Ухвала суду № 77494574, 30.10.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

30.10.2018 р. Справа № 914/1780/18

Господарський суд Львівської області у складі

Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участю секретаря судового засідання Кіри О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група «Інтерпап», Полтавська область, м.Полтава;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем’єр груп», Львівська область, м.Львів;

про: стягнення заборгованості;

ціна позову: 140719,03грн.

Представники:

Позивача: не з'явився;

Відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

26.09.2018р. на розгляд до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група «Інтерпап» від 10.09.2018р. №37 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем’єр груп» про стягнення заборгованості; ціна позову: 140719,03грн.

Підставами позовних вимог Позивач зазначає нездійснення Відповідачем повної і своєчасної оплати поставленого за Договором купівлі-продажу від 01.12.2017р. №ТГ-1021/Л товару.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.10.2018р. суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; призначити судове засідання з розгляду справи по суті на 30.10.2018р.

Відповідно до ч.3 ст.222 ГПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

В порядку ст.205 ГПК України клопотання від Учасників справи про роз’яснення прав та обов’язків до суду не надходили. Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача в судове засідання не з’явився, причин неявки суду не повідомив, явка визнавалась обов’язковою, вимог ухвали суду у справі належним чином не виконав.

16.10.2018р. Позивачем подано заяву від 09.10.2018р. №44 (вх.№2705/18) про відмову від позову, у якій з підстав мирного врегулювання спору між Сторонами відмовляється від позову та просить суд закрити провадження у справі у зв’язку із відмовою Позивача від позову. Також, Позивач у вказаній заяві зазначає про те, що наслідки відмови від позовних вимог йому відомі та зрозумілі.

Представник Відповідача в судове засідання засідання не з’явився, причин неявки суду не повідомив, явка визнавалась обов’язковою, вимог ухвали суду у справі належним чином не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

Позиція Позивача:

Позивач у поданій 16.10.2018р. заяві від 09.10.2018р. вих №44 (вх. №2705/18) відмовляється від позову, просить суд прийняти відмову Позивача від позовних вимог та закрити провадження у справі у зв'язку з мирним врегулювання спору між сторонами. Також, Позивачем зазначається, що наслідки відмови від позовних вимог йому відомі та зрозумілі.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.9 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання Відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, надання Відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представників Учасників справи за наявними у справі матеріалами.

За результатами дослідження наявних в матеріалах справи доказів суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю з огляду на наступне.

01.12.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгова група «Інтерпап» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прем’єр груп» укладено Договір купівлі-продажу товару №ТГ-1021/Л згідно з умовами якого:

- Позивач (Продавець) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність Відповідачу (Покупцеві), а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити паперову продукцію (надалі іменується «Товар»), що перерахована в рахунках-фактурах або специфікаціях, які складаються на кожну окрему партію товару та є невід'ємними частинами цього Договору (пункту 1.1. Договору);

- ціна на Товар є договірною; кількість та ціна кожної окремої партії Товару, згідно письмової або усної заявки Покупця , вказані у рахунку-фактурі або специфікації, які є невід'ємними частинами цього Договору; підтвердження узгодження сторонами заявки Покупця є підписання Сторонами рахунка-фактури або специфікації; у разі поставки товару на умовах передоплати підтвердженням узгодження Сторонами заявки Покупця є сплата Покупцем рахунку-фактури; ціна на товар залежить від курсу національної валюти (гривні) до євро (EUR) за даними Національного банку України (пункт 2.1. Договору);

- Продавець поставляє товар згідно з правилами ІНКОТЕРМС 201; умовами поставки кожної партії товару вказується в рахунку-фактурі або специфікації (пункт 3.1. Договору);

- право власності на товар переходить від Продавця до Покупця у момент фактичної передачі товару відповідно до умов поставки (пункт 3.2. Договору);

- днем оплати товару вважається день фактичного зарахування коштів на поточний рахунок Продавця (пункт 4.4. Договору);

- у разі прострочення оплати поставленого товару, Покупець сплачує проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 50 (п'ятдесят) % річних від суми заборгованості (пункт 4.5. Договору);

- у разі порушення строків оплати товару Покупець виплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період несплати, від суми заборгованості за кожний день такого прострочення; пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов'язання, включаючи день оплати товару; за прострочення оплати понад десять днів додатково стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків від вартості неоплаченого товару (пункт 9.2. Договору).

Судом встановлено, що факт одержання товару підтверджується видатковими накладним належним чином оформленими і підписаними уповноваженими представниками сторін, а саме:

- видаткова накладна від 13.06.2018р. №1284/2;

- видаткова накладна від 26.06.2018р. №1356/2;

- видаткова накладна від 27.06.2018р. №1370/2;

- видаткова накладна від 03.07.2018р. №1384/2;

- видаткова накладна від 03.07.2018р. №1387/2;

- видаткова накладна від 09.07.2018р. №1435/2;

- видаткова накладна від 18.07.2018р. №1507/2;

- видаткова накладна від 18.07.2018р. №1509/2;

Судом також встановлено, що Відповідачем не виконано взятих на себе за Договором купівлі-продажу від 01.12.2017р. №ТГ-1021/Л договірних зобов’язань в частині повної і своєчасної оплати поставленого товару, що підтверджується випискою АТ «Прокредит банк» від 23.08.2018р. №26007520387886.

16.10.2018р. Позивачем подано до суду заяву від 09.10.2018р. вих. №44 (вх.№2705/18) про відмову від позову, у якій відмовляється від позову та просить суд закрити провадження у справі у зв’язку із відмовою Позивача від позову з підстав того, що сторони досягли мирного врегулювання спору. Також, Позивачем зазначається, що наслідки відмови від позовних вимог йому відомі та зрозумілі.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи – підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами ч.1 ст.46 ГПК України передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Відповідно до п.1 ч.2 вказаної статті крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно ч.1 ст.191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Приписами п.4 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Окрім того, суд роз’яснює Сторонам, що, згідно ч.3. ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

В матеріалах справи відсутні та сторонами не подані належні, достатні та допустимі докази того, що відмова Позивача від позову порушує права та охоронювані законом інтереси третіх осіб, в тому числі держави, а відтак, відмову Позивача від позову слід прийняти, а провадження у справі закрити на підставі п.4 ч.1 ст.231 ГПК України у зв’язку із відмовою позивача від позову.

Щодо судових витрат суд зазначає.

Нормою ч.4 ст.231 ГПК України визначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір».

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, – у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Нормою статті 7 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2018 рік» установлено у 2018 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1762 гривень.

Як доказ сплати судових витрат Позивач подав Платіжне доручення від 10.09.2018р. №1687 на суму 2110,79грн. про сплату судового збору за подання позовної заяви до господарського суду.

Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач очікує понести у зв’язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 2110,79грн. у вигляді сплаченого за подання до господарського суду позовної заяви судового збору.

Також Позивач просить суд стягнути з Відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000грн.. В підтвердження понесених витрат надає суду Договір від 07.09.2018р. №20 про надання правової допомоги. В підтвердження здійснення оплати за надання професійної правничої допомоги Позивач надає суду Платіжне доручення від 10.09.2018р. №1686 за надання правової допомоги зі складання та подання позову до ТОВ «Прем’єр Груп» у розмірі 10000грн.

Стосовно витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.130 ГПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред’явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. Відтак, в суду відсутні правові підстави до розподілу між Сторонами витрат на професійну правничу допомогу.

Належних, достатніх та допустимих доказів в підтвердження факту здійснення інших судових витрат Позивачем суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Відповідач наданих чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористався.

Згідно ч.1 ст.130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Згідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відповідно до ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З підстав наведеного, суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі, а саме сплачений Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір в сумі 2110,79грн. може бути повернений за клопотанням Позивача у розмірі 50% від суми сплаченого судового збору, а саме у розмірі 1055,40грн. з Державного Бюджету України у зв'язку із закриттям провадження у справі.

Проте, відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила.

З підстав відсутності клопотання Позивача про повернення 50% відсотків від сплаченого за подання позовної заяви до суду судового збору у зв’язку із закриттям провадження у справі суд зазначає про відсутність правових підстав для такого повернення. Проте, вказане не позбавляє Позивача права на звернення до суду із відповідним клопотанням в майбутньому.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 41, 42, 43, 45, 46, 120, 121, 183, 191, 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 1, 11, 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.ст.4, 7 Закону України «Про судовий збір», суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група «Інтерпап» від позову.

2. Закрити провадження у справі.

3. Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 ГПК України.

4. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст ухвали складено 31.10.2018р.

Головуючий суддя Фартушок Т. Б.