Рішення № 77487473, 30.10.2018, Арцизький районний суд Одеської області

Справа № 492/794/18

Провадження № 2/492/500/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2018 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області в складі:

Головуючого – судді Череватої В.І.,

за участю секретаря судового засідання – Каширної О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Арцизі Одеської області в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_3,

ВСТАНОВИВ:

04.06.2018 року позивач звернувся до суду з позовом та просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 35 523,15 гривень, за кредитним договором № б/н від 23.12.2015 року. Стягнути з відповідача судові витрати.

Свої вимоги мотивував тим, що між сторонами був укладений кредитний договір № б/н від 23.12.2015 року, відповідно до якого ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 300,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

У порушення умов договору відповідач зобов’язання за вказаним договором не виконала належним чином, заборгованість не погасила. У зв’язку з зазначеними порушеннями зобов’язань за кредитним договором відповідач має заборгованість, яку в добровільному порядку сплачувати не бажає, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду та просить стягнути суму заборгованості з відповідача.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст. ст. 128, 130, 131 ЦПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 11.06.2018 року провадження у справі відкрито та її розгляд відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України призначений у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час та місце його проведення сповіщений належним чином, звернувся до суду з заявою, в якій просив розглянути справу у його відсутність, позов підтримав повністю та просив суд позов задовольнити у повному обсязі, надав відповідь на відзив та фото відповідача з карткою та виписки по рахунку (а.с. 65 – 75).

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, надав до суду відзив на позов, згідно якого він позов не визнає, просить суд у задоволенні позову відмовити, оскільки відповідач ОСОБА_2 Умови та Правила надання банківських послуг не підписувала, у зв’язку з чим неможливо встановити, що саме зазначені Умови та Правила надання банківських послуг мала на увазі відповідач, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг позивачем (а.с. 62). Представником відповідача в запереченнях зазначено, що позивачем в порушення вимог ч. 2 ст. 83 ЦПК України не надано договору, засвідченого підписами сторін, в якому б були викладені всі умови, на які позивач посилається в позовній заяві. Не надано доказів, що підтверджують ознайомлення відповідача з Правилами та Умовами надання банківських послуг в редакції, що діяла в період на який посилається позивач.

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, згідно якій в задоволенні позову просив відмовити.

У зв’язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вивчивши надані сторонами письмові докази, давши їм оцінку в сукупності, вважає позовну заяву позивача не обґрунтованою та не підлягаючою задоволенню і такий висновок суду ґрунтується на наступному.

Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із зобов'язального права, пов'язані з ухиленням боржника від виконання своїх обов'язків по поверненню кредитних коштів кредитору, тому при вирішенні спору між сторонами слід керуватися Цивільним Кодексом України.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с. 26 – 28) та ОСОБА_2 (а.с. 24) відповідно до Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг 23.12.2015р. (а.с. 7) був укладений договір про надання банківських послуг, відповідно до якого позивач видав відповідачу карту «Універсальна». Згідно зазначеної Анкети-заяви відповідач погодилася з тим, що дана заява разом з Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між нею та Банком Договір про надання банківських послуг. Щодо зміни кредитного ліміту позивач керувався п. 2.1.1.2.3 Умов та правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг. Крім того, відповідно до зазначеної Анкети-заяви відповідач зобов'язалася дотримуватись умов та правил надання банківських послуг (а.с. 7 - 23). Як вбачається з п. 1.1.7.11 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на такий самий строк. Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов надання банківських послуг позичальник зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Згідно з п. 2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг, у разі невиконання зобов'язань за договором, позичальник зобов'язався на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку. Відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг при порушенні відповідачем строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених наявним договором, більш ніж на 30 днів, відповідач зобов'язана сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих та прострочених відсотків та комісії. Згідно п. 1.1.7.31. Умов та правил надання банківських послуг строк позовної давності відносно вимог Банку з повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, винагород, неустойки: пені, штрафів, витрат Банку складає 50 років. На підставі п. 1.1.7.40. Умов та Правил надання банківських послуг клієнт дав свою згоду на здійснення Банком при оформленні дійсного Договору фотографування себе, зберігання Банком фотографій у подальшому, а також на розповсюдження збережених фотографій у випадках, передбачених дійсним Договором.

В порушення умов зазначеного кредитного договору відповідач взяті на себе зобов’язання не виконувала, внаслідок чого в неї виникла заборгованість перед позивачем, яка, згідно розрахунку, наданого позивачем станом на 13.05.2018р., з урахуванням заборгованості за кредитом, процентами, пенею, штрафами склала загальну суму 35 523,15 грн. (а.с. 5 - 6).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом.

Суд першої інстанції при вирішенні справи виносить рішення на підставі належних та допустимих доказів, досліджених в судовому засіданні відповідно до глави 5 ЦПК України.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Судом не встановлено, що позивачем був наданий кредит в розмірі та на умовах, передбачених вищезазначеним кредитним договором, оскільки в матеріалах справи відсутні докази укладення між сторонами саме кредитного договору (у Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг відсутня позначка про видачу кредитної картки «Універсальна», відсутня пам’ятка клієнта), що саме вищезазначені Умови та Правила надання банківських послуг є складовою частиною укладеного між сторонами договору, і що саме зазначені Умови та Правила надання банківських послуг мала на увазі відповідач, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, та відповідно, чи брала на себе зобов’язання відповідач з повернення кредиту, зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов’язання з повернення кредиту, чи в межах позовної давності позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 6-2320цс16.

Суд звертає увагу, що за даними виписки по рахунку заборгованість по кредитному договору становить 35 523,15 грн., однак позивачем не надано доказів, а судом не встановлено, що вказана заборгованість виникла саме по кредитному договору № б/н від 23 грудня 2015 року, а саме вказаний договір є підставою позову так як у Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг відсутня позначка про видачу кредитної картки «Універсальна» (а.с. 7).

В судовому засіданні не встановлено, що відповідач 23 грудня 2015 року дійсно отримала кредитну картку «Універсальна».

Суд не бере до уваги посилання позивача, як на обґрунтування позовних вимог, про отримання відповідачем кредитних коштів, що підтверджується фото клієнта, випискою по рахунку (а.с. 71 - 75), так як вони не є відповідними документами на видачу грошових коштів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. ст. 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку про те, що позов є безпідставним, задоволенню не підлягає, оскільки з матеріалів справи, зокрема, з наданої фотографії, виписки по рахунку, неможливо встановити правомірність позовних вимог позивача. Банк не був позбавлений можливості довести свої вимоги належним чином.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі № 92/1149/16-ц.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на відсутність підстав для задоволення позову Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 35 523,15 грн.

Згідно ст. 141 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

У зв’язку з відмовою позивачу у задоволенні його вимог, судові витрати (судовий збір) не підлягають стягненню з відповідача і підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ст. ст. 207, 626, 628, 638, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 4, 10, 13, 76-81, 83, 95, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 30 жовтня 2018 року.

Позивач: Публічне акціонерне товариство ОСОБА_1 «Приватбанк», юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д; місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, р/р 29092829003111 (для погашення заборгованості та судових витрат)).

Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (РНОКПП: НОМЕР_1), яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

СУДДЯ

Арцизького районного суду ОСОБА_4

Одеської області