Рішення № 77491424, 10.10.2018, Волочиський районний суд Хмельницької області

Справа №: 671/985/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2018 року м. Волочиськ

Волочиський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Ніколової С.В.,

з участю секретаря судового засідання Хрупайло Т.В.,

з участю:позивачки ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в місті Волочиськ справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, який під час розгляду справи в суді неодноразово уточнювала. Остаточно визначившись з позовними вимогами, згідно заяви, поданої до суду 03.10.2018 року, просила суд поділити набуте за час шлюбу з відповідачем майно, а саме: - виділити їй квартиру АДРЕСА_1 вартістю 285449 грн.; - припинити право відповідача на ? частку в даній квартирі та стягнути з неї на користь відповідача грошову компенсацію за належну йому частку в квартирі в сумі 71362 грн. 25 коп.; - виділити відповідачу автомобіль марки Daewoo Gentra, державний номерний знак НОМЕР_1 вартістю 130084 грн. 09 коп. та стягнути з відповідача на її користь грошову компенсацію за належну їй частку в даному автомобілі в розмірі 65042 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказувала, що під час перебування в шлюбі з відповідачем ними 25 травня 2012 року було придбано квартиру АДРЕСА_2. За дану квартиру було сплачено 17800 доларів США. В підтвердження своїх доводів посилається на письмову розписку та показання свідка ОСОБА_5, яка займалася оформленням договору купівлі-продажу квартири. Частина коштів, що були вкладені у придбання спірної квартири в сумі 9000 доларів США належала їй особисто, які вона отримала за відчужену 25.05.2012 року належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_3. Стосовно отримання нею за дану квартиру зазначеної суми коштів посилається на показання свідка ОСОБА_6, набувача квартири, та його письмову розписку. Вважає, що їй особисто належить ? частина спірної квартири. Решта 8800 доларів США належали їй та відповідачу, тобто були їх спільними коштами подружжя, а тому позивачка вважає, що її частка в квартирі становить ?, а частка відповідача - ? частини. Крім цього, під час шлюбу ними було придбано автомобіль марки Daewoo Gentra, державний номерний знак НОМЕР_1, вартість якого становить 130084 грн. Тому вважає, що належна їй її ? частка в автомобілі становить на суму 65042 грн. Зазначає, що придбана ними у шлюбі квартира є однокімнатною і провести її поділ в натурі технічно неможливо. З врахуванням того, що їй, позивачці належить ? частини квартири, що у грошовому виразі становить 214086 грн. 75 коп., а частка відповідача становить ?, що складає 71362 грн. 25 коп., тому вважає, що право відповідача на належну йому частку підлягає припинню.

Щодо решти нажитого спільно з відповідачем рухомого майна (холодильник “Норд”, телевізор “Самсунг”, антена телевізійна, газова плита, пральна машина, газова колонка, диван м'який, кухонний гарнітур, тумбочка) між ними досягнуто домовленості про поділ його в добровільному порядку.

ОСОБА_3 звернувся в суд з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та під час розгляду справи уточнював позовні вимоги. Згідно заявлених ним позовних вимог від 10.10.2018 року, просив суд здійснити поділ спільного майна наступним чином: - виділити ОСОБА_1 на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_2 вартістю 285449 грн., а йому виділити на праві приватної власності автомобіль марки Daewoo Gentra, державний номерний знак НОМЕР_1 вартістю 130084 грн. 09 коп.; - стягнути з ОСОБА_1 на його користь різницю компенсації вартості ? частини квартири в розмірі 77682 грн. 46 коп.

В обгрунтування позову вказує, що під час перебування в шлюбі з ОСОБА_1 вони разом придбали зазначені вище квартиру та автомобіль, щодо поділу яких не можуть дійти згоди. Решту придбаного ними у шлюбі рухомого майна (холодильник “Норд”, телевізор “Самсунг”, антена телевізійна, газова плита, пральна машина, газова колонка, диван м'який, кухонний гарнітур, тумбочка) вони домовилися поділити в добровільному порядку. Зазначає, що під час перебування в зареєстрованому шлюбі з 15.05.2009 року по 16.02.2017 року вони з дружиною заощадили суму грошових коштів, за які придбали квартиру та автомобіль. В придбаній квартирі вони за спільні кошти зробили капітальний ремонт і на той час розмір його заробітної плати був набагато вищим, ніж у його дружини. Кімнату № 28 по вул.Незалежності, 5 в м. Волочиську вони отримали разом з ОСОБА_1 як працівники Волочиського машинобудівного заводу, він був там зареєстрований і відповідно мав право на приватизацію цієї кімнати. Вважає, що ОСОБА_1 не доведено належними доказами, що квартиру, яка є предметом спору, було придбано за кошти, що належали їй особисто, а її посилання на свідків ОСОБА_6, покупця частки блоку в гуртожитку, та продавця спірної квартири ОСОБА_7 щодо вищої вартості квартири та гуртожитку, тобто щодо отримання коштів в зазначеному нею розмірі за відчужену кімнату в гуртожитку та, відповідно, придбання спірної квартири за вказану нею суму, спростовуються договорами купівлі-продажу від 25.05.2012 року.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали позов з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 03.10.2018 року. Зустрічний позов не визнають. Позивачка не погоджується з посиланням відповідача ОСОБА_3 на те, що їхні з відповідачем частки у спірній квартирі є рівними та просить суд відмовити в задоволенні зустрічних позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 проти первісного позову заперечили, зустрічний позов підтримали з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 10.10.2018 року. Просять суд врахувати те, що він, ОСОБА_3, відмовився від приватизації належної йому частки в кімнаті № 28 гуртожитку по вул. Незалежності, 5 в м. Волочиську за спільною домовленістю з ОСОБА_1 з метою спрощення процедури приватизації та продажу кімнати. Просять суд не брати до уваги показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 та врахувати те, що ОСОБА_3 не був присутній при передачі коштів за продаж кімнати в гуртожитку.

Заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд вважає, що первісний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, а зустрічний позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню повністю, з таких підстав.

Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України). Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України (частина четверта статті 71 СК України).

Так, присудження судом грошової компенсації одному з подружжя замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку допускається лише за наявності згоди цієї особи на таке присудження, крім випадків, передбачених статтею 365 ЦК України.

Згідно із частиною п'ятою статті 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

В силу п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України майном, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи статтю 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: час набуття такого майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим критеріям.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 15.05.2009 року по 16.02.2017 року, що підтверджується рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 16 лютого 2017 року.

Під час перебування у шлюбі сторонами було придбано квартиру АДРЕСА_2, що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 25.05.2012 року, а також придбано автомобіль марки Daewoo Gentra, державний номерний знак НОМЕР_1, що зареєстрований 10.07.2014 року, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії СХХ 195777.

Згідно з даними висновку будівельно-технічної експертизи від 14.05.2018 року № 603/18-26 дійсна ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 на час проведення експертизи становить 285449 грн. (а.с. 225-245 т. 1).

Вартість автомобіля марки Daewoo Gentra, державний номерний знак НОМЕР_1, 2013 року випуску, згідно з висновком експерта за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи від 07.11.2017 року № 5593/17-26 на дату оцінки складає 130084 грн. 09 коп. (а.с. 165-178 т. 1)

Сторони в судовому засіданні дійшли згоди залишити у власності позивачки ОСОБА_1 квартиру, а у власності відповідача ОСОБА_3 автомобіль. Враховуючи наведене, суд вважає можливим погодитися з позицією сторін і провести поділ майна за запропонованим ними варіантом, а саме залишити у власності позивачки квартиру, а у власності відповідача автомобіль.

Вирішуючи даний спір та враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а також досліджені судом обставини справи, суд дійшов висновку, що частки сторін в придбаному ними під час шлюбу майні є рівними. Суд не приймає до уваги посилання позивачки про те, що при придбанні спірної квартири нею були сплачені особисті кошти в розмірі 9000 доларів США, отримані при відчужені кімнати в гуртожитку.

При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і суд розглядає цивільні справи на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яка не потребує доказування та не потребує встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує поки не спростована. У разі коли презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя не спростовано за відсутності належних доказів того, що майно придбане за особисті кошти одного з подружжя, таке майно вважається спільною сумісною власністю та підлягає поділу, при цьому частки чоловіка та дружини у майні є рівними.

У сімейному законодавстві діє презумпція спільності майна подружжя, при цьому частини чоловіка та дружини є рівними. Спростувати цю презумпцію може сторона, яка надає докази протилежного, що мають відповідати вимогам належності та допустимості (ст. ст. 77, 78 ЦПК України) і це є її процесуальним обов'язком (ст. ст. 12, 81 ЦПК України).

Таким чином в розумінні ст. 60 СК України майно, придбане під час шлюбу є спільною сумісною власністю подружжя, а тому тягар доказування, що вказане майно не належить до спільної сумісної власності покладається на позивачку, яка стверджує, що у придбання спірної квартири нею було внесено належних їй особисто 9000 доларів США, а тому, на її думку, їй належить ? цієї квартири.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачка на підтвердження цих обставин належних та допустимих доказів не навела. Її твердження про те, що відповідачу в даній квартирі не належить право на ? частку і тому він вправі вимагати лише компенсації ? частки цієї квартири в розмірі 71362 грн. 25 коп. спростовуються матеріалами справи.

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, спільно проживали та були зареєстровані в гуртожитку в АДРЕСА_4 і мали право на приватизацію житла в даному гуртожитку. Ці обставини підтверджуються документами, а саме: довідкою про склад сім'ї ОСОБА_1 від 04.10.2012 року; заявою ОСОБА_1 від 10.02.2012 року про передачу цього житла в приватну власність членам сім'ї у рівних частках — їй, ОСОБА_1, та ОСОБА_3, розрахунком площі жилого блоку, що безоплатно приватизується; довідкою Волочиського КП ЖЕК від 10.02.2012 року про місце реєстрації ОСОБА_1; розпорядженням відділу приватизації Волочиської міської ради від 22.02.2012 року № 553г (а.с. 122-131 т. 1).

Ці обставини не заперечуються в судовому засіданні сторонами.

Пояснення відповідача про те, що він відмовився від приватизації з метою спрощення процедури приватизації підтверджуються його заявою від 13.02.2012 року про відмову від участі в приватизації кімнати № 28 в м. Волочиськупо вул. Незалежності, 5 (а.с. 128 т. 1). Ці пояснення не були спростовані позивачкою.

Що стосується посилання позивачки на показання свідка ОСОБА_6 щодо отриманих від нього коштів за відчуження кімнати в гуртожитку, то суд вважає, що вартість відчуженої кімнати зазначена в договорі купівлі-продажу від 25.05.2012 року, що є істотною умовою цього договору і в даному випадку ця обставина не може встановлюватися показаннями свідків.

Суд приймає до уваги те, що зазначений договір купівлі-продажу від 25.05.2012 року укладений в письмовій формі, нотаріально посвідчений і належні письмові докази на спростування умов цього договору в матеріалах справи відсутні.

Не спростовує умов зазначеного договору стосовно вартості відчуженої кімнати у розмірі 30183 грн. і розписка ОСОБА_6 від 18.04.2017 року (а.с. 65 т. 1).

Що стосується розписки ОСОБА_7 від 11.04.2017 року, та показання свідка ОСОБА_5, яка займалася питаннями організації продажу квартири, то вони не спростовують умов нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 25.05.2012 року квартири АДРЕСА_1, а тому судом до уваги не приймаються.

Крім того, суд, дійшовши висновку про те, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя, виходить з того, що посилання позивачки на те, що кошти від проданої приватизованої частини житла в розмірі 9000 доларів США грн. були витрачені саме на придбання спірної квартири, не підтверджуються достовірними та належними доказами. В судовому засіданні відповідач не визнав, що кошти, отримані від продажу кімнати в гуртожитку, були витрачені саме на придбання квартири. Пояснення відповідача стосовно цих обставин не були спростовані позивачкою.

Також, ці обставини не були зазначені при посвідченні 25.05.2012 року нотаріусом договору купівлі-продажу спірної квартири АДРЕСА_2. Так, зі змісту даного договору (п.1.7) вбачається, що майно, зазначене у договорі купується покупцем за згодою другого з подружжя, викладеній у формі письмової заяви. Пунктами 3.1, 3.3 передбачено, що нотаріусом роз'яснені сторонам вимоги законодавства щодо змісту й правових наслідків правочину, в тому числі сторони ознайомлені з відповідними нормами ЦК України, з вимогами ст.ст. 57-74, 97 СК України та зі ст.ст. 167, 172 Податкового кодексу щодо правових наслідків приховування дійсної вартості квартири.

Крім цього, судом встановлено, що спірна квартира була придбана під час шлюбу сторін і на той час відповідач отримував заробітну плату в більшому розмірі, ніж отримала позивачка.

Ці обставини підтверджуються довідками про доходи сторін (а.с. 68-70, 107 т. 1 ).

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя і частки сторін при поділі майна подружжя є рівними.

Таким чином, вартість спільно нажитого майна становить 415533 грн. 09 коп. (285449 грн. вартості квартири + 130084 грн. 09 коп. вартості автомобіля = грн. 09 коп.) і відповідно, частка кожного з подружжя становить на суму 207766 грн. 54 коп.

Оскільки вартість квартири перевищує вартість автомобіля, тому з позивачки слід стягнути на користь відповідача 77682 грн. 50 коп. компенсації за виділену їй більшу частку у майні подружжя. (207766 грн. 54 коп.-130084 грн. 09 коп.=77682 грн. 50 коп.)

При цьому суд враховує те, що відповідач не заперечував проти отримання грошової компенсації, а позивачка внесла на депозитний рахунок суду грошові кошти.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Так, позивачкою було сплачено 1584 грн. в рахунок оплати вартості судової автотоварознавчої експертизи від 07.11.2017 року № 5593/17-26 та 9295 грн. вартості будівельно-технічної експертизи від 14.05.2018 року № 603/18-26. Оскільки її позов задовлено частково (на 74,43%), то з відповідача на її користь підлягає стягненню 8097 грн. 24 коп. судових витрат, пов'язаних із проведенням експертиз.

При вирішенні питання щодо поділу судового збору з врахуванням уточнених позовних вимог первісного та зустрічного позовів, суд з врахуванням ч. 10 ст. 141 ЦПК України, вважає, що в даному випадку необхідно провести взаємозалік судового збору, тобто сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній рівну частину судових витрат по сплаті судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 77, 78, 81, 89, 141, 247, 258-273 ЦПК України, ст. ст. 57, 60, 69, 70, 71 СК України, ст.ст. 3, 365 ЦК України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити.

Розділити спільне майно подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

Виділити у власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_5 вартістю 285449 грн.

Виділити у власність ОСОБА_3 автомобіль марки Daewoo Gentra, державний номерний знак НОМЕР_1, 2013 року випуску вартістю 130084 грн. 09 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 компенсацію в сумі 77682 грн. 50 коп. вартості виділеної їй більшої частки у майні подружжя.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 8097 грн. 24 коп. судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи: ОСОБА_1, паспорт серія НА № 548665, адреса: АДРЕСА_6; ОСОБА_3, НОМЕР_2, адреса: с. Копачівка Волочиського району, вул. Целиха, 11.

Повне рішення складено 20.10.2018 року.

Суддя: