Рішення № 77487400, 24.10.2018, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/1469/2018 Справа № 490/11386/17

Центральний районний суд м. Миколаєва

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2018 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді - Гуденко О.А.,

за участю секретаря- Кваша С.О.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_2 “ПРИВАТБАНК” до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року позивач ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_2 “ПРИВАТБАНК” (надалі - ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК”) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

В обгрунтування позову посилається на те, що 12.04.2010 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № б/н, відповідно до якого відповідачем отримано кредит в сумі 4 500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 27, 60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Позивач свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором. Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за Договором, тобто зобов’язання за вказаним договором не виконав. Станом на 31.10.2017 року має заборгованість в сумі 85 528, 95 грн, яка складається з наступного: 8 423, 01 грн - заборгованість за кредитом; 69 456, 94 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3 100, 00 грн - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1. 7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500, 00 грн – штраф (фіксована частина) та 4 049, 00 грн штраф (процентна складова). Розрахунок суми заборгованості додається до позовної заяви. Позивач просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість, а також судові витрати в сумі 1 600 грн.

Ухвалою суду від 02.01.2018 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. 09.02.2018 року відповідач надав до суду заяву, в якій заперечував проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження та просив призначити справу до розгляду у загальному провадженні. Ухвалою від 10.04.2018 року суд здійснив перехід з розгляду справи в порядку спрощеного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

14.02.2018 року відповідач надав суду відзив на позов, в якому зазначив, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі, у зв'язку з тим, що на підтвердження укладення договору йому позивачем надано нечитаєму та незавірену копію анкети-заяви, не надано “Правила користування платіжною карткою” в редакції на момент укладення кредитного договору. Крім того, підтвердив отримання в 2010 році пластикової картки у відповідача, строк дії якої, вважає, закінчився в 2014 році та заявив про застосування строку позовної давності до щомісячних платежів, перебіг якої він відраховує з дати закінчення строку дії картки, посилаючись з цього приводу на правові висновки Верховного Суду України про застосування ст. 257 ЦК України; не погоджується з моментом початку розрахунку заборгованості позивачем — з 22.08.2014 року; вважає, що позивач неодноразово у односторонньому порядку без укладення будь-яких додаткових договорів підвищував відсоткову ставку за договором в порушення вимог ст. 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на час підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг); заперечує проти одночасного застосування цивільно-правової відповідальності у вигляді штрафу та пені за порушення строків виконання грошового зобов'язання за кредитним договором, бо таке застосування свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення. Просив витребувати у позивача розбірливу анкету-заяву від 12.04.2010 року, “Правила користування платіжною карткою”, докази, які підтверджують отримання відповідачем пластикової карти 12.04.2010 року з зазначенням строку дії даної картки та докази, які підтверджують погодження банком з відповідачем підвищення відсоткової ставки та відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.

06.04.2010 року засобами електронного зв'язку позивач надав суду відповідь на відзив (оригінали документів надані суду 17.04.2018 року), в якій зазначив, що укладений сторонами кредитний договір є договором приєднання і друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Позивачем надано суду копія анкети-заяви від 12.04.2010 року, в якій всю інформацію про себе відповідач заповнив особисто та висловив згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки “Універсальна” та особистим підписом засвідчив свою згоду, що заява-анкета, разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить договір про надання банківських послуг між ним та банком, ознайомився та згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Також до матеріалів позовної заяви долучено “Довідку про умови кредитування з використанням кредитки “Універсальна, 55 днів пільгового періоду”, з якої чітко вбачається, що відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,30% (27, 60% на рік), вказано розмір комісій та штрафів тощо. Тобто сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови.

Крім того, вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку та на його офіційному сайті. Всі вищезазначені документи є договором про надання банківських послуг, укладеним сторонами шляхом приєднання клієнта до запропонованого банком договору (умов кредитування).

Отримання відповідачем кредитної картки “Універсальна” підтверджується випискою з карткового рахунку, з якої вбачається, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт, він користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів на балансі вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором. Відповідачем вказаний розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались.

Посилаючись на ст. ст. 3, 6, 11, 204, ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 640 ЦК України та роз'яснення, надані в п. 21 Пленуму ВССУ №5 від 30.03.2012 року “Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин”, позивач вважає, що укладений сторонами договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів реального кредитного договору, правомірність якого ніким не оспорена, а отже є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача, позаяк в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази припинення зобов'язання належним виконанням відповідно до ст. 599 ЦК України.

Крім того, банком надані належні та допустимі докази укладення кредитного договору, відповідач доказів неукладення — не надав в порушення вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України. Заперечення відповідача про отримання неякісних копій документів та позовної заяви необґрунтовані, оскільки останній має можливість ознайомитися з матеріалами справи в суді. Розрахунок заборгованості позивачем проведено з 22.08.2014 року в зв'язку з тим, що відповідач тричі отримував кредитну картку “Універсальна, 55 днів пільгового періоду”, яку переоформив на карту “GOLD”, отримавши карту № 5168742344129717, при оформленні якої заборгованість за кредитом переноситься з картки “Універсальна, 55 днів пільгового періоду” на картку “GOLD”.

Зміна процентної ставки повністю узгоджується з Умовами та Правилами надання банківських послуг (п.п. 1.1.3.2.3., 1.1.3.1.9.) та підтверджується наказами банку, які надаються до відповіді на відзив. Повідомлення про підвищення процентної ставки відповідачу було направлено 01.09.2014 року, 01.04.2015 року та заяв про розірвання кредитного договору на виконання обов'язку, передбаченого п. 1.1.2.4. кредитного договору від відповідача не надходило, він продовжував користуватися карткою та здійснював погашення заборгованості, останнє з яких 07.04.2015 року, чим прийняв діючи умови договору.

Щодо заперечень відповідача про нарахування штрафів та пені, посилаючись на ст. 61 Конституції України, ст. ст. 3, 526, 549, 550, 551, 624, 626, 627 ЦК України та постанову Верховного Суду України № 6-2003цс15, зазначає, що штраф та пеня є окремими видами неустойки та не є взаємовиключними, не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. Штраф та пеня є різновидом штрафних санкцій. Не можуть ототожнюватися санкції та вид відповідальності. У межах одного виду відповідальності можуть застосовуватися різний набір санкцій. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає із закону або із суті відносин сторін, дозволяє здійснити відповідне врегулювання в договорі. Принцип свободи договору дає право банку передбачити в кредитних договорах відповідальність позичальника за невиконання або неналежне виконання зобов'язання — у вигляді штрафу, і за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання — у вигляді пені. Застосування банком в кредитному договорі штрафу та пені як окремих видів неустойки не є подвійним притягненням до відповідальності, адже характер правопорушень в даному випадку різний.

Щодо строків позовної давності, посилаючись на ст. ст. 256, 257, ч. 1 ст. 259 ЦК України та п. 1.7.31 Умов договору, позивач зазначив, що строк позовної давності щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50 років у зв'язку з особливостями кредитного продукту- кредитна картка є поновлюваною кредитною лінією, тобто це кредит, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки. Посилаючись на постанови Верховного Суду України в справах №6-14цс14 від 19.03.2014 року та № 6-61цс14, вказує, що платіжна картка, яка є складовою кредитного договору, діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору. Строк випущеної картки до останнього дня 01.2018 року (довідка про видачу кредитних карт додається). Позивач звернувся до суду з позовом 13.12.2017 року — до спливу строку позовної давності. Крім того, згідно виписки по рахунку відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов'язання за кредитом, що свідчить про знання умов кредитування та визнання зобов'язання за договором, тому посилання відповідача, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматися судом до уваги. Просить задовольнити позовну вимоги банку у повному обсязі.

На підтвердження своїх вимог позивачем надані витребувані відповідачем: інформацію від 05.04.2018 року вих. № 30.1.0.0/2-201712/161 про одержані ОСОБА_3 картки, інформацію про важливі зміни в процедурі оформлення та тарифах по кредитним карткам в ПриватБанку (Україна, Грузія) та А-Банку, виписку за період з 01.04.2010 по 05.04.2018 року на ім'я ОСОБА_3

Представник позивача ОСОБА_1, повноваження якого підтверджуються довіреністю (а.с. 121 ), в судовому засіданні просив позов задовольнити з викладених в ньому та у відповіді на відзив підстав.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про дату, час, місце слухання справи повідомлявся належним чином, про що свідчать поштове повідомлення та розписка (а.с. 96, 120 ).

Суд, повно і всебічно з’ясувавши обставини цивільної справи, дослідивши надані позивачем докази, дійшов висновку про часткове задоволення позову, мотивуючи своє рішення наступним чином.

Судом були досліджені наступні письмові докази, надані позивачем: копія анкети-заяви відповідача про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 12.04.2010 року (а. с. 7); Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт “Універсальна” ( а. с. 8, 8 зворот), копія Витягу з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 року №СП-2010-256 (а. с. 9-32); Розрахунок заборгованості за договором № б/н від 12.04.2010 року, укладеного між ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” та клієнтом – ОСОБА_3, станом на 31.10.2017 року (а. с. 5); копія паспорту відповідача ( а.с. 33, 33 зворот ); копії правовстановлюючих документів позивача (а. с. 35-38); платіжне доручення № PROM5BAPNH від 05.12.2017 року про сплату судового збору в сумі 1 600 грн ( а. с. 39), виписка по картці за період з 01.04.2010 року по 05.04.2018 року ( а.с. 79-87).

Судом встановлено, що між сторонами 12.04.2010 року укладено кредитний договір № б/н шляхом підписання анкети-заяви позичальника, у якій зазначено, що вона разом з Пам'яткою, Умовами і Правилами надання банківських послуг та Тарифами складає між сторонами кредитний договір. Пунктом 2.1.5.5. Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 року № СП-2010-256, передбачено, що позичальник зобов'язується сплачувати заборгованість за кредитом, процентами за його користування, по перевитратам платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором (а.с. 27 зворот).

На підтвердження розміру відсотків, пені та штрафів, виходячи з яких була нарахована спірна заборгованість позивачем було надано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 року № СП-2010-256, з якого вбачається, що він стосується різних типів таких кредитних карт: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду»; «Універсальна, 55 днів пільгового періоду»; «Універсальна CONTRACT»; «Універсальна GOLD». При цьому для кожного типу кредитної картки передбачені різні базові процентні ставки в місяць, різний розмір щомісячного платежу та розміру пені. Анкета-заява відповідача від 12.04.2010 року не містить чіткого посилання на тип картки та тариф.

Згідно з розрахунком позивача непогашена заборгованість відповідача за договором б/н від 12.04.2010 року станом на 31.10.2017 року становить 85 528, 95 грн, яка складається з наступного: 8 423, 01 грн - заборгованість за кредитом; 69 456, 94 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3 100, 00 грн - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1. 7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500, 00 грн – штраф (фіксована частина) та 4 049, 00 грн штраф (процентна складова).

Суд вважає, що у даному випадку факт порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором № б/н від 12.04.2010 року, щодо своєчасної сплати кредиту в сумі 8 423,01 грн., позивачем доведено, а відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано.

Визначаючи розмір відсотків за користування кредитом, суд виходить з наступного. Як вбачається з Розрахунку заборгованості за договором б/н від 12.04.2010 року станом на 31.10.2017 року, позивач нараховував відсотки за ставкою 27,6 % до 29.08.2014, з 01.09.2014 - 32,40% та з 01.04.2015 — 42,00%. Позивач у заявах по суті справи посилався, що при нарахуванні відсотків за вказаними ставками, враховував приєднання відповідача до наданого до позову Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», проте в порушення ст. ст. 12, 81 ЦПК України позивач не довів перед судом, що відповідач підписуючи 12.04.2010 року анкету-заяву приєднався саме до Тарифів, які були затверджені пізніше 01.09.2014 і 01.04.2015 року, оскільки не надав доказів, що саме такі умови кредитування існували на час підписання анкети-заяви та про повідомлення відповідача 01.09.2014 року, 01.04.2015 відповідно до п.1.1.3.2.3 Умов і правил щодо внесення змін до Тарифів у порядку визначеному банком в Умовах та правилах надання банківських послуг. Доказів надсилання повідомлень чи видачі виписки по картковому рахунку відповідачу про збільшення відсоткової ставки позивачем до суду не надано. Очевидно, що відповідачу при підписанні анкети-заяви 12.04.2010 року не могли бути відомі процентні ставки, які були встановлені пізніше — з 01.09.2014 року та з 01.04.2015 року.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України (у редакції, чинній на момент підписання відповідачем анкети-заяви), розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. Ч. 3 цієї ж статті ЦК України у тій же редакції було передбачено, що умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Отже, позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту того, що відповідача належним чином під розписку було повідомлено про підвищення процентної ставки до 32,40 % та 42,00 % річних чи доказів того, що відповідач фактично погодився із підвищеними процентними, оскільки платежів по сплаті процентів за вказаними процентними ставками відповідач не здійснював, а як вбачається з виписки по картці за період з 01.04.2010 року по 05.04.2018 року списання з картки здійснювалося позивачем. Отже, суд дійшов висновку, що відсотки на суму неповернутого кредиту мають нараховуватись за ставкою 27, 6 % річних. Тому в цій частині твердження відповідача, викладені у відзиві, є слушними.

Суд погоджується з позицією позивача, що строк позовної давності ним не пропущено, в зв'язку з тим, що відповідач тричі отримував кредитну картку “Універсальна, 55 днів пільгового періоду”, яку 22.08.2014 року переоформив на карту “GOLD”, отримавши карту № 5168742344129717, при оформленні якої заборгованість за кредитом була перенесена з картки “Універсальна, 55 днів пільгового періоду” на картку “GOLD”, строк дії якої 01. 2018 року, а позивач звернувся до суду з позовом 18.12.2017 року.

Отже, заборгованість по процентам за розрахунком суду становить 7 317, 08 грн, виходячи з наступного розрахунку:

період з 22.08.2014 року до 07.09.2014 року відповідно до Розрахунку позивача є пільговим, отже проценти за користування кредитом за цей період не нараховуються.

149,09 грн — проценти за 23 дні вересня 2014 року, з розрахунку 8 423, 01 х 1, 77 % х 23 дні;

581, 19 грн. - проценти за жовтень, листопад, грудень 2014 року, з розрахунку 8 423,01 грн х 2,3 % х 3 місяці;

4 649,50 грн — проценти за 2015, 2016 рік, з розрахунку 8 423,01 грн. х 27, 6 % х 2 роки;

1 937, 30 грн. - проценти за період з січня по жовтень 2017 року включно, з розрахунку 8 423 грн. х 2,3% х 10 місяців;

149, 09 грн + 581, 19 грн + 4 649, 50 грн + 1 937, 30 грн = 7 317, 08 грн.

Отже, стягненню з відповідача підлягають проценти у розмірі — 7 317, 08 грн.

Відповідач у відзиві на позов посилається на те, що одночасне стягнення штрафу і пені суперечить ст. 61 Конституції України, з цим твердженням погоджується суд. Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України). За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те ж правопорушення. Про це ж зазначено у правовій позиції судової палати у цивільних справах Верховного суду України у справі № 6-2003цс15 від 21.10.2015.

За такого, не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення пені та комісії. Разом з тим підлягають сятгненню з відповідача нараховані Банком за порушення зобов'язання , штрафи у розмірі 500 грн фіксованої частини та 787 грн процентної складової ( 5% від суми заборгованотсі, що підлягає стягненню) .

Крім того, суд звертає увагу, що не зважаючи на те, що відповідач не здійснював погашення боргу, банк не звертався до суду впродовж майже трьох років, періодично піднімав процентну ставку, і надіслав позов майже перед закінченням загального 3-х річного строку позовної давності (підписано позов 05.12.2017, а до суду надійшов 18.12.2017). Це призвело до збільшення заборгованості в десять разів, що на думку суду суперечить засадам розумності і справедливості.

З огляду на все вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскільки відповідач отримав кредит і не виконав свої обов'язки щодо його повернення вчасно, позов підлягає частковому задоволенню. Станом 31.10.2017 у відповідача наявна заборгованість в у розмірі 17027,09 грн., яка складається із: 8 423, 01 грн - заборгованість за кредитом; 7 317, 08 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1287 грн — заборгованість за штрафами, яка і підлягає стягненню на користь позивача.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1600 грн. (а.с. 39). Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений при подачі позову, пропорційно до задоволених позовних вимог, що становить 352, 48 грн. З наступного розрахунку: 17027, 09 грн.х100% : 85 528, 95 грн = 20 % ; 1 600 грн.х 20 % = 333,33 грн).

Керуючись ст. ст. 18, 259, 263-265, 280, 281, 284 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_2 “ПРИВАТБАНК” до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2 (паспорт громадянина України, серія ЕО номер 686169, виданий Заводським РВ ММУ УМВС України в Миколаївській обл. 22.02. 1999), на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_2 “ПРИВАТБАНК” (місце знаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 12.04.2010 року станом на 31.10.2017 року в сумі 17027, 09 грн. (сімнадцять тисяч двадцять сім грн. 09 коп), з якої:

8 423, 01 грн - заборгованість за кредитом;

7 317, 08 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

1278 , 00 грн — заборгованість заштрафами.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_2 “ПРИВАТБАНК” судовий збір в сумі 333,33 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження вручення йому повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ О. А. ГУДЕНКО

Повний текст рішення суду складен 26 жовтня 2018 року.