Ухвала суду № 77480077, 29.10.2018, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/50736/18-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2018 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України старшого радника юстиції ОСОБА_3 про визначення порядку зберігання речових доказів, шляхом визначення порядку виконання ухвали про арешт майна, -

В С Т А Н О В И В:

17.10.2018 Прокурор відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України старший радник юстиції ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням про визначення порядку зберігання речових доказів у кримінальному провадженні №12012110060000120 шляхом визначення порядку виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва про арешт майна від 28.12.2017, а саме передати Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (кодЄДРПОУ 41037901) в управління кошти в сумі 1476000 грн.

В судове засідання прокурор/слідчий не з`явися, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином. Прокурор подав до суду заяву про розгляд вказаного провадження у відсутність сторони обвинувачення, клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Власник майна та його представник в судове засідання не викликалися, оскільки слідчий суддя, враховуючи наявність обставин, зазначених у клопотанні (ризики вчинення перешкод, які унеможливлять передачу та забезпечення ефективного управління майном), дійшов висновку, що це є необхідним з метою забезпечення передачі в управління майна.

Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчим суддею не здійснювалась.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використаннісвоїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що слідчий суддя, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації особою, яка подала клопотання, її процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді, ураховуючи, що підстав для визнання явки сторони обвинувачення обов`язковою не має, вважаю за можливе розглянути клопотання у її відсутність.

Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

ГСУ НП України проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12012110060000120, зареєстрованому в ЄРДР 26.11.2012 за фактами вчинення службовими особами групи компаній «Укогруп» кримінальних правопорушень, передбачених ст.356; ч. ч. 1, 2, 3, 4 ст.197-1; ч.1 ст. 194; ч. ч. 1, 3, 4 ст.358; ч. 1, 2 ст.382; ч. 3 ст.28, ч. ч. 2, 4 ст.197-1; ч.ч. 1, 2 ст. 364-1; ч. 2 ст. 364; ч.ч. 1, 2 ст. 366; ч.2 ст. 209; ч. ч. 1, 3, 4 ст. 190; ч. ч. 1, 3 ст.212; ч. ч. 4, 5 ст.191; ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст.366; ч. 3 ст. 365-2; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 382; ч. 3 ст. 28, ч, 3 ст.365-2; ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 362 КК України.

Відповідно до ст.12 КК України злочини, передбачені, ч. 1, 2, 3 ст. 197-1, ч. 1 ст. 212, ст. 356, ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 364-1 та ч. 1 ст. 366 КК України є злочинами невеликої тяжкості; ч. 1 ст. 194, ч. 4 ст. 197-1, ч. 2 ст. 366, ч. 1 та ч 2 ст. 382 КК України середньої, ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст. 364, ч. 4 ст. 191 КК України тяжким, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 209 КК України особливо тяжким.

У ході розслідування встановлено, що фактичний керівник групи компаній «Укогруп» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період 2011-2014 років організував групу та вчинення у її складі злочинів, спільно з невстановленими особами, зокрема умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів); самовільні зайняття земельних ділянок та самовільні будівництва на них будівель; заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою службовим становищем у великих та особливо великих розмірах, організованою групою; складання, видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, що спричинило тяжкі наслідки, а умисне невиконання судових рішень; зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги та несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп`ютерах) автоматизованих системах, комп`ютерних мережах або зберігається на носіях інформації.

Упродовж 2016-2018 років стосовно ОСОБА_4 та його спільників спрямовано до суду 9 обвинувальних актів, за матеріалами виділеними з кримінального провадження № 12012110060000120.

У них постановлено 3 судові рішення, розгляд 6 актів триває.

Крім того, у ході розслідування встановлено, що директор ТОВ «Глобал Строй-3» ОСОБА_5 , діючи у складі організованої групи, в період з червня 2010 року по серпень 2017 року, вчинив самовільне зайняття земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Теодора Драйзера, 40 в Деснянському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:62:096:0038) та самовільне будівництво на ній житлового комплексу «Перспектива», завдавши значної шкоди територіальній громаді міста Києва на загальну суму 2479023 грн., що в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а також службові підроблення декларацій про початок будівельних робіт та про готовність вказаного об`єкту до експлуатації, що спричинило тяжкі наслідки.

До ГСУ НП України 16.04.2018 надійшла заява призначеного 10.08.2017 директора ТОВ «Глобал Строй-3» ОСОБА_6 щодо розкрадання коштів інвесторів на загальну суму понад 140 млн. грн., вкладених у будівництво ЖК«Перспектива», вчинене службовими особами підприємства генпідрядника ТОВ «Київмонтажбуд», фактичне керівництво яким здійснював ОСОБА_7 , головний бухгалтер ОСОБА_8 та юрист ОСОБА_9 .

Зазначені розкрадання здійснювалося в період з липня 2014 року та жовтень 2017 року, використовуючи реквізити підприємств ТОВ«КИЇВМОНТАЖБУД», ТОВ «ГЛОБАЛ СТРОЙ-З», ТОВ «БІОНІКС ГРУП», ТОВ «ВВ-ТРЕЙД», ТОВ «ІНЖЕНЕРНА ТЕХНОЛОГІЧНА КОМПАНІЯ», ТОВ«МІЖНАРОДНА БУДІВЕЛЬНА ФІРМА «ПАРТНЕР», ТОВ«БУДМОНТАЖСТРОЙ», ТОВ «АКТИВ ТРЕЙД ГРУП», ТОВ «АРМАНД ГРУП», ТОВ«ПРОВІЗОР КОМПАНІ», ТОВ «БРЕФІС ЛТД» ТОВ «ПРАТІС».

У ТОВ «ІНЖЕНЕРНА ТЕХНОЛОГІЧНА КОМПАНІЯ» директором є ОСОБА_8 , а засновником в ТОВ «БРЕФІС ЛТД» її син ОСОБА_10 .

За період з 01.01.2014 по 30.06.2017 ОСОБА_8 отримала дохід на суму 186372 грн., а її чоловік ОСОБА_11 за період 2014-2017 років отримав дохід на загальну суму - 90723 88 грн.

За місцем проживання ОСОБА_8 , яка здійснювала бухгалтерський облік підприємств, задіяних в будівництва ЖК «Перспектива», - АДРЕСА_1 26.11.2017 вилучено кошти в сумі 1476000 грн.

Походження вилучених коштів ОСОБА_8 пояснити не змогла.

Постановою ГСУ НП України від 27.11.2017 кошти в сумі 1476000 грн. визнані речовими доказами та ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28.12.2017 на них накладено арешт.

Сума вилучених коштів - речових доказів 1476000 грн. становить понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Частиною 1 першої статті 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

При винесенні даного рішення судом враховано правову позицію висловлену у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Раймондо проти Італії» від 22 лютого 1994 року про те, що арешт, поза сумнівом, застосували як проміжний захід, що має забезпечити в разі необхідності подальшу конфіскацію майна, яке вважають імовірно результатом незаконної діяльності.

Так, згідно з абзацом сьомим частини шостої статті 100 КПК України, речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

У випадках, передбачених пунктами 2, 4 та абзацом сьомим частини шостої цієї статті, слідчий за погодженням із прокурором або прокурор звертається з відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, або до суду під час судового провадження, яке розглядається згідно ізстаттями 171-173цього Кодексу. Прокурор у випадку, передбаченому абзацом сьомим частини шостої цієї статті, не пізніше наступного робочого дня з моменту постановлення ухвали слідчого судді, суду надсилає копію цієї ухвали Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, із зверненням щодо прийняття активів, а також вживає невідкладних заходів щодо передачі цих активів Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» (далі - Закон) передбачено, що Національне агентство є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, та/або з управління активами, на які накладено арешт або які конфісковано у кримінальному провадженні.

У пункті 4 частини першої статті 9 Закону зазначається, що на Національне агентство покладено функцію з проведення оцінки, ведення обліку та управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні.

За абзацом четвертим частини першої статті 1 Закону, управляючи активами, Національне агентство забезпечує збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, та їх економічної вартості.

Відповідно до частини третьої статті 21 Закону, управління активами, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється Національним агентством на умовах ефективності, а також збереження та збільшення їх економічної вартості.

Абзацом першим частини першої статті 19 Закону встановлено, що Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 19 Закону, активи, визначені абзацом першим цієї статті, приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів.

Згідно з частиною другою статті 19 Закону, у разі прийняття в управління активів, які чи права на які та їх обтяження підлягають державній реєстрації, Національне агентство надсилає того самого дня інформацію про накладення арешту на активи органам, що ведуть державні реєстри таких активів, прав на них або їх обтяжень.

Частиною першою статтею 21 Закону встановлено, що управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.

Вимогами абзацу другого частини другої статті 21 Закону передбачено, що управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, між Національним агентством та управителем визначеним за результатами конкурсу відповідно до абзацу першого частини другої зазначеної статті Закону. ;

Згідно з частиною четвертою статті 21 Закону, майно, в тому числі у вигляді предметів чи великих партій товарів, зберігання якого через громіздкість або з інших причин неможливе без зайвих труднощів, або витрати із забезпечення спеціальних умов зберігання якого чи управління яким співмірні з його вартістю, або яке швидко втрачає свою вартість, а також майно у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню, підлягає реалізації за цінами щонайменш не нижче ринкових.

Вимогами статті 24 Закону, встановлено, що надходження від здійснюваного Національним агентством управління активами, а також кошти, одержані на підставі міжнародних угод щодо розподілу та повернення активів в Україну, перераховуються до державного бюджету.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя оцінює індивідуальні ознаки та властивості арештованого у даному кримінальному провадженні майна, вартість якого значно перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2018 року, та як наслідок виходить з того, що зазначені у клопотанні підстави для передачі майна на здійснення заходів з управління ним, мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах та одночасно враховує, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити необхідність передачі такого майна на здійснення заходів з управління ним, з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

Разом з тим, вжиття заходів щодо управління вказаним арештованим майном спрямоване на захист інтересів підозрюваних, оскільки гарантує власникам майна збереження його вартості, а також дає можливість збільшити цю вартість, тим самим компенсуються усі негативні наслідки застосування такого арешту.

Окрім іншого, частиною 8 статті 21 Закону, передбачено, що у разі надходження винесеного у межах наданих законом повноважень рішення прокурора, а також судового рішення, що набрало законної сили, яким скасовано арешт прийнятих в управління активів, Національне агентство у триденний строк повертає їх законному власнику.

Прокурором в клопотанні та наданих матеріалах доведено, що незастосування заходів щодо передачі в управління Національному агентству майна та в результаті цього невжиття заходів щодо збереження арештованого майна утруднить або зробить неможливим (втрата, погіршення фізичного стану майна, зменшення його економічної вартості) застосування негативних наслідків до підозрюваних у разі винесення обвинувального висновку стосовно останнього, а у разі винесення виправдувального вироку може стати порушенням прав підозрюваного у вигляді втрати вартості майна за час його перебування під арештом, що в обох випадках унеможливить досягнення завдань кримінального провадження.

Зважаючи на викладене, враховуючи ч. 8 ст. 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», з метою збереження та збільшення економічної вартості майна, на яке накладено арешт, враховуючи при цьому процесуальну позицію сторони обвинувачення, яка вказує на неможливість самостійно здійснити управління вказаним майном, та враховуючи при цьому об`єктивну необхідність виключити прямий або опосередкований вплив та посягання підозрюваних на арештоване майно, запобігти можливості знищення, відчуження майна, виключення ймовірності користування майном, що дозволить підозрюваному продовжувати отримувати незаконні доходи (переваги) від набутого шляхом вчинення кримінальних правопорушень матеріальних благ та продовжувати злочинну діяльність та разом з тим, у випадку винесення виправдувального вироку зможе запобігти порушенню прав підозрюваного у вигляді втрати вартості майна за час його перебування під арештом, слідчий суддя приходить до переконання про задоволення клопотання з метою досягнення завдань кримінального провадження.

На підставі викладеного керуючись ст. ст. 2, 9, 100, 131, 170-173, 309 КПК України, ст.ст. 1,9, 19, 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України старшого радника юстиції ОСОБА_3 про визначення порядку зберігання речових доказів, шляхом визначення порядку виконання ухвали про арешт майна задовольнити.

Визначити порядок зберігання речових доказів у кримінальному провадженні №12012110060000120 шляхом визначення порядку виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва про арешт майна від 28.12.2017, а саме передати Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (кодЄДРПОУ 41037901) в управління кошти в сумі 1476000 грн.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, що здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №12012110060000120.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає та виконується негайно.

Слідчий суддя ОСОБА_1