Рішення № 77494273, 23.10.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.10.2018Справа № 910/9070/18

За позовом: KALCEKS,AS ( АТ"Калцекс")

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Укрфармгруп"

про: визнання правочину недійсним

Суддя:Шкурдова Л.М.

Секретар с/з Масна А.А.

Представники сторін:

від позивача - Коптілін С.Ю., за дог. про над. прав. доп., Кириченко І.А., за дов.

від відповідача - Гафтонюк Є.В. за дог. про над.прав. допомоги

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Калцекс» KALCEKS, АS (Akciju sabiedriba «KALCEKS») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Укрфармгруп» про визнання недійсним Контракту №01 (з Додатковими угодами №1 від 21.12.2015 року, №2 від 14.07.2016 року, №3 від 27.01.2017 року та №4 від 30.10.2017 року), укладений 21.12.2015 року між АТ «Калцекс» та ТОВ «Укрфармгруп» у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за Контрактом, несправедливості умов оспорюваного Контракту та Додаткової угоди №1 від 21.12.2015 року до Контракту, відображених в п 1.

Ухвалою суду від 17.07.2018 відкрито провадження у справі №910/9070/18, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.08.2018.

Відповідач проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на позов.

В судовому засіданні 21.08.2018р. оголошено перерву в підготовчому засіданні до 18.09.2018р.

17.09.2018 через канцелярію суду позивачем подано заяву про зміну підстав позову. В якій зазначені у первісно поданому позові підстави для визнання контракту недійсним, позивач змінив на підстави, встановлені у ч.1. ст. 229 Цивільного кодексу України, та просив суд визнати недійсним Контракт № 01 (разом із Додатковими угодами №1 від 21.12.2015 року, № 2 від 14.07.2016 року, №3 від 27.01.2017 року та №4 від 30.10.2017 року, які є його невід'ємною частиною), укладений 21.12.2015 року між Акціонерним товариством «Калцекс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Укрфармгруп» у зв'язку з укладенням його зі сторони позивача під впливом помилки.

Відповідно до ч.3 ст. 46 ГПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Враховуючи те, що заява про зміну підстав позову подана до закінчення підготовчого засідання у цій справі, заява прийнята судом та в судовому засіданні 18.09.2018р. оголошено перерву для надання можливості відповідачу надати відзив на позов з урахуванням заяви про зміну підстав позову до 09.10.2018р.

В судовому засіданні 16.10.2018р. закрито підготовче засідання, призначено розгляд справи по суті.

У судовому засіданні 23.10.2018 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.12.2015 року між АТ «Калцекс» та ТОВ «Укрфармгруп» укладено Контракт №01, відповідно до якого АТ «Калцекс» (продавець, виробник) продає, а ТОВ «Укрфармгруп» (Дистриб'ютор, Покупець) купує товари - продукцію різного виду та асортименту, яка вироблена АТ «Калцекс» під будь-якою торгівельною маркою впродовж строку дії контракту - на умовах, передбачених контрактом, а також у специфікаціях та додаткових угодах до контракту, які є його невід'ємними частинами (пункти 2.1, 2.2 контракту).

Відповідно до предмету та умов контракту №01 від 21 грудня 2015 року, ТОВ «Укрфармгруп» має право оптового продажу на території України продукції різного виду й асортиментів, випущеної (зробленої) АТ «КАЛЦЕКС» під будь-якою торговельною маркою протягом терміну дії даного контракту.

Згідно з п.1 додаткової угоди №1 до Контракту №01 від 21 грудня 2015 року, укладеною 21.12.2015p., продавець надає покупцеві ексклюзивне право продажу товару на території України.

Відповідно до п.п.1.3, 2.3. контракту, товари купуються покупцем з метою оптової та (або) роздрібної торгівлі на території України.

Разом з контрактом, сторонами спору укладено додаткову угоду №1 від 21.12.2015 року, відповідно до п.1 якої продавець надає покупцеві ексклюзивне право продажу товару на території України.

Зі змісту договору вбачається, що договір має ознаки договору поставки.

Згідно з п. 17.11 сторони передбачили, що контракт підлягає регулюванню правом України.

В обґрунтування позову позивачем зазначається, що укладаючи разом з контрактом додаткову угоду №1, AT «Калцекс» зазначеним положенням договору надавало відповідачу гарантію виконання замовлення на поставку партій товару, оскільки, незалежно від обсягу замовлення, виробник товарів - наркотичних лікарських засобів, що поставляються ним в різні країни світу, мав заздалегідь замовити для них упаковку встановленого українським законодавством про лікарські засоби зразка. Таким чином, додатковою угодою № 1, на думку AT «Калцекс», останнє взяло на себе зобов'язання першочергового в порівнянні з іншими дистриб'юторами обслуговування замовлень ТОВ «Укрфармгруп» на партії товару.

При цьому, умови контракту не містять положень про право відповідача бути єдиним продавцем товарів AT «Калцекс» на території України та обов'язку позивача не продавати своїх товарів будь-яким іншим особам, крім відповідача. Термін «ексклюзивного» права позивач розумів як пріоритетне право ТОВ «Укрфармгруп» на отримання продукції AT «Калцекс».

На думку позивача, зміст пріоритетного (ексклюзивного) права полягає у тому, що AT «Калцекс» бере на себе зобов'язання першочергового в порівнянні з іншими дистриб'юторами обслуговування замовлень ТОВ «Укрфармгруп» на партії товару, незалежно від часу звернення ТОВ «Укрфармгруп» чи інших дистриб'юторів до AT «Калцекс» із замовленням партії товару.

Назви товарів, що виробляються AT «Калцекс», такі як: ДИАЗЕПЕКС, таблетки по 5 мг; ДИАЗЕПЕКС, розчин для ін'єкцій; МОРФІН КАЛЦЕКС, розчин для ін'єкцій; ПРОМЕДОЛ КАЛЦЕКС, розчин для ін'єкцій, 20 мг/мл; ФЕНТАНІЛ КАЛЦЕКС, розчин для ін'єкцій, 0,05 мг/мл, мають правову охорону в Україні. AT «Калцекс» є власником торгових марок міжнародної реєстрації знака для товарів і послуг «PROMEDOL KALCEKS ПРОМЕДОЛ КАЛЦЕКС» за №1320345 від 20.06.2016 р. для товарів 1 та 5 класу МКТП, якому надано правову охорону на території України на підставі Правила 18ter (2) (і) Загальної інструкції до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків та протоколу до неї; міжнародної реєстрації знака для товарів і послуг «КАЛЦЕКС» за №1226545 від 01.10.2014 р. для товарів 5 класу МКТП, якому надано правову охорону на території України на підставі Правила 18ter (2) (і) Загальної інструкції до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків та протоколу до неї.

Назва препарату «Морфін Калцекс» складається із міжнародної непатентованої назви фармацевтичної субстанції «морфін» та фірмового найменування її виробника - AT «Калцекс», що зареєстроване в Україні згідно з міжнародною реєстрацією №1226545 від 01.10.2014 року; Назва препарату «Фентаніл Калцекс» складається із міжнародної непатентованої назви фармацевтичної субстанції «фентаніл» та фірмового найменування її виробника - АТ «Калцекс», що зареєстроване в Україні згідно з міжнародною реєстрацією №1226545 від 01.10.2014 року.

За твердженням позивача, монопольне право на введення в обіг продукції на території України могло виникнути у відповідача лише на підставі ліцензійного договору, за яким передавалась виключна ліцензія на використання знака та товарів і послуг.

В обґрунтування заперечень проти позову з урахуванням заяви про зміну підстав позову, відповідач зазначав, що позивач укладаючи спірний контракт повністю розумів природу правочину, права та обов'язки сторін за ним, що також підтверджується листом позивача від 25.01.2018 №40 в якому відповідача було повідомлено про те, що останній не буде являтись єдиним дистриб'ютором на території України, який має право на розповсюдження продукції позивача. Крім цього, дотримуючись умов контракту позивач до 2018 не укладав правочинів на поставку своєї продукції з іншими особами. Таким чином, розумів природу правочину, свої зобов'язання та права відповідача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

Згідно ч.1 та ч.4 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За змістом ч. 2 ст. 11 та ч. 2 ст. 202 ЦК України договір є різновидом правочину.

Відповідно до ч.3 ст. 382 Господарського кодексу України зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнаний недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або чинним міжнародним договорам, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Своєю чергою частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Положеннями статей 203,215,229,230 ЦК України передбачена недійсність правочинів з вадами волі, коли волевиявлення учасника правочину не відповідає його внутрішній волі, у тому числі якщо внутрішня воля сторони сформувалась невірно під впливом обману.

Частина 1 ст.229 ЦК України встановлює, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Пункт 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», встановлює, що: відповідно до статей 229 - 233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним; обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення; не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину; помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Згідно з п.3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»:

за змістом статті 229 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним; під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною правочину предмета чи інших істотних умов останнього, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що правочии не було б вчинено. Помилка повинна мати істотне значення, зачіпати природу правочину або такі якості його предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням. При цьому істотною вважається така помилка, наслідки якої неможливо усунути або їх усунення вимагає значних витрат від особи, що помилилася, - з урахуванням її майнового становища, характеру діяльності тощо. Обставини, з приводу яких помилилася особа, мають бути наявними на час вчинення правочину; обов'язок доведення відповідних обставин покладається на позивача; не вважається помилкою щодо якості продукції (товару, іншого майна) неможливість її використання або утруднення в її використанні, які сталися після виконання хоча б однією з сторін зобов'язань, що виникли з правочину, і не пов'язані з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка у мотивах правочину (тобто в обставинах, у зв'язку з якими особа вчиняє правочин) або незнання стороною правочину норм законодавства.

Виходячи з системного аналізу ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Тобто, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача.

У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004р. Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Метою застосування судом певного способу захисту прав та законних інтересів осіб є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.

Суд зазначає, що для визнання недійсним правочину як укладеного під впливом помилки необхідно, щоб сторона помилилася саме щодо обставин, які мають істотне значення. До таких обставин віднесено відомості щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Тобто особа, яка помилилась, повинна довести не лише факт існування помилки, а й ту істотність значення обставин, щодо яких особа помилилась.

З матеріалів справи, пояснень представників сторін слідує, що між сторонами існує спір з приводу наявності чи відсутності у відповідача «ексклюзивного» права на продаж товару позивача на території України, який встановлений у п. 1 Додаткової угоди №1 до Контракту №01 від 21.12.2015.

Про зазначене також свідчить справа № 910/4013/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрфармгруп" до акціонерного товариства "Калцекс" про зобов'язання припинити дії, які порушують право та зобов'язання вчинити дії. Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 14.08.2018 зобов'язано акціонерне товариство «Калцекс» припинити порушення ексклюзивного права товариства з обмеженою відповідальністю "Укрфармгруп" здійснювати продаж на території України наступних товарів виробництва акціонерного товариства "Калцекс": Морфін Калцекс, розчин для ін'єкцій, 10 мг/мл, по 1 мл в ампулах №5, Фентаніл Калцекс, розчин для ін'єкцій, по 0,05 мг/мл, по 2 мл в ампулах №5, Промедол Калцекс, розчин для ін'єкцій, по 20 мг/мл, по 1 мл в ампулах №5, Діазепекс, розчин для ін'єкцій, по 5 мг/мл, по 2 мл в ампулах №10, Діазепекс, таблетки по 5 мг №20, шляхом припинення реалізації на території України вказаних препаратів будь-кому, окрім товариства з обмеженою відповідальністю "Укрфармгруп". Також зобов'язано акціонерне товариство "Калцекс", здійснювати продаж на території України наступних товарів виробництва акціонерного товариства "Калцекс": Морфін Калцекс, розчин для ін'єкцій, 10 мг/мл, по 1 мл в ампулах №5, Фентаніл Калцекс, розчин для ін'єкцій, по 0,05 мг/мл , по 2 мл в ампулах №5, Промедол Калцекс, розчин для ін'єкцій, по 20 мг/мл, по 1 мл в ампулах №5, Діазепекс, розчин для ін'єкцій, по 5 мг/мл, по 2 мл в ампулах №10, Діазепекс, таблетки по 5 мг №20 - тільки товариству з обмеженою відповідальністю "Укрфармгруп" на умовах, передбачених Контрактом №01 від 21.12.2015.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ексклюзивне право товариства з обмеженою відповідальністю "Укрфармгруп" здійснювати продаж на території України товарів передбачених контрактом №01 від 21.12.2015 має істотне значення для природи правочину за контрактом №01 від 21.12.2015, прав та обов'язків сторін контракту, оскільки встановлює обмеження права позивача на реалізацію товарів, що ним виробляються іншим особам на території України.

Аналізуючи наявність чи відсутність помилки, під впливом якої уклав позивач спірний контракт суд враховує наступне.

В розділі 1 спірного контракту, де сторони спору визначили основні терміни, визначення поняття «Ексклюзивного права продажу» відсутнє. У розділі 5 контракту, де визначені права та обов'язки позивача та відповідача, сторони не передбачили будь-яких обов'язків продавця (позивача), утримуватись від продажу товарів за договором будь-яким іншим особам на території України. Натомість присутній обов'язок письмово інформувати про появу на території України нових дистриб'юторів, дилерів, продавців товару випущеного (виробленого) позивачем під час дії контракту №01 від 21.12.2015. Як вбачається з матеріалів справи, даний обов'язок було виконано позивачем згідно з листом від 25.01.2018 №48.

Таким чином, беручи до уваги невизначеність терміну «ексклюзивне право продажу» в контракті №01 від 21.12.2015 та додатковій угоді №1 від 21.12.2015, суд погоджується з позивачем, що з боку останнього мало місце вчинення правочину під впливом помилки, оскільки AT «Калцекс» укладаючи додаткову угоду №1 від 21.12.2015 помилково сприйняло фактичні обставини правочину, що вплинуло на його волевиявлення, а саме: помилилося щодо обставин, які мають істотне значення: щодо природи «ексклюзивного» права, прав та обов'язків сторін та щодо змісту «ексклюзивного» права.

Відповідно до ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Обставин справи свідчать про те, що під впливом помилки позивачем укладено контракт не в цілому, а лише стосовно пункту 1 додаткової угоди №1 від 21.12.2015.

Як вказано у п.23 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Проніна проти України" пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Проаналізувавши положення чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд вважає за можливе задовольнити позов частково, в саме визнати недійсним п.1 Додаткової угоди №1 до Контракту №01 від 21.12.2015.

Вирішення питання щодо розподілу судових витрат у справі призначено судом в порядку статті 221 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236-240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним п.1 Додаткової угоди №1 до Контракту №01 від 21.12.2015, укладеної 21.12.2015 року між акціонерним товариством «Калцекс» (Akciju sabiedriba «KALCEKS», юридична особа, зареєстрована за законодавством Латвійської Республіки, Реєстраційний номер 40003059981, юридична адреса: Latvijas Republika, Riga, Krustpils iela 53, LV-1057 (Латвійська Республіка, м. Рига, вул. Крустпілс, 53, LV-1057) та товариством з обмеженою відповідальністю «Укрфармгруп» (код ЄДРПОУ 39580810, місцезнаходження: 03065, м. Київ, вул. Козелецька, 24, офіс 9).

3. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрфармгруп» (код ЄДРПОУ 39580810, місцезнаходження: 03065, м. Київ, вул. Козелецька, 24, офіс 9) на користь акціонерного товариства «Калцекс» (Akciju sabiedriba «KALCEKS», юридична особа, зареєстрована за законодавством Латвійської Республіки, Реєстраційний номер 40003059981, юридична адреса: Latvijas Republika, Riga, Krustpils iela 53, LV-1057 (Латвійська Республіка, м. Рига, вул. Крустпілс, 53, LV-1057) 1762 (тисячу сімсот шістдесят дві) грн. - витрати по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного тексту рішення в разі не оскарження його суду апеляційної інстанції.

Суддя Шкурдова Л.М.

Дата складення тексту рішення: 29.10.18р.