Вирок № 77485063, 29.10.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 29.10.2018

Справа № 320/6773/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2018 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Купавської Н.М.

за участю секретаря Діденко Т.Ю.

прокурора Парфенова Р.Г.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016080000000093 від 24.03.2016, щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, який має вищу освіту, неодруженого, що зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.366 ч.1 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 наказом заступника начальника ГУМВС України в Запорізькій області №388о/с від 09.09.2008 призначений на посаду слідчого відділення Мелітопольського MB ГУМВС України в Запорізькій області. 05.11.2015 наказом начальника ГУМВС України в Запорізькій області №424о/с ОСОБА_3 звільнено з вказаної посади через скорочення штатів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» (в редакції станом на 27.05.2014) органи внутрішніх справ відносяться до правоохоронних органів.

Таким чином, ОСОБА_2 у період часу з 09.09.2008 по 05.11.2015 був працівником правоохоронного органу.

Займаючи зазначену посаду у правоохоронному органі відповідно до п.1 примітки до ст.364 КК України ОСОБА_2 постійно здійснював функції представника влади, тобто, був службовою особою.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про міліцію», чинного станом на 27.05.2014 (далі - Закон), міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону діяльність міліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням.

Відповідно до ст.4 Закону правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України, постанови Верховної: Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції.

Статтею 40 КПК України передбачено, що слідчий органу досудового розслідування несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальної дії. Крім того, слідчий уповноважений проводити слідчі дії у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно функціональних обов'язків слідчого СВ Мелітопольського MB ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_2, затверджених першим заступником начальника - начальником СВ Мелітопольського MB ГУМВС України в Запорізькій області, одним із головних завдань слідчого Конєва А.В. є дотримання вимог чинного законодавства при розслідуванні кримінальних правопорушень. При виконанні своїх службових обов’язків слідчий Конєв A.B. зобов’язаний: дотримуватися вимог Конституції України, КПК та законів України під час досудового розслідування; забезпечувати повне, всебічне та неупереджене розслідування кримінальних правопорушень у межах встановлених КПК строків: забезпечувати реалізацію в повному обсязі прав і законних інтересів усіх учасників кримінального провадження.

Відповідно до глав 5, 20 КПК України допит є слідчою дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, за результатами якої складається протокол. Перед проведенням слідчої дії особам, які беруть у ній участь роз’яснюються їх права і обов’язки, передбачені цим Кодексом, а також відповідальність, встановлена законом.

Згідно ч.2 ст.55 КПК України потерпілому вручається пам’ятка про процесуальні права та обов’язки.

Крім того, приміткою до ст.358 КК України передбачено, що під офіційним документом у цій статті та статтях 357, 366 цього Кодексу слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовній діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань, громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно - правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв’язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

Встановлено, що 27.05.2014 СВ Мелітопольського MB ГУМВС України в Запорізькій області розпочато кримінальне провадження № 12014080140002729 за ч.1 ст. 185 КК України за заявою ОСОБА_4 щодо втрати ним двох мобільних телефонів. Досудове розслідування вказаного провадження доручено групі слідчих у складі ОСОБА_2 та ОСОБА_5

Того ж дня ОСОБА_2, перебуваючи на посаді слідчого СВ Мелітопольського МВ ГУМВС України в Запорізькій області та будучи службовою особою, знаходячись у приміщенні зазначеного міськвідділу міліції, розташованого за адресою: м. Мелітополь, вул.Леніна,83, достовірно знаючи, що він не здійснював у кримінальному провадженні № 12014080140002729 допит потерпілого ОСОБА_4, умисно склав протокол допиту потерпілого ОСОБА_4 від 27.05.2014, до якого власноруч вніс завідомо неправдиві відомості щодо обставин втрати ОСОБА_4 25.05.2014 двох мобільних телефонів. Після цього ОСОБА_2 від імені ОСОБА_4 у вказаному протоколі умисно власноруч виконав рукописний текст « С моих слов записано верно» та, достовірно знаючи, що у протоколі підписи від імені ОСОБА_4 виконані не ОСОБА_4, а іншою особою, підписав його від свого імені, як слідчого, тим самим, підтвердив достовірність внесених у протокол відомостей, надавши йому статусу офіційного документу.

У подальшому, 14.06.2014 на підставі доказового значення протоколу допиту потерпілого ОСОБА_4 від 27.05.2014 слідчий Гришко І.І. виніс постанову про закриття кримінального провадження № 12014080140002729 у зв’язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України.

Такі дії обвинуваченого ОСОБА_2 суд кваліфікує за ст.366 ч.1 КК України як внесення службовою особою до офіційного документу завідомо неправдивих відомостей.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 ч.1 КК України не визнав, просив закрити кримінальне провадження та пояснив, що в 2014 році він займав посаду слідчого СВ Мелітопольського МВ ГУМВС України в Запорізькій області. До його службових обов’язків входило прийняття заяв про порушення кримінальних справ, розслідування їх та прийняття законних рішень. 26.05.2014 він був у наряді. До відділу міліції під час проходження ним служби звернувся ОСОБА_4 про вчинення злочину. За його заявою вони на автомобілі виїжджали на місце події. ОСОБА_4 дав пояснення щодо обставин події. Він все записав, вказав анкетні дані ОСОБА_4, склав протокол. Проте, ОСОБА_4 протокол не підписував. Рукописний текст в протоколі він складав на місці події. Після чого зазначений протокол він приєднав до матеріалів справи, яку передав до чергової частини Мелітопольського МВ ГУМВС України в Запорізькій області. Протокол він додав до матеріалів для того, щоб колегам було легше в подальшому працювати. Чи проводив він розслідування по матеріалах звернення ОСОБА_4 не пам’ятає. Чи підписував він пам’ятку про права та обов’язки потерпілого від 27.05.2014 теж не пам’ятає. Хто поставив підпис в протоколі замість ОСОБА_4 йому невідомо, він цього не робив.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_2 своєї вини, його вина підтверджується в повному обсязі доказами, дослідженими і перевіреними в ході судового розгляду кримінального провадження:

Так, показаннями свідка ОСОБА_4 в судовому засіданні підтверджується, що 25.05.2014 він був на виборчій дільниці, проходили вибори, потім він випив. А увечері йшов додому, знаходився в районі магазину «Подарунки» та мав при собі у пакеті два мобільних телефони. Він пам’ятає удар по голові, після чого в нього відняли телефони. 26.05.2014 він звернувся до відділу міліції, там все розповів працівникам міліції. На автомобілі вони з працівниками міліції виїхали на місце. Ними складалось два протоколи прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення, які не відповідали фактичним обставинам справи. Перший протокол був про те, що нібито він був п’яний у парку відпочинку і телефони загубив. Він цей протокол не підписав. А другий протокол про те, що в маршрутному таксі у нього пропали два телефони, він підписав. Інших документів він не підписував. В пам’ятці про права та обов’язки потерпілого та в протоколі допиту потерпілого підписи не його, він ці документи не підписував. ОСОБА_2 він не знає і не пам’ятає чи виїжджав він на місце події 26.05.2014 чи ні. Йому обіцяли розібратися та знайти злочинців. Коли пізніше він ознайомився з матеріалами кримінального провадження виявилося, що в матеріалах є протокол його допиту як потерпілого, але підписи в ньому не його і в пам’ятці теж.

Показаннями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судовому засіданні підтверджується, що в 2014 році вони працювали у Мелітопольському міському відділі міліції. З ОСОБА_2 підтримували службові стосунки. У відділі міліції є журнал відвідувачів, в який записують усіх відвідувачів в обов’язковому порядку. Якщо у журналі особа не вказана, значить вона не відвідувала відділ міліції.

Згідно з протоколом огляду документів від 08.11.2016 слідчим СВ управління прокуратури Запорізької області ОСОБА_8 було проведено огляд Журналів обліку доставлених, відвідувачів та затриманих до Мелітопольського МВ ГУМВС, розпочатого 02.05.2014, закінченого 19.06.2014 на 203 аркушах та Журналу єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події в Мелітопольському МВ ГУМВС, розпочатого 18.05.2014, закінченого 12.06.2014 на 263 аркушах. З цих журналів вбачається, що за період з 26.05.2014 по 27.05.2014 включно записів про відвідування ОСОБА_4 Мелітопольського відділу міліції не встановлено. При огляді сторінок Журналу єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події в Мелітопольському МВ ГУМВС за період з 26.05.2014 по 27.05.2014 включно встановлено, що під № 8339 міститься запис про те, що ОСОБА_4 26.05.2014 о 23 годині 45 хвилин подав заяву про зникнення у нього мобільних телефонів. Група, що прийняла у ОСОБА_4 заяву про злочин була у складі слідчого Конєва А.В. та Коваленка Л.Л. Інших записів про надходження заяв від ОСОБА_4 за вказаний період немає /а.с.64-67/.

Вказані обставини підтверджуються також витягами з вищевказаних журналів (а.с.71-98).

Згідно з наказом № 388о/с від 09.09.2008 ОСОБА_2 призначено на посаду слідчого СВ Мелітопольського МВ УМВС України в Запорізькій області (а.с.224).

Відповідно до наказу № 424о/с від 05.11.2015 ОСОБА_2 звільнено з посади слідчого через скорочення штатів (а.с.225).

Згідно з функціональними обов’язками головним завданням слідчого Конєва А.В. є дотримання вимог чинного законодавства при розслідуванні кримінальних правопорушень.

Витягом з кримінального провадження № 12014080140002729 від 26.05.2014 підтверджується, що до ЄРДР були внесені відомості за заявою ОСОБА_4 про вчинення відносно нього кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.1 КК України /а.с.52,108/.

Ці обставини підтверджуються і протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 26.05.2014, відповідно до якого ОСОБА_4 звернувся до Мелітопольського міськвідділу міліції з заявою про те, що 25.05.2014 в період часу з 13-30 годин до 24-00 години в маршрутному таксі у нього пропали два мобільних телефони. Заяву прийняв співробітник Мелітопольського МВ УМВС ОСОБА_9 /а.с.53-54, 110,111/.

Згідно з дорученням першого заступника начальника Мелітопольського МВ УМВС України в Запорізькій області проведення досудового розслідування за фактом втрати майна ОСОБА_4 було доручено слідчим Бєляєву Д.В., Конєву А.В. та Гришко І.І. /а.с.55,109/.

З протоколу допиту потерпілого ОСОБА_4 від 27.05.2014 в межах кримінального провадження № 12014080140002729 вбачається, що допит потерпілого був проведений слідчим Конєвим А.В. В протоколі є рукописний текст «С моих слов записано верно» та підпис потерпілого ОСОБА_4 Вкінці протоколу вказано: «Слідчий СВ Мелітопольського МВ старший лейтенант міліції (підпис) ОСОБА_2» /а.с.135-136/.

Відповідно до книги нарядів за 27.05.2014 слідчий Конєв А.В. в наряді в цей день не знаходився (а.с.101-104).

З протоколу відібрання зразків для експертизи від 16.05.2016 вбачається, що було відібрано зразки підпису та почерку ОСОБА_4 для проведення судово- почеркознавчої експертизи /а.с.140-170/.

Відповідно до протоколу відібрання зразків для експертизи від 26.10.2016 ОСОБА_2, ознайомившись з постановою про відібрання зразків для експертного дослідження від 26.10.2016, відмовився надавати експериментальні зразки свого почерку та підпису /а.с.172/.

Висновком експерта № 334п від 30.09.2016 підтверджується, що предметом дослідження був протокол допиту потерпілого ОСОБА_4 від 27.05.2014. Відповідно до висновків експерта підписи від імені ОСОБА_4 у всіх рядках «(підпис)», а саме: у графах про роз’яснення змісту ст.63 Конституції України, порядку проведення допиту, попередження про кримінальну відповідальність за ст.384 КК України, а також після тексту допиту на зворотній сторінці першого аркушу на та другому аркуші після тексту «С моих слов записано верно», у вищевказаному протоколі виконані не ОСОБА_4, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_4. Рукописний запис від імені ОСОБА_4 «С моих слов записано верно» після тексту допиту на другому аркуші у протоколі допиту потерпілого ОСОБА_4 від 27.05.2014 виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою /а.с.181-187/.

Висновком експерта №4-139 від 07.07.2017 підтверджується, що предметами дослідження були пам’ятка про процесуальні права, обов’язки потерпілого від 27.05.2014 на 1 аркуші, протокол допиту потерпілого ОСОБА_4 від 27.05.2014 на 2 аркушах та технічне зображення висновку експерта. Відповідно до вказаного висновку відповісти на питання: «Чи виконані підписи від імені ОСОБА_4 у всіх рядках «(підпис)», а саме: у графах про роз’яснення змісту ст.63 Конституції України, порядку проведення допиту, попередження про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України, а також після тексту допиту на зворотній сторінці першого аркушу та на другому аркуші після тексту «С моих слов записано верно» у протоколі допиту потерпілого ОСОБА_4 від 27.05.2014, а також у графі «(підпис)» у пам’ятці про процесуальні права та обов’язки потерпілого від 27.05.2014 ОСОБА_2 чи іншою особою?» не є можливим через відсутність у розпорядженні експерта експериментальних зразків підписів ОСОБА_2, виконаних від імені ОСОБА_4, оскільки ОСОБА_2 відмовився від надання експериментальних зразків підписів та почерку. Короткий рукописний запис «ОСОБА_4А.» в пам’ятці про процесуальні права та обов’язки потерпілого від 27.05.2014, а також короткий рукописний запис «С моих слов записано верно» внизу під рукописним текстом лицьової сторони другого аркушу протоколу допиту потерпілого від 27.05.2014 виконані ОСОБА_2. Підписи виконані від імені ОСОБА_2, які містяться між рукописним текстом «Слідчий СВ Мелітопольського MB старший лейтенант міліції» та «А.В. Конєв» на лицьовій стороні другого аркушу протоколу допиту потерпілого від 27.05.2014 та між друкованим текстом «Слідчий СВ Мелітопольського MB ГУМВС України в Запорізькій області старший лейтенант міліції» та «А.В. Конєв» в пам’ятці про процесуальні права та обов’язки потерпілого від 27.05.2014 виконані ймовірно ОСОБА_2. Відповісти на питання в категоричній формі не виявилось можливим через обмежений об’єм графічної інформації, що міститься в досліджуваних підписах. Рукописні записи та короткі рукописні записи в графах анкетних даних ОСОБА_4, у графах про роз’яснення відповідних прав та обов’язків потерпілого, у показаннях потерпілого ОСОБА_4, а також текст посади слідчого в протоколі допиту потерпілого від 27.05.2014 виконані ОСОБА_2. Підпис від імені ОСОБА_4 в графі «(підпис)» в пам’ятці про процесуальні права та обов’язки потерпілого від 27.05.2014 виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою. Короткий рукописний запис «ОСОБА_4А.» в пам’ятці про процесуальні права та обов’язки потерпілого від 27.05.2014 виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою /а.с.204-217/.

Постановою слідчого Гришка І.І. від 14.06.2014 підтверджується, що саме посилаючись на протокол допиту потерпілого ОСОБА_4 від 27.05.2014, складений слідчим Конєвим А.В., він закрив кримінальне провадження, порушивши права потерпілого (а.с.126, 127).

Прокурором до матеріалів судового провадження долучено ряд письмових документів, які не є доказами обвинувачення ОСОБА_2 у скоєнні злочину, але при цьому вони підтверджують законність проведення слідчих дій. Оскільки сторона захисту не посилалась на незаконність проведення окремих слідчих дій в ході досудового розслідування, суд не давав аналіз цим письмовим документам.

Аналізуючи зібрані в судовому засіданні докази суд прийшов до висновку, що протокол допиту потерпілого є офіційним документом та відповідає всім вимогам офіційного документу, які визначені в Примітці до ст.358 КК України, а саме: він містить зафіксовану на паперовому носії інформацію, яка підтверджує певні події, що спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, зокрема, притягнення осіб до кримінальної відповідальності. Протокол може бути використано як документ - доказ у правозастосовчій діяльності, а саме: як доказ обвинувачення в ході досудового розслідування, складено його та посвідчено повноважною (компетентною) особою з дотриманням визначених законом форм та він містить передбачені законом реквізити.

Оцінюючи показання обвинуваченого ОСОБА_2 суд відноситься до них критично, оскільки вони знаходяться в протиріччі з іншими доказами та фактичними обставинами, встановленими в ході судового розгляду кримінального провадження.

Так, обвинувачений стверджує, що 26.05.2014 він був у наряді і за заявою потерпілого ОСОБА_4 вони на автомобілі виїжджали на місце події. ОСОБА_4 дав пояснення щодо обставин події. Він все записав, вказав анкетні дані ОСОБА_4, склав протокол. Проте, ОСОБА_4 протокол не підписував. Рукописний текст в протоколі він складав на місці події. Протокол в такому вигляді він додав до матеріалів справи для того, щоб колегам було легше в подальшому працювати. Хто поставив підпис в протоколі замість ОСОБА_4 йому невідомо, він цього не робив.

Але, протокол складено 27.05.2014, а в цей день ОСОБА_2 в наряді не знаходився, про що свідчить книга нарядів (а.с.101-104).

Дійсно обвинувачений ОСОБА_2 міг залишити проект протоколу допиту потерпілого, щоб облегшити в подальшому роботу своїх колег, не посвідчуючи його. Але, вкінці протоколу він зробив запис: «С моих слов записано верно» та «Слідчий СВ Мелітопольського МВ старший лейтенант міліції (підпис) ОСОБА_2», що підтверджується висновком експерта. Таким чином, обвинувачений повністю склав документ - протокол допиту та посвідчив його, надавши йому статус офіційного документу. При цьому, вніс до протоколу завідомо неправдиві відомості. Тим більше, що запис «С моих слов записано верно» повинен виконуватись потерпілим, допит якого проводиться, а не слідчим.

Та обставина, що не встановлено за висновком експерта хто виконав підпис в протоколі допиту замість потерпілого, у даному випадку не має суттєвого значення, оскільки без підписів потерпілого у обвинуваченого не було необхідності вносити в протокол запис «С моих слов записано верно» та посвідчувати складений протокол. При цьому, ОСОБА_2 відмовився від надання експериментальних зразків підписів та почерку, що підтверджується протоколом відібрання зразків для експертизи (а.с.172).

Невизнання обвинуваченим ОСОБА_2 вини у скоєнні злочину, передбаченого ст. 366 ч.1 КК України суд вважає формою його захисту та бажанням уникнути кримінальної відповідальності.

Суд вважає, що із обвинувачення слід виключити внесення ОСОБА_2 до офіційного документу, а саме: пам’ятки про права та обов’язки потерпілого, завідомо неправдивих відомостей. Суд вважає, що пам’ятка про права та обов’язки потерпілого у даному випадку не є офіційним документом (а.с.134).

Відповідно до ч.2 ст.55 КПК України потерпілому вручається пам’ятка про процесуальні права та обов’язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. Таким чином, вказану пам’ятку потерпілому ОСОБА_4 повинен був вручити співробітник Мелітопольського МВ УМВС ОСОБА_9, коли приймав від потерпілого заяву про вчинення кримінального правопорушення. Вказаний документ не відповідає вимогам офіційного документу, які визначені в Примітці до ст.258 КК України. Законом не передбачено якоїсь конкретної форми та змісту пам’ятки про права та обов’язки потерпілого. Інформація, викладена в пам’ятці, не може спричинити якихось правових наслідків. Тим більше, що відповідно до ст.224 КПК України слідчий повинен перед допитом роз’яснити особі, яку він допитує, її права, про що робиться відмітка в протоколі допиту.

Призначаючи покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу винного.

Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

В характеристиці за місцем проходження служби в органах внутрішніх справ вказано, що обвинувачений ОСОБА_2 характеризується посередньо, але з тексту самої характеристики вбачається, що фактично він характеризується позитивно, за реєстрацією місця проживання скарг та заяв до селищної ради на нього не надходило, він вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку у лікарів: нарколога та психіатра, не перебуває.

А тому, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання у виді штрафу з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах. При визначенні розміру штрафу суд враховує тяжкість вчиненого злочину та майновий стан винного.

Відповідно до ст.49 КК України на теперішній час сплинули строки давності щодо вчиненого ОСОБА_2 кримінального правопорушення, а тому, обвинуваченого слід від покарання звільнити.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до с т.100 КПК України.

Відповідно до ст.124 КПК України з обвинуваченого слід стягнути на користь держави витрати на залучення експерта.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.126, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366 ч.1 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн 00 коп., з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на один рік.

Відповідно до ст.49 КК України ОСОБА_2 від призначеного покарання звільнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь держави (р/р 31116115700009, УК у Шевченківському районі, м. Запоріжжя, назва банку: ГУДКУ у Запорізькій області, код банку: 813015, код ЄДРПОУ 38025367) витрати на проведення судових експертиз у розмірі 4 234 (чотири тисячі двісті тридцять чотири) гривні 80 копійок.

Речові докази: оригінал пам’ятки про процесуальні права та обов’язки потерпілого ОСОБА_4 від 27.05.2014 на 1 аркуші та оригінал протоколу допиту потерпілого ОСОБА_4 від 27.05.2014 на 2 аркушах, залишити в матеріалах судового провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги в Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку учасники судового провадження мають право отримати в Мелітопольському міськрайонному суді.

СУДДЯ: