Постанова № 7748307, 14.11.2008, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 2«а»-45/2008

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2008 року м. Димитров

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Халаджи О.В.,

при секретарях Рибкіній Г.В., Терещенко О.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

представника третьої особи ОСОБА_3А,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Димитров Донецької області справу за

позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту

населення Димитровської міської ради про стягнення недоотриманних сум щорічної

допомоги на 5 травня за 2005-2008 роки,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду до відповідача управління праці та соціального захисту населення Димитровської міської ради про стягнення недоотриманих сум щорічної грошової допомоги за 2005-2008 роки, в обґрунтування якого вказав, що він є інвалідом 3-ї групи. Згідно ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» йому встановлений статус інваліда війни. На підставі ч.5 ст.13 цього Закону до 5 травня щорічно інвалідам 3-ї групи виплачується грошова допомога у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком. Вважає, що йому повинно бути виплачено за 2005р. - 332 х 7 = 2324,0 грн.; за 2006р. - 359 х 7 = 2513,0 грн.; за 2007р. - 410,06 х 7 = 2870,42 грн.; за 2008р. - 470 = 3290,00 грн. Фактично за цей період йому було виплачено 1240 грн. Таким чином з відповідача за період з 2000 - 2008р. просить стягнути 9729,00 грн.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнала та пояснила суду, що позивач з 12.05.1999 року має статус інваліда війни. З 01.12.2000р. до 01.01.2004р., з 01.01.2004р. на термін безстроково йому була встановлена III група інвалідності по захворюванню, яке пов'язано з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Згідно ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» (із змінами, внесеними Законом № 107-VI від 28.12.2007р.) на даний рік передбачено, що щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються КМУ в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. До внесення цих змін п.5 ст.13 вищевказаного закону були передбачені виплати у таких розмірах: інвалідам III групи - сім мінімальних пенсій за віком. Згідно зі ст.17 цього закону, фінансування витрат на виплату щорічної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Згідно постанови КМУ від 18.02.2004р. № 177 «Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» у розмірах, встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік і для подальшого перерахування їх місцевим органам праці та соціального захисту населення. Тобто відповідач не є розпорядником (отримувачем) бюджетних коштів.

Відповідно до статті 95 Конституції України, виключно Законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Конституція України не містить норм, які б встановлювали ієрархічну залежність одних законів від інших. Єдиним законом України, який Конституція України виокремлює серед інших це закон про Державний бюджет. Зокрема суттєві його відмінності полягають у тому, що згідно з Конституцією України цей

закон приймається щорічно та має визначений термін дії, суб'єктом права законодавчої ініціативи щодо цього Закону є КМУ.

Виходячи з існуючих фінансових можливостей, держава гарантує виплату щорічної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» у розмірах, встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік. Згідно ст.117 Конституції України КМУ в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими для виконання. Таким чином, відповідач повинен виплачувати допомогу згідно коштів, які були виділені та які надійшли від Головного Управління праці та соціального захисту населення у розмірах, встановлених Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік.

Щорічну грошову допомогу інвалідам війни за 2005 рік - в квітні 2005 року у розмірі 270,00 грн. (згідно ст.34 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»), за 2006 рік - в квітні 2006 року у розмірі 270,00 грн. (згідно ст.30 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»), за 2007 рік - в квітні 2007 року у розмірі 300,00 грн. (згідно ст.29 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»), за 2008 рік - в квітні 2008 року (згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік»).

Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007р. визнана неконституційною ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», за якою у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» здійснюється у таких розмірах: інвалідам III групи - 300 грн. Однак ст.29 вищезазначеного Закону втрачає чинність з 09.07.2007р.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008р. визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», за якою у 2008 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» здійснюється у таких розмірах: інвалідам III групи - 350 грн. Однак положення вищезазначеного Закону втрачає чинність з 22.05.2008р.

Крім того, відповідно до ст.99 КАС України, просить застосувати строк позовної давності.

Представник третьої особи у судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнав та підтримав доводи, викладені представником відповідача.

Суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є інвалідом III групи, з 13.09.1994р. на безстроковий термін по захворюванню, яке пов'язано з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації аварії на ЧАЕС. 30.06.1999 року йому надано посвідчення інваліда війни. Позивач отримав щорічну допомогу до 5 травня у таких розмірах: за 2005 рік - в квітні у розмірі 270,00 грн., за 2006 рік - в квітні у розмірі 270,00 грн., за 2007 рік - в квітні у розмірі 300,00 грн., за 2008 рік - в квітні у розмірі 350 грн. Вказані факти встановлені на підставі пояснень сторін, посвідчення, довідки відповідача (а.с. 10,23, 38, 39).

Згідно п.9 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту», особами, які є учасниками війни, є особи, залучені до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. Спору про право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2000 - 2008 роки, між сторонами немає, спір виник тільки про розмір вказаних виплат. Так позивач звернувся до відповідача з вимогою виплатити різницю між фактично сплаченими сумами та сумами, встановленими законом, але у лютому отримав відмови у виплаті різниці.

Суд вважає, що ця відмова є неправомірною за 2007, 2008р. з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та Законами України.

За змістом ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій

їх соціального захисту», щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах інвалідам 3-ї групи - 7 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до пояснень сторін та наданих суду довідок, судом встановлено, що відповідачем щорічна допомога сплачувалася у наступних розмірах: за 2005 рік у розмірі 270,00 грн., за 2006 рік у розмірі 270,00 грн., за 2007 рік у розмірі 300,00 грн., за 2008 рік у розмірі 350 грн.

В частині позову про стягнення сум за 2007-2008 p.p. щорічної одноразової допомоги, суд приходить до такого висновку. Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007р. визнана такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якою у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» здійснюється, зокрема інвалідам 3-ї групи у розмірі 300 гривень, а повинна здійснюватись у розмірі 410,06*7 = 2870,42 - 300 = 2570,42 гривні. Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. визнана такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», якою у 2008 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» здійснюється, зокрема інвалідам 3-ї групи у розмірі 350 гривень, а повинна здійснюватись у розмірі 470*7 = 3290 - 350 = 2940,42 гривні.

Враховуючи зазначене, виплата одноразової щорічної допомоги в 2007, 2008 роках здійснена відповідачем з порушенням Конституції України та спеціального закону.

Загальна сума, яка підлягає стягненню складає 6160,42 гривні.

Щодо виплат за 2005-2006 роки, то суд вважає їх правомірними, оскільки вони відповідачем здійсненні у розмірах, передбачених Законами України «Про державний бюджет» на відповідний рік, де прямо встановлений розмір щорічної допомоги до 5 травня, які не визнані неконституційними, що підтверджує правомірність їх застосування.

Також відповідач просить застосувати строк позовної давності до вимог позивача.

Згідно ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч.2 ст.100 КАС України, якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Враховуючи, що позивач є інвалідом, періодично знаходився на лікуванні, суд вважає причину пропуску строку звернення до суду поважною.

На підставі вищевикладеного, Конституції України, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» та керуючись ст.ст.П, 86, 94, 97, 98, 99, 100, 158-163 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Димитровської міської ради про стягнення недоотриманних сум щорічної допомоги на 5 травня за 2005 - 2008 роки задовольнити частково.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Димитровської міської ради з розрахунку № 35210011001460 ГУДКУ в Донецькій області, ЄДРПОУ 25953304, МФО 834016 на користь ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної допомоги на 5 травня за 2007, 2008 роки у розмірі 6160,42 (шість тисяч сто шість десят) гривень 42 копійки.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана до

Донецького апеляційного адміністративного суду через Димитровський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Димитровський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Резолютивна частина рішення оголошена 14 листопада 2008 року з повним текстом рішення можливо буде ознайомитися 19 листопада 2008 року.