Рішення № 77482922, 17.10.2018, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/19156/17

Провадження № 2/234/859/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2018 року Краматорський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Лутай А.М.

при секретарі - Пагуліч Д.Г.

за участю: позивача-відповідача - ОСОБА_1

представника позивача-відповідача - ОСОБА_2

відповідача-позивача - ОСОБА_3

представника відповідача-позивача - ОСОБА_4

третьої особи-відповідача - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Краматорську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права у спільному спадковому майні, треті особи: ОСОБА_5, Перша Краматорська державна нотаріальна контора, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач-відпоідач ОСОБА_1 14.12.2017р звернулася до суду з дійсним позовом, вказуючи, що у м.Краматорську Донецької області ІНФОРМАЦІЯ_6 року у віці 55 років помер ОСОБА_6, після смерті якого залишився спадок у вигляді 1/3 частки квартири АДРЕСА_2. Зазначає, що на вищевказане спадкове майно 14.11.2017р відкрита спадкова справа №609/2017р й до нотаріуса про прийняття зазначеної спадщини звернулись спадкоємці - вона (ОСОБА_1) та ОСОБА_3, відповідач-позивач у справі. Після уточнення позовних вимог зазначає, що покійний, ОСОБА_6 при житті являвся інвалідом II групи і потребував за собою догляд та піклування, який вона(ОСОБА_1) як донька, здійснювала за ним під час хвороби, підтримувала квартиру в належному стані, сплачувала комунальні послуги, сплачувала за лікування та ліки. Після його смерті вона продовжувала проживати в квартирі з матір'ю ОСОБА_5, з сином ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, та чоловіком ОСОБА_8 Крім того, після смерті ОСОБА_6 вона понесла витрати за поховання спадкодавця у сумі 6755грн. Вважає, що у зв'язку з тим, що спадкоємець ОСОБА_3 ухилявся від надання допомоги спадкодавцеві, який через хворобу був у безпорадному стані, не навідував його, не надавав матеріальної допомоги на ліки, тому він має бути усунений від права на спадкування за законом. Просить припинити право відповідача на половину 1/3 частки квартири АДРЕСА_2 присудити на його користь грошову компенсацію в розмірі 6858грн за половину вищевказаної частки квартири, яка належала померлому та покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Позивач-відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримали уточненні позовні вимоги про припинення права у спільному спадковому майні та надали суду пояснення, зазначені в уточненій позовній заяві.

Відповідач-позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали, просили відмовити у їх задоволенні через безпідставність та необґрунтованість, та пояснили, що твердження ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_3 ухилявся від допомоги спадкодавцеві, який через хворобу був у безпорадному стані, не навідував його, не надавав матеріальної допомоги на ліки, єнеправдивими та не підтверджені належними доказами. З посиланням на ч.5 ст.1224 ЦК України та Пленуму Верховного Суду України п.6 постанови "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.052008р №7, зазначили, що при встановленні судом факту ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця слід враховувати поведінку особи і розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливостей для цього та свідоме невиконання такою особою встановленого законом обов'язку. Ухилення особи від надання спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діяхчи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Відповідач-позивач ОСОБА_3 зазначив, що приблизно раз на місяць він спілкувався з батьком, коли той ходив до магазину. Останній раз він бачив батька в березні 2017 року біля магазину. Батько пересувався за допомогою палиці. Жодного разу батько не просив його про допомогу. На момент смерті батька ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не було в країні. За тиждень до смерті батька, вони поїхали на відпочинок. Батько помер на руках у свого брата. Ховали батька він (ОСОБА_3), ОСОБА_9 та батьків брат. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Крім того, відповідач-позивач ОСОБА_3 05.03.2018р звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 та ОСОБА_5, в якій зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_6 помер його батько ОСОБА_6, після смерті якого залишилася спадщина у вигляді 1/3 частки квартири АДРЕСА_2. Спадкоємцями першої черги після його смерті є: він (ОСОБА_3), ОСОБА_1 та дружина спадкодавця - ОСОБА_5 07 лютого 2018р він звернувся із заявою до нотаріальної контори про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6. Крім нього з такою заявою звернулась донька спадкодавця - ОСОБА_1, а дружина ОСОБА_5 фактично прийняла спадщину, так як проживала разом із померлим. Свої вимоги мотивує тим, що він (ОСОБА_3) не має можливості оформити свою частку спадщини, так як у нього не має оригіналів документів на спадкове майно, а ОСОБА_1, не бажає їх надати, у зв'язку з чим, йому (ОСОБА_3) було відмовлено у вчинені нотаріальних дій. З посиланням на ст.ст.1261, 1268 ЦК України просить визнати за ним (ОСОБА_3) право власності на 1/9 частку спірної квартири АДРЕСА_3 в порядку спадкування.

Позивач-відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 не визнали та просили відмовити у їх задоволенні з підстав зазначених у первісному позові. Крім того, позивач-відповідач ОСОБА_1 додатково пояснила, що ОСОБА_3 з батьком ніколи не спілкувався, а батько ніколи не просив ОСОБА_3 про допомогу. Батько захворів на цироз печінки приблизно в 2014-2015 році. Останній рік він зовсім не виходив з квартири. По квартирі батько пересувався самостійно за допомогою палиці. Її матір годувала батька та доглядала за ним. Щомісяця батько отримував пенсію приблизно 6000грн., але куди він її витрачав, вона не знає. За тиждень до смерті батька вона, разом з матір'ю (ОСОБА_5.), дійсно поїхали в іншу країну на весілля. В цей час за батьком доглядав його брат - ОСОБА_10, оскільки батько не з ким більше не хотів спілкуватися. Похованням батька займалися вона з матір'ю.

Третя особа - відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні надала пояснення, аналогічні поясненням ОСОБА_1, а саме, про те, що ОСОБА_3 ніколи не приходив до батька - ОСОБА_6, не доглядав за ним, ніколи йому не дзвонив. Усі витрати на поховання ОСОБА_6 здійснили вони - ОСОБА_5 та ОСОБА_1 Просила позов ОСОБА_1 задовольнити, а зустрічний позов ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Третя особа - державний нотаріус Першої краматорської державної нотаріальної контори ОСОБА_11 в суд надала заяву про розгляд справи у її відсутність, з висновками суду згодна.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, суд вважає позов ОСОБА_1 необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_3 - повністю обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст.1261-1265 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. У п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. У п'яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї.

Відповідно до ч.ч.2, 5 ст.1268 ЦК України не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 року, у віці 55 років, помер ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4, виданого 30.06.2017р Краматорським міським відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, актовий запис №1754.

Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина у вигляді 1/3 частки квартири АДРЕСА_2 яка, на підставі свідоцтва про право власності на житло, належала на праві приватної, спільної сумісної власності померлому, а також позивачу-відповідачу ОСОБА_1 та третій особі - відповідачу ОСОБА_5

З копії повідомлення Першої краматорської державної нотаріальної контори від 14.11.2017р за №4001/02-14 встановлено, що після смерті ОСОБА_6, який постійно проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 відкрита спадкова справа №609/2017 року. Спадкове майно складається: з 1/3 (однієї третьої) частки квартири, розташованої за вищевказаною адресою. Заяви про прийняття спадщини надійшла від доньки спадкодавця - ОСОБА_1, та від сина спадкодавця - ОСОБА_3, інших заяв про прийняття спадщини або про відмову від спадщини на 14.11.2017р до нотаріальної контори не надходило.

Відповідно до ч.5, 6 ст.1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов'язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.

За змістом вказаної норми закону лише при одночасному настанні обставин щодо доведеності факту безпорадного стану спадкодавця, його потреби в отриманні допомоги та умисного ухилення особи від надання допомоги і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від права на спадщину.

Відповідно до п.6 Постанови Пелнуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008р. №7, факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку. Непред'явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування.

Тобто, ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Відповідно до того ж пункту Пленуму безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може фізично чи матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

З наданих позивачем-відповідачем ОСОБА_1 копій медичних документів (виписка з історії хвороби №3716) убачається, що померлий ОСОБА_6 перебував на обліку у лікаря - гастроентеролога, з 2010 року йому було встановлено діагноз криптогенного гепатиту з переходом в цироз печінки, періодично знаходився на лікуванні з приводу вказаного захворювання, був визнаний інвалідом 2 групи. Останній раз перебував на стаціонарному лікуванні в Міській лікарні №3 м.Краматорська з 11.05.2016 року по 25.05.2016 рік. Виписаний з відділення у зв'язку з поліпшенням стану здоров'я.

Свідок ОСОБА_10, двоюрідний брат спадкодавця - ОСОБА_6, в судовому засіданні пояснив, що його брат хворів на протязі 2-3 років, чим саме йому не відомо, так як останній не казав. Зазначив, що з братом останній раз він відпочивав на базі відпочинку на початку літа 2017р, надалі ОСОБА_6 ставало все гірше, з дому останній не виходив, але пересувався він по квартирі без допомоги палки, їв самостійно. Останній раз він бачив брата за два дні до його смерті. За тиждень до смерті ОСОБА_6 його дружина та донька (ОСОБА_5 та ОСОБА_1) поїхали відпочивати до Криму. На час їх відпочинку він (ОСОБА_10) навідував брата через день. Також вказав, що син брата - ОСОБА_3, спілкувався з батьком лише на вулиці, під час зустрічі з ним.

Свідок ОСОБА_12, який являється біля 20 років сусідом сім'ї ОСОБА_6, в судовому засіданні пояснив, що йому не було відомо, що у останнього є син. ОСОБА_6 останній раз він бачив біля під'їзду за 2 місяця до смерті. По ньому було видно, що той хворіє, але пересувався він без палки. ОСОБА_6 ніколи не скаржився на життя та своїх рідних.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що є сусідкою ОСОБА_5 з 1996 року. Про те, що померлий ОСОБА_6 мав сина, вона не знала. ОСОБА_3 вона вперше побачила в суді. Зазначила, що їй відомо про те, що ОСОБА_6 хворів, але чим, вона не знає. Останній раз вона бачила ОСОБА_6 біля будинку, за два місяці до його смерті, він погано пересувався. Коли ОСОБА_6 потрапив до лікарні, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 перебували на відпочинку.

Відповідно до ч.ч.1,5,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши усі зібрані по справі докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття законного та обґрунтованого рішення по справі, суд вважає, що в судовому засіданні не було встановлено та не доведено позивачем-відповідачем ОСОБА_1 той факт, що спадкодавець ОСОБА_6 через похилий вік або тяжку хворобу чи каліцтво, знаходився в безпорадному стані, внаслідок чого він не міг фізично чи матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, потребував стороннього догляду, допомоги та піклування.

В судовому засіданні достовірно і об'єктивно встановлено, що спадкодавець з 2010 року звертався до лікарів з приводу наявних у нього хвороб та періодично лежав у лікарні, але жодні медичні документи, які були досліджені в судовому засіданні, не свідчать про те, що ОСОБА_6 через свої хвороби знаходився у безпорадному стані, фізично не міг самостійно забезпечити умови свого життя, і що через свій безпорадний стан він потребував стороннього догляду та піклування.

Допитані в судовому засіданні свідки одностайно в судовому засіданні говорили про те, що до самої смерті ОСОБА_6 був психічно здоровою, адекватною людиною, самостійно пересувався, нехай навіть за допомогою палиці, сам ходив до магазину. Ці обставини в судовому засіданні не заперечувалися і дочкою померлого - ОСОБА_1 та його дружиною - ОСОБА_5 Про це також свідчить той факт, що за тиждень до смерті ОСОБА_6 його донька ОСОБА_1 та дружина ОСОБА_5 поїхали на відпочинок, залишивши його самого вдома.

Також суд вважає, що позивачем-відповідачем ОСОБА_1 в судовому засіданні не доведено той факт, що спадкодавець матеріально не міг самостійно забезпечити умови свого життя. В судовому засіданні з пояснень сторін було встановлено, що ОСОБА_6 отримував гарну пенсію і матеріальної допомоги не потребував.

Позивачем-відповідачем ОСОБА_1 в судовому засіданні також не було доведено факт ухилення відповідача-позивача ОСОБА_3 від надання допомоги спадкодавцю. Надані позивачем-відповідачем ОСОБА_1 докази можуть свідчити лише про ненадання ОСОБА_3 допомоги спадкодавцю, але це не може бути розцінено, як ухилення від надання такої допомоги. Сама ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначала, що ні вона, ні батько жодного разу не зверталися до ОСОБА_3 за допомогою.

На підставі викладеного, суд вважає необхідним відмовити позивачу-відповідачу ОСОБА_1 в задоволенні її позовних вимог щодо припинення права ОСОБА_3 на половину 1/3 частки у спільному спадковому майні, а саме, квартири АДРЕСА_2

В той же час суд вважає необхідним задовольнити зустрічний позов ОСОБА_3 з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_3 є спадкоємцем першої черги після смерті свого батька ОСОБА_6

З метою прийняття спадщини він звернувся з відповідною заявою до нотаріальної контори.

Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій завідуючої Першої краматорської державної нотаріальної контори Уварової Г.І. від 07.02.2018р за №541/02-14, убачається, що ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке залишилося після смерті його батька ОСОБА_6 у зв'язку з тим, що спадкоємець не подав до нотаріальної контори правовстановлюючі документи.

Як встановлено в судовому засіданні, оригінали правовстановлюючих документів на спірну квартиру знаходяться у позивача-відповідача ОСОБА_1, яка відмовляється надати їх ОСОБА_3 для оформлення спадщини.

Таким чином, ОСОБА_3 позбавлений можливості оформити спадщину, яка залишилася після смерті його батька, що порушує його права як спадкоємця.

Відповідно до ст.4 ЦПК України та ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі вищевикладеного, суд вважає за можливе визнати право власності у порядку спадкування за позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 на 1/9 частину спірної квартири за вищезазначеною адресою, задовольнивши тим самим вимоги зустрічного позову в повному обсязі.

На підставі ст.141 ЦПК України суд вважає необхідним також стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 понесені ним витрати по сплаті судового зборуу розмірі по 352,40грн. з кожної.

Керуючись ст.ст.10, 12,13, 141, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні її позову до ОСОБА_3 про припинення права на половину 1/3 частки у спільному спадковому майні, а саме, квартири АДРЕСА_2

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНН НОМЕР_1, право власності в порядку спадкування на 1/9 частку квартири АДРЕСА_2

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІНН НОМЕР_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, ІНН НОМЕР_3, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНН НОМЕР_1, понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі по 352,40грн. з кожної.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Донецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини рішення виготовлені в нарадчій кімнаті та проголошені 17.10.2018р.

Головуючий суддя: А.М.Лутай