Рішення № 77485244, 29.10.2018, Оріхівський районний суд Запорізької області

Справа № 323/2639/18

Провадження № 2-о/323/71/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2018 року м. Оріхів

Оріхівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючої судді - Гуцал О.П.,

за участі:

секретаря судового засідання - Лукіної А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1, зацікавлена особа – Третя Запорізька державна нотаріальна контора, про встановлення факту належності заповіту, -

ВСТАНОВИВ:

03.09.2018 року заявник звернувся до суду з заявою про встановлення факту належності їй заповіту від 28.08.2003 року, складеного ОСОБА_2 та посвідченого ОСОБА_3, державним нотаріусом Третьої Запорізької державної нотаріальної контори, та зареєстрованого в реєстрі за № 2-2765, в якому її прізвище вказано невірно «Подгорна» замість правильного «Підгорна». В заяві вказала, що 18.02.2018 року померла її мати ОСОБА_2, після смерті якої відкрилася спадщина на квартиру №48 в будинку № 27 по бул. Шевченка в м. Запоріжжі. ОСОБА_2 залишила заповіт від 28.08.2003 року, яким заповіла належну їй квартиру заявнику (2/3 частини) та ОСОБА_4 (1/3 частину). Однак в даному заповіті було допущено помилку, а саме прізвище заявниці зазначено «Подгорна» замість «Підгорна». Дана помилка унеможливлює прийняття заявником спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 У зв’язку із зазначеним заявник просить суд встановити факт належності їй вказаного заповіту.

Заявник підтримала заяву та просили її задовольнити.

Представник зацікавленої особи в судове засідання не з’явився, в своїй заяві просив розглядати справу без його участі.

Суд вислухавши пояснення заявника, заслухавши свідків, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення заяви з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.02.2018 року померла ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 19.02.2018 року.

Згідно до свідоцтва про народження серії ЯЖ № 616124, виданого 21.03.1955 року, ОСОБА_5 народилася 22.06.1953 року, батьками є ОСОБА_6 та ОСОБА_2.

Відповідно до свідоцтва про одруження серії І-ЖС № 285919, виданого 26.05.1972 року, ОСОБА_5 змінила прізвище на «Подгорная» (російською мовою).

Як вбачається із паспорта заявниці, її прізвище зазначено як «Підгорна».

28.08.2003 року ОСОБА_2 склала заповіт, яким заповідала належну їй квартиру №48 в будинку № 27 по бул. Шевченка в м. Запоріжжі ОСОБА_7 (2/3 частини) та ОСОБА_4 (1/3 частину).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 21.08.2018 року, заявниці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у звязку із розбіжностями, які містяться в паспорті заявниці та заповіті.

Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_8 суду пояснили, що вони є донькою та онукою відповідно померлої ОСОБА_2 ОСОБА_2 їм казала, що вона залишила заповіт на доньок – ОСОБА_4 (свідка) та ОСОБА_1

Від встановлення факту, що має юридичне значення, а саме належності заявнику вказаного заповіту залежить питання прийняття спадщини заявником після померлої ОСОБА_2

Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, заповіту, страхового свідоцтва, ощадної книжки, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж.

Виходячи із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 року (п.45), «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «ОСОБА_8 проти Туреччини»)».

За результатами з’ясування обставин справи та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що написання у заповіті прізвища спадкоємця як «Подгорна» є опискою, яку допустив нотаріус при складанні і посвідченні заповіту, у якого на час вчинення цих дій був відсутній документ, підтверджуючий правильність прізвища призначеного заповідачем спадкоємця.

Наявність спору між спадкоємцями або можливість впливу на спадкові права інших спадкоємців не встановлені під час розгляду справи.

Надані суду докази переконують суд в тому, що саме заявнику належить заповіт від 28.08.2003 року, складений ОСОБА_2, тому заява підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263, 264, 265, 293, 294, 315, 319 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1, зацікавлена особа – Третя Запорізька державна нотаріальна контора, про встановлення факту належності заповіту – задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, заповіту від 28.08.2003 року, складеного ОСОБА_2 та посвідченого ОСОБА_3, державним нотаріусом Третьої Запорізької державної нотаріальної контори, та зареєстрованого в реєстрі за № 2-2765, в якому її прізвище вказано невірно «Подгорна» замість правильного «Підгорна».

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Оріхівський районний суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення тексту повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складений 30.10.2018 року

Суддя: О.П. Гуцал