Рішення № 77474485, 18.10.2018, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/680/16-ц

Провадження № 2/211/57/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18 жовтня 2018 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Ткаченко С.В.

при секретарі Польчик Л.В.

за участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4

представника міської ради ОСОБА_5, ОСОБА_6 , ОСОБА_7

представника відділу інспекції ОСОБА_8

за відсутністю: відповідача ОСОБА_3

третьої особи ОСОБА_9

представника третьої особи управління містобудування

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Криворізької міської ради, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_9, Криворізького регіонального відділу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, управління містобудування, архітектури та земельних відносин Криворізької міської ради про визнання права власності на будинок ,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, вказавши, що 18 серпня 2007 року він зареєстрував шлюб з ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище Зубко) Н.О.

Так як вони шукали земельну ділянку для будівництва житлового будинку, мати дружини ОСОБА_10 запропонувала йому частину земельної ділянки по вул. Донецька, 61 в м.Кривому Розі, яка знаходилася в її користуванні і на якій в неї був житловий будинок, оголосивши, що цю частину земельної ділянки вона їм дарує.

В період з 01.07.2008р. по 26.07.2009р. він на наданій частині земельної ділянки за розробленим проектом побудував житловий будинок розміром 19,09х14,29м, господарський будинок 3х6м, упорядкував її, відділив за згодою з відповідачем невеличким парканом частку виділеної йому земельної ділянки від частки, що залишилась у відповідача, та зробив зовнішню огорожу всієї земельної ділянки.

За користування газом кожен з них сплачує самостійно, так як кожен з будинків обладнаний окремим газовим лічильником.

10.12.2010р. дружина пішла від нього, їх сім’я розпалася, він залишився проживати в збудованому будинку.

Відповідач, яка є користувачем земельної ділянки, перешкоджає йому у введені житлового будинку в експлуатацію та оформлені права власності на нього.

Вона почала процес приватизації земельної ділянки і на даний час певно її приватизувала, але документи з цього приводу йому не надала.

Позивач просив визнати за ним право власності на будинок розміром 19,09х14,29м та прилеглу земельну ділянку в частині фактичного розподілу, розташованих по вул. Донецька, 61 в м. Кривому Розі

Пізніше позивач звернувся до суду з уточненим позовом, вказавши, що з витребуваних судом документів йому стало відомо, що 29.12.2012р. ОСОБА_3 отримала державний акт про право власності на земельну ділянку площею 0,1009 га по вул. Донецька, 61 за кадастровим номером 12110000000:03:060:0002.

Документи на приватизацію земельної ділянки, приватизація були здійснені вже після того як на земельній ділянці позивачем був збудований житловий будинок. Таким чином, приватизація земельної ділянки була проведена ОСОБА_3 з порушенням прав позивача, як власника збудованого на земельній ділянці житлового будинку.

Позивач просив визнати за ним право власності на житловий будинок «Н1», як на окремий об’єкт нерухомого майна, загальною площею 246,1 м2 та житловою площею 84,7 м2, розташований за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Донецька, 61; визнати незаконним та скасувати Державний акт ЯМ № 852796 на право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1000 га по вул. Донецькій, 61 в м. Кривому Розі, виданий ОСОБА_3, що зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договору оренди землі за № 1221100001004123 від 28.12.2012 року та скасувати запис про його державну реєстрацію.

В судовому засіданні позивач звернувся з заявою про залишення без розгляду вимоги про визнання незаконним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, яка ухвалою суду від 08.10.2018 року задоволена.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали.

Позивач пояснив, що на час початку будівництва між ним та відповідачем були нормальні, довірливі стосунки. На будівництво будинку він отримав дозвіл в районному виконавчому комітеті, закінчив будівництво 26.07.2009р.

Будівництво він вів за свої кошти та за кошти приватного підприємства «СЛ», власником якого він є.

Після закінчення будівництва він звернувся до підприємств по газо- та електропостачанню, які розробили проекти та встановили в новозбудованому будинку лічильники. Особовий рахунок по електропостачанню оформлений на його ім’я, по газопостачанню на ім’я відповідача.

Представник позивача ОСОБА_11 пояснила, що відповідач зробила заяву про те, що дарує позивачу та його дружині, яка є донькою відповідача, частину земельної ділянки для будівництва жилого будинку та сама вказала місце, де треба будувати будинок.

Земельна ділянка була в користуванні відповідача, на ділянці був житловий будинок, де вона проживала. Після закінчення позивачем будівництва будинку відповідач залишилася проживати в належному їй будинку, а позивач з дружиною проживали в новозбудованому будинку.

Будинок будувався за проектом, який замовляв позивач, на його кошти. Відповідач є пенсіонеркою и не мала коштів на те, щоб збудувати такий великий будинок. Витрати позивача на будівництво будинку підтверджуються квитанціями про придбання будматеріалів, які долучені до справи.

В теперішній час відповідач перешкоджає позивачеві у введені будинку в експлуатацію, приватизувала земельну ділянку.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилася.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 позов не визнала та пояснила, що на час будівництва земельна ділянка перебувала у користуванні ОСОБА_3, будинок побудований за її кошти. Позивач, який раніше працював в галузі будівництва, допомагав їй консультаціями.

Будівництво будинку почалося в 2008 році, закінчилося в 2009 році. Будинок будувався за кошти ОСОБА_3, для її родини – неї, дочки з онукою та позивача, який був чоловіком її доньки. На будівництво будинку ОСОБА_3 витрачено приблизно 500000 гривень. Ці кошти складалися з її пенсії, заробітку та заощаджень. Документів про наявність заощаджень немає. Також їй допомагала донька, яка є заможна.

Гроші на будівництво будинку ОСОБА_3 передавала позивачеві, який підшукував будівельників, займався технічними документами. Після закінчення будівництва донька з позивачем проживали в новому будинку, ОСОБА_3, щоб не заважати їм, проживала в своєму будинку.

Представники відповідача - Криворізької міської ради ОСОБА_5, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у судовому засіданні проти позовних вимог заперечували з підстав викладених у запереченні ОСОБА_5 наданому 23.05.2017 року, у якому, останній зазначив, що у відповідності до ст. 376, 331 ЦК України , ст. 39 ч. 8 , ст. 8 ч. 2 «Про регулювання містобудівної діяльності» збудований позивачем ОСОБА_1 будинок є самочинним, використання якого забороняється до його вводу в експлуатацію. Позивач не надав доказів, що він звертався до інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю для отримання дозволу на виконання будівельних робіт, крім того, будинок не прийнятий в експлуатацію. Також посилався на те, що земельна ділянка належить іншій особі – ОСОБА_12, яка заперечує щодо визнання права власності на будинок за ОСОБА_1 Представник відповідач також вважав, що законом не передбачено такої можливості визнання права власності на новостворене майно та об’єкти незавершеного будівництва в судовому порядку, якщо право власності на таке майно не було зареєстровано раніше в установленому законом порядку. З цих підстав проти позову заперечував ( т. 1. а.с. 192-193).

Представник третьої особи - Криворізького регіонального відділу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_8 в судовому засіданні надав пояснення аналогічне з поясненням наданим 23.05.2017 року , в яких зазначив, що відомостей щодо реєстрації повідомлень про початок виконання підготовчих та будівельних робіт, декларації про початок та декларації про готовність об’єкта до експлуатації за адресою : м. Кривий Ріг, вул. Донецька, б. 61 у відділі не має. Також відсутня інформація на офіційному сайті Державної архітектурно-будівельної інспекції України в реєстрі дозвільних документів, про вказаний об’єкт. Отже споруджений будинок є самочинним, і ОСОБА_1, який не є власником земельної ділянки, не має законних підстав заявляти вимогу про визнання за ним права власності на новостворений нерухомий об’єкт. Вважав, що лише за власником земельної ділянки може бути визнано право власності на об’єкт, що збудований на ній, та що власник земельної ділянки може вимагати знесення зведеного будинку (т. 1 а.с. 195, 196).

Представник третьої особи - управління містобудування, архітектури та земельних відносин Криворізької міської ради в суд не з’явився.

Третя особа ОСОБА_9 в суд не з’явилася.

Вислухавши учасників справи, представників сторін, свідків, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю.

Позивач звернувся до суду в лютому 2016р. 15.12.2017р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким ЦПК України викладено в новій редакції.

Згідно п/п 9 п.1 Розділу XIII Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Тому розгляд справи продовжено за нормами ЦПК в редакції від 15.12.2017р.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.04.2006р. ОСОБА_3 є власником домоволодіння по вул. Донецькій, 61 в м. Кривому Розі (т.1 а.с.118,119 – копія свідоцтва, реєстрація).

Рішенням виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради № 764 від 17.09.2008р. ОСОБА_3 був наданий дозвіл на будівництво житлового будинку розміром 19,09 на 14,29 м замість старого на території домоволодіння по вул. Донецькій, 61 (т.1 а.с.157 – копія рішення).

З пояснень учасників справи, свідків, наданих документів будинок було збудовано в період з липня 2008р. по липень 2009р.

Згідно повідомленню КП ДОР «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» на ім’я голови Довгинцівської районної в місті ради від 29.12.2009р. по вул. Донецькій, 61 виявлено самочинне будівництво - житловий будинок загальною площею 302 м2, житловою 98,7 м2 та господарчі споруди. На земельній ділянці також знаходиться будинок, який належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину (т.1 а.с.158 – копія повідомлення). Надано план розташування будівель і споруд на земельній ділянці (т.1 а.с.159 – копія плану).

Суд вважає встановленим, що вказаний житловий будинок було збудовано за кошти позивача з метою проживання його з сім’єю у вказаному будинку.

Ці обставини підтверджуються поясненнями свідків, письмовими доказами.

Так, свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснив, що він знайомий з ОСОБА_1, на замовлення якого виконував роботи в збудованому будинку по вул. Донецькій з встановлення систем опалення, водопостачання та каналізації. Всі питання з приводу виконання вказаних робіт вирішувалися з ОСОБА_1 в офісі або безпосередньо на об’єкті. Оплату за матеріали та проведені особи проводив особисто ОСОБА_1 готівкою. Як замовник той контролював проведення робіт, їх виконання і за проведену роботу вони поетапно звітували йому. Щодо проведеної роботи він крім ОСОБА_1 ні з ким не спілкувався.

Будинок будувався приблизно рік. Санфаянс, тобто ванну, унітаз, рукомийники, вони встановлювали вже в збудованому будинку. За виконану роботи та за матеріали було сплачено приблизно 20-25 тисяч доларів США, точну суму він не пам’ятає.

Свідок ОСОБА_14 пояснив, що він знайомий з ОСОБА_1 з часів навчання в інституті. На пропозицію того він як інженер-будівник допомагав йому в будівництві будинку влітку 2008р. – липні 2009р. Він організовував роботу, займався купівлею та доставкою матеріалів. Будівництво фінансував ОСОБА_1 Будинок будували «під ключ». Іноді, коли ОСОБА_1 не було в місті, гроші йому давали сини ОСОБА_1

Поряд з будівництвом знаходився будиночок тещі ОСОБА_1, яка тільки заважала тим, що відволікала будівельників на те, щоб ті зробили щось в її будинку. Він забороняв будівникам це робити. А за ті роботи, які були проведені в будинку тещі, розраховувався ОСОБА_1

Будинок будувався на місці, де був город тещі. На час будівництва стосунки між нею та ОСОБА_1 були нормальні. Будувався будинок за проектом. На будівництво було витрачено приблизно 1,5 мільйонів гривень.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснила, що з 2000р. проживає по сусідству з ОСОБА_3, яка казала їй, що подарувала зятю - ОСОБА_1 частину земельної ділянку за 10000 грн. бо той бажає збудувати будинок. За вказану суму вона поміняла вікна в своєму будинку. Казала, що зять багатий, збудував будинок за один рік.

Під час будівництва будинку ОСОБА_3 зробила косметичний ремонт в своєму будинку, поміняла вікна. ОСОБА_12 пенсіонерка, статок в неї невеликий, вона вирощувала квіти, щоб мати якусь копійчину.

Згідно фактурі ОСОБА_1 оплатив 15.04.2008р. польській фірмі за проект будинку 2104,50 злотих, що за курсом Нацбанку України на той час складало 4945,57 гривень (2104,50 х 2,35 = 4945,57) (т.1 а.с.8 – копія фактури, т.2 а.с. – довідка про курс валют).

25.07.2008р. між ОСОБА_1 та ТОВ «РОС.ТАЛ» укладено договір підряду, за яким вказане підприємство зобов’язується збудувати житловий будинок по вул. Донецькій, 61 в м. Кривому Розі згідно проекту Лавенда фірми «Горизонт» (т.1 а.с.9-11 – копія договору).

За договором поставки та установки виробів з ПВХ від 06.11.2008р. ОСОБА_1 сплачено 34000,95 гривні за установку вікон у будинку по вул. Донецькій, 61 (т.1 а.с.12-14 – копія договору).

Згідно договору, укладеному між ОСОБА_1 та ОСОБА_16, остання зобов’язалася поставити вироби на суму 20157 гривень (т.1 а.с.15 – копія договору).

02.03.2009р. між ОСОБА_1 та польською фірмою «Bruk-Вet» укладено договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_1 за 50000 євро, що в еквіваленті склало 200000 польських злотих, придбав тротуарну плитку (т.1 а.с.16 – копія договору)

Згідно до додаткового договору від 02.03.2009р. до вказаного договору придбано додатково матеріал на суму 1017,68 євро, а до додаткового договору від 16.05.2009р. до вказаного договору придбано додатково матеріал на суму 1359,49 євро (т.1 а.с.17,18 – копії договорів).

01.07.2009р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Вестшляхбуд» укладено договір підряду, за яким вказане підприємство зобов’язується виконати роботи по благоустрію території по вул. Донецькій, 61 на суму 33828 гривень (т.1 а.с.22-23 – договір, довідка про вартість робіт, квитанція до прибуткового касового ордеру).

Згідно договору № 2503 від 27.03.2009р. ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_17 за 1488,6 євро будівельний матеріал (т.1 а.с.24 – копія договору з додатком).

21.04.2009р. ОСОБА_1 уклав договір з ТОВ «Капітальний підземний ремонт свердловин» на суму 3000 гривень на буріння свердловини по вул. Донецька, 61 (т.1 а.с.25 – копія договору).

07.07.2009р. ОСОБА_1 уклав договір з ОСОБА_18 на суму 2690 гривень на укладку карбонового утеплювача (т.1 а.с.26 – копія договору).

19.05.2009р. ОСОБА_1 уклав договір з ПП Свєтовим на суму 17636,42 гривень на виготовлення та поставку металевого паркана, воріт, хвіртки, перил тераси (т.1 а.с.28,28 – копія договору, кошторис).

Згідно накладній витрати ОСОБА_1 в період з 19 по 30 червня 2009р. на будівельні матеріали склали 12936 гривень (т.1 а.с.30).

Згідно видатковим накладним ОСОБА_1 сплатив 16.01.2009р. за СПА-басейн 50000 гривень, 01.08.2008р. за бетону суміш та її транспортування 3447,70 гривень, 08.08.2008р. за бетону суміш та її транспортування 1848,85 гривень, 08.08.2008р. за бетон 3790,02 гривень, 31.10.2008р. за бетон 2030 гривень, 11.09.2008р. за цемент 990 гривень, 18.10.2008р. за клей 1604 гривні, 27.09.2008р. за гідробар’єр та плівку 2227,50 гривень, 30.01.2009р. за покрівельний матеріал 2400 гривень, за пиломатеріали 15.12.2008р. в сумі 15096,20 гривень та від 28.10.2008р. в сумі 10052 гривні, 18 та 30 вересня 2008р. за брус 8262,72 гривні та 5321,40 гривня (т.1 а.с. 31-41).

Деякі договори про поставку будматеріалів укладалися від імені приватного підприємства «СЛ» та платіжні доручення про оплату проводилися за кошти ПП «СЛ» (т.1 а.с.16-19,33,35,36,38,39,40,41), яке згідно свідоцтву про реєстрацію юридичною особи належить ОСОБА_1 (т.1 а.с.7).

Таким чином, письмові докази підтверджують той факт, що всі договори з будівництва спірного будинку, придбання будівельних та інших матеріалів, обладнання укладалися, придбавалися позивачем та за його кошти.

Вказані докази спростовують пояснення представника відповідача про те, що будинок будувався за кошти відповідача ОСОБА_3 В підтвердження цієї обставини відповідачем, його представником не надано жодного доказу.

При цьому суд враховує також ту обставину, що на будівництво будинку були понесені значні витрати і його вартість згідно висновку судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи складає 1950884 (один мільйон дев’ятсот п’ятдесят тисяч вісімсот вісімдесят) гривень . А згідно довідці Криворізького Південного об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області пенсія ОСОБА_3 в період з липня 2006р. по грудень 2009 року складала з періодичним підвищенням від 364,68 гривні до 907,60 гривень (т.1 а.с.232-233 – довідка).

Дозвіл на будівництво житлового будинку райвиконкомом надавався на ім’я ОСОБА_3, так як та була користувачем земельної ділянки, на якій будувався будинок.

Відповідно до ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з незначними наслідками (СС1), та об’єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об’єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Цією ж статтею передбачені умови відмови у введені об’єкта до експлуатації.

Згідно з п.10 постанови Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011р. «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів» у випадку визнання права власності на самочинно збудований об’єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об’єкта.

Позивач звертався до виконкому Криворізької міської ради з заявою про видачу сертифікату, вводу в експлуатацію самочинно збудованого об’єкту по вул. Донецька, 61, але йому було відмовлено з посиланням на те, що збудований будинок є об’єктом самочинного будівництва (т.2 а.с.1).

Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до частин 1-4 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

В п.16 постанови № 6 від 30.03.2012р. «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва» Пленум Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз’яснив, що позов особи, яка самочинно збудувала нерухоме майно на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, про визнання права власності на цю нерухомість може бути задоволено судом на підставі частини третьої статті 376 ЦК, якщо буде встановлено, що власник або користувач земельної ділянки не заперечує проти цього, будівництво не порушує права інших осіб і відповідає будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, державним стандартам.

Суд вважає, що спірний житловий будинок є самочинним будівництвом, так як збудований хоча і за відповідним документом, який дає право виконувати будівельні роботи (рішення райвиконкому), але без належно затвердженого проекту.

Збудований він позивачем на земельній ділянці, що на той час знаходилася в користуванні відповідача ОСОБА_12, на теперішній час власника, з її згоди, що підтверджується її заявою до райвиконкому про дозвіл на будівництво будинку, а також тим, що після закінчення будівництва позивач з сім’єю, а потім самостійно проживав і продовжує проживати в збудованому будинку, земельна ділянка між позивачем та ОСОБА_12 була поділена і за згодою обох сторін має розмежування у вигляді паркану, що підтверджується висновком судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи.

З пояснень представника відповідача в судовому засіданні, письмових пояснень ОСОБА_3, долучених до матеріалів справи (т.1 а.с.245-246), вона не заперечує проти визнання права власності на житловий будинок, але вважає, що він повинен бути її власністю.

Самочинно збудований позивачем будинок згідно висновку експерта відповідає будівельним, архітектурним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, державним стандартам. Визнання права власності на нього за позивачем не порушує права третіх осіб.

Так, згідно висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 31.05.2018р., проведеної експертом Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_19, житловий будинок «Н-1», який розташований за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Донецька, 61 відповідає державним будівельним нормам; ринкова вартість будинку на час складання висновку може становити 1950884 (один мільйон дев’ятсот п’ятдесят тисяч вісімсот вісімдесят) гривень без урахування ПДВ; земельна ділянка за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Донецька, 61 розділена фізичною межею у виді паркану з металевої сітки по металевих стовпчиках на дві відокремлені земельні ділянки з окремими в’їздами та входами для користування будинком «Н-1» та будинком «А-1» (т.2 а.с. - висновок).

В червні 2011р. ОСОБА_12 звернулася з заявою про передачу їй безоплатно у власність земельної ділянки по вул. Донецькій, 61 (т.1 а.с.67,76 – копія заяви). Рішенням Криворізької міської ради № 509 від 27.07.2011р. їй передано безоплатно у власність земельну ділянку за вказаною адресою (т.1 а.с.65,66,73-75). На підставі вказаного рішення 29.12.2012р. ОСОБА_12 отримала Державний акт серії ЯМ № 852796 на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Донецька, 61, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 1221100001004123 від 28.12.2012 року (т.1 а.с.71,72,108).

В своїх листах до ОСОБА_1 ОСОБА_12 підтвердила факт передачі частини земельної ділянки для будівництва будинку, як вона вказувала «дарувала сім’ї» (т.1 а.с.91).

При подані позову про визнання права власності позивач сплатив судовий збір в мінімальному розмірі – 551,20 грн. (т.1 а.с.5 – квитанція), так як не була визначена вартість спірного будинку. Ухвалою про відкриття провадження у справі від 16.04.2016р. позивачу відстрочено сплату судового збору в повному обсязі до ухвалення рішення (т.1 а.с.45).

Так як вимоги позивача підлягають задоволенню, сплачена ним сума судового збору – 551,20 грн. підлягає стягненню на його користь з відповідача ОСОБА_12

Але вказана сума не є повною. На час винесення рішення повна сума судового збору за вимогу майнового характеру – визнання права власності на будинок повинна складати 8810 грн., тобто максимальна, передбачена підпунктом 1 пункту 1 частиною 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» - 1% ціни позову, але не більше 5 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, враховуючи, що ціна позову складає 1950884 (один мільйон дев’ятсот п’ятдесят тисяч вісімсот вісімдесят) гривень – вартість будинку. Так як позивачем сплачено 551,20 грн., а його вимога підлягає задоволенню, то недоплачена сума – 8258,80 грн. підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_12 в дохід держави.

За проведення експертизи позивачем сплачено 9904 грн. (т.2 а.с.19 – рахунок, чек).

Керуючись ст.ст.328, 331, 376 ЦК України, ст.ст.263,264, 265,258 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок «Н-1», як на окремий об’єкт нерухомого майна, загальною площею 246,1 м2 та житловою площею 84,7 м2, який розташований за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Донецька, 61.

Стягнути з ОСОБА_12 , ІПН НОМЕР_1 ,яка проживає за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати – судовий збір в сумі 551 (п’ятсот п’ятдесят одна) гривні 20 копійок, витрати на оплату судової експертизи в сумі 9904 (дев’ять тисяч дев’ятсот чотири) гривні.

Стягнути з ОСОБА_12, ІПН НОМЕР_1 ,яка проживає за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_1 в дохід держави судовий збір в сумі 8258 (вісім тисяч двісті п’ятдесят вісім) гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Суддя: ОСОБА_20

Повний текст рішення складено 29 10 2018 р.