Рішення № 77485975, 30.10.2018, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/4606/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2018 року суддя Залізничного районного суду міста Львова Галайко Н.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 подав до суду позов до Державної казначейської служби України, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 Україна в особі Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь у відшкодування моральної шкоди 25 000 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог покликається на те, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова Зими Ірини Євстафіївни від 21 вересня 2016 року (справа № 466/8175/16-к) його скаргу на бездіяльність заступника керівника Львівської місцевої прокуратури № 2 було повернуто. 21 вересня 2017 року Апеляційним судом Львівської області було винесено ухвалу про скасування вищезазначеної ухвали слідчого судді. Колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що повернення слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Львова скарги позивача є безпідставним. З огляду на зазначене, вважає дану ухвалу завідомо неправосудною, оскільки в подальшому таку ухвалою Апеляційного суду Львівської області скасовано, а тому йому безпідставно відмолено у доступі до правосуддя, порушено право на справедливий суд. Моральну шкоду оцінює в сумі 25 000 грн., оскільки наведене негативно вплинуло на звичний ритм його життя.

Ухвалою суду від 21 вересня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.

Відповідач ОСОБА_2 казначейська служба України подала відзив від 16 жовтня 2018 року в якому він вказує, що позов є необґрунтованим та безпідставним, у зв’язку з чим в його задоволенні слід відмовити. В обґрунтування своєї позиції відповідач покликається на те, що справа має розглядатися в порядку загального позовного провадження, оскільки така справа має значення для Державної казначейської служби України у зв’язку з тим, що відповідно до пп. 2 п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державною (Автономною республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України, а згідно пп. 9 п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України кошти, відшкодовані державою з державного бюджету (Автономною республікою Крим, органами місцевого самоврядування з місцевих бюджетів) згідно з цим пунктом, вважаються збитками державного бюджету (місцевих бюджетів), а також у необхідності дослідження поданих доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦПК України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Враховуючи аргументацію заперечень відповідача щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку, що вони є недостатньо обґрунтованими і справу слід розглядати в порядку спрощеного позовного провадження.

По суті заперечень проти позову відповідач вказує, що обов'язковою умовою відшкодування шкоди, завданої посадовою чи службовою особою державного органу є визнання дій (бездіяльності) такої особи державного органу незаконними, тобто необхідна наявність процесуального документа (рішення суду, постанови органу вищого рівня тощо), який набрав законної сили та визначає такі дії саме незаконними. За позицією відповідача, на даний момент бездіяльність посадових осіб органу державної влади не визнано незаконною, в позовних вимогах позивач не просить суд визнати її такою, а тому відсутні будь-яку правові підстави відшкодування шкоди. Додає, що позивач повинен обґрунтувати та надати належні докази на підтвердження факту заподіяння йому моральних чи фізичних страждань, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, а також подати до суду обґрунтований розрахунок суми, яку він просить стягнути. Зазначає, що реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого під час досудового розслідування в межах кримінального провадження не є підставною для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав позивача. Враховуючи вищевикладене, відповідач просить в задоволенні позову відмовити.

Відповідачем Шевченківським районним судом м. Львова надіслано відзив по справі від 05 жовтня 2018 року, в якому просить в позовних вимогах відмовити в повному обсязі обґрунтовуючи це тим, що позивачем не наведено обставин в обґрунтування позову та не надано доказів протиправності діяння заподіювача шкоди, вини останнього в її заподіянні, причинного зв’язку між шкодою і протиправними діями заподіювача та завдання моральної шкоди судовим органом при розгляді справи за його скаргою на бездіяльність заступника керівника Львівської місцевої прокуратури № 2 у справі № 466/8175/16-к.

Ухвалою суду від 25 жовтня 2018 року провадження по справі в частині вимог до Шевченківського районного суду м. Львова закрито, оскільки таке не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

22 жовтня 2018 року позивачем було подано відповідь на відзив Державної казначейської служби України в якому вказав, що він є незаконним, необґрунтованим та таким, що суперечить нормам матеріального права. На підтвердження цієї позиції зазначає, що в силу п. 1 ч. 6 ст. 19, п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України справа може бути розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки ціна позову не перевищує 100 прожиткових мінімумів, згідно із п. 10-1 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування. Також вказує на те, що КПК України не передбачає визнання дій незаконними, протиправними, а сам факт скасування постанови про закриття кримінального провадження вже вказує на це.

Позов розглядається в порядку скороченого провадження без повідомлення сторін на підставі ч.5 ст.279 ЦПК України. Тому розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, як це передбачено ч.13 ст.7 ЦПК України.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Встановлено, що позивач просить стягнути моральну шкоду, завдану внаслідок постановлення 21 вересня 2016 року слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Львова ухвали по справі № 466/8175/16-к за скаргою позивача на бездіяльність заступника керівника Львівської місцевої прокуратури № 2 про залишення скарги без розгляду, яка була скасована ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 21 вересня 2017 року, а справу направлено на новий розгляд.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу дізнання, досудового розслідування, прокуратури або суду, передбачене ст.1176 ЦК України. Цією статтею встановлені випадки і умови її відшкодування та визначено, що така шкода відшкодовується державою.

За ч.6 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюються (ч.7 ст.1176 ЦК України), а саме Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Вказаним Законом передбачено, що для відшкодування шкоди рішення, дії чи бездіяльність повинні бути незаконними.

Також у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 6 від 27 березня 1992 року надано судам роз’яснення, про те, що на підставі ст.56 Конституції України відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державної влади.

Отже чинним законодавством не передбачено такої правової підстави для відшкодування моральної шкоди фізичній особі як скасування ухвали слідчого судді. Водночас ухвалою апеляційного суду Львівської області від 21 вересня 2017 року ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 21 вересня 2016 року не визнано незаконною. Скасування судового рішення з підстав істотного порушення кримінального процесуального законодавства свідчить тільки про помилку судді при його ухваленні і не тягне за собою передбачену відповідальність у вигляді відшкодування моральної шкоди.

Також у відповідності до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однак позивач у відповідності до вимог ст.23 ЦК України, якою врегульовано відшкодування моральної шкоди, не доведено належними та допустимими доказами завдання йому факту заподіяння моральних страждань чи втрат немайнового характеру, а відтак заподіяння моральної шкоди, розмір якої жодним чином не обґрунтований.

На підставі наведеного відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, у зв’язку з чим у позові ОСОБА_1 слід відмовити.

На підставі ст.ст.23, 1167 ЦК України та керуючись ст.ст.2, 4, 12, 13, 76-81, 258-260, 263-265, 273 ЦПК України,

ухвалив:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення через суд першої інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя/підпис/ ОСОБА_3

З оригіналом згідно.

Суддя: