Рішення № 77485854, 25.10.2018, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/1974/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2018 року Залізничний районний суд м. Львова в складі: головуючого – судді Румілової Н.М., при секретарі Ящук К.В., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 4.04.2018 року звернувся до суду з позовною заявою, яка була уточнена, в якій зазначив, що 26 квітня 2000 року у м.Львові він уклав договір купівлі-продажу 1/8 частки будинку №30 по вул.Загородній (колишня назва вул.Загорода) у м.Львові за біржовим контрактом №023н/2000. Згідно даного договору він придбав 1/8 даного будинку у Державі в особі Державної податкової інспекції у м.Львові. Державна податкова інспекція у м.Львові успадкувала 1/4 вищевказаного будинку після смерті ОСОБА_4, який помер 28 травня 1966 року. Власником іншої 1/8 частки будинку №30 по вул.Загородній у м.Львові була ОСОБА_5, яка померла у 2018 році. Згідно документів, що наявні в ЛОКП «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» в інвентаризаційній справі по вул.Загородня,30 м.Львів власниками 3/4 часток будинку були ОСОБА_6 Коцимира, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, кожному з яких належало по ? часток будинку на підставі договору купівлі продажу від 25.03.1937 року, посвідченого Львівською держнотконторою 12.09.1949 року - р.№7331. Згідно витягу з договору продажу будинку ОСОБА_9 продав по ? частки будинку кожному ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які після 1949 року виїхали в Польську народну республіку та там отримали житло. Він користується та володіє безперервно будинком №30 по вул.Загородній у м.Львові більше 10-ти років. Просить визнати за ним за набувальною давністю право власності на 1/8 частку зазначеного будинку на підставі укладеного біржового контракту, та на ? частки будинку, які зареєстровані згідно до відомостей ЛОКП «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» за договором 1937 року за ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 суду пояснив, що фактично проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 (колишня назва вул.Загорода) з 1987 року разом з дружиною та дітьми. Він працював слюсарем у ЖЕКу, був другим у черзі на отримання житла та йому надали для проживання кімнату в цьому одноповерховому будинку , який складається з двох кімнат, загальною площею 48 кв.м, житловою 28. Попередній власник кімнати ОСОБА_4, якому належала 1/8 частка, помер у 1960році. В 2000 році він шляхом укладення біржового контракту придбав у податковій інспекції Львова 1/8 частку будинку, яка раніш належала ОСОБА_11 та тільки після цього він зміг оформити прописку свого проживання в будинку, оскільки до того будинок був безхазяйним та він змушений був бути зареєстрованим у батьків по вул.Роксоляни. В іншій кімнаті будинку проживала ОСОБА_5, яка померла у лютому 2018 року, та якій за життя належала 1/8 частка будинку. На теперішній час зведена спадкова справа після її смерті. Вважає, що він має право на ? частки будинку, які зареєстровані за відомостями ЛОКП «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» за договором 1937 року за ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та має право на 1/8 частку за укладеним біржовим контрактом, оскільки фактично володіє, користується ними на законних підставах, сплачує з 1986 року всі комунальні послуги, провів у будинок каналізацію.

Представник позивача ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача підтвердив викладені у позовній заяви обставини, просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 проти позову заперечив, зазначив, що відсутні відомості про спадкоємців ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які виїхали у 1949 році до Польської Народної Республіки, але власниками за відомостями БТІ.

Суд, вислухавши доводи осіб, що приймали участь у справі, дослідивши письмові докази по справі, та надавши їм оцінку в їх сукупності, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

З пояснень позивача вбачається, що у будинку №30 по вул.Загородній у м.Львові він проживає з 1987 року без реєстрації, право на житло було йому надано у зв’язку з трудовими відносинами , а саме робота слюсарем у ЖЕКу.

Зазначене підтверджується копією витягу із протоколу №3-38 засідання міжвідомчої комісії відділу житлового господарства Залізничної районної адміністрації від 17.06.1994 року , з якого вбачається, що на розгляді комісії перебувала заява ОСОБА_1 про технічний стан будинку, який проживає без прописки в кв.№2 на вул..Загороди,30 .

За повідомленням Львівського МБТІ від 29.05.1995 року Управління житлового господарства міської державної адміністрації та ЖЕК-306, будинковолодіння №30 по вул.Загродна не зареєстроване.

Згідно до листа Начальника ЖЄКа-306 до Голови Залізничної районної адміністрації за №2-113 від 31.07.1998 року вбачається що будинок по вул..Загродня,30 є безгосподарний, та з 1994 року ведеться оформлення відповідних документів для прийняття даного будинку на баланс місцевих рад, адміністрація ЖЕК-306 просить посприяти у вирішенні даного питання.

Управління житлового господарства виконкому Львівської міської ради 2.09.1998 року за №1403/м- 907 своїм листом повідомило ОСОБА_12 щодо розгляду питання закріплення за його сім’єю квартири №2 у будинку 30 на вул.Загороди , в якому зазначило, що безхазяйний згаданий будинок реалізується податковою інспекцією через купівлю-продаж відповідно до «Інструкції про порядок обліку, оцінки, реалізації конфіскованого майна, майна, що за правом спадкоємства перейшло у власність держави та скарбів», державна податкова інспекція звернулась у Львівське БТІ про проведення оцінки будинку 30 на вул.Загороди.

Як вбачається з довідки-характеристики Львівського обласного державного комунального бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки від 17 грудня 1998 року за №8750 , яка міститься в інвентаризаційній справі та додана як доказ до позову, житловий будинок під літ.А1 за адресою м.Львів Загородня,30 складається з двох кімнат, житловою площею 28,2 м2, право власності зареєстровано по ? частці за кожним за Коцимирою ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_13 згідно до копії договору купівлі-продажу від 25.03.1937 р., посвідченого Львівською держнотконторою 13.09.1949 року №7331. Також право власності на ? частку зареєстровано за Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м.Львова на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, видане 2-ю Львівською держконторою 27.06.1997 року за р.№2921.

Згідно до довідки ЖЕК- 306 від 13.01.2000 року ОСОБА_1 проживає без прописки ІНФОРМАЦІЯ_2, будинок безгосподарний, загальна площа 16,2 кв.м.

Згідно біржового контракту №023н/2000 від 26.04.2000 року, укладеного Акціонерним товариством «Міжнародна Східно-Європейська товарно-фондова біржа» продавець держава в особі Державної податкової інспекції у м.Львові продав, а покупець ОСОБА_1 купив 1/8 часток будинку, що знаходиться у м.Львові по вул..Загородній ,буд.№ 30, за вартістю 831грн.

Порядок укладання Договору на час його здійснення не суперечив вимогам діючого на той час законодавства, а саме Закону України «Про товарну біржу» від 10.12.1991 р. та відповідав вимогам ст. 224,227 ЦК України в редакції 1963 року, що діяв на час виникнення між сторонами правовідносин за договором купівлі-продажу Сторонами договору були виконані всі умови за укладеним договором. Зазначеною за договором часткою будинку позивач користується дотепер.

Проте відповідно до «Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно», затвердженого наказом Міністерства юстиції №7/5 від 7.02.2002 p., біржовий контракт не віднесений до категорії правовстановлюючих документів, що у теперішній час є перешкодою у розпорядженні придбаним майном.

Оскільки цивільне законодавство, що діяло на час укладення договору купівлі-продажу, дозволяло оформлення такого договору біржовими контрактами, суд вважає, що укладений договір на 1/8 частку має бути визнаний дійсним, та за позивачем має бути визнане право власності на 1/8 частку спірного будинку.

Як вбачається з довідки ОКП «БТІ та ЕО» від 14.05.2018р. станом 29.12.2012р. житловий будинок 30 по вул.. Загородній зареєстрований по ? частці за Коцимирою ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_13, 1/8 частка - за позивачем, 1/8 частка – за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу (біржового контракту), укладеного сторонами і зареєстрованого у Акціонерному товаристві «Міжнародна Східно-Європейська товарно-фондова біржа» від 26.04.2000року за №024н/2000.

За інформаційною довідкою із Спадкового реєстру від 19.03.2018року за №51278537 вбачається, що ОСОБА_5 померла 14.02.2018року.

Відповідно до частин 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Виходячи з положень даної норми, право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ не базується на попередній власності та відносинах правонаступництва, а базується на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: тривалого, добросовісного, відкритого та безперервного володіння майном як своїм власним.

Тривалість володіння передбачає, що має закінчиться визначений у Кодексі строк, що розрізняється залежно від речі (рухомої чи нерухомої), яка перебуває у володінні певної особи, і для нерухомого майна складає десять років.

Добросовісне володіння означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіє річчю незаконно. Тому встановлення добросовісності залежить від підстав набуття майна.

При цьому слід врахувати добросовісність саме на момент передачі позивачу майна (речі), тобто на початковий момент, який буде включатися в повний строк давності володіння, визначений законом. Позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.

Положення ч. 3 ст. 397 ЦК України щодо правомірності фактичного володіння майном не впливає на обов'язок суду перевіряти добросовісність володіння майном у випадку визнання права власності за набувальною давністю, оскільки відповідно до ст. 398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Відкритість та безперервність володіння теж є необхідними умовами для набуття права власності за набувальною давністю і означають, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, а також те, що протягом означеного в законі строку володілець не вчиняв дій, що свідчили б про визнання ним обов'язку повернути річ власнику, а також йому не пред'являвся правомочною особою позов про повернення майна.

Суд вважає, що в діях позивача ОСОБА_1 присутня ознака добросовісності володіння спірною частиною будинку, а саме :1/8 часткою за біржовим контрактом та ? часткою за набувальною давністю, а саме тривалого, добросовісного, відкритого та безперервного володіння майном як своїм власним. При вирішенні спору суд також враховує, що частки в натурі між співвласниками не виділялись . Власник 1/8 частки будинку померла ОСОБА_5 за життя не висувала будь-які вимоги до позивача. Спадкоємці майна померлої ОСОБА_5 в майбутньому позбавлені такого права.

Суд вважає позов обґрунтованим , за позивачем слід визнати право власності на 7/8(1/8 + 3/4) часток спірного будинку , позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 82, 89, 141, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 7/8 часток будинку №30 по вул. Загородній у м.Львові.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Повний текст складений 30 жовтня 2018 року.

Суддя: Н.М.Румілова