зазначає, що прокурором та позивачем не надано доказів наявності вини відповідача, збитків та причинно-наслідкового зв'язку між не отриманими доходами від оренди та діями відповідача, необхідними для застосування такої міри відповідальності , як стягнення шкоди (збитків).

Суд зазначає, що в силу вимог ст. ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, у відповідача відсутні законні підстави для використання спірної земельної ділянки державної власності. Дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та виготовлення відповідної землевпорядної документації, яка до цього часу є незатвердженою, не може заміняти особою отримання належного рішення суб'єкта владних повноважень та оформлення права оренди землі у відповідності до вимог ст. ст. 116, 123-126 ЗК України.

Зі змісту відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач жодним чином не спростовує факт використання (з кінця 2015 року) спірної земельної ділянки без відповідного рішення органу виконавчої влади про надання земельної ділянки у користування (ч. 10 ст. 123 ЗК України) та за відсутності укладеного правочину.

Законом чітко передбачено момент, з якого у особи виникає право на фактичне використання землі державної власності, а, отже посилання відповідача на труднощі в оформленні землі - є безпідставними.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з угод або в наслідок заподіяння шкоди.

Приписами ст.16 ЦК України встановлено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків (шкоди).

Згідно зі ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка її завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням земельного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Стаття 1166 ЦК України містить правило про загальний (генеральний) делікт, відповідно до якого будь-яка шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, повинна бути відшкодована особою, яка її завдала, в повному обсязі. Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). У науці цивільного права акт завдання шкоди прийнято поділяти на такі складові елементи: а) протиправна поведінка особи; б) настання шкоди; в) причинний зв'язок між двома першими елементами; в) вина завдавача шкоди.

При цьому, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність всіх складових правопорушення.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода це не тільки обов'язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, завдана шкода відшкодовується у повному обсязі. Мова йде про реальну шкоду та упущену вигоду.

Виходячи з загальних принципів цивільного права для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди, потрібна наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Тобто відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами ЦК відповідальність настає незалежно від вини.

Тобто, для застосування такої міри відповідальності як стягнення шкоди, прокурор та/або позивач повинні довести наявність шкоди (її розмір), протиправність дій відповідача, та причинний зв'язок між шкодою позивача та протиправними діями відповідача.

При цьому, вимоги позивача - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області ґрунтуються на протиправній поведінці ФОП Злобіної Л.І., яка полягає у самовільному користуванні земельною ділянкою без достатніх на це правових підстав.

Статтею 211 ЗК України передбачено, що за самовільне зайняття земельної ділянки громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.

Відповідно до пунктів 12 і 16 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" №7 від 16.04.2004 у випадках самовільного зайняття земельних ділянок шкода (збитки) відшкодовуються відповідно до статей 22, 1166, 1192 ЦК України, статей 156, 211, 212 ЗК України у повному обсязі особами, що її заподіяли.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Порядок передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, передбачений статтею 124 цього ж Кодексу.

За приписами частини першої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Нормами статей 152, 156 ЗК України закріплено, що: власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" унормовано, що самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними

Так, згідно ст. 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення; викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов'язаних з порушенням земельного законодавства України; передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення; проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України; звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки виявлено перевіркою вимог дотримання земельного законодавства, проведеною Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, за результатами чого встановлено, що ФОП Злобіна Л.І. використовує земельні ділянки, які знаходяться на території Малороганської селищної ради Харківського району Харківської області за межами населеного пункту, між земельними ділянками з кадастровими номерами 6325182500:04:005:0152 та 6325182500:04:003:0033, площею 42,6752 га, за відсутності правовстановлюючих документів.

А також, актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки №649ДК/648/АП/09/01/-18 від 18.01.2018, складеним головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Дергачівському, Зміївському, Харківському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель - державним інспектором у сфері державного контролю виконанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Дяченком М.М. та головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Дергачівському, Зміївському, Харківському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель - державним інспектором у сфері державного контролю виконанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Беденком П.Є..

Також приписом №649-ДК/233Пр/03/01/-18 від 14.02.2018, протоколом про адміністративне правопорушення від 18.01.2018 та постановою про накладення адміністративного стягнення № 649-ДК/233По/08/01-18 від 14.02.2018, які не оскаржені у визначеному законом порядку.

Частиною 2 ст. 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Порядок визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок визначений постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття та знесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу" № 963 від 25.07.2007 (далі - Методика).

Так, розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, визначається для всіх категорій земель та для земель житлової та громадської забудови за встановленими формулами, закріпленими у п.4 Методики. При цьому, складові формул для визначення розміру шкоди для земель житлової та громадської забудови та інших категорій земель є різними в залежності від категорії земель за цільовим призначенням.

Відповідно до п. 4 Методики розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земель для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови), визначається за такою формулою:

Шс = Пс x Нп x Кф x Кі , де

Шс - розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, гривень;

Пс - площа самовільно зайнятої земельної ділянки, гектарів;

Пп - середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, визначений у додатку 1, з урахуванням переліків, наведених у додатках 2 і 3;

Кф - коефіцієнт функціонального використання земель, визначений у додатку 4;

Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 та наступні роки, що визначається відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 № 738.

Позивач, в обґрунтування розміру шкоди, посилається на розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, виконаний спеціалістами відділу контролю за використанням та охороною земель у Дергачівському, Зміївському, Харківському районах Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття ФОП Злобіна Л.І. земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності площею 42,6752 га склав 61526,11 грн.

Як зазначив представник позивача в наданих до господарського суду поясненнях (вх. № 27255) шкода, нарахована згідно з розрахунком шкоди, що складений державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Беденком П.Є., у розмірі 61526,11 грн. станом на 17.09.2018 відповідачем не сплачена.

Відомості щодо оскарження в судовому порядку постанови про накладення адміністративного стягнення, розрахунку розмірів шкоди, інших рішень, дій посадових осіб Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, які стосуються адміністративного правопорушення відповідача та предмету даного спору у Головному управлінні відсутні.

У пункті 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деяк питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" №6 від 17.05.2011 роз'яснено, що згідно з пунктом 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 за №110 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 №963" підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме: - акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства; - протокол про адміністративне правопорушення; - припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства); - акт обстеження земельної ділянки. Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі або територіальній громаді внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є зазначені документи в їх сукупності, оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.

Згідно статті 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент: Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обгрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 11 ГПК України, суд, застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав та основоположних свобод 1959 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Відтак, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги зміст положень ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", а також те що матеріалами справи підтверджується, як наявність в діях відповідача по самовільному зайняттю земельних ділянках повного складу цивільного правопорушення, так і розмір заявлених до стягнення збитків, позовні вимоги слід визнати законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 02 липня 2018 року у справі № 909/42/17.

Відповідно до вимог ст.129 ГПК України судові витрати у справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 53, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 177, 183, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 256 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Злобіної Любові Іванівни (відомості про дату та місце народження відсутні, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) шкоду, завдану внаслідок самовільного використання на території Малороганської сільської ради земельної ділянки площею 42,675 га, у розмірі 61526,11 грн. на користь держави, які перерахувати на р/р 31114168700429, одержувач коштів УДКСУ у Харківському районі Харківської області, код ЄДРПОУ 37999633, МФО 851011, код бюджетної класифікації 24062200, символ звітності 168.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Злобіної Любові Іванівни (відомості про дату та місце народження відсутні, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь прокуратури Харківської області (код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України, м. Київ, код 820172, рахунок 35212041007171, код класифікації видатків бюджету 2800) 1762 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Прокурор - Харківська місцева прокуратура №6 (61098, м. Харків, Григорівське шосе, 52);

Позивач - Головне управління Держгеокадастру в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 1 під., код ЄДРПОУ 39792822);

Відповідач - Фізична особа-підприємець Злобіна Любов Іванівна (відомості про дату та місце народження відсутні, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1);

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Малороганська сільська рада (62485 , с. Мала Рогань, вул. Покровська, 10, код ЄДРПОК 23005709).

Повний текст рішення складено 29.10.2018.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/1776/18