Рішення № 77488688, 23.10.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/6316/17-а

Провадження № 2-а/522/932/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Чернявської Л.М.

При секретарі судового засідання Ткаченко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Роздільнянського об?єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області в якому просить визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови листом від 27.02.2017 року за №183/Т-11 ОСОБА_1 у задоволенні скарги на дії управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області щодо виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012 року по справі №2а-30/10/1509; визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області з не проведення, на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012 року по справі №2а-30/10/1509, ОСОБА_1 перерахунку пенсії за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року з урахуванням належного йому права на пенсію по інвалідності у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров?ю у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком; зобов?язати управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області здійснити ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року перерахунок пенсії з урахуванням належного йому права на пенсію по інвалідності у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров?ю у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим.

При цьому позивач посилається на те, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012 року по справі №2а-30/10/1509 було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та зобов?язано управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01 травня 2009 року державної та додаткової пенсії відповідно до ст.ст. 49, 50, ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розміру державної пенсії у вісім мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров?ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Листом від 28.12.2016 року № 45/Т-2 позивачеві управлінням Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області було надано інформацію про виконання вказаної постанови суду, з якого позивач дізнався, що йому було здійснено перерахунок пенсії та донараховано доплату у сумі 106313,60 грн. за період з 01.05.2009 року по 22.07.2011 року.

Однак, при ознайомленні з вказаним листом, позивачем виявлено, що УПФ не здійснило перерахунок пенсії за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року, в зв?язку з чим позивач звернувся до УПФУ в Іванівському районі Одеської області з заявою про проведення перерахунку пенсії за цей період з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим, як це передбачено постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012 року по справі №2а-30/10/1509.

Листом від 23.01.2017 року № 3/Т-2 Управління відмовило позивачеві у проведенні додаткового перерахунку пенсії.

У зв?язку з цим, позивач звернувся до ГУПФУ в Одеській області зі скаргою на вказані дії управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області, однак листом від 27.02.2017 року №183/Т-11 ГУПФУ в Одеській області відмовило ОСОБА_1 у задоволенні даної скарги з посиланням на те, що дії УПФУ в Іванівському районі Одеської області правомірні.

ОСОБА_1 вважає такі дії відповідачів неправомірними та вимушений звернутися до суду з даним позовом.

Провадження у справі відкрито 04 квітня 2017 року.

Головне Управління Пенсійного фонду України в Одеській області не погодившись з вимогами ОСОБА_1 надало 06.06.2017 року суду заперечення на позов.

При цьому ГУПФУ в Одеській області посилається на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду щодо вимог про перерахунок пенсії в 2014 році, а тому просить залишити без розгляду вимоги позивача щодо визнання неправомірними дій по відмові у перерахунку пенсії та щодо зобов?язання здійснити такий перерахунок.

Крім того, редакції статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в 2014 році передбачають зовсім інші розміри щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров?ю.

Так, положеннями ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ (в редакції, яка діяла в період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року), особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров?ю, у розмірі, зокрема, інвалідам ІІ групи (яким є позивач) – 20 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно ст. 54 Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ (в редакції, яка діяла в період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року), пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

У всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:

для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році:

по I групі інвалідності - 220 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

по III групі інвалідності - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-1990 роках та осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження:

по I групі інвалідності - 160 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

по II групі інвалідності - 150 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

по III групі інвалідності - 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою:

по I групі інвалідності - 130 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

по II групі інвалідності - 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

по III групі інвалідності - 110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

дітям-інвалідам - 70 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Пенсія в разі втрати годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), у розмірі:

на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 процентів пенсії по інвалідності померлого годувальника;

на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 процентів пенсії по інвалідності померлого годувальника, визначеної згідно із зазначеною статтею, що розподіляється між ними рівними частками.

До непрацездатних членів сім'ї померлого годувальника належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.

Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.

Крім того, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012 року по справі №2а-30/10/1509 кінцевої дати щодо перерахунку пенсії позивача не вказано. В зв?язку з цим, УПФ нарахування пенсії ОСОБА_1 здійснено по 22.07.2011 року, тобто по дату набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», якою було змінено розміри відповідних виплат.

Крім того, відповідно до ст..62 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ, роз?яснення порядку застосування даного Закону проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов?язковими.

Відповідно до ст.. 63 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ фінансування витрат, пов?язаних з реалізацією даного Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів які враховуються при визначенні міжбюджетних трансферів, та інших джерел, не заборонених законодавством.

Однак, рішення КМУ щодо застосування норм Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ в період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року не приймалось, відповідного фінансування на реалізацію вказаного Закону в цей період не було, а тому підстави для проведення виплат ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року в інших розмірах, ніж ті, які передбачені постановою КМУ від 06.07.2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» та від 23.11.2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відсутні, а отже підстав для задоволення вимог позивача про визнання дій ГУПФ в Одеській області щодо не задоволення скарги ОСОБА_1 неправомірними немає.

Ухвалою суду від 08 вересня 2017 року відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області, замінено на належного відповідача - Роздільнянського об?єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

РО УПФУ в Одеській області надало суду заперечення на позов ОСОБА_1, в яких зазначило наступне.

21.08.2014 року позивачеві було проведено перерахунок пенсії згідно постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012 року по справі №2а-30/10/1509 за період з 01.05.2009 року без кінцевої дати до внесення змін в законодавство, тобто по 22.07.2011 року.

Відповідно до постанови КМУ від 06.07.2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23.07.2011 року, та постанови КМУ від 23.11.2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 01.01.2012 року, розмір пенсії по інвалідності та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров?ю, призначалися в 2014 році згідно вказаних постанов. Тобто для обчислення пенсії по інвалідності згідно Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ проводиться на підставі довідки про заробітну плату в зоні відчуження. Розмір пенсії, обчислений із заробітної плати отриманої за роботу в зоні відчуження, нижчий від законодавчо визначеного мінімального розміру пенсії,або якщо особа не може надати відповідну довідку, призначається в мінімальному розмірі, визначеному постановою КМУ від 23.11.2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто розмір мінімальної пенсії визначається у відсотках від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, і перераховується в разі його зміни.

Законом України «Про державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 року №719-VІІ, статтею 7 встановлено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність в розмірі 949 грн. Таким чином, для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, мінімальний розмір пенсії з 01.01.2014 року становив для інвалідів ІІ групи 1518,40 гривень (949х160%). Крім того, п.12 постанови КМУ від 23.11.2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, якщо розмір пенсійної виплати (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає в інвалідів – учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, щодо яких встановлено причинний зв?язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою ІІ групи – 255% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, виплачується щомісячна державна допомога до пенсії в сумі, що не вистачає до таких розмірів.

Загальний розмір пенсії позивача станом на 01.01.2014 року становив 2419,95 гривень, тобто 949 грн. прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність х 255%, а тому розмір пенсійних виплат позивачеві нараховувався та виплачувався відповідно до вимог закону.

Ухвалою суду від 08 грудня 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Роздільнянського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання дій противоправними та зобов’язання вчинити певні дії залишені без розгляду у зв?язку з пропуском ОСОБА_1 шестимісячного строку звернення до суду за захистом прав та законних інтересів.

03 січня 2018 року представником позивача подано апеляційну скаргу на вказану ухвалу суду.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 08.12.2017 року скасовано, а справу повернуто до суду для продовження розгляду, у зв?язку з тим, що судом не з?ясовано чи були порушені суб?єктивні права, свободи або інтереси позивача, а якщо так, то в чому вони полягають і коли сталися такі порушення, якщо вони мали місце.

Відповідно до Закону України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII Кодекс адміністративного судочинства України викладено у новій редакції, який набрав чинності з 15.12.2017 року. Згідно п. 10 ч.1 Перехідних Положень справи, провадження яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу адміністративного судочинства України, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2018 року прийнято справу до свого провадження та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

09 липня 2018 року представником ГУПФ в Одеській області подано відзив на адміністративний позов у якому представник відповідача просить залишити без розгляду п. 2,3 позовних вимог ОСОБА_1 у зв?язку з пропуском строку звернення до суду та відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

В судове засідання представник позивача не з?явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав, просив задовольнити повністю.

Представники відповідачів в судове засідання не з?явилися, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, просили відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1

Суд розглядає справу за відсутності сторін на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи, інвалідність пов?язана із виконанням обов?язків військової служби під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Позивач отримує пенсію по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров?ю, відповідно до положень ст..ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012 року по справі №2а-30/10/1509 було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та зобов?язано управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01 травня 2009 року державної та додаткової пенсії відповідно до ст.ст. 49, 50, ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи із розміру державної пенсії у вісім мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров?ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Листом від 28.12.2016 року № 45/Т-2 позивачеві управлінням Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області було надано інформацію про виконання вказаної постанови суду, з якого позивач дізнався, що йому було здійснено перерахунок пенсії та донараховано доплату у сумі 106313,60 грн. за період з 01.05.2009 року по 22.07.2011 року.

Однак, при ознайомленні з вказаним листом, позивачем виявлено, що УПФ не здійснило перерахунок пенсії за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року, в зв?язку з чим позивач звернувся до УПФУ в Іванівському районі Одеської області з заявою про проведення перерахунку пенсії за цей період з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим, як це передбачено постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012 року по справі №2а-30/10/1509.

Листом від 23.01.2017 року № 3/Т-2 Управління відмовило позивачеві у проведенні додаткового перерахунку пенсії.

У зв?язку з цим, позивач звернувся до ГУПФУ в Одеській області зі скаргою на вказані дії управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області, однак листом від 27.02.2017 року №183/Т-11 ГУПФУ в Одеській області відмовило ОСОБА_1 у задоволенні даної скарги з посиланням на те, що дії УПФУ в Іванівському районі Одеської області правомірні.

ОСОБА_1 вважає такі дії відповідачів неправомірними та вимушений звернутися до суду з даним позовом.

Суд встановив, що відповідно до КМУ від 06.07.2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23.07.2011 року, та постанови КМУ від 23.11.2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 01.01.2012 року, розмір пенсії по інвалідності та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров?ю, призначалися в 2014 році згідно вказаних постанов.

Тобто, обчислення пенсії по інвалідності згідно Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ, проводиться на підставі довідки про заробітну плату в зоні відчуження. Розмір пенсії, обчислений із заробітної плати отриманої за роботу в зоні відчуження, нижчий від законодавчо визначеного мінімального розміру пенсії, або якщо особа не може надати відповідну довідку, призначається в мінімальному розмірі, визначеному постановою КМУ від 23.11.2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто розмір мінімальної пенсії визначається у відсотках від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, і перераховується в разі його зміни.

Законом України «Про державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 року №719-VІІ, статтею 7 встановлено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність в розмірі 949 грн.

Таким чином, судом встановлено, що для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, мінімальний розмір пенсії з 01.01.2014 року становив для інвалідів ІІ групи 1518,40 гривень (949х160%).

Крім того, п.12 постанови КМУ від 23.11.2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, якщо розмір пенсійної виплати (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає в інвалідів – учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, щодо яких встановлено причинний зв?язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою ІІ групи – 255% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, виплачується щомісячна державна допомога до пенсії в сумі, що не вистачає до таких розмірів.

Судом встановлено, що загальний розмір пенсії позивача станом на 01.01.2014 року становив 2419,95 гривень (949х255%) і виплачувався відповідно до вимог закону.

Таким чином, суд робить висновок, що наразі відсутні підстави вважати дії Управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області у неперерахуванні пенсії позивача в період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року, неправомірними.

При цьому суд враховує, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012 року по справі №2а-30/10/1509 правомірність дій відділень Пенсійного фонду України щодо виплати, перерахунку основної і додаткової пенсії позивачеві в період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року не розглядалась і рішень з цього приводу не приймалось.

Оскільки кінцевої дати щодо перерахунку пенсії позивача у постанові Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012 року по справі №2а-30/10/1509 не вказано, управлінням пенсійного фонду нарахування пенсії ОСОБА_1 здійснено по 22.07.2011 року, тобто по дату набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», якою було змінено розміри відповідних виплат.

Крім того, відповідно до ст.62 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ, роз?яснення порядку застосування даного Закону проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов?язковими.

Відповідно до ст.. 63 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ фінансування витрат, пов?язаних з реалізацією даного Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів які враховуються при визначенні міжбюджетних трансферів, та інших джерел, не заборонених законодавством.

Однак, рішення КМУ щодо застосування норм Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ в період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року не приймалось, відповідного фінансування на реалізацію вказаного Закону в цей період не було, а тому підстави для проведення виплат ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року в інших розмірах, ніж ті, які передбачені постановою КМУ від 06.07.2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» та від 23.11.2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відсутні.

Таким чином, суд робить висновок про правомірність дій управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області з не проведення ОСОБА_1 перерахунку пенсії за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року та відповідну правомірність дій Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови листом від 27.02.2017 року за №183/Т-11 ОСОБА_1 у задоволенні скарги на дії управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області щодо виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012 року по справі №2а-30/10/1509, а значить про відсутність підстав задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині.

При цьому, суд встановив, що згідно ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент звернення позивача до суду) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент звернення позивача до суду) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

З матеріалів справи вбачається, що предметом оскарження у даній справі є перерахунок пенсії за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року.

В позовній заяві позивач вказує на те, що лише з листа УПФУ в Іванівському районі №47/С-2 від 27.02.2017 року він дізнався про те, що відповідач не здійснив перерахунок пенсії за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року на підставі статтей 49, 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Проте, враховуючи, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012 року, на яку як на підставу для перерахунку пенсії посилався позивач, спір щодо виплати і перерахунку основної і додаткової пенсії позивача за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року не вирішувався, а про виплату пенсії, яка є щомісячним платежем, в меншому розмірі, ніж передбачено законом, та відповідно порушення своїх прав позивач мав дізнатися, отримуючи таку виплату за відповідний місяць, то позивач, звернувшись 03 квітня 2017 року до суду з позовними вимогами за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року, пропустив строк звернення до суду, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.

Це підтверджується правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 05 червня 2018 року справа № 522/6205/17, адміністративне провадження №К/9901/17610/18.

За таких обставин, суд доходить висновку про залишення без розгляду вимог позивача щодо визнання протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області з не проведення, на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012 року по справі №2а-30/10/1509, ОСОБА_1 перерахунку пенсії за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року з урахуванням належного йому права на пенсію по інвалідності у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров?ю у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком; зобов?язання управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області здійснити ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року перерахунок пенсії з урахуванням належного йому права на пенсію по інвалідності у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров?ю у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим.

Керуючись ст.ст. 242-246, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ :

Залишити без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Роздільнянського об?єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області з не проведення, на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012 року по справі №2а-30/10/1509, ОСОБА_1 перерахунку пенсії за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року з урахуванням належного йому права на пенсію по інвалідності у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров?ю у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком; зобов?язання управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області здійснити ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року перерахунок пенсії з урахуванням належного йому права на пенсію по інвалідності у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров?ю у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Роздільнянського об?єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови листом від 27.02.2017 року за №183/Т-11 ОСОБА_1 у задоволенні скарги на дії управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області щодо виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2012 року по справі №2а-30/10/1509 – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцятиднів з дня з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30 жовтня 2018 року.

Суддя Л.М. Чернявська

23.10.2018