Рішення № 77481755, 18.10.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/18423/18

Провадження № 2/127/3154/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.10.2018 Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: судді Бойка В.М.,

за участю секретаря Ревтюх О.А.

Представника позивача ОСОБА_1

Представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Вінницької міської ради про зобов’язання укласти договір суд,-

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернувся позивач з вимогами визнати за позивачем ОСОБА_3, право користування займаним позивачем жилим приміщенням, а саме квартирою №6А в будинку 30 по вул. М.Зерова в м. Вінниці. Зобов’язати виконавчий комітет Вінницької міської ради надати дозвіл житлово - експлуатаційній організації укласти з позивачем договір найму житлового приміщення, а саме квартиру №6А в будинку 30 по вул. М.Зерова в м. Вінниці.

Позов мотивовано тим, що 13.02.2016р. померла мати позивача ОСОБА_4, що проживала у квартирі №6А в будинку 30 по вул. М.Зерова в м. Вінниці та була її квартиронаймачем, що підтверджується довідкою житлово-експуатаційної організації ДП «ЖЕК №26» ВКФ «Будмашпрод» на балансі якого знаходиться будинок.

Після смерті матері позивачем з’ясовано, що вищезазначена квартира нею не була приватизована, відтак вона не є спадковим майном у зв’язку з чим позивач, як спадкоємиця, не може її успадкувати. Беручи до уваги похилий вік матері та її поганий стан здоров’я вона потребувала стороннього догляду у зв’язку з чим більше п’ятнадцяти років фактично проживала разом з нею та проживає по сьогоднішній день у спірній квартирі, що підтверджується письмовими свідченнями сусідів та доказами сплати за житлово - комунальні послуги, що додано до позовної заяви. З огляду на викладене позивач вважає, що вона позивач отримувала право користування займаною квартирою №6А в будинку 30 по вул. М. Зерова в м. Вінниці, однак, у позивача відсутні передбачені законодавством документи, для реєстрації такого права.

Вищевказане і стало підставою для звернення позивача до суду.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні покладався на розсуд суду.

Судом по справі встановлені наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини:

Судом встановлено, що 13.02.2016р. померла мати позивача ОСОБА_4, що проживала у квартирі №6А в будинку 30 по вул. М.Зерова в м. Вінниці. ( а. с. 17, 30, )

Судом встановлено, що ОСОБА_4, що проживала у квартирі №6А в будинку 30 по вул. М.Зерова в м. Вінниці та була її квартиронаймачем, що підтверджується довідкою житлово-експуатаційної організації ДП «ЖЕК №26» ВКФ «Будмашпрод» на балансі якого знаходиться будинок. ( а.с. 30 )

Судом встановлено, що позивач є донькою померлої ОСОБА_4, що підтверджено, відповідним свідоцтвом про народження, та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб, з якого вбачається, що після одруження мати позивача змінила прізвище на « Ляховська». ( а.с. 11-12, 15-16, 18)

Суд бере до уваги надані позивачем докази щодо того, що ОСОБА_4 сплачувались комунальні послуги, що надавались за адресою кв. №6А в будинку 30 по вул. М.Зерова в м. Вінниці. ( а.с. 22-29)

ст. 29 ЦК України, встановлено, що місцем проживання фізичної особи є приміщенні у відповідному населеному пункті, де фізична особа проживає постійно, переважно чи тимчасово. За місцем проживання проводиться реєстрація громадян, що є підставою для припущення про проживання особи в зазначеному будинку, квартирі.

Згідно статті 47 Конституції України держава гарантує можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду. Правова позиція Європейського суду з прав людини, відповідно до п. 1 ст, 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенція), яка гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Це покладає на Україну в особі її державних органів зобов’язання «вживати розумних і адекватних заходів для захисту прав» (рішення у справі Powell and Rayner v. the U.K. від 21.02.1990 p.). Такий загальний захист поширюється, як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24.11.1986 p.), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18.02,1999 p.). Пункт 2 ст, 8 Конвенції чітко визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених в п. 1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку запобігання злочинності, охорони здоров’я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб. Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас державі надаються широкі межі розсуду, які не є однаковими і в кожному конкретному випадку залежать від цілей, зазначених у п.2 ст. 8 Конвенції.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 61 ЖК України, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно по договору найму жилого приміщення.

Відповідно ч. 1ст. 63 ЖК України, предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем та ЖЕО (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.

Таким чином, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані повністю підтверджені матеріалами справи а отже задоволенню підлягають в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача просив суд судові витрати залишити за ним.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 61, 63, ЖК України. ст. 19 СК України, ст. 18. Закону України “ Про охорону дитинства”. ст. 29. ЦК України, ст. 7 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” ст.ст. 10, 12, 13, 259, 260, 263, 265, ЦПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Вінницької міської ради про зобов’язання укласти договір задовольнити .

Визнати за ОСОБА_3, право користування займаною нею жилим приміщенням, а саме квартиру №6А в будинку 30 по вул. М.Зерова в м. Вінниці.

Зобов’язати Виконавчий комітет Вінницької міської ради розглянути питання про надання дозволу житлово-експлуатаційної організації укласти з ОСОБА_3 договір найму житлового приміщення, а саме квартиру №6А в будинку 30 по вул. М.Зерова в м. Вінниці.

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 26.10.2018

Суддя :