Рішення № 77486379, 22.10.2018, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/475/18

Провадження № 2/455/428/2018

РІШЕННЯ

Іменем України

22 жовтня 2018 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області

в складі: головуючої - судді Ніточко Л.Й.,

при секретарі – Сенеті Г.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду - в залі засідань, цивільну справу №455/475/18 за позовною заявою ОСОБА_1 до Новоміської сільської ради Старосамбірського району Львівської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 02.05.2018 року звернулася до суду з позовною заявою до Новоміської сільської ради Старосамбірського району Львівської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування, посилаючись на те, що її дідусь - ОСОБА_2, помер 18 вересня 1991 року у віці 51 рік. До дня смерті був зареєстрований по місцю проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, та був головою колгоспного двору.

Її бабуся, Гис (прізвище до одруження - Тельвак) ОСОБА_3, померла 11 червня 2003 року у віці 70 років, яка до дня смерті також була зареєстрована за вищевказаною адресою та була останнім членом колгоспного двору.

ОСОБА_4 04.02.2003 року було укладено заповіт, посвідчений секретарем Грушатицької сільської ради Старосамбірського району Львівської області, згідно якого на випадок смерті зробила таке розпорядження: все її майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і, взагалі, все те, що їй належало на день смерті і на що вона за законом мала право, а також її присадибну ділянку та земельний пай, заповіла своїй внучці – ОСОБА_1.

На день смерті ОСОБА_2 у будинку була зареєстрована бабця ОСОБА_4, яка перебувала в зареєстрованому шлюбі. Оскільки ОСОБА_4 була зареєстрована в даному будинковолодінні та перебувала в зареєстрованому шлюбі, тобто вона, як спадкоємець за законом після смерті чоловіка вступила в управління та володіння спадковим майном, але не оформила спадщину за законом, як спадкоємець першої черги за законом після смерті чоловіка.

На день смерті ОСОБА_4 позивач була зареєстрована та фактично проживала у житловому будинку в с.Чижки, вул.Центральна, будинок №58, Старосамбірського району Львівської області, доглядала за житловим будинком, обробляла земельну ділянку біля житлового будинку, тобто, фактично вступила в управління та володіння спадковим майном після смерті бабці.

07.02.2018 року приватним нотаріусом Старосамбірського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_5 була заведена спадкова справа за №13/2018 після смерті ОСОБА_4.

09.02.2018 року вона, як спадкоємець за заповітом, звернулася до приватного нотаріуса Старосамбірського районного нотаріального округу Львівської області ОСОБА_5 для того, щоб подати заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті бабці ОСОБА_4, яка померла 11.06.2003 року та до дня смерті була зареєстрована і проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1. Однак їй було відмовлено та роз'яснено, що оскільки спадкоємцем не представлено правовстановлюючих документів на спадкове майно, а тому рекомендовано їй для визнання права власності на майно звернутися в судовому порядку.

Просить визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який розташований в с.Чижки, вул.Центральна, будинок №58, Старосамбірського району Львівської області в порядку спадкування за заповітом після смерті бабці ОСОБА_4, яка померла 11 червня 2003 року та до дня смерті була зареєстрована та фактично проживала в ІНФОРМАЦІЯ_2.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_6 в судове засідання не з’явилися, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, причин неявки суду не повідомили. 22.10.2018 року представник позивача ОСОБА_6 подала в канцелярію суду заяву про слухання даної справи у їхній відсутност , позовні вимоги підтримує повністю.

Представник відповідача – Новоміської сільської ради Старосамбірського району Львівської області в судове засідання не з’явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, причин неявки суду не повідомив.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, розгляд справи здійснюється у їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Із свідоцтва про народження серії І-СГ №406055, виданого Грушатицькою сільською радою Старосамбірського району Львівської області (а.с.18) та свідоцтва про укладення шлюбу серії І-СГ №284265, виданого Грушатицькою сільською радою Старосамбірського району Львівської області (а.с.19) вбачається, що батьками позивачки ОСОБА_1 є ОСОБА_7 та ОСОБА_6, а чоловіком позивачки є ОСОБА_8.

Із інших долучених до справи документів, таких як, а саме: свідоцтв, виданих Грушатицькою сільською радою Старосамбірського району Львівської області, про народження (а.с.8,16),свідоцтва про укладення шлюбу (а.с.17), рішення Старосамбірського районного народного суду Львівської області від 20.02.1989 року (а.с.9), згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00019566847 від 13.02.2018 року (а.с.11), запису акта про смерть №9 від 16.05.1978 року (а.с.12), витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00019391103 від 16.01.2018 року (а.с.13), вбачається, що позивачка ОСОБА_1 є внучкою ОСОБА_2 та ОСОБА_4.

Заповітом, посвідченим секретарем Грушатицької сільської ради Старосамбірського району Львівської області ОСОБА_9 04.02.2003 року, ОСОБА_4, проживаюча в ІНФОРМАЦІЯ_3, на випадок своєї смерті зробила розпорядження, яким все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і, взагалі, все те, що їй буде належати на день смерті і на що за законом матиме право, а також свою присадибну ділянку та земельний пай заповіла своїй внучці ОСОБА_1 (а.с.31).

У відповідності зі свідоцтвами про смерть, які видані Грушатицькою сільською радою Старосамбірського району Львівської області (а.с.15,14) ОСОБА_4 померла 11.06.2003 року у віці 70 років у селі Чижки Старосамбірського району Львівської області, а ще раніше від неї, помер її чоловік ОСОБА_2 у віці 51 рік у селі Чижки Старосамбірського району Львівської області.

З постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії відомо, що 07.02.2018 року ОСОБА_1 подала до приватного нотаріуса Старосамбірського районного нотаріального округу ОСОБА_5 заяву про прийняття спадщини за заповітом, померлої 11.06.2003 року бабусі ОСОБА_4, проте у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок № 58 по вул. Центральна у с. Чижки Старосамбірського району їй відмовлено у зв'язку з не наданням документів, які підтверджують право власності на даний будинок (а.с.47).

Однак, матеріалами справи встановлено наступні фактичні обставини.

У матеріалах справи мається копія свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок, згідно якоговідомо, що 22.04.1989 року виконкомом Грушатицької сільської Ради народних депутатів посвідчено, що цілий жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в селі Чижки Старосамбірського району по вул.Центральна, №58, належить колгоспному двору головою якого є ОСОБА_2 на праві особистої власності, свідоцтво видане на підставі рішення виконкому Старосамбірської районної Ради народних депутатів від 16.02.1989 року №38 «Про оформлення права власності та реєстрацію житлових будинків, колгоспних дворів» (а.с.35), хоч у цьому документі відсутні печатка Грушатицької сільської ради та підпис голови виконкому.

Проте, що будинок за вищевказаною адресою також був зареєстрований на праві особистої власності в цілому за ОСОБА_2 як голови колгоспного двору в Самбірському міжміському бюро технічної інвентаризації станом на 01.04.2008 року, підтверджується довідкою начальника Самбірського МБТІ від 20.02.2018 року №330 (а.с.34).

Ця обставина також підтверджуються рішенням Старосамбірської районної Ради народних депутатів від 16.02.1989 року №38 «Про оформлення права власності та реєстрацію житлових будинків, колгоспних дворів», яким було вирішено оформити право власності окремих громадян та колгоспних дворів на житлові будинки в с. Чижки в тому числі на житловий будинок по вул. Центральна, 58 на ОСОБА_2, як власника будинку в цілому, група господарства - колгоспна (а.с.36,37).

Крім цього, згідно ч.1 ст. 120 ЦК УРСР ( в редакції 1963 року – далі ЦК УРСР) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (ст.112 цього Кодексу).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР розмір частки члена колгоспного двору встановлюється, виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», до правовідносин, що виникли до прийняття 15 квітня 1991 року Закону України «Про власність», застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, спори щодо майна колгоспного двору, яке було придбане до вказаної дати, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Згідно підпунктів «а» і «б» пункту 6 цієї ж постанови право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору, б) розмір частки члена двору визначається, виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

В п.п. «г» п.6 цієї ж постанови зазначено, що згідно із ст.4 постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону «Про власність» загальні правила спадкування щодо часток члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 01 липня 1990 року.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11.03.1985 року № 105 у 1985-1988 роках сільськими, селищними, районними радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по введенню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12.05.85 № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25.05.90 №69, а в подальшому, наказами Міністерства статистики України № 48 від 22.02.1995 року «Про затвердження форм та Інструкції по веденню по господарського обліку в сільських радах народних депутатів (наказ втратив чинність на підставі наказу Держкомстату№ 234 від 17.07.2000 року), згідно яких, записи щодо суспільної групи господарства в погосподарських книгах свідчили про правомірність забудови і прирівнювались до правовстановлюючих документів, тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади, що підтверджують право приватної власності.

З довідки, виданої виконкомом Новоміської сільської ради Старосамбірського району Львівської області (а.с.25) та з витягів з погосподарської книги, виданих виконкомом Грушатицької сільської ради за 1986-1990 та 1991-1995 роки (а.с.43-33,45-46)відомо, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, який помер 18.09.1991 року, дійсно до дня смерті був зареєстрований та проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. На момент його смерті була зареєстрована та проживала з ним його дружина – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5. Будинок № 58, в якому всі проживали, являвся колгоспним двором.

З довідки (а.с.29) відомо, що розмір земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку № 58 по вул. Центральна в с. Чижки становить 0,25 га.

Станом на час набрання чинності Закону України «Про власність» від 15 квітня 1991 року головою колгоспного двору був ОСОБА_2, що також підтверджується довідками виконкому Новоміської сільської ради Старосамбірського району Львівської області за даними погосподарських книг від 16.02.2018 року №301, №302, №298, (а.с.23-24, 26).

Отже, до 15 квітня 1991 року, господарство, яке знаходиться в с.Чижки, вул.Центральна, будинок №58, Старосамбірського району Львівської області, по суспільному статусі було колгоспним, після припинення його існування як колгоспного двору, право власності на його майно мали і не втратили: ОСОБА_2 та ОСОБА_4, їх розмір часток були рівними і становили по 1/2 частині у кожного.

ОСОБА_2 помер 18.09.1991 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-СГ №489468, виданого виконавчим комітетом Грушатицької сільської ради Старосамбірського району Львівської області 17.01.2018 року (а.с.14).

Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно.

У відповідності до роз'яснень, наведених у інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13, при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.

У відповідності з п.1 постанови Пленуму Верхового Суду України від 30.05.2008 року спадкові відносини регулюються ЦК України, законами України від 02.09.1993 року «Про нотаріат», від 23.06.2005 року «Про міжнародне приватне право», іншими законами, а також прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно-правовими актами.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01.01.2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР.

На час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 діяв Цивільний Кодекс УРСР (в редакції 1963 року), який слід застосовувати до правовідносин спадкування належного йому майна.

Відповідно до ч.1 ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Ст. 548 ЦК УРСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

У відповідності до норм ст. 549 ЦК УРСР, що діяла на час смерті ОСОБА_2, тобто на час відкриття спадщини, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

З довідки, виданої виконкомом Новоміської сільської ради Старосамбірського району Львівської області (а.с.26) на момент його смерті була зареєстрована та проживала з ним його дружина – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, за адресою: с. Чижки, вул. Центральна, №58 Старосамбірського району Львівської області.

Після смерті ОСОБА_2 спадкова справа не заводилася, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкова справа та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) (а.с.75).

Отже, після смерті ОСОБА_2 спадщину прийняла його дружина – ОСОБА_4, ставши одноособовим власником будинковолодіння, як останній член колгоспного двору, а також, як лише вона, як спадкоємець першої черги, проживала з ним на момент відкриття спадшини, після смерті спадкодавця вступила у володіння спадковим майном, користуючись цим будинком багато років та підтримуючи його у належному стані. володіла ним, використовувала для своїх потреб, жодних доказів незаконності набуття цього житла судом не встановлено. Проте право власності у встановленому законом порядку померлою оформлено не було.

ОСОБА_4 померла 11.06.2003 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-СГ №306198, виданого Грушатицькою сільською радою Старосамбірського району Львівської області 11.06.2003 року (а.с.15).

Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно.

На час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 також діяв Цивільний Кодекс УРСР (в редакції 1963 року), який слід застосовувати до правовідносин спадкування належного їй майна.

З довідки, виданої виконкомом Новоміської сільської ради Старосамбірського району Львівської області (а.с.27) відомо, що житловий будинок в с.Чижки, вул.Центральна, будинок №58, Старосамбірського району Львівської області є майном колгоспного двору, останнім членом якого була ОСОБА_4, і також була членом колгоспу (а.с.27).

З довідки, виданої виконкомом Новоміської сільської ради Старосамбірського району Львівської області (а.с.28) відомо, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, померла 11.06.2003 року, дійсно до дня смерті була зареєстрована та проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. На момент смерті була зареєстрована та проживала разом з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6 – онука; ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7 – чоловік онуки; ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_8 – правнук; ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_9 – правнук (а.с.28).

ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу УРСР, який діяв на момент смерті ОСОБА_4, шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном.

Технічним паспортом, довідкою (а.с.38-41,42) встановлений факт існування житлового будинку № 58 по вулиці Центральна у селі Чижки Старосамбірського району, загальною площею 90,8 м2, житловою площею 46,7 м2, вартістю 72103 гривні.

Відповідно до ст.16 ЦК України визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше право не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За правилами ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі ст.1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як видно з представлених доказів, будинок знаходиться в сільському населеному пункті, має в ньому окремий порядковий номер, зареєстрований в погосподарських книгах, спадкодавці даним будинком володіли багато років, інші особи на володіння та користування даним будинком на підставах, передбачених законом, своїх прав не заявляють, придатність будинку для проживання ніким не оспорюється.

Крім того, згідно ч.4 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав. А у відповідності до п.5 ч.1 ст.19 вищезазначеного Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема, рішень судів, що набрали законної сили.

За таких встановлених у судовому засіданні обставин, суд, розглядаючи вказану справу в межах, заявлених позивачем вимог, та на підставі наданих сторонами доказів, які оцінені судом в їх сукупності, з огляду на встановлення факту правомірності набуття спадкодавцем ОСОБА_4 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: с.Чижки, вул.Центральна, будинок №58, Старосамбірського району Львівської області, хоча і належним чином не оформила права власності на таке, за останньою слід визнати право власності на житловий будинок з господарськимибудівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: с.Чижки, вул.Центральна, будинок №58, Старосамбірського району Львівської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті бабці ОСОБА_4, яка померла 11.06.2003 року, оскільки вона прийняла спадщину і не може в позасудовому порядку оформити право власності на дане будинковолодіння через відмову нотаріуса вчинити такі дії за відсутності правовстановлюючих документів.

На підставі наведеного, керуючись ч.1 ст. 4, ч.1 ст.13, ч.1 ст.76, ст. 77, ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81, ч.2 ст. 247, ст.ст.263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. 5,ч.1 ч.2 ст. 16, ст.ст.328, 380, 392, 1216-1218 ЦК України, ч.1 ст.120, ч.2 ст.123, ч.1 ст.524, ст.ст.548-549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), ч.4 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд,-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який розташований в с.Чижки, вул.Центральна, будинок №58, Старосамбірського району Львівської області в порядку спадкування за заповітом після смерті бабці - ОСОБА_4, яка померла 11 червня 2003 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи за правилами п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України через Старосамбірський районний суд Львівської області до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя Ніточко Л.Й.