Вирок № 77475113, 29.10.2018, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/6370/18

Провадження № 1-кп/204/622/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2018 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді: Білик І.А.

за участю секретаря: Левикіна В.Є.,

за участю прокурора: Бурчак С.М.,

за участю захисника: Гусєва І.І.,

за участю обвинувачених: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань того ж суду матеріали кримінального провадження № 12018040680001333 відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в м.Ялта АР Крим Україна, громадянина України, маючого середню освіту, не працюючого, не одруженого, раніше судимого:

-16 січня 2013 року Ялтинським міським судом АР Крим за ч. 2 ст 307, ч. 2 ст. 309,ч. 1 ст. 311, ч. 2 ст. 317, ст. 70 КК України до 6 років 6 місяців позбаклення волі з конфіскацією майна;

- 28 лютого 2013 року Балаклавським районним судом м. Севастополя за ч. 2 ст. 309, ч.2 ст. 311, ч.1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України, до 6 років 9 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07.03.2016 року зараховано в строк відбуття покарання засудженому, строк його попереднього ув'язнення з 19.10.2012 року по 31.01.2013 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, 09.02.2017 року на підставі ухвали Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01.02.2017 року, згідно ст.81 КК України, звільнився з Синельниковської ВК №94 Дніпропетровської області, умовно-достроково, не відбутий строк 2 роки 3 місяці 6 днів, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, який народився в м. Дніпропетровську, громадянина України, який має середню освіту, не працюючого, не одруженого, раніше судимого:

- 10 червня 1998 року Індустріальним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 141 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений 30.06.2001 року по відбуттю строку покарання;

- 12 листопада 2001 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 141 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 17.02.2006 року по відбуттю строку покарання;

- 16 липня 2007 року Луцьким міським судом Волинської області за ч.2 ст.309 КК України до 2 років позбавлення волі, звільнений 19.11.2008 року умовно-достроково на 6 місяців 16 днів;

- 03 червня 2009 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185, ч.1 ст.71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі, звільнений 21.12.2011 року умовно-достроково на 1 місяць 26 днів;

- 02 серпня 2013 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 187 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі, звільнений 25.09.2015 року умовно-достроково на 11 місяців 21 день;

- 17 березня 2016 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185, ст.71 КК України до 1 року 1 місяця позбавлення волі;

*20 квітня 2016 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185, ч.4 ст.70 КК України до 1 року 1 місяця позбавлення волі;

*26 травня 2016 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року 3 місяців позбавлення волі, на підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарання за даним вироком частково приєднано покарання за вироком Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 20.04.2016 року, та остаточно призначено покарання 1 рік 6 місяців позбавлення волі, відповідно до ч.5 ст.72 КК України зараховано в строк відбуття покарання засудженому строк його попереднього ув'язнення з 29.03.2016 року по 26.05.2016 року, ухвалою Солонянського міськрайрнного суду Дніпропетровської області від 02.11.2016 року, зараховано в строк відбуття покарання засудженому строк його попереднього ув'язнення з 27.05.2016 року по 29.06.2016 року, звільнений 29 червня 2017 року з Солонянської ВК Дніпропетровської області №21 по відбуттю строку покарання, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_2 маючи не зняту не погашену в установленому законом порядку судимість в невстановленій слідством дату та час, в невстановленому місці втупив у злочинну змову з ОСОБА_3, щодо таємного викрадення чужого майна.

Так, 30 липня 2018 року в період часу з 16:30 до 16:50 години, знаходячись біля будинку № 8А, що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Шмідта, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 побачили ОСОБА_5, при цьому у них виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна що належить ОСОБА_5, а саме мобільного телефону Apple Iphone 6S, imei НОМЕР_1, який вони визначили як об'єкт свого злочинного посягання.

Далі, реалізуючи свій злочинний умисел, за попередньою змовою групи осіб, ОСОБА_6 та ОСОБА_4, знаходячись за вищевказаною адресою у зазначений час, діючи умисно, реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, з корисливих мотивів направлених на досягнення злочинного результату, переконавшись у відсутності можливих свідків, шляхом вільного доступу із сумки ОСОБА_5, викрали майно, що належить останній, а саме: мобільний телефон Apple Iphone 6S, imei НОМЕР_1, вартість якого, відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи №11/12.1/690 від 22.08.2018 року складає 6990,00 гривень, після чого, з місця події пішли в невідомому напрямку, обернувши викрадене майно на свою користь, чим заподіяли потерпілій ОСОБА_5 майнову шкоду у розмірі 6990,00 гривень.

Обвинувачений ОСОБА_3, маючи не зняту не погашену в установленому законом порядку судимість в невстановленій слідством дату та час, в невстановленому місці втупив у злочинну змову з ОСОБА_7, щодо таємного викрадення чужого майна.

Так, 30 липня 2018 року в період часу з 16:30 до 16:50 години, знаходячись біля будинку № 8А, що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Шмідта, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 побачили ОСОБА_8, при цьому у них виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна а саме мобільного телефону Apple Iphone 6S, imei НОМЕР_1, що належить ОСОБА_5, який вони визначили як об'єкт свого злочинного посягання.

Далі, реалізуючи свій злочинний умисел, за попередньою змовою групи осіб, вчиняючи злочин повторно, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, знаходячись за вищевказаною адресою у зазначений час, діючи умисно, реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, з корисливих мотивів направлених на досягнення злочинного результату, переконавшись у відсутності можливих свідків, шляхом вільного доступу із сумки ОСОБА_5, викрали майно, що належить останній, а саме: мобільний телефон Apple Iphone 6S, imei НОМЕР_1, вартість якого, відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи №11/12.1/690 від 22.08.2018 року складає 6990,00 гривень, після чого, з місця події пішли в невідомому напрямку, обернувши викрадене майно на свою користь, чим заподіяли потерпілій ОСОБА_8 майнову шкоду у розмірі 6990,00 гривень.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю і підтвердив та не оспорював обставини, зазначені в обвинувальному акті, просив суворо не карати. Пояснив, що дійсно, в час та у місці, зазначеному у обвинувальному акті, тобто 30 липня 2018 року в період часу з 16:30 до 16:50 години, він разом із своїм другом ОСОБА_3, знаходячись біля будинку № 8А, що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Шмідта, побачили у раніше незнайомої потерпілої ОСОБА_5 мобільний телефон Apple Iphone 6S, який вирішили в неї викрасти. Після чого, ОСОБА_3 своєю розмовою відволікав потерпілу, а він тим часом непомітно викрав із сумки потерпілої вказаний мобільний телефон і заховав при собі. Після чого, вони залишили потерпілу і пішли до ринку «Приозерний», де через деякий час їх наздогнала потерпіла. В скоєному розкаюється.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю і підтвердив та не оспорював обставини, зазначені в обвинувальному акті, просив суворо не карати. Пояснив, що дійсно, в час та у місці, зазначеному у обвинувальному акті, тобто 30 липня 2018 року в період часу з 16:30 до 16:50 години, він разом із своїм другом ОСОБА_7, знаходячись біля будинку № 8А, що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Шмідта, побачили у раніше незнайомої потерпілої ОСОБА_5 мобільний телефон Apple Iphone 6S, який вирішили в неї викрасти. Після чого, він своєю розмовою відволікав потерпілу, а ОСОБА_2 тим часом непомітно викрав із сумки потерпілої вказаний мобільний телефон і заховав при собі. Після чого, вони залишили потерпілу і пішли до ринку «Приозерний», де через деякий час їх наздогнала потерпіла. В скоєному розкаюється.

Від потерпілої ОСОБА_8 надійшла заява, в якій вона просить суд слухати провадження за її відсутності, зазначивши, що претензий матеріального та морального характеру до обвинувачених вона не має, просить призначити покарання на розсуд суду, щодо розгляду справи в порядку ст.349 КПК України не заперечує.

У відповідності до ч.3 ст.349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

В судовому засіданні встановлено, що викладені фактичні обставини справи ніким не оспорюються, обвинувачені та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих фактичних обставин і у суду немає сумнівів у добровільності їх позиції, тому суд дослідив лише письмові матеріали, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4, особу обвинуваченого ОСОБА_6 (а.п.64-87), протокол огляду предмету від 30.07.2018 року, з фототаблицею (а.п.19,20,21), протоколи пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.07.2018 року (а.п.24-25,26,27); протоколи пред'явлення особи для впізнання від 30.07.2018 року, з фототаблицею (а.п.28-29,30-31,32-33,34); постанови про визнання речовим доказом (а.п.22,51,110), та визнав недоцільним дослідження інших доказів відносно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність вини обвинувачених:

- ОСОБА_2 у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України;

- ОСОБА_3 у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання судом враховуються вимоги, передбачені ст. 65 КК України, а саме, суд призначає покарання у межах санкції ч.2 ст.185 КК України , з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи обвинуваченого, обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання.

Так обвинувачений ОСОБА_2 вчинив злочин середньої тяжкості, раніше судимий, має не зняту і непогашену у встановленому Законом порядку судимість, вчинив умисний корисливий злочин проти власності за обставинами, викладеними у вироку, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, не працює, за місцем проживання характеризується посередньо.

Як пом'якшуючу покарання обставину, суд враховує щире каяття обвинуваченого. Обставиною, що обтяжує покарання, відповідно до ст.67 КК України, є рецидив злочинів.

На підставі викладеного, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі у межах санкції ч.2 ст.185 КК України, що відповідатиме ступеню тяжкості вчиненого злочину, особі обвинуваченого, цілям його виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК України, суд не вбачає, оскільки будь-яких обставин, які б суттєво знижували тяжкість скоєного кримінального правопорушення по даному кримінальному провадженню не встановлено.

Відповідно до положень ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

З урахуванням наведених обставин справи та особи обвинуваченого ОСОБА_2, суд вважає, що необхідним та достатнім покаранням для його виправлення буде покарання у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання, на думку суду, буде сприяти виправленню обвинуваченого та попередженню вчинення нових злочинів.

Згідно ч. 1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Як видно з положень п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» за сукупністю вироків (ст.71 КК України) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили. При застосуванні правил ст.71 КК України судам належить враховувати, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком.

Оскільки новий злочин за зазначеним кримінальним провадженням обвинуваченим було вчинено після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання, суд на підставі ч.1 ст.71 КК України, до призначеного покарання ОСОБА_2 частково приєднує невідбутий строк покарання, призначений за вироком Балаклавського районного суду м. Севастополя від 28 лютого 2013 року.

30 липня 2018 року ОСОБА_2 був затриманий в порядку ст.208 КПК України, а ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 серпня 2018 року відносно ОСОБА_2 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання судом враховуються вимоги, передбачені ст. 65 КК України, а саме, суд призначає покарання у межах санкції ч.2 ст.185 КК України , з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи обвинуваченого, обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання.

Так обвинувачений ОСОБА_3 вчинив злочин середньої тяжкості, раніше судимий, має не зняту і непогашену у встановленому Законом порядку судимість, повтороно вчинив умисний корисливий злочин проти власності за обставинами, викладеними у вироку, на обліку у лікаря психіатра не знаходиться, перебував під диспансерно-динамічним наглядом у лікаря-нарколога з діагнозом: «Розлади психіки та поведінки в наслідок вживання опіоїдів. Синдром залежності», знятий з обліку з 15.08.2017 року, не працює, за місцем проживання характеризується посередньо.

Як пом'якшуючу покарання обставину, суд враховує щире каяття обвинуваченого. Обставиною, що обтяжує покарання, відповідно до ст.67 КК України, є рецидив злочинів.

На підставі викладеного, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі у межах санкції ч.2 ст.185 КК України, що відповідатиме ступеню тяжкості вчиненого злочину, особі обвинуваченого, цілям його виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК України, суд не вбачає, оскільки будь-яких обставин, які б суттєво знижували тяжкість скоєного кримінального правопорушення по даному кримінальному провадженню не встановлено.

Відповідно до положень ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

З урахуванням наведених обставин справи та особи обвинуваченого ОСОБА_3, суд вважає, що необхідним та достатнім покаранням для його виправлення буде покарання у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання, на думку суду, буде сприяти виправленню обвинуваченого та попередженню вчинення нових злочинів.

30 липня 2018 року ОСОБА_3 був затриманий в порядку ст.208 КПК України, а ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 31 липня 2018 року відносно ОСОБА_3 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Згідно ч.2 ст. 124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3 фактичну вартість проведення судово-товарознавчої експертизи, згідно наданої довідки.

Питання речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Цивільний позов не заявлений.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 349, 370, 371, 373, 374, 376, 394 КПК України, суд-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, та призначити йому покарання: два роки шість місяців позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Балаклавського районного суду м. Севастополя від 28 лютого 2013 року та остаточно ОСОБА_2 призначити покарання у вигляді двох років семи місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 відраховувати з моменту його затримання - з 30 липня 2018 року.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити раніше обраний - тримання під вартою.

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, та призначити йому покарання: два роки один місяць позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 відраховувати з моменту його затримання - з 30 липня 2018 року.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити раніше обраний - тримання під вартою.

Речові докази: мобільний телефон Apple Iphone 6S, imei НОМЕР_2, який знаходиться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_5 - залишити законному власнику ОСОБА_8; 19 паперових купюр номіналом 100 доларів США, які не є платіжними засобами, на купюрах мається позначка «Не є платіжним засобом», ДвД диск, який містить відеозапис проведення слідчого експерименту від 09.08.2018 року-залишити зберігати в матералах кримінального провадження №12018040680001333.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частках на користь держави фактичну вартість проведення експертизи № 11/12.1/690 від 22.08.2018 року у розмірі 572 гривень 00 копійок, реквізити рахунку: одержувач платежу УДКСУ у Шевченківському районі м. Дніпро Дніпропетровської області, номер рахунку - 31118115700004, МФО 805012, код ЄДРПОУ - 37989274, найменування установи банку - ГУДКСУ у Дніпропетровській області.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, шляхом подачі апеляційної скарги через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а при оскарженні вироку - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку суду не пізніше наступного дня після ухвалення вироку направляється учасникам судового провадження, які не були присутні у судовому засіданні.

Суддя І.А. Білик