
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
31.10.2018 м.Харків Справа № 905/1320/18
Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор’євій М.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ТД ПРОТЕІН”, м.Київ
до відповідача: ОСОБА_2 акціонерного товариства “Діанівська птахофабрика”, с.Діанівка, Волноваський район, Донецька область
про стягнення 373502,46грн.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_3, довіреність від 09.07.18р.
від відповідача: не з’явився
Суть справи:
Позивач, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ТД ПРОТЕІН”, м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_2 акціонерного товариства “Діанівська птахофабрика”, с.Діанівка, Волноваський район, Донецька область про стягнення 373502,46грн., з яких: 360000,00грн. – вартість неоплаченого товару; 12407,67грн. – пеня; 1094,79грн. – 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором поставки №190318/1 від 19.03.18р. в частині оплати товару.
В якості правової підстави позову позивач посилається, зокрема, на положення статей 509, 526, 530, 612, 692 Цивільного Кодексу України, статей 175, 193, 230, 265 Господарського кодексу України.
Автоматичним розподілом автоматизованої системи документообігу господарського суду Донецької області сформовано судову справу, якій присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №905/1320/18.
Ухвалою суду від 23.07.18р. позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.
06.08.18р. від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 20.08.18р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1320/18; дану справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 18.09.18р.
06.09.18р. позивач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ТД ПРОТЕІН” звернувся до суду з заявою №б/н б/д про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 10.09.18р. заяву ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ТД ПРОТЕІН”, м.Київ №б/н б/д про забезпечення позову задоволено частково; вжито заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на всі грошові кошти ОСОБА_2 акціонерного товариства “Діанівська птахофабрика”, що знаходяться (обліковуються) на усіх банківських (поточних, розрахункових, інших) рахунках в усіх банківських та інших кредитно-фінансових установах, в межах розміру позовних вимог 373502,46грн.
18.09.18р. представник позивача до суду подав клопотання про залучення до матеріалів справи письмових доказів, щодо здійснення відповідачем після подання позову до суду часткового погашення заборгованості в розмірі 35000,00грн.
Ухвалою суду від 18.09.18р. підготовче засідання відкладено на 03.10.18р.
03.10.18р. через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи письмових доказів та заява про описку в тексті позовної заяви.
Ухвалою суду від 03.10.18р. виправлено технічну описку в ухвалах господарського суду Донецької області від 23.07.18р., від 20.08.18р., від 18.09.18р. та визначено вважати вірним найменування відповідача - ОСОБА_4 акціонерне товариство “Діанівська птахофабрика”.
Ухвалою суду від 03.10.18р. за результатами підготовчого засідання закрито підготовче провадження та розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 17.10.18р.
16.10.18р. на адресу суду від відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства “Діанівська птахофабрика” надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Діанівська птахофабрика” на належного відповідача ОСОБА_4 акціонерне товариство “Діанівська птахофабрика” та розгляд справи розпочати з початку.
Ухвалами господарського суду Донецької області від 17.10.18р. відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про заміну неналежного відповідача на належного відповідача та відкладено судове засідання шляхом оголошення перерви на 31.10.18р.
У судовому засіданні 31.10.18р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням здійснених відповідачем протягом розгляду справи оплат та просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання 31.10.18р. не з’явився; про місце, час та дату слухання справи відповідач був повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомлено. Відзив на позовну заяву суду не наданий.
Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов’язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно ч.ч.1, 3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи, що відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, суд вважає за необхідне розглянути спір по суті за наявними матеріалами.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд
ВСТАНОВИВ:
19.03.18р. між позивачем (постачальником) ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ТД ПРОТЕІН» та відповідачем (покупцем) ОСОБА_4 акціонерним товариством «Діанівська птахофабрика» укладений договір поставки №190318/1 (далі за текстом - договір), згідно, якого в порядку та на умовах, визначених положенням даного договору, постачальник зобов’язується поставити та передати у власність покупцю макуху соєву, шрот соєвий, масло соєве (далі за текстом – продукцію), а покупець зобов’язується прийняти та оплатити відповідну продукцію (п.1.1. договору).
Відповідно до п.1.2. договору, продукція за цим договором поставляється партіями, номенклатура, асортимент, кількість та вартість кожної партії визначаються сторонами у специфікаціях до цього договору. Не є порушенням умов договору поставки партії продукції на підставі видаткової накладної, що буде містити посилання на цей договір, а також іншу інформацію, обов’язкову для даного виду документа.
З дати підписання та скріплення печатками сторін специфікації та/або видаткові накладні, на підставі яких здійснюється поставка відповідних партій продукції, є невід’ємними складовими частинами цього договору. Кожна наступна специфікація до цього договору не припиняє та не призупиняє дію попередніх специфікацій ні в цілому, ні в будь-якій частині, за умови, якщо це прямо не обумовлено у відповідній специфікації або окремій додатковій угоді до цього договору (1.3. договору).
Згідно п.2.1. договору, загальна вартість (ціна) цього договору складається з вартості усіх партій продукції, фактично поставлених постачальником покупцю за цим договором, що підтверджується відповідними видатковими накладними.
Відповідно до п.2.2. договору, вартість (ціна) кожної партії продукції, що поставляється за цим договором, визначається сторонами у відповідних специфікаціях/видаткових накладних до цього договору.
Пунктом 2.3. договору, визначено, що якщо в специфікації не зазначено ціну на продукцію, що постачається, або по якій-небудь партії продукції сторони не підписували специфікацію, ціна за продукцію зазначається у видаткових накладних. У випадку зазначення ціни у видаткових накладних і незгоди з нею покупця, останній протягом 5 календарних днів з моменту отримання (доставки) продукції повинен повернути отриману згідно відповідної накладної продукцію у повному обсязі на склад постачальника. При цьому штрафні санкції до постачальника не застосовуються.
У разі, якщо покупець протягом строку, зазначеного у п.2.3. цього договору, не повертає продукцію в повному обсязі, ціни на продукцію вважаються узгодженими обома сторонами, продукція – прийнятою за цінами, зазначеними у видаткових накладних, а поставка продукції виконаною згідно умов цього договору (п.2.4. договору).
Згідно п.2.5. договору, якщо інше не визначено сторонами у відповідній специфікації до цього договору, оплата продукції здійснюється шляхом безготівкового перерахування 100% вартості фактично поставленої партії продукції на поточний рахунок постачальника, зазначений у цьому договорі, у строк, що не перевищує 14 календарних днів з дати поставки відповідної партії продукції.
Відповідно до п.2.8. договору, датою оплати за цим договором є дата фактичного зарахування грошових коштів від покупця на поточний рахунок постачальника.
За умовами п.3.1. договору, постачальник приймає на себе зобов’язання здійснити поставку продукції протягом строку, погодженого сторонами в специфікаціях до даного договору. Постачальник має право на дострокову поставку продукції, а також на поставку партії продукції частинами.
Датою поставки відповідної партії продукції є дата переходу прав власності на неї від постачальника до покупця. Право власності на продукцію переходить до покупця з моменту підписання та скріплення печатками сторін видаткових накладних на відповідну партію продукції (п.п.3.5., 3.6. договору).
Згідно п.6.3. договору, у разі порушення покупцем строків оплати відповідної партії продукції, останній сплачує на користь постачальника пеню, що розраховується виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості несвоєчасно оплаченої партії продукції за кожен день порушення виконання зобов’язань, затримки оплати, від вартості неоплаченої (несвоєчасно оплаченої) продукції за кожен день порушення строків платежу.
За умовами п.6.4. договору, за порушення покупцем термінів оплати продукції, визначених умовами даного договору, останній також на вимогу постачальника зобов’язується сплачувати відповідну суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Даний договір вважається дійсним після його підписання уповноваженими представниками сторін. Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2019 року, а в частині оплати отриманої продукції – до повного виконання зобов’язань (п.9.1. договору).
19.03.18р. та 01.05.18р. сторонами підписані специфікації №б/н, №1/2 та №2 до договору, якими визначені найменування, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість товару, а також умови поставки та терміни оплати.
Так, згідно специфікацій від 19.03.18р. та 01.05.18р., сторонами узгоджено, що розрахунки за поставку партії товару здійснюються рівними частинами протягом 14 календарних днів з дати поставки такої партії.
Договір та специфікації до нього підписані представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були здійснені поставки продукції обумовленої у специфікаціях від 19.03.18р. та від 01.05.18р. до договору поставки №190318/1 від 19.03.18р., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних №70 від 22.03.18р. на суму 458040,00грн., №71 від 22.03.18р. на суму 475728,00грн., №77 від 30.03.18р. на суму 547536,00грн., №80 від 02.04.18р. на суму 518232,00грн., №107 від 16.04.18р. на суму 287232,00грн., №108 від 16.04.18р. на суму 290664,00грн., №111 від 19.04.18р. на суму 581844,48грн., №118 від 27.04.18р. на суму 548328,00грн., №122 від 05.05.18р. на суму 564062,00грн., №124 від 07.05.18р. на суму 595198,00грн.
Поставлений позивачем товар згідно вказаних видаткових накладних на загальну суму 4866864,48грн., був прийнятий представниками відповідача, що підтверджується підписом представника отримувача (відповідача) на відповідних видаткових накладних без зауважень та заперечень.
Повноваження особи, яка приймала продукцію зі сторони відповідача підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями довіреностей №49 від 21.03.18р. та №81 від 04.05.18р.
Щодо відсутності проставлення печатки відповідача на видаткових накладних №70 та №71 від 22.03.18р., №77 від 30.03.18р., №80 від 02.04.18р., №107 та №108 від 16.04.18р., №122 від 05.05.18р., №124 від 07.05.18р., суд зазначає, що в силу п.2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку це є правом, а не обов’язком сторони господарської операції.
Вищевказані видаткові накладні містять посилання на договір поставки №190318/1 від 19.03.18р. та рахунки на оплату.
Прийняття відповідачем товару за вищевказаними видатковими накладними на суму 4866964,48грн. також підтверджується підписаним представниками постачальника та покупця, актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.03.18р. по 04.06.18р.
Таким чином, на виконання умов договору поставки №190318/1 від 19.03.18р., позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято продукцію на загальну суму 4866964,48грн.
Факт отримання від позивача товару з боку відповідача на вказану суму за вказаним договором не спростований.
Відповідачем здійснено часткову оплату вартості отриманого товару на суму 4506864,48грн.
Таким чином, за твердженням позивача, відповідач в порушення умов договору поставки №190318/1 від 19.03.18р., свої зобов’язання щодо оплати поставленого товару виконав не в повному обсязі, у зв’язку з чим у останнього наявна прострочена заборгованість перед позивачем за вказаним договором в сумі 360000,00грн.
Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом у даній справі.
Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам, суд виходить з наступного:
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки є господарськими зобов’язаннями, тому, згідно положень ст.ст.4, 173, 175 та ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.
Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки товару, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами статей 193 Господарського кодексу України, 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 2.5. договору та специфікаціями до нього від 19.03.18р. та від 01.05.18р. сторони узгодили строк оплати продукції – протягом 14 календарних днів з дати поставки відповідної партії товару.
На виконання зобов'язань за договором позивачем протягом березня-травня 2018 року поставлено відповідачу товар на загальну суму 4866864,48грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними №70 від 22.03.18р., №71 від 22.03.18р., №77 від 30.03.18р., №80 від 02.04.18р., №107 від 16.04.18р., №108 від 16.04.18р., №111 від 19.04.18р., №118 від 27.04.18р., №122 від 05.05.18р., №124 від 07.05.18р.
Відповідач від поставленого товару не відмовився, при отриманні товару відповідачем жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару, в тому числі щодо неналежної якості та неналежної комплектності не подавалось.
Тобто, товар був поставлений постачальником та прийнятий належним чином відповідачем без застережень щодо недоліків та відсутності необхідних товаросупровідних документів.
Відповідач в порушення умов договору своєчасно та в повному обсязі свої зобов'язання з оплати товару не виконав, розрахувавшись частково на суму 4506864,48грн.
Так, згідно матеріалів справи розрахунки за продукцію, отриману по видатковим накладним №70 та №71 від 22.03.18р., №77 від 30.03.18р., №80 від 02.04.18р., №107 та №108 від 16.04.18р., №118 від 27.04.18р., №122 від 05.05.18р. проведені у повному обсязі, а за товар, отриманий по видатковій накладній №124 від 07.05.18р. частково в сумі 235198,00грн.
Отже, про визнання зобов'язань з оплати товару свідчить також факт часткової оплати товару, що відповідачем жодним чином не заперечено.
Відтак, неоплаченою залишилась вартість отриманої продукції по видатковій накладній №124 від 07.05.18р. на суму 360000,00грн.
При цьому, судом встановлено, що протягом розгляду справи в суді, відповідачем здійснена оплата частини суми основного боргу в розмірі 35000,00грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками ПАТ «ОСОБА_5 Аваль».
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відсутність предмету спору щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 35000,00грн.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
З наведених підстав суд закриває провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 35000,00грн. на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, з огляду на фактичні обставини справи, враховуючи наявність у матеріалах справи первинних доказів наявного боргу - видаткових накладних, враховуючи встановлення факту неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за умовами договору поставки №190318/1 від 19.03.18р., щодо оплати отриманого товару, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за вказаним договором підлягають задоволенню в сумі 325000,00грн.
Крім того, позивачем нараховані та пред’явлені до стягнення 3% річних в розмірі 1094,79грн. та пеня в розмірі 12407,67грн.
Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування 3% річних та пені.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
За умовами п.6.4. договору, за порушення покупцем термінів оплати продукції, визначених умовами даного договору, на вимогу постачальника зобов’язується сплачувати відповідну суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України та п.6.4. договору нараховано та пред’явлено до стягнення 3% річних в розмірі 1094,79грн.
Згідно наданого розрахунку, нарахування 3% річних здійснено позивачем за період з 22.05.18р. по 27.06.18р. на суму боргу в розмірі 360000,00грн., несплаченою за видатковою накладною №124 від 07.05.18р.
За умовами договору та специфікацій до нього, відповідач мав сплатити вартість продукції, отриманої від позивача згідно видаткової накладної №124 від 07.05.18р. до 21.05.18р. (включно).
Судом перевірено розрахунок 3% річних та встановлено, що позивачем вірно визначений період таких нарахувань та розрахунок 3% є арифметично вірним.
Таким чином позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі в розмірі 1094,79грн.
Відповідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Водночас, порушення зобов’язано є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За вимогами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.
Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 ст.230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.
Згідно статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п.6.3. договору, у разі порушення покупцем строків оплати відповідної партії продукції, останній сплачує на користь постачальника пеню, що розраховується виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості несвоєчасно оплаченої партії продукції за кожен день порушення виконання зобов’язань, затримки оплати, від вартості неоплаченої (несвоєчасно оплаченої) продукції за кожен день порушення строків платежу.
Позивачем на підставі п.6.3. договору здійснено нараховання пені в розмірі 12407,67грн.
Згідно наданого розрахунку, нарахування пені здійснено позивачем за період з 22.05.18р. по 27.06.18р. на суму боргу в розмірі 360000,00грн., несплачену за видатковою накладною №124 від 07.05.18р.
Судом перевірено розрахунок пені та встановлено, що позивачем вірно визначений період таких нарахувань та розрахунок пені є арифметично вірним.
Таким чином позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі в розмірі 12407,67грн.
Перевірка розрахунку 3% річних та пені здійснена судом за допомогою програми «Ліга Закон».
Відповідно до ст.13Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
З огляду на вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково.
Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.
Стосовно забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на всі грошові кошти ОСОБА_2 акціонерного товариства “Діанівська птахофабрика”, що знаходяться (обліковуються) на усіх банківських (поточних, розрахункових, інших) рахунках в усіх банківських та інших кредитно-фінансових установах, суд зазначає наступне:
Відповідно до ч.7 ст.145 Господарського процесуального кодексу України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев’яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Згідно ч.8 вказаної статті, якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
Згідно ч.1 ст.145 Господарського процесуального кодексу України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Згідно матеріалів справи клопотання про скасування заходів забезпечення позову до суду від учасників справи не надходило.
Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, підставою для скасування вжитих судом заходів до забезпечення позову можуть бути обставини, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення тощо.
В свою чергу станом на час ухвалення рішення суду не доведено зміни обставин, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, а відтак суд не вбачає підстав для скасування заходів забезпечення позову.
Керуючись ст.ст.12, 13, 46, 73, 74, 76-79, 86, 129, 145, п.2 ч.1 ст.231, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ТД ПРОТЕІН», м.Київ до ОСОБА_2 акціонерного товариства «Діанівська птахофабрика», с.Діанівка, Волноваський район, Донецька область про стягнення 373504,46грн., з яких: 360000,00грн. – вартість неоплаченого товару; 12407,67грн. – пеня; 1094,79грн. – 3% річних., задовольнити частково.
Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 акціонерного товариства «Діанівська птахофабрика», с.Діанівка, Волноваський район, Донецька область заборгованості в сумі 35000,00грн. у зв’язку з відсутністю предмету спору.
Стягнути з ОСОБА_2 акціонерного товариства «Діанівська птахофабрика» (вул. Миру, 1А, с.Діанівка, Волноваський район, Донецька область, 85783; код ЄДРПОУ 30492941) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «ТД ПРОТЕІН» (бул. ОСОБА_6, буд. 21, м.Київ, 01133; код ЄДРПОУ 41511809) основний борг в сумі 325000,00грн., пеню в сумі 12407,67грн., 3% річних в сумі 1094,79грн. та судовий збір в сумі 5602,54грн.
Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
У судовому засіданні 31.10.18р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 31.10.18р.
Суддя М.О. Лейба
Судове рішення № 77493993, Господарський суд Донецької області було прийнято 31.10.2018. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 905/1320/18. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: