Ухвала суду № 77472960, 30.10.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

30 жовтня 2018 р.Справа № 820/2478/18 Харківський апеляційний адміністративний суд у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Бартош Н.С.

розглянувши клопотання Головного управління ДФС у Харківській області за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2018р. по справі № 820/2478/18

за позовом Головного управління ДФС у Харківській області

до Державного підприємства Міністерства оборони України-Харківська контора матеріально-технічного забезпечення

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2018 р. адміністративний позов Головного управління ДФС у Харківській області до Державного підприємства Міністерства оборони України-Харківська контора матеріально-технічного забезпечення про стягнення податкового боргу задоволено частково.

На зазначене рішення Головне управління ДФС у Харківській області подало апеляційну скаргу.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2018 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишено без руху через несплату судового збору та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2018 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області повернуто скаржнику.

22.10.2018 року Головне управління ДФС у Харківській області повторно подало апеляційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2018 р. разом з доданим до неї клопотанням про визнання поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження та поновлення строку на апеляційне оскарження.

Перевіривши доводи клопотання про поновленя строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2018 р. та матеріали справи, колегія суддів вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

В обґрунтування заявленого клопотання про поновлення строку та поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2018 року заявник апеляційної скарги посилається на те, що ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2018 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишено без руху через несплату судового збору та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2018 року було повернуто апеляційну скаргу Головному управлінню ДФС у Харківській області, оскільки оригінал платіжного доручення не був наданий.

Заявник посилається на те, що сплата судового збору на час подання первинної апеляційної скарги та на час її повернення не відбулась через відсутність на рахунках Головного управління ДФС у Харківській області коштів для сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2018 року, тому судовий збір було сплачено лише після надходження коштів, а саме:08.10.2018 року.

Згідно платіжного доручення №2930 від 08.10.2018 року Головним управлінням ДФС у Харківській області було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 27796,56 грн.

Також заявник зазначає про те, що відповідно до повідомлень Головного управління Держказначейської служби України щодо необхідності здійснення безспірного списання коштів ГУ ДФС у Харківській області, у період з 01.10.2018 по 11.10.2018 року було припинено виконання пплатіжних доручень, крім платежів, визначених у пункті 25 Порядку, у зв'язку з чим у Головного управління ДФС у Харківській області була відсутня можливість своєчасно отримати платіжне доручення №2930, що унеможливлювало одразу переподати апеляційну скаргу з наданням оригіналу платіжного доручення №2930.

Між тим, колегія суддів зазначає, що доводи позивача щодо поновлення строку на апеляційне оскарження через відсутність на момент подання первинної апеляційної скарги та на час її повернення на рахунках Головного управління ДФС у Харківській області коштів для сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2018 року є безпідставними, адже доказів в підтвердження неможливості сплати судового збору при поданні первинної апеляційної скарги заявником не надано.

Відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 справ «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто, суб'єктом, що реалізує свою владну компетенцію.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися підставою поважності пропуску строку апеляційного оскарження.

Наведені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, наведеної в ухвалі Верховного Суду від 06.08.2018 у справі №805/4554/17-а.

Також, колегія суддів зазначає, що посилання позивача на зупинення операцій з бюджетними коштами та, як наслідок, пропуск строку на апеляційне оскарження не є поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження, виходячи з наступного.

Статтею 129 Конституції України, як одну з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Механізм же реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою 1 Розділу ІІІ КАС України.

Зокрема, статтею 296 КАС України закріплено вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі, щодо надання документу про сплату судового збору.

В свою чергу, статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом.

Такими процесуальними обов'язками учасників справи визначено, крім іншого, дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень, а також виконання встановлених законом вимог щодо форми і змісту апеляційної скарги, зокрема, надання документа про сплату судового збору.

Таким чином,позивач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту, також, і в частині надання документа про сплату судового збору, в тому числі, на вимогу суду, для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Це стосується і заявників, які, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а відтак відсутність у податкового органу коштів, призначених для цієї мети і, як наслідок, невиконання через це вимог закону і суду, своїх процесуальних обов'язків, не може слугувати поважною підставою пропуску строку апеляційного оскарження судового рішення, оскільки кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період, що кореспондується з пунктами 44, 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, якими, крім іншого, визначено, що штатні розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року.

До затвердження в установленому порядку кошторисів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків бюджету є проекти зазначених кошторисів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або бухгалтерської служби. У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків.

З огляду на наведене, позивач не був позбавлений можливості протягом усього 2018 бюджетного року здійснювати видатки бюджету, передбачені для сплати судового збору на підставі кошторису, а у разі його відсутності проекту кошторису, тимчасового індивідуального кошторису, тимчасового розпису бюджету в обсязі, не меншому за розмір використаних бюджетних коштів у минулому періоді й, при цьому, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору і виконання інших грошових зобов'язань, зокрема, за виконавчими документами щодо стягнення коштів з податкового органу.

Тому, зупинення на рахунку податкового органу фінансових операцій, зокрема, в частині видатків, призначених на сплату судового збору і, як наслідок, невиконання через це вимог закону і суду, процесуальних обов'язків, не може слугувати поважною підставою пропуску строку апеляційного оскарження судового рішення й не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім вимог КАС України щодо оформлення апеляційної скарги, що, в свою чергу, не може ставитись в залежність від правовідносин, у які податковий орган вступає в інших сферах його діяльності (з приводу грошових зобов'язань за виконавчими документами про стягнення з податкового органу коштів і їх примусового виконання тощо), оскільки ці фактори не є взаємопов'язаними.

Окрім цього, пунктом 2 частини 3 статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Такі приписи наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.

Отже, державні органи, які діють як суб'єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися принципу "належного урядування", своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених державою, в тому числі, нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати виконання своїх процесуальних обов'язків.

У даному ж випадку, пропуск строку апеляційного оскарження спричинено невиконанням позивачем вимог процесуального закону щодо форми та змісту попередньо поданої апеляційної скарги в частині надання документа про сплату судового збору, неусуненням цього недоліку в межах встановленого судом строку з огляду на арешт рахунків податкового органу у зв'язку із стягненням з останнього коштів на підставі виконавчих документів і, як наслідок, її поверненням заявнику, що, втім, в контексті наведених положень законодавства не є особливими і непереборними обставинами, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а відтак, не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Наведені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, наведеної в ухвалі Верховного Суду від 01.08.2018 №815/2853/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, зупинення операцій з бюджетними коштами не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2018р. була подана 22.10.2018 року, тобто з пропуском строків встановлених Кодексом адміністративного судочинства.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що Головним управлінням ДФС у Харківській області пропущено строк на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2018р. без поважних причин.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання Головного управлінням ДФС у Харківській області про поновленя строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2018 року.

Керуючись ст. 2, 44, 121, 242, 296 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області неповажними.

У задоволені клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2018р. по справі № 820/2478/18 за позовом Головного управління ДФС у Харківській області до Державного підприємства Міністерства оборони України-Харківська контора матеріально-технічного забезпечення про стягнення податкового боргу, - відмовити.

Ухвала набирає законої сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Бартош Н.С.