Рішення № 77478394, 30.10.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/14402/18

н/п 2-а/640/500/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2018 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

Головуючого судді Зуб Г.А.

за участю секретаря Шаповал Є.Б.,

за участю представників ОСОБА_1., ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_3 до Харківської митниці ДФС про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про порушення митних правил,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову у справі про ПМП №0539/80700/18 від 24.08.2018 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності в частині стягнення. В обгрунтування позовних вимог посилається на наступне. 24.07.2018 року заступником начальника Харківської митниці ДФС – начальником УПМП та МВ Волокітіним Є.П. було складено оскаржувану постанову відносно позивача за ч.2 ст. 481 МК України, а притягнуто до відповідальності за ч.3 ст. 481 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 НМДГ, що складає 17000 грн., а протокол про ПМП складений за ч.2 ст. 481 МК України. Позивач вважає вказану постанову незаконною, та такою, що підлягає скасуванню за наступних обставин. 17.03.2017 року при перетині кордону через МПП «Гоптівка» позивача було зупинено та вилучено автомобіль Ауді д.н. НОМЕР_2, як такий, що перебуває у розшуку за ініціативою Німеччини. Дане повідомлення було зареєстровано до ЖЕО за №2380 від 17.03.2017 року. Вказаний автомобіль було передано позивачу на відповідальне зберігання, на даний час досудове слідство по справі не завершено. Позивач звертався до Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області, де було повідомлено позивача, що він не має права вивозити вказаний автомобіль за межі України до закінчення досудового слідства. Тому, на думку позивача, вказані обставини відносяться до дії непереборної сили, а тому в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення. Крім того, протокол про ПМП було складено за ч.2 ст. 481 МК України. Також позивач просить поновити йому строк, оскільки оскаржувана постанова винесена 24.07.2018 року, а отримана позивачем 30.07.2018 року.

23.10.2018 року представником відповідача Харківської митниці ДФС було надано до суду відзив на адміністративний позов, в якому він просить відмовити в його задоволенні, посилаючись, що вказаний позов є безпідставним, оскільки автомобіль Ауді д.н. НОМЕР_2 був ввезений позивачем у митному режимі «тимчасове ввезення до 1 року», а своєчасне вивезення вказаного транспортного засобу не відбулось, а з заявами щодо настання обставин непереборної сили позивач до митниці не звертався, внаслідок чого було винесено оскаржувану постанову, та підстав для її скасування не існує.

Представником позивача ОСОБА_2 було подано відповідь на відзив, в якому він зазначив, що позивач не має права до закінчення досудового розслідування переміщати автомобіль через митний кордон України, та вказаний автомобіль неодноразово перетинав митний кордон, але саме за ініціативою митних органів було розпочато досудове розслідування, а автомобіль спочатку було вилучено, а потім передано позивачу тільки на відповідальне зберігання.

10.08.2018 року до суду надійшла вказана позовна заява та розподілена судді Зуб Г.А.

Ухвалою судді від 15.08.2018 року вказана позовна заява була залишена без руху з наданням позивачу 10-денного строку для усунення недоліків, які були усунені позивачем 11.09.2018 року.

25.09.2018 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в ній за правилами спрощеного позовного провадження, та витребувано у Харківської митниці ДФС належним чином завірену копію матеріалів митної справи №0539/80700/18.

Ухвалою суду від 09.10.2018 року заяву позивача про забезпечення позову по справі було повернуто без розгляду заявнику.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та просив їх задовольнити, а позивач надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача Харківської митниці ДФС Захарова А.О. в судовому засіданні заперечувала проти позову з підстав зазначених у відзиві на адміністративний позов.

Судом встановлено, що 24.03.2018 року приблизно о 22 год. 45 хв. в зону митного поста «Щербаківка» Харківської митниці ДФС в напрямку руху з РФ до України в’їхав транспортний засіб «Mersedes-Benz 316 CDI» р.н. НОМЕР_1 під керування гр. України ОСОБА_6, в якості пасажира в даному автомобілі знаходився позивач. Під час проведення митних процедур було з’ясовано, що 17.03.2017 року позивачем був ввезений автомобіль Ауді д.н. НОМЕР_2 у режимі «тимчасове ввезення до 1 року», тобто з терміном вивезення вказаного транспортного засобу до 17.03.2018 року включно. Вказаний автомобіль за межі території України вивезено не було. Відносно позивача було складено протокол про ПМП за ч.2 ст. 481 МК України. Інформація щодо звернення позивача до митних органів стосовно неможливості вивезення транспортного засобу відсутня.

Згідно відповіді від 06.07.2018 року Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області 18.03.2017 року вказаний транспортний засіб було вилучено у позивача та поставлено на спеціальний майданчик, та 19.03.2017 року вказане авто передано позивачу на відповідальне зберігання, при чому заборонено розкомплектовувати вказаний автомобіль, надавати в оренду чи відчужувати в будь-який інший спосіб. За вказаним фактом було винесено постанову в справі про ПМП №0539/80700/18 від 24.07.2018 року за ч.2 ст. 481 МК України, визнано позивача винним у порушенні митних правил за ч.3 ст. 481 МК України, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає суму 17000 грн. 00 коп..

Вказана постанова була отримана позивачем 30.07.2018 року, а вказаний позов було надіслано до суду 06.08.2018 року, тому суд вважає за можливе поновити позивачу строк на звернення до суду, оскільки причини його пропуску є поважними.

Відповідно до ч. 1 ст. 458 Митного кодексу України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Відповідно до вимог ст.486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотримання вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Митне оформлення транспортних засобів, положення митних режимів, порядок переміщення транспортних засобів через митний кордон України та інші питання пов'язані з митним оформленням товарів регулюються Митним кодексом України (далі - МК України).

Згідно з частинами 1, 5, 6 ст. 380 МК України тимчасове ввезення громадянами - нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів, Обов'язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.

Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог цього Кодексу, або поміщені у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи можуть бути оформлені для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Відповідно до частини 3 ст. 481 МК України перевищення строку тимчасового ввезення товарів на митну територію України або строку тимчасового вивезення товарів за межі митної території України більше ніж на десять діб тягне за собою вкладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Наявність, стан товарів, що перебувають у режимі тимчасового ввезення, а також їх цільове використання контролюються митними органами із застосуванням форм митного контролю, визначених ст.336 Митного кодексу.

Вибірковість і періодичність здійснення митного контролю визначаються відповідно до положень ст.320 вищезазначеного Кодексу, характеристики товарів, мети, строку та інших умов перебування товарів у режимі тимчасового ввезення.

Для забезпечення контролю за товарами, що перебувають у митному режимі тимчасового ввезення, а також обміну інформацією між митними органами щодо таких товарів використовуються ЄАІС, до якої вноситься інформація про митні формальності, що виконуються щодо тимчасово ввезених товарів.

Інформація до ЄАІС вноситься посадовою особою митного органу, яким здійснюється відповідна митна формальність, невідкладно після її виконання.

В ст. 95, ст. 192 Митного кодексу України передбачено, що до строку перебування транзитних товарів на митній території України не включається час дії аварії чи обставин непереборної сили.

Відповідно до частини 5 розділу VIII наказу Міністерства фінансів № 657 від 31 травня 2012 року «Про виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 жовтня 2012 року за № 1669/21981, якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце на митній території України, особа відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.

Отже, законодавством чітко визначено умови можливості не включення до строків транзитного перевезення часу дії обставин непереборної сили чи аварії та/або ліквідації їх наслідків: документальне підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили; вчасне (до закінчення встановленого строку транзитного перевезення) письмове інформування перевізником найближчого митного органу про обставини події.

Згідно Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 року №1118 (далі-Правила №1118) обставинами непереборної сили визнаються смерть власника ТЗ; стихійне лихо (пожежа, повінь, інше стихійне лихо чи сезонне природне явище, зокрема замерзання моря, проток, портів тощо, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів); військові дії чи надзвичайний стан у регіоні, через який переміщується ТЗ; страйк; злочинні дії третіх осіб, спрямовані проти власника ТЗ; дорожня пригода за участю ТЗ, яка спричинила повне або часткове його пошкодження; неможливість подальшого руху ТЗ, якщо зсув або ожеледиця створює небезпеку чи загрозу дорожньому руху, життю чи здоров'ю людей або навколишньому середовищу; інші схожі за характером обставини чи події.

Порядком виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 року №657 (далі - Порядок №657) до обставин непереборної сили віднесено надзвичайні та невідворотні події, що виникли незалежно від волі особи, зокрема стихійне лихо (землетрус, пожежа, повінь, зсув тощо), сезонне природне явище (замерзання моря, проток, портів, ожеледиця тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану, страйк, громадянські безпорядки, злочинні дії третіх осіб, прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов'язкових для особи, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів та інші надзвичайні та невідворотні за таких умов події.

Порядок №657 передбачає, що залежно від характеру аварії чи обставин непереборної сили документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії, можуть видаватися державними органами, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, іншими спеціально вповноваженими на це державними органами, а також уповноваженими на це підприємствами, установами та організаціями відповідно до їх компетенції.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 460 Митного кодексу України вчинення порушень митних правил, передбачених ч. 1 ст. 469, ст.470, ч. 3 ст. 478, ст.481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Оскільки позивач ввіз транспортний засіб на митну територію України в режимі тимчасового ввезення 17.03.2017р. на термін до одного року, то кінцевим терміном його вивезення за межі митної території України є 17.03.2018 року, однак позивачем такий обов'язок виконаний не був за таких обставин.

Позивач на підтвердження обставин в позові посилається на те, що він не міг вчасно вивезти транспортний зaciб, оскільки автомобіль, який був ввезений ним на територію України, 17.03.2017 року був вилучений в нього співробітниками Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області за повідомленням чергового МПП «Гоптівка» саме з території МПП «Гоптівка», та поставлений на спец. майданчик для подальшого зберігання. В подальшому, за листом від 12.04.2017 року, вказаний автомобіль було передано позивачу на відповідальне зберігання з одночасною забороною розкомплектовувати автомобіль, продавати або передавати в оренду, чи відчужувати у будь-який інший спосіб. На теперішній час відповіді з Інтерполу Німеччини щодо обставин зникнення автомобіля не надійшло.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Згідно ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керуються принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та обов’язки визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Так, відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 489 МК України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов’язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Однак посадовими особами митниці вказані обставини належним чином та в повному обсязі з`ясовані не були. Також позивачем були надіслані пояснення заступнику начальнику митниці – начальнику УПМТ та МВ Волокіну Є.П. щодо неможливості вивезення автомобілю. Крім того, протокол про ПМП по справі відносно позивача був складений за ч.2 ст. 481 МК України, та в самій постанові зазначено, що позивач притягається до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 481 МК

України, а визнано винним позивача за ч.3 ст. 481 МК України, мотиви перекваліфікації вчиненого правопорушення не наведені в зазначеній постанові. Виходячи з приписів ст. ст. 494, 495 МК України, протокол про порушення митних правил є доказом по справі, і обов’язково повинен містити посилання на статтю МК (та частину статті), що передбачає адміністративну відповідальність за тих обставин. Заступника начальника Харківської митниці ДФС Волокітін Є.П. не мав права складати оскаржувану постанову від 24.07.2018 року без складання протоколу про ПМП за ст. 481 ч.3 МК України, а тому суд приходить до висновку про безпідставність вказаної постанови.

Враховуючи обставини затримання автомобілю 17.03.2017 року та вилучення його у позивача працівниками поліції з території митного органу, суд вважає, що правопорушення за ч. 3 ст. 481 МК України було вчинене позивачем внаслідок обставин непереборної сили, а отже не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої МК України.

Отже, враховуючи вищенаведене, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а тому позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч.2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб’єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження по справі – закриттю, тому позовні вимоги підлягають задоволенню за наведених вище підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 5, 9, 19, 77, 241-246, 286 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Харківської митниці ДФС про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про порушення митних правил – задовольнити.

Постанову Харківської митниці ДФС у справі про порушення митних правил №0539/80700/18 від 24 липня 2018 року за ст. 481 ч.3 МК України у відношенні ОСОБА_3 – скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення – закрити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомукаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Повний текст рішення складено 30 жовтня 2018 року.

СУДДЯ Г.А. ЗУБ