Рішення № 77485324, 17.10.2018, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/9986/18 2/335/2444/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2018 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Воробйова А.В., за участю секретаря Гончаренко М.А. розглянувши у відкритому судовому провадженні у порядку спрощеного провадження позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1, звернулась до суду з позовом до відповідача ПАТ “Запоріжжяобленерго” про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що працює на посаді “інженер” в ПАТ “Запоріжжяобленерго”, що підтверджується посвідченням працівника № 126. протягом останнього півроку відповідач не виплачує заробітну плату у повному обсязі, оскільки підприємство перебуває у скрутному фінансовому становище, кошти для виплати заробітної плати відсутні. Розмір заборгованості з виплати заробітної плати за вересень-грудень 2017 року та січень-липень 2018 року становить 50 558 грн. 86 коп. На підставі викладеного позивач просить стягнути з ПАТ “Запоріжжяобленерго” нараховану але невиплачену заробітну плату у розмірі 50 558 грн. 86 коп. Та витрати на правничу допомогу у розмірі 6 300 грон. 00 копійок.

03 вересня 2018 року ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження та витребувано з ПАТ “Запоріжжяобленерго” довідку розрахунок по нарахованій, але не виплаченій ОСОБА_1 заробітній платі за період вересень-грудень 207 року та січень-травень 2018 року.

26 вересня 2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якої відповідач заперечує проти позовних вимог, зважаючи на те, що вказаний позивачем розмір витрать на правничу допомогу в сумі 6 300 грн. є завищеним і може бути зменшений, оскільки оформлення процесуальних документів по справі не потребувало затрати значного часу та не вимагало великого обсягу юридичної і технічної роботи.

Одночасно з відзивом на позов відповідачем надано довідку про невиплачену ОСОБА_1 заробітну плату за період з вересня 2017 року по травень 2018 року станом на 24.09.2018 (без урахування податків та зборів).

16 жовтня 2018 року від позивача надійшла заява, якою позивач зменшив свої позовні вимоги та просив стягнути з відповідача заборгованість з виплати заробітної плати у розмірі 32 091 гривень 57 копійок. Крім того, позивач не згоден зі зменшенням суми витрат на правничу допомогу, яку він сплатив адвокату ОСОБА_2 у розмірі 6 300 грн., посилаючись на те, що відповідачем при надані відзиву на позову не доведено не співмірність таких витрат, незважаючи на те, що ч. 3 ст. 137 ЦПК України покладає обов”язок доведення не співмірності витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом із вказаною заявою позивачем подано клопотання про розгляд справи за його відсутності та відсутності його адвоката ОСОБА_2

Відповідачем також подано до суду заяву про можливість розгляду позовної заяви без участі його представника.

Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності позивача та представника відповідача, за наявних у справі матеріалів.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить таких висновків.

Стаття 233 КЗпП України гарантує право працівнику, у разі порушення законодавства про оплату праці, звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працює в Публічному акціонерному товаристві “Запоріжжяобленерго” на посаді інженера ВТС, що підтверджується копією перепустки № 126.

Згідно з наданою відповідачем довідкою розрахунком невиплаченої ОСОБА_1 заробітної плати за період вересень 2017 року — травень 2018 року, її розмір станом на 24.09.2018 складає 32 091 грн. 57 коп. (вересень 2017 року — 7 416,44 грн., листопад 2017 року — 5 555,8 грн., січень 2018 року — 69 66, 94 грн., березень 2018 року — 9670,75 грн., квітень 2018 року — 2 481,64 грн.). Отже, відповідачем підтверджено вказану у позовних вимогах загальну суму нарахованої, але не виплаченої ОСОБА_1 заробітної плати.

Стаття 43 Конституції України гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Заробітна плата, згідно зі ст. 94 КЗпП, є винагородою, обчисленою, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 97 КЗпП оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Крім того, статтею 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять календарних днів.

Також права працівника на оплату праці регулюються положеннями Закону України “Про оплату праці”. Зокрема, статтями 21-24 передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання (стаття 21 цього Закону).

Суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами (стаття 22 цього Закону).

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості (стаття 24 цього Закону).

Також, право кожної фізичної особи мирно володіти своїм майном, поняття якого охоплює, у тому числі, призначені але не виплачені доходи у вигляді заробітної плати, гарантується статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Отже, відсутність коштів у роботодавця жодним чином не може слугувати поважною причиною невиплати працівникові всіх належних йому сум, а не виплата заробітної плати розцінюється Європейським судом з прав людини як порушення права на мирне володіння своїм майном.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з ПАТ “Запоріжжяобленерго” невиплаченої заробітної плати у розмірі 32 091 грн. 57 коп. підлягають задоволенню.

Проаналізувавши доводи позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 6 300 грн., суд дійшов висновку про часткове задоволення вказаних вимог з таких підстав.

23 серпня 2018 року між ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_2 укладено договір № 25/08/18 про надання адвокатської (правничої) допомоги , згідно з умовами якого адвокат зобов'язується надавати адвокатську допомогу та представляти інтереси клієнта в суді першої та апеляційної інстанції, органах державної виконавчої служби, по цивільній справі (або наказному провадженню) про стягнення заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі. За надання правової допомоги, клієнт сплачує адвокату частину гонорару у фіксованій сумі або у процентному відношенні залежно від ціни позову, відповідно до домовленості Сторін.

Повноваження адвоката ОСОБА_2 підтверджено ордером на надання правової допомоги серії ЗП № 67033 від 23.08.2018 (а.с), свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 753 від 07.08.2009 та посвідченням № 02/ЗП (а.с.).

Згідно з наданим позивачем оригіналом акта прийняття-передачі наданих адвокатських послуг (правничої допомоги) № 11 до договору про надання адвокатських послуг № 25/08/18 від 23 серпня 2018 року, 12.10.2018 року адвокат ОСОБА_2 з 23.08.2018 по 12.10.2018 надав ОСОБА_1 правничу допомогу, а остання прийняла надані послуги, вартість яких становить 6 300 грн., зокрема:

- консультація адвоката - 3 години — 900 грн.,

- підготовка до судового засідання адвоката - 2 години — 600 грн.,

- обробка законодавства - 2 години — 600 грн.,

- клопотання про витребування доказів - 2 години — 600 грн.,

- складання позовної заяви - 3 години — 900 грн.,

- обробка відзиву на позовну заяву - 2 години — 600 грн.,

- вартість порслуг помічника адвоката - 3 години — 900 грн.,

- складання уточненої позовної заяви - 2 години — 600 грн.,

- участь у судовому засіданні - 2 години — 600 грн.

Позивачем до суду надано квитанцію № 006011 від 12.10.2018 про сплату адвокату за надання правничої допомоги грошових коштів у розмірі 6 300 гривень.

Згідно зі ст. 133 КЗпП України до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 КЗпП витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

З урахуванням тих обставин, що від позивача 16.10.2018 надійшло клопотання про розгляд справ без його участі та участі адвоката, витрати, пов'язані з “підготовкою адвоката до судового засідання” та “участю у судовому засіданні” позивачем не понесені.

Крім того, як вбачається із самої позовної заяви, адвокатом у даній справі вже робились адвокатські запити по аналогічним справам про витребування з ПАТ “Запоріжжяобленерго” довідок розрахунків по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі, що свідчить про обізнаність адвоката із законодавством у у вказаній сфері.

Враховуючи те, що адвокатську діяльність ОСОБА_2 здійснює з серпня 2009 року, а трудові спори відносяться до нескладних справ, що може свідчити про те, що складання документів (позовної заяви, обробку відзиву на позовну заяву клопотання про витребування доказів складання уточненої позовної заяви), пов'язаних із зверненням до суду та судовим розглядом вказаної справи, не потребувало значних затрат часу та не вимагало великого обсягу юридичної і технічної роботи.

Проаналізувавши матеріали справи, норми чинного законодавства та доводи сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення витрат на правничу допомогу підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 1800 грн.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору за звернення до суду з позовним вимогами про стягнення заробітної плати, а тому суд вважає необхідним в порядку, передбаченому ст. 141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень, зокрема у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

З урахуванням викладеного, на підставі ст. 43 Конституції України, ст. 94, 97, 115, 133, 137 КЗпП, ст. 21, 22, 24 Закону України “Про оплату праці”, керуючись ст. 258, 259 263-265 273, 274, 277, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплаченої заробітної плати за вересень 2017 року, листопад 2017 року, січень 2018 року, березень 2018 року, квітень 2018 року у розмірі 32 091 грн. 57 коп. без урахування прибуткового податку з громадян й інших обов’язкових платежів та судові витрати на правничу допомогу у сумі 1800 грн..

В іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” на користь держави судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп..

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя протягом 30 днів з дня вручення повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 17 жовтня 2018 року.

Суддя: А.В. Воробйов